Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №514/202/26 — Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_________________________________________________________________________

Справа №514/202/26

Провадження по справі № 2/514/514/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області в складі:

головуючого суді Кирилюк І.М.,

при секретарі судового засідання Царан К.П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ», Товариство) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 22 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі ТОВ – Авентус Україна) та ОСОБА_1 уклали договір споживчого кредитування №8690377 та додаткову угоду до нього, на умовах яких Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за його користування.

Кредитор виконав зобов`язання за договором, проте відповідач зобов`язання не виконує та не повертає кредитні кошти з процентами за користування.

На підставі договору факторингу №17102025 від 17.10.2025 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», згідно з реєстром боржників, який є невід`ємною частиною договору, до ТОВ «ФК «ЄАПБ», серед іншого, перейшло право вимоги виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором №308989 .

Оскільки ОСОБА_1 не погашає заборгованість, позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача на користь Товариства 23573,51 грн заборгованості за кредитним договором, яка складається з: 6637,80 грн суми кредиту, 7885,71 грн проценти за користування кредитними коштами; 9 050,00 грн нараховані на умовах договору пеня та штрафи. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у виді сплаченого судового збору за звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 16.02.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, надано відповідачу 15-денний строк для подання відзиву.

Позивач -ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у позові зазначив про розгляд справи без участі представника.

У призначену дату у судовому засіданні взяв участь ОСОБА_1 . Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов, водночас у судовому засіданні пояснив, що дійсно брав кредит, не повернув його у строк через життєві обставини. Проте просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом, оскільки на нього як військовослужбовця поширюються пільги в силу вимог пункту 15 статті 14 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі– Закон № 2011-XII) . На підтвердження наведених доводів надав суду: довідку військової частини та скріншот витягу військово-облікового документу із застосунку «Дія».

Суд, керуючись ст. 223 ПК України прийняв рішення про проведення судового розгляду справи без участі представника позивача.

Урахувавши позицію позивача у справі, заслухавши пояснення відповідача та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «ЕАПБ» є юридичними особами, які мають право на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами (свідоцтвами про реєстрацію юридичної особи, ліцензіями, розпорядженнями, статутами).

22 січня 2025 року ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали договір споживчого кредитування №8690377, згідно з яким товариство надало його у розпорядження грошові кошти для споживчих потреб у сумі 5 000 грн (а.с. 7-17).

Того ж дня ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору №8690377 про надання споживчого кредиту від 22.01.2025 року згідно з якою суму кредиту збільшено на 1900,00 грн.

Товариство надало відповідачу у користування грошові кошти у сумі 6900 грн з оплатою процентів за денною процентною ставкою1,00 % за кожен день користування строком на 360 днів, терміном до 23.01.2025 року, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

Договором передбачалась знижена процентна ставка у розмірі 0,95 % у разі сплати суми коштів не менше першого платежу за графіком платежів до 21.02.2025 року або протягом трьох днів з цієї дати.

Сторони визначили, що у разі допущення прострочення платежів згідно з визначеним графіком, кредитор має право вимагати повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, водночас передбачили відповідальність у виді штрафу: у розмірі 450 грн на 4-тий день невиконання та/або неналежного виконання та 100 грн, починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Договір споживчого кредитування укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний через офіційний сайт. Акцептування договору позивальником здійснене шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, надісланим на телефонний номер SMS повідомленням.

Підписанням кредитного договору та паспорту споживчого кредиту відповідач підтвердив, що ознайомлений з інформацією, необхідною для порівняння різних пропозицій кредитодавця, схемами кредитування, з метою прийняття обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, що підтверджується паспортом споживчого кредиту ( а.с.21-22, 23-25).

Кошти на умовах договору були перераховані позичальнику на банківський рахунок, що підтверджується довідкою ТОВ «Контрактовий дім» №7/16901 від 23.10.2025 (а.с. 27).

Відповідно до договору факторингу №17102025 від 17.10.2025 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», згідно з реєстром боржників, який є невід`ємною частиною договору, до ТОВ «ФК «ЄАПБ», серед іншого, перейшло право вимоги за кредитним договором №308989, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 34-38, 41).

Як убачається зі складеного первісним кредитором розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором її сума станом на 16.10.2025 року становить 23 573,51 грн і складається з: 6637,80 грн - загального розміру кредиту, 7885,71 грн - суми нарахованих процентів за користування кредитом; 9 050,00 грн - суми нарахованих пені, штрафу (а.с. 28-33).

Відповідач повідомлявся про існуючу у нього заборгованість за кредитним договором (а.с. 26), проте не вчинив дії спрямовані на повернення коштів та сплати процентів за користування.

Здійснюючи правову оцінку встановленим обставинам, суд дійшов наступних висновків.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку ( ст. 509 Ц К України)

Сторонами у зобов`язанні є і боржник і кредитор ( ст. 510 Ц К України)

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти ( ч.1 ст.1054 ЦК України).

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором ( п.1-1 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживне кредитування».

Кредитодавцем у розумінні зазначеного Закону є банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право надавати споживчі кредити ( п.7 ч.1 ст. 1 Закону «Про споживче кредитування»).

Порядком споживчого кредитування передбачено, що кредитодавець встановлює можливість укладення договору про споживчий кредит на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв`язку, та оцінки кредитоспроможності споживача (ч.2 ст. 14 Закону України «Про споживне кредитування»).

Відповідно до Закону «Про споживче кредитування» та Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» такий договір може укладатися шляхом приєднання, коли він складається із індивідуальної і публічної частини договору (ст. 634 ЦК України, ч.2 ст. 13 Закону «Про споживче кредитування», ч.5 ст. 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»).

Положеннями ЦК України, які застосовуються до кредитного договору, передбачено, що такий договір є укладеним з моменту передачі грошей. Позичальник зобов`язаний повернути грошові кошти у такій самій сумі у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1046 ЦК України ст.1049 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, серед іншого, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Згідно з вимогами Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу (ч.2 ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування»).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) ( ч.1 ст.1077 ЦК України).

Ураховуючи, що на підставі наданих доказів встановлено, що ОСОБА_1 не виконує взяті на себе зобов`язання щодо повернення отриманих коштів за укладеним договором споживчого кредитування, право вимоги за яким на законних підставах перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення кредитної заборгованості

Вирішуючи питання в частині суми кредитної заборгованості, яка підлягає стягненню та з урахуванням заперечень та пояснень відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно Закону України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (далі Закон - № 1275-VII) статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно із пояснювальною запискою, якої супроводжувався законотворчий процес, спрямованість прийняття , серед іншого, цієї норми мала на меті покращити мобілізаційний процес в суспільстві та захистити громадян України, які призвані на військову службу під час мобілізації за фінансовими зобов`язаннями.

Дію цієї норми поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби (п.3 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 1275-VII)

Відповідно до п.15 ст.14 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У розумінні Закону України від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (ст.1 Закону № № 3543-ХІІ).

В Україні особливий період функціонує з прийняттям 17 березня 2014 року Указу Президента «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України № 1126-VII, і діє дотепер.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення державних органів економіки суспільства на функціонування в умовах особливого періоду. Збройні Сили України переводяться на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною і частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17 виснувала, що за змістом наведених у законодавстві визначень, навіть за умови не введення в країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу з 01.11.2017 р. по теперішній час, має статус учасника бойових дій, що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_1 Державної прикордонної Служби від 07.04.2026 року №617, та скріншотом витягу із застосунку «Дія» військово облікового документа, дослідженого безпосередньо судом під час розгляду справи у застосунку «Дія» на телефоні відповідача, із якого убачається, що він має посвідчення ветерана, статус: учасник бойових дій – реєстровий номер 00011915742.

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу з 01.11.2017, поширюються передбачені п.15 ст. 14 Закону № 2011-XII пільги. Тому підстави для нарахування відповідачу процентів за користування кредитом, штрафів на умовах спірного кредитного договору відсутні.

Отже на користь Товариства з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 637 грн 80 коп , котра дорівнює загальній сумі наданого кредиту. В решті заявлені у позові вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 749 грн 73 коп.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: буд 2, вул. Лісова, м. Бровари, Броварський район Київської області) заборгованість за кредитним договором №8690377 від 22.01.2025 року в сумі 6 637 (шість тисяч шістсот тридцять сім ) грн 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: буд 2, вул. Лісова, м. Бровари, Броварський район Київської області) 749 (сімсот сорок дев`ять) грн 73 коп судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, у разі якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.М. Кирилюк