Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №511/2099/25 — Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2099/25

Номер провадження: 2/511/222/26

16 квітня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Бобровська І. В.,

секретаря судового засідання – Кіндракевич В.Ф.,

за участю: представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2025 до Роздільнянського районного суду Одеської області надійшов вказаний позов, згідно з яким позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на своє утримання, у розмірі частини всіх видів заробітку, щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до суду, на період навчання, але не більше як до досягнення нею 23 років.

Стислий виклад позиції позивачки.

Відповідач ОСОБА_4 є батьком позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 досягла повноліття та навчається на І курсі Одеського національного морського університету Навчально – наукового інституту морського бізнесу за спеціальністю «Менеджмент» форма навчання - денна на контракті. Стипендію не отримує. За перший курс матір`ю позивачки сплачено за навчання 29 000,00 грн. ОСОБА_5 форма навчання унеможливлює самостійне працевлаштування позивачки та отримання доходу, у зв`язку з цим вона потребує матеріального забезпечення.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримав.

Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідач ОСОБА_4 позов визнав частково. Враховуючи ту обставину, що у відповідача є на утримання малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , враховуючи, що позивачкою доведена лише потреба в допомозі на сплату за навчання, враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, який встановлений відповідним законом, відповідач вважає, що сума аліментів, яку він має сплачувати на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, має дорівнювати 3028.00 грн. щомісячно (тобто сума прожиткового мінімум для працездатних осіб).

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав відзив на позовну заяву про часткове визнання позову.

Процесуальні дії у справі.

04 липня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі.

04.08.2025 року Роздільнянським районним судом Одеської області винесено заочне рішення за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, яким позовну заяву задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання, в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів) до закінчення навчання, тобто до 30.06.2028 року, починаючи з 26.06.2025 року.

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.10.2025 року за заявою відповідача заочне рішення від 04.08.2025 року скасовано, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивачка ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що складено відповідний актовий запис за № 07.

Батьки: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_7 .

Згідно довідки № 126 від 29 травня 2025 року, ОСОБА_3 є студенткою 1 групи І курсу денної форми навчання освітнього ступеню бакалавр, спеціальність 073 «Менеджмент» ОНМУ ННІ морського бізнесу, контрактної форми навчання, дата закінчення навчання – 30 червня 2028 року.

Згідно довідки №326 від 27.08.2025 року ОСОБА_3 є студенткою 1 групи 2 курсу денної форми навчання освітнього ступеню бакалавр, спеціальність 073 «Менеджмент» ОНМУ ННІ морського бізнесу, контрактної форми навчання, дата закінчення навчання – 30 червня 2028 року.

На час подання позовної заяви позивачка ОСОБА_3 проживала з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження умов проживання від 17.06.2025 року.

На теперішній час позивачка ОСОБА_3 проживає у гуртожитку в АДРЕСА_2 .

Згідно Договору №602-1-9-24 від 21.08.20024 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців вартість навчання складає 125 700 грн за весь строк навчання, 1 курс -26650 грн., 2 курс – 29600 грн., 3 курс – 32900 грн., 4 курс – 36550 грн.

Вартість навчання згідно наданих квитанцій оплачує матір дитини.

За проживання в гуртожитку 02.09.2025 року мати позивачки - ОСОБА_7 сплатила 7286,40 грн.

Згідно виписки із медичної амбулаторної картки позивачки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від 07.11.2025 року вона перебуває на диспансерному нагляді лікаря з 2012 року з приводу наявних захворювань, потребує заняття в басейні, ЛФК, масаж 2 рази на рік, санаторно-курортне лікування.

За повідомленням представника позивачки рекомендації лікаря вона не виконувала за відсутністю на це коштів.

У відповідача на утриманні є малолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

За повідомленням представника відповідача ОСОБА_4 перебуває на службі в ДПСУ, що підтверджується копією службового посвідчення серії НОМЕР_2 , і постійно перебуває у відрядженнях, в тому числі в зоні бойових дій.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

У відповідності до приписів частини 8 статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами, оскільки відповідачем у встановлений судом строк відзив на позов не подано.

Згідно частини першої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Частина третя статті 199 СК України визначає, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Як встановлено судом, ОСОБА_3 досягла віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років, та є студенткою 1 групи 2 курсу денної форми навчання освітнього ступеню бакалавр, спеціальність 073 «Менеджмент» ОНМУ ННІ морського бізнесу, контрактної форми навчання, дата закінчення навчання – 30 червня 2028 року.

Згідно частини першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Диспозиція частини 1 статті 200 СК України регламентує, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина 2 статті 182 СК України).

Верховний Суд в постанові від 23 січня 2019 року по справі № 346/103/17, зазначив, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідачем надано докази перебування на його утриманні малолітньої дитини, але не надано суду доказів, що він не спроможний сплачувати аліменти в частці від своїх доходів (заробітку), враховуючи, що за його ж повідомленням він працює та має стабільний щомісячний заробіток.

Ні позивач, ні відповідач не надали суду доказів на підтвердження розміру доходів відповідача, та не заявили клопотання про витребування такої інформації .

Відповідач обмежився тільки зазначенням місця роботи – ДПСУ, НОМЕР_3 прикордонний загін, майстер-сержант.

Вказана обставина позбавляє суд можливості оцінити в повній мірі доводи сторін щодо розміру аліментів.

Домовленості між батьками щодо виконання обов`язку по утриманню повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, не досягнуто, тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення аліментів за позовом самої повнолітньої дитини у частці від заробітку (доходів) відповідача.

При вирішенні спору не може бути врахована згода відповідача на сплату аліментів у твердій грошовій формі, оскільки відповідно до діючого законодавства правом вибору способу стягнення аліментів (у частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі) наділений винятково стягувач аліментів. Платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наданих сторонами доказів, а саме: стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходів) відповідача до 30 червня 2028 року, починаючи з 26 червня 2025 року.

Такий розмір аліментів відповідатиме вимогам розумності і справедливості та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов`язання.

Пункт 1 частини 1 статті 430 ЦПК України визначає, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відносно інших аргументів сторін, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 4, 12, 81, 133, 137, 141, 200, 206, 247, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на її утримання, в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходів) до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2028 року, починаючи з 26 червня 2025 року.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 27.04.2026 року.

Суддя: І. В. Бобровська