Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №138/143/26 — Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/143/26

Провадження №:2-а/138/16/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі Відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,-

ВСТАНОВИВ:

20.01.2026 представник позивача адвокат Калинюк Р.С. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що 10.01.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 в особі Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 172519, якою притягнуто громадянку російської федерації ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 5100 грн. Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною та безпідставною, а висновок про вину позивача не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи. Так, частиною 3 ст. 203 КУпАП визначено відповідальність за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті (примітка: перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування) (частина перша статті 203) або перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився (частина друга статті 203), вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови «10.01.2026 року о 03 год 40 хв в міжнародному пункті пропуску «Могилів-Подільський» в напрямку «виїзд з України» виявлена громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за проживання, перебування на території України без документів на право проживання Україні, несвоєчасно виконала рішення від 07.10.2025 року Яремчанського відділу ЗМУ ДМС у м. Яремче про примусове повернення та в період з 28.10.2025 року по 10.01.2026 року перебувала в Україні, тобто перевищила на 75 (сімдесят п`ять) днів, чим порушила вимоги ч. 6 ст. 26 закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення». Однак, зазначена інформація не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки 07.10.2025 року Яремчанським відділом Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби області прийнято рішення номер 2612130100019601 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства відносно позивача. Однак 17.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в особі Яремчанського відділу ЗМУ ДМС, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Яремчанського відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби №2612130100019601 від 07.10.2025 року про її примусове повернення до країни походження або третьої країни. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03.12.2025 року у справі №354/1369/25 відмовлено у задоволенні адміністративного позову. Однак 23.12.2025 року ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2025 року у справі №354/1369/25. Також, 07.10.2025 року Яремчанським відділом Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби винесено постанову серії МІФ 001609, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 5100 грн. 17.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в особі Яремчанського відділу ЗМУ ДМС, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Яремчанського відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 07.10.2025 року серії МІФ 001609 про накладення адміністративного стягнення, а справу про адміністративне правопорушення закрити. 22.12.2025 року рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у справі № 354/1371/25 у задоволенні позову відмовлено. 01.01.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22.12.2025 року у справі № 354/1371/25, яку згідно карки руху заяви в підсистемі ЄСІТС Електронний суд 19.01.2026 року зареєстровано судом апеляційної інстанції та відкрито провадження. Таким чином, на момент звернення до суду із даною позовною заявою, як і на момент прийняття оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення №172519 від 10.01.2026 рішення Яремчанського відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби області номер 2612130100019601 від 07.10.2025 та постанова Яремчанського відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 07.10.2025 року серії МІФ 001609 про накладення адміністративного стягнення не набрали законної сили та оскаржуються позивачем в адміністративному порядку.

При цьому пунктом 10 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 22.01.2018 № 38/77 ) регламентовано, що оскарження рішень про примусове повернення або примусове видворення зупиняє їх дію, якщо іноземець оскаржив це рішення у встановленому законом порядку до суду у межах строків, визначених частинами другою-четвертою статті 288 КАС України, незалежно від того, чи суд у порядку забезпечення адміністративного позову відповідною ухвалою зупинив дію рішення суб`єкта владних повноважень або його окремих положень, що оскаржуються. В той же час, статтею 291 кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Наведене свідчить про те, що у діях позивача на час винесення оскаржуваної постанови був відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 203 КУпАП.

За таких підстав, представник позивача просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 172519 від 10.01.2026 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 203 КУпАП, а провадження у справі - закрити.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26.01.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач, її представник та відповідач, належним чином повідомлені про розгляд даної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавали.

02.02.2026 до суду надійшло клопотання представника відповідача Поліщука К.В. про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

10.02.2026 від представника відповідача Поліщука К.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що відповідач, фактично не заперечуючи обставини, що викладені представником позивача у позовній заяві щодо обставин, за яких було винесено оскаржувану постанову, та дій позивача, скерованих на оскарження рішення Яремчанського відділу ЗМУ ДМС про від 07.10.2025 про примусове повернення позивача до країни походження або третьої країни та постанови від 07.10.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП, вважає, що позивачем та її представником не вірно тлумачаться та застосовуються норми КУпАП, що свідчить про законність оскаржуваної постанови та відсутність підстав для її скасування.

Так, представник відповідача зазначає, що частиною 3 статті 203 КУпАП встановлено відповідальність за дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення.

Частиною 2 статті 203 КУпАП встановлено відповідальність за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився.

Згідно статті 39 КУпАП, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Як свідчить зміст статті 289 та частини 1 ст. 291 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови. Частиною 2 статті 299 КУпАП передбачено, що при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Представник відповідача вказує на на суттєву відмінність між лексичними конструкціями, які використовує законодавець в КУпАП, «накладення стягнення» (зустрічається в багатьох статтях Кодексу, наприклад ст. ст. 44-2, 60, 95, 145, 164-17, 184 КУпАП) та «піддання адміністративному стягненню» (ст. 203 КУпАП), що вказує на наявність різного правового та семантичного значення, відповідно не може ігноруватися при тлумаченні, так саме поняття "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність", як це визначено в рішенні КСУ № 9 рп/99 від 27.10.1999. Форма словосполучення «після накладення стягнення», яка традиційно використовується у КУпАП, лінгвістично і юридично пов`язує момент початку перебігу річного строку саме з актом накладення стягнення., тобто акцентує увагу лише на самому процесуальному акті — винесенні постанови та набрання нею законної сили. Термін «накладення» у загальновживаному тлумаченні означає владну дію компетентного органу щодо застосування покарання за правопорушення. У правозастосовному сенсі таке накладення набуває завершеного характеру лише у формі постанови, яка існує як індивідуальний акт притягнення до відповідальності та, з огляду на принцип правової визначеності, сприймається як така, що породжує стійкі правові наслідки після набрання нею законної сили. Натомість, використане законодавцем формулювання «піддано стягненню» має іншу лексико-семантичну конструкцію, де дієслівне поєднання «було піддано» охоплює ширший спектр дій пов`язаний із впливом, який не зводиться виключно до фінального результату у виді набрання чинності актом, а позначає факт впливу держави на особу у формі адміністративного примусу. Такий підхід логічно узгоджується з конструкцією базової статті 35 КУпАП, яка серед обставин, що обтяжують відповідальність, вживає саме формулу «за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню», а не «за яке було накладено адміністративне стягнення, що набрало законної сили». Таким чином, свідомо використане законодавцем формулювання «вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення» семантично не зводиться до вимоги існування постанови, що набрала законної сили, і не містить імперативу щодо завершення стадії оскарження, а у розумінні ст. 39 КУпАП визначає триваючий правовий стан особи, яка вже реально зазнала заходів державного примусу.

10.01.2026 о 03 год. 40 хв., під час виїзду з України в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Могилів-Подільський», позивач на паспортний контроль надала дійсний паспорт громадянина російської федерації для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий 20.09.2018 МВД росії 77615 в якому на стор. 43 наявний штамп органу ДМС України «Прийнято рішення про примусове повернення»… «Зобов`язаний залишити територію України до «27» жовтня 2025 року», відмітки про анулювання вказаного штампу - відсутні 07.10.2025 уповноваженою особою органу ЗМУ ДМС позивача піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 5100 грн, який остання виконала в той самий день 07.10.2025 шляхом сплати на визначені реквізити згідно квитанції №0.0.4570373.272,1 про що свідчить відмітка в постанові МІФ 001609 від 07.10.2025 та копія зазначеної квитанції. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у справі № 354/1371/25 від 22.12.2025 у задоволенні позовних вимог про скасування постанови ДМС МІФ № 001609 від 07.10.2025 відмовлено. Більш того, аналіз причинно-наслідкового зв`язку між оскарженням постанови ЗМУ ДМС МІФ № 001609 від 07.10.2025 та подальшим прийняттям рішення про примусове повернення свідчить, що предметом спору у справі № 354/1371/25 є не сам факт накладення штрафу, а правомірність постанови як юридичної підстави для вислання позивача з України. Юридичний аналіз змісту статті 307 КУпАП «Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу» дає підстави вважати, що стягнення у виді штрафу виконується шляхом його внесення порушником в установу банку України, тобто позивач 07.10.2025 сплатою штрафу за постановою ДМС МІФ № 001609 добровільно понесла фінансовий тягар та виконала стягнення, чим розпочала відлік строку визначеного статтею 39 КУпАП. У світлі зазначеного, на момент виявлення правопорушення 10.01.2026 позивач перебувала у матеріальному стані юридичної відповідальності за правопорушення передбачене частиною 2 статті 203 КУпАП, оскільки стягнення було не лише накладене, а й фактично виконане. Оскарження в апеляційному порядку вже виконаної постанови не припиняє статус особи як «підданої стягненню», доки така постанова не скасована судом, оскільки закон пов`язує цей статус із фактом завершення виконання санкції.

У даному випадку встановлений органом ЗМУ ДМС 20-денний строк для виконання рішення про примусове повернення тимчасово легалізував перебування позивача, проте ОСОБА_1 не залишила територію України у визначений термін та не реалізувала своє право на звернення до органів ДМС із заявою про продовження строку перебування на підставі наявних поважних причин (у тому числі на період судового оскарження), відповідно її правовий статус трансформувався у статус нелегального мігранта, відповідно перебування на території України з 27.10.2025 є незаконним та становить склад нового (повторного) правопорушення, передбаченого ст. 203 КУпАП. Підтверджень про продовження строку тимчасового перебування на території України позивача станом на 10.01.2026 та/або звернення про таке продовження до органу ДМС України, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення 10.01.2026 позивачем не надано, до позовної заяви не долучено. Твердження позивача щодо тривалого проживання в Україні, наявності сталих соціальних зв`язків та активної громадянської позиції не підтверджені належними доказами.

Зважаючи на викладене, представник відповідача вважає, що посадова особа відповідача під час винесення постанови про накладання адміністративного стягнення №172519 від 10.01.2026 діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з огляду на наведені обґрунтування немає.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі, зокрема, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов таких висновків.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, стаття 203 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачає відповідальність за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні.

Так, перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування) - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 1 ст. 203 КУпАП).

Перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 203 КУпАП).

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 203 КУпАП).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

З наведеного слідує, що висновок особи, уповноваженої на розгляд справи про адміністративне правопорушення, про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

З матеріалів справи суд встановив, що постановою начальника 4 групи ІПК відділення інспекторів прикордонної служби Могилів-Подільський (тип А) ст. лейтенанта ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення № 172519 від 10.01.2026 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 203 КУпАП та накладено грошове стягнення у виді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що 10.01.2026 року о 03 год 40 хв в міжнародному пункті пропуску «Могилів-Подільський» в напрямку «виїзд з України» виявлена громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за проживання, перебування на території України без документів на право проживання Україні, несвоєчасно виконала рішення від 07.10.2025 року Яремчаснького відділу ЗМУ ДМС у м. Яремче про примусове повернення та в період з 28.10.2025 року по 10.01.2026 року перебувала в Україні, тобто перевищила на 75 (сімдесят п`ять) днів, чим порушила вимоги ч. 6 ст. 26 закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідальність за яке передбачено частиною 3 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вказана постанова винесена за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 10.01.2026 серії ПдРУ № 334387, який містить аналогічні обставини, що викладені у оскаржуваній постанові.

Також матеріали справи свідчать, що 07.10.2025 року Яремчанським відділом Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби прийнято рішення № 2612130100019601 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства відносно позивача.

Разом з тим, 17.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в особі Яремчанського відділу ЗМУ ДМС, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Яремчанського відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби №2612130100019601 від 07.10.2025 року про її примусове повернення до країни походження або третьої країни. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03.12.2025 у справі № 354/1369/25 відмовлено у задоволенні адміністративного позову позивача. Однак 23.12.2025 року ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 03 грудня 2025 року у справі №354/1369/25.

При цьому пунктом 10 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 22.01.2018 № 38/77 ) визначено, що оскарження рішень про примусове повернення або примусове видворення зупиняє їх дію, якщо іноземець оскаржив це рішення у встановленому законом порядку до суду у межах строків, визначених частинами другою-четвертою статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ), незалежно від того, чи суд у порядку забезпечення адміністративного позову відповідною ухвалою зупинив дію рішення суб`єкта владних повноважень або його окремих положень, що оскаржуються.

Також, 07.10.2025 року Яремчанським відділом Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби винесено постанову серії МІФ 001609, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 5100 грн. 17.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в особі Яремчанського відділу ЗМУ ДМС, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову Яремчанського відділу Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 07.10.2025 року серії МІФ 001609 про накладення адміністративного стягнення, а справу про адміністративне правопорушення закрити. 22.12.2025 рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області у справі № 354/1371/25 у задоволенні позову відмовлено. 01.01.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 22.12.2025 року у справі № 354/1371/25, яку згідно карки руху заяви в підсистемі ЄСІТС Електронний суд 19.01.2026 року зареєстровано судом апеляційної інстанції та відкрито провадження.

Зі змісту статті 289 та частини 1 статті 291 КУпАП вбачається, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

В свою чергу частиною 2 статті 299 КУпАП передбачено, що при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення.

Зважаючи на викладене, суд погоджується з твердженням представника позивача, що станом на день винесення оскаржуваної постанови рішення Яремчанського відділу ЗМУ ДМС від 07.10.2025 № 2612130100019601 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства відносно позивача зупинило свою дію в силу вимог законодавства до розгляду судом справи № 354/1369/25. Так само і постанова Яремчанського відділу ЗМУ ДМС від 07.10.2025 серії МІФ 001609, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, не набрала законної сили, оскільки оскаржена позивачем до суду і рішення, яке набрало законної сили у справі № 354/1371/25, станом на день винесення оскаржуваної постанови ухвалене судом не було.

Більше того, про факт оскарження постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП остання зазначила у протоколі про адміністративне правопорушення від 10.01.2026 серії ПдРУ № 334387, проте вказаним обставинам уповноважена особа в/ч НОМЕР_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови оцінки не надала, підстави їх неврахування в оскаржуваному рішенні не навела.

При цьому суд відхиляє пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву, оскільки суд розцінює їх як власне тлумачення представником відповідача норм КУпАП, які не спростовують викладені вище висновки суду та не доводять наявності в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 203 КУпАП.

Так само є помилковими твердження представника відповідача, що позивач 07.10.2025 сплатою штрафу за постановою ДМС МІФ № 001609 добровільно понесла фінансовий тягар та виконала стягнення, чим розпочала відлік строку визначеного статтею 39 КУпАП, оскільки Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що факт визнання особою вини у порушенні та сплата штрафу не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Отже, за викладених вище підстав, суд приходить до висновку, що в діях відповідача станом на 10.01.2026 були відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 203 КУпАП, зважаючи на диспозицію вказаної норми.

За приписами ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведено наявність події та складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 203 КУпАП та правомірності винесеної ним постанови про накладення на позивача штрафу у розмірі 5100,00 грн, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 203 КУпАП.

Так само суд відхиляє посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом з тих підстав, що з даним позовом представник звернувся через підсистему «Електронний суд» 20.01.2026. Позовна заява надійшла до суду також 20.01.2026, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії суду.

В свою чергу згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). А відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Зважаючи на те, що оскаржувану постанову ухвалено та про неї позивачу стало відомо 10.01.2026, то останнім днем звернення до суду з даним позовом було 20.01.2026. Тобто з даним позовом представник позивача звернувся до суду вчасно, а тому підстави для залишення позовної заяви без розгляду, як про то просив представник відповідача, відсутні.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення № 172519 від 10.01.2026 слід скасувати, а провадження в справі закрити за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно із положеннями ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі, а тому на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 532,48 грн.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 2,4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 132, 134, 139, 246, 255, 286 КАС України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі Відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справізадовольнити повністю.

Скасувати постанову начальника 4 групи ІПК відділення інспекторів прикордонної служби Могилів-Подільський (тип А) ст. лейтенанта ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення № 172519 від 10.01.2026, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 203 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 203 КУпАП, закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Калинюк Роман Степанови, адреса: вул. Галицька, 1, офіс 2, м. Івано-Франківськ, 76018, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача: Поліщук Костянтин Володимирович, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Суддя: Т.Ю. Холодова