Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №181/1147/24 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/1147/24

Провадження № 2/185/4594/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 квітня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.,

з участю секретаря судового засідання Бублик А.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у місті Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів (гонорару),

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Казбулатова Оксана Миколаївна звернулася з позовом до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення коштів (гонорару) за договорами про надання правової допомоги у розмірі 20 000 грн.

Позивач посилається на те, що на підставі договорів про надання правової допомоги та додаткових угод вона здійснювала представництво інтересів ОСОБА_2 у цивільній справі про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню а також по адміністративній справі про визнання дій ВЧ протиправними. За результатами розгляду справ судами ухвалені рішення на користь ОСОБА_2 , отже позивач як адвокат виконала свої договірні зобов`язання перед клієнтом. Однак відповідач ухиляється від сплати передбаченого договорами гонорару.

Позивачем ОСОБА_1 подана заява про розгляд справи без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, відзиву на позов не надійшло. Тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом установлено, що між клієнтом ОСОБА_2 та адвокатом Казбулатовою Оксаною Миколаївною були укладені договори про надання правової допомоги:

-від 20 червня 2023 року на представництво інтересів ОСОБА_2 у справі щодо звільнення з лав ЗСУ,

-від 14 серпня 2023 року на представництво інтересів ОСОБА_2 у справі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. (а.с. 4-5)

За змістом додаткових угод до цих договорів, сторони домовились, що за правову допомогу клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 10 000 грн. Отже ОСОБА_2 зобов`язався сплатити адвокату за представництво його інтересів у двох справах грошові кошти у загальній сумі 20 000 грн.

22 лютого 2024 року адвокат Казбулатова О.М. направила ОСОБА_2 два акти приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за договорами про надання правової допомоги від 20 червня 2023 року та від 14 серпня 2023 року для здійснення оплати згідно з умовами договорів. (а.с.13-16)

За змістом позовної заяви відповідач не здійснив оплати за надані адвокатом послуги, від виконання свого зобов`язання за договорами ухиляється.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Тлумачення пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» свідчить, що правова допомога має інтерес для клієнта не самі по собі, а переслідує певну мету і задовольняє потребу у захисті, відновленні і задоволенні його прав. Саме тому ці наслідки бажані клієнтом і сприймаються ним саме як результат надання правової допомоги. Наявність або відсутність бажаного судового рішення, що задовольняє права і інтереси замовника, є для нього чіткою і найбільш переконливою оцінкою якості послуг виконавця і при відсутності інших критеріїв - нормальною і законною умовою розміру відповідної винагороди за спільною домовленістю сторін.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах. Особливості укладення та змісту контрактів (договорів) з адвокатами, які надають безоплатну правову допомогу, встановлюються законом, що регулює порядок надання безоплатної правової допомоги. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (стаття 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Додаткова винагорода адвоката за досягнутий результат є за своєю суттю так званим «гонораром успіху», нарахування та сплата якого залежать від настання певної події.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 903/781/21.

Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте Верховний Суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату «гонорару успіху» не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат та покладення таких витрат на іншу сторону справи, оскільки в такому випадку суд застосовуючи відповідні положення процесуального законодавства, зокрема частин четвертої - п`ятої статті 137 ЦПК України, може оцінювати необхідність, розумність та інші критерії співмірності цих витрат.

Однак вищенаведене не означає, що такі зобов`язання між адвокатом та клієнтом не є обов`язковими для сторін договору про надання правової допомоги, у разі якщо такий договір є дійсним.

Згідно з презумпцією правомірності правочину, визначеною статтею 204 Цивільного кодексу України, договори про надання правової допомоги від 20 червня 2023 року та від 14 серпня 2023 року, укладені між клієнтом ОСОБА_2 та адвокатом Казбулатовою Оксаною Миколаївною, є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом і вони не визнані судом недійсними.

Відповідно до вимог частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначено у позовній заяві, ОСОБА_2 не виконав своє зобов`язання щодо оплати послуг адвоката Казбулатової О.М. за договорами про надання правової допомоги від 20 червня 2023 року та від 14 серпня 2023 року у загальному розмірі 20 000 грн, яка включає винагороду (гонорар), передбачену додатковими угодами – 10 000 грн за кожним договором.

Факт наявності заборгованості клієнта за договорами про надання правової допомоги підтверджується матеріалами справи і нічим не спростовується. За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Суду не надано відомостей про погашення відповідачем існуючої заборгованості.

Тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп підтверджуються квитанцією від 24 липня 2024 року. (а.с.1)

Позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, пропорційно до цієї суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати на сплату судового збору.

Керуючись статтями 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Задовольнити повністю позов ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти (гонорар) за договорами про надання правової допомоги у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у Дніпровський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

- ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя У.М. Болдирєва