Вирок від 27 квітня 2026 р. у справі №736/430/26 — Корюківський районний суд Чернігівської області

Справа № 736/430/26

Номер провадження 1-кп/736/124/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 року м. Корюківка

Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

за участі секретаря – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі судових засідань суду у м. Корюківка кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 11 лютого 2026 року за № 12026270290000029 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Феськівка, Менського району, Чернігівської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , маючого середню освіту, не працюючого, одруженого, депутатом не являється, військовослужбовця, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, не маючого на утриманні інших осіб, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 05.12.2025, яка набрала законної сили 16.12.2025, у справі № 751/9950/25, провадження №3/751/3213/25, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за те, що 11.11.2025 о 00 год. 10 хв. у м. Чернігові по вул. Литовська, 34, ОСОБА_3 керував транспортним засобом Mitsubishi Lancer реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Зі згоди водія огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager АRСD-3839, результаті позитивний 1,73%. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 2.9 а) ПДР України, за що застосовано адміністративне стягнення, у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За вчинення адміністративного правопорушення до особи застосовується адміністративне стягнення, одним із видів якого є позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 15 Закону України «Про дорожній рух» заборонено керування транспортними засобами особам, до яких застосовано, зокрема, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення.

Таким чином, позбавлення спеціального права, зокрема, права керування транспортними засобами, одночасно припиняє реалізацію вказаного права особою, до якої застосовано цей вид адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність постанови суду, яка набрала законної сили, будучи ознайомленим з нею, сплативши штраф, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконання, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч зазначеної постанови суду, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, 11.02.2026 о 07 год. 39 хв., ОСОБА_3 , керував транспортним засобом по вулиці Бульварна, неподалік буд.14 в місті Корюківка, Корюківського району Чернігівської області, керував автомобілем Mitsubishi Lancer реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння та був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції Корюківського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на підставі статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456, якою затверджено «Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану» та п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», з метою перевірки документів, що посвідчують особу та право на керування транспортним засобом.

Вказані дії ОСОБА_3 свідчить про ухилення останнього від виконання постанови суду, що є однією з форм невиконання судового рішення.

Дії ОСОБА_3 , органом досудового розслідування кваліфіковано як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

25 лютого 2026 року між прокурором Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості.

За змістом вказаної угоди сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 382 КК України, ОСОБА_3 беззастережно та повністю визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, також сторони угоди дійшли згоди щодо істотних для відповідного кримінального провадження обставин, зокрема ОСОБА_3 вину визнав повністю та щиро розкаявся, злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 відноситься до нетяжких злочинів, шкоди кримінальним правопорушенням не завдано, обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття, обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_3 вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння; сторони угоди погодились на призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень; в угоді зазначено, що сторони обізнані з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановленими ст. 473 КПК України, а ОСОБА_3 - із положеннями абзаців першого та четвертого пункту 1 частини 4 статті 474 КПК України, та наслідками невиконання угоди, визначеними ст. 476 КПК України.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості у підготовчому судовому засіданні, судом враховано наступні обставини.

В судовому засіданні прокурор зазначила, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просила угоду затвердити та ухвалити вирок відповідно до умов угоди про визнання винуватості, призначити обвинуваченому покарання узгоджене сторонами угоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що характер обвинувачення розуміє, вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України визнає повністю, покарання із прокурором узгоджене і він з ним погоджується, а тому просив затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості, при цьому зазначив, що укладення цієї угоди було добровільним, без застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди йому відомі.

Захисник ОСОБА_5 також просив затвердити угоду про визнання винуватості від 25.02.2026, зазначив, що призначене покарання було узгоджене сторонами угоди.

Наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, обвинуваченому були роз`яснені та ним зрозумілі.

Після таких роз`яснень суду обвинувачений та його захисник просили про затвердження угоди.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

За приписами пункту 1 частини 4 статті 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 КПК України.

Вирішуючи питання про відповідність угоди вимогам Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, яке за приписами статті 12 КК України є нетяжким злочином.

Під час судового засідання судом з`ясовано, що обвинувачений розуміє права, визначені в частині 4 статті 474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470 КПК України, відповідає Закону України про кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 382 КК України, в тому числі - щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією вказаної частини статті.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд дійшов висновку, що узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу, є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, відповідає загальним засадам призначення покарання, оскільки були враховані ступінь тяжкості кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше не судимий, неодноразово був притягнений до адміністративної відповідальності, одружений, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не маючого на утриманні інших осіб, здійснив добровільне перерахування коштів на потреби ЗСУ.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди покарання.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжні заходи, не застосовувалися. Підстави для обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 відсутні.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 314, 369, 370, 371, 373, 374, 469, 472-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 лютого 2026 року між прокурором Корюківської окружної прокуратури ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 з участю захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12026270290000029 від 11 лютого 2026 року.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Речові докази у кримінальному провадженні: DVD+R диск із відеофайлами «0000000_00000020260211072426_0006В» та «WhatsApp Video 2026-02-11 at 09.02.2022», після набрання вироком законної сили – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1