Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №132/3592/25 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/3592/25

Провадження № 2-а/132/11/26

Рішення

Іменем України

17 березня 2026 року Калинівський районний суд вінницької області

в складі: головуючого судді Павленко І.В.,

з участю секретаря судового засідання Олійник Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калинівка в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 368 від 24.06.2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Калинівського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 368 від 24.06.2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою на нього було накладено штраф в розмірі 17000 грн, та про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

B обґрунтування позовної заяви зазначає, що постановою № 368 від 24 червня 2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф в розмірі 17000 грн. Із змісту оскаржуваної постанови слідує, що він не виконав вимоги абзацу 4 пункту 1 частини 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХвід 11.04.2024 року в частині обов`язку протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом, не уточнив свої облікові дані, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, оскільки з березня 2022 року до січня 2024 року брав безпосередню участь в бойових діях. З 04.01.2024 року він був звільнений з військової служби за сімейними обставинами, так як його дружина є особою з інвалідністю та вони мають двох малолітніх дітей.

ОСОБА_1 перебуває на військову обліку військовозобов`язаних, має актуальний військово-обліковий документ, з часу звільнення з військової служби поновлює та отримує довідку про надання відстрочки на підставі п.12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Вищезазначені обставини свідчать про добросовісне виконання ним вимог до військового обов`язку.

На розгляд вказаної адміністративної справи 24 червня 2025 року його ніхто не викликав, про розгляд справи та про винесення оскаржуваної постанови йому не було відомо.

В жовтні 2025 року йому було заблоковано банківську картку. Після з`ясування причин, виявилось, що в Калинівському РВДВС відкрито виконавче провадження по стягненню з нього суми штрафу згідно оскаржуваної постанови ТЦК. 23.10.2025 р. він отримав копію оскаржуваної постанови, з якої вперше дізнався про стягнення з нього штрафу.

Вважає, що його притягнення до адміністративної відповідальності є незаконним, а постанова винесена з порушенням чинного законодавства, оскільки під час винесення постанови не було з`ясовано дійсні обставини справи, не доведено його вину у вчиненні правопорушення, а тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 31.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Роз`яснено відповідачам, що протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, вони мають право подати обґрунтовані письмові заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, або письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 162 КАС України. А позивач протягом п`яти днів з дня отримання відзиву маж право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення, які повинні відповідати вимогам ч. ч. 2-4 ст. 162 КАС України.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі свого представника Баранчук А.О. скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 24.02.2026), який мотивований тим, що Громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований та проживає у селі Великі Кутищі, Хмільницького району Вінницької області, по відношенню до військового обов`язку є військовозобов`язаним.

Керуючись ч. 6 п. з ст. 22 ЗУ «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку-, інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

За порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно статті 210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» та по теперішній час в Україні діє особливий період. Громадянин ОСОБА_1 не виконав вимоги абз.4 п.1 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024 року в частині обов`язку протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом, не уточнив свої облікові дані, тому підлягав притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

17.06.2025 року уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_5 було складено протокол № 368 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, а 24.06.2026 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в розмірі 17000 грн.

Тому враховуючи вищевикладене та той факт, що позивач, будучи військовозобов`язаним, своїми діями, бездіяльністю тривалий час ухилявся від військового обліку у період дії воєнного стану, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення слід відмовити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 відповідь на відзив не подавав.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак звернувся до суду із заявою про розгляд заявленого позову за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольни.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце судового засідання рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно положення ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що постановою № 368 від 24.06.2025 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковника ОСОБА_3 , позивача ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000 грн.

За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП)

Проте, постанову про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено за ч. 3 ст. 210 КУпАП, згідно якої, адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, що є суттєвим порушенням процедури та кваліфікації вчиненого адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Також суд звертає увагу, що ст. 210 КУпАП містить примітку, згідно з якою положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

У контексті зазначеного, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок в обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Втім, обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних позивача ОСОБА_1 у спосіб, встановлений у примітці до ст. 210 КУпАП, відповідачами не надано.

Таким чином, доказів в підтвердження правомірності спірної постанови, враховуючи примітку до ст. 210 КУпАП, відповідачами не надано.

Крім того, згідно із абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указами Президента України № 64/2022 та № 69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.

Згідно ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Постанова № 368 від 24.06.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 368 від 17.06.2025 року в якому було встановлено факт того, що ОСОБА_1 з 18.05.2024 року по 17.07.2024 року не надав свої персональні дані щодо адреси проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), відомості про які не має можливості отримати шляхом електронної інформації взаємодії, чим не виконав вимоги абз.4 п.1 ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024 року в частині обов`язку протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом, не уточнив свої облікові дані.

Відповідачі, як держателі і впевнені користувачі Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» мали можливість встановити, що позивач з 18.05.2024 року по 17.07.2024 року не уточнив певні персональні дані, хоча до адміністративної відповідальності позивач був притягнутий майже через рік.

Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що відповідачами вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача ОСОБА_1 в порядку електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями), і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.

Відомостей про те, що дані у позивача змінилися та підлягали оновленню ні протокол, ні постанова також не містять.

Згідно положень п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом».

Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Як визначено у ст. 1 Конституції України - Україна є правова держава, а в силу її ст. 8 в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (ст. 55 Конституції України). Суддя є незалежним та керується верховенством права (ст. 129 Конституції України). Разом з тим, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23- рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має вагомі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 полковник ОСОБА_2 при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не з`ясував всіх обставини справи, передбачених ст. 280 КУпАП, та оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення від 24.06.2025 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 17000 грн, була винесена після закінчення три місячного строку з моменту виявлення правопорушення, передбаченого ч.7 ст. 38 КУпАП, а тому вказана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVTN AND OTHERS v. UKRAINE. № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Заперечення відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 , які викладені у відзиві, суд до уваги не бере, оскільки вони не спростовують встановлені в судовому засіданні обставини і не звільняють особу, яка складає протокол, розглядає справу про адміністративне правопорушення і виносить рішення, дотримуватися норм чинного законодавства і правильно кваліфікувати дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 246 ч. 5 п. 2 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 10 квітня 2023 року має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Таким чином, відповідно до п.п.12, 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду постановою у справі № 543/775/17 від 18 березня 2020 року зробила висновок про те, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону № 3674-VI «Про судовий збір», серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Отже, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 5ст. 139 КАС України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не є юридичними особами та є відокремленими структурними підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Натомість територіальні центри комплектування та соціальної підтримки областей є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.

Отже, саме відповідні обласні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до Бюджетного кодексу України є розпорядниками бюджетних коштів, які одержують відповідні бюджетні асигнування.

Тому, оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню сума судового збору в розмірі 605 гривень 60 копійок підлягає стягненню з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 38, 247, 251, 254-256, 283, 286, 294, 317, 317-1 КУпАП, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови № 368 від 24.06.2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 368 від 24.06.2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП.

Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄРДПОУ: НОМЕР_2 , на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄРДПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , ЄРДПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження адреса: АДРЕСА_3 .

СУДДЯ І.В. Павленко