Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №509/1608/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1608/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Козирського Є.С.,

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №R322642 від 29.01.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2026 року представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд скасувати постанову №R322642 від 29.01.2026 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000грн. Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 – закрити. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судовий збір в розмірі 665,60грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00грн .

В обгрунтування позовної заяви зазначив, що В АІС «Оберіг» було зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 має порушення правил військового обліку. Причина розшуку зазначено «не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК», дата початку розшуку «13.08.2025», дана інформація вбачається з скріншотів, які додаються до позову. Він мав статус «не придатний в мирний час обмежено придатний в воєнний час». 27.01.2025 року ним в застосунку «Резерв+» була подана заява про визнання адміністративного правопорушення в порядку 279-9 КУпАП. Але Відповідна Постанова в застосунку не з`являлася, до 12.03.2026 року. Зайшовши в застосунок «Резерв+», 12.03.2026 року, він побачив що в «Деталі справи» з`явилася Постанова №R322642 від 29.01.2026 року, при цьому також, з`явилася відмітка, що термін оплати штрафу сплив, хоча фактично, можливості її оплатити в застосунку, не було, оскільки навіть не було Постанови, до 12.03.2026 року, інформація відносно неї, була відсутня в застосунку. З цього приводу, 09.02.2026 року писав в Резерв+ бот, відповідні скріншоти додаються, з них чітко вбачається, що ним додавалися скріншоти з застосунку Резерв+ де була наявна позначка «Очікує відповіді». Датою, коли він вперше побачив оскаржувану постанову у застосунку «Резерв+», є 12.03.2026 року, в цей день він з нею ознайомився. Зазначеною постановою від 29.01.2026 року №R322642, винесеною ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 , мене, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. З вказаною постановою він не згоден. з огляду на наступне: В описовій частині Постанови зазначено, що «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”, чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 Ст. 210-1 КУпАП». Так дійсно, відповідно до застосунку «Резерв+», він перебував у розшуку в зв`язку з тим, що «не пройшов (відмовився від проходження) ВЛК», при цьому дата початку розшуку зазначена «13.08.2025». Таким чином датою виявлення порушення, ознак порушення, вимог чинного законодавства, за яке передбачена адміністративна відповідальність за статтями 210 та 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення є дата 13.08.2025 року. Саме з цієї дати, протягом 3х місяців, тобто до 13.11.2025 року, є можливим притягнення його до адміністративної відповідальності за вище зазначеною підставою. Отже строки притягнення до адміністративної відповідальності спливли 13.11.2025 року. В порушення вищезазначених норм чинного законодавства, Відповідач 29.01.2026 року ухвалив відносно нього Постанову №R322642 та наклав на нього штраф у розмірі 17000 грн.

Ухвалою судді Овідіопольського районного суду Одеської області від 17.03.2026 року було відкрито провадження у справі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, в прохальній частині позовної заяви просили розглядати справу без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку із тим, що доводи позивача ОСОБА_1 є хибними, та які не відповідають дійсності. На підтвердження правомірності і законності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 наддав суду копію адміністративної справи відносно ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані і отримані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Тобто, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За приписами ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності,або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

При цьому розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, визначених статтею 268 КУпАП.

Оцінюючи правомірність дій відповідача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу шістнадцятого ч. 3 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізаційної підготовки становить, у тому числі, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в України» (затв. Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року) на території України введено режим воєнного стану. Також Указом Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 «Про загальну мобілізацію» (затв. Законом України № 2105-ІХ від 03 березня 2022 року) на території України оголошено загальну мобілізацію.

Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до п. 2 Порядку, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.

Відповідно до положень пункту 34 Порядку з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють: перевірку у громадян України під час прийняття на роботу (навчання) наявності військово-облікового документа, визначеного у пункті 20 цього Порядку, або відображення в електронній формі інформації, що міститься в таких документах, які можуть пред`являтися (надаватися) з використанням мобільного додатка Порталу Дія. Приймання на роботу (навчання), взяття на персональний військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється тільки після взяття їх на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки; доведення до призовників, військовозобов`язаних та резервістів правил військового обліку під особистий підпис під час прийняття на роботу (навчання); надсилання у семиденний строк з дня видання наказу про прийняття на роботу (навчання), звільнення з роботи, завершення навчання (відрахування із закладу освіти) до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки повідомлень про зміну облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оповіщення на вимогу районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до відповідних__районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки і забезпечення їх своєчасного прибуття; подання до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на їх вимогу відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональний військовий облік яких вони ведуть; проведення відповідної роз`яснювальної роботи серед призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виконання ними правил військового обліку; забезпечення повноти та достовірності облікових даних, що вносяться до списків персонального військового обліку; взаємодію з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, органами СБУ, підрозділами Служби зовнішньої розвідки щодо строків та способів звіряння даних списків персонального військового обліку, внесення відповідних змін до них, а також щодо оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів; періодичне звіряння списків персонального військового обліку із записами у їх військово-облікових документах. Не рідше одного разу на рік проводять звіряння даних списків персонального військового обліку з обліковими документами відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки, в яких вони перебувають на військовому обліку; внесення у п`ятиденний строк з дня подання відповідних документів (або відображення в електронній формі інформації, що міститься у таких документах, які можуть пред`являтися (надаватися) з використанням мобільного додатка Порталу Дія) змін до списків персонального військового обліку щодо прізвища, власного імені та по батькові (за наявності), реквізитів паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, адреси задекларованого/зареєстрованого місця проживання, адреси місця фактичного проживання, сімейного стану, освіти, місця роботи і посади та надсилання щомісяця до 5 числа до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки повідомлень про зміну таких облікових даних; складення і подання щороку до 1 грудня до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць; приймання від призовників, військовозобов`язаних та резервістів під розписку у бланках розписок (додаток 7) їх військово-облікових документів для подання таких документів до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з метою їх звіряння з обліковими даними, а також оформлення бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; оформлення документів, необхідних для бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; постійний контроль за виконанням посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій вимог цього Порядку, а призовниками, військовозобов`язаними та резервістами - правил військового обліку; постійне інформування відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки про посадових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які порушують вимоги цього Порядку, а також про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які порушують правила військового обліку, для притягнення їх до відповідальності згідно із законом; ведення та зберігання журналу обліку результатів перевірки.

Відповідно до пункту 2 Порядку військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Крім того, Законом України від 12.02.2025р. №4235-IX встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю, зобов`язані до 05.06.2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово лікарську комісію для проходження медичного огляду. Отже, обов`язок пройти повторний медичний огляд у таких осіб виникає безпосередньо із закону та не ставиться у залежність від вручення окремої повістки чи іншого додаткового повідомлення.

За наявними обліковими даними вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ). З облікової картки, долученої до матеріалів справи, також убачається, що 14.04.1995 року позивача було визнано непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, а 03.03.2026 року ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 його вже визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку та охорони. Таким чином, матеріали справи прямо підтверджують, а також не заперечується позивачем, що він не виконав покладений на нього законом обов`язок у встановлений строк та фактично виконав його лише 03.03.2026 року. У відомостях, сформованих засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, прямо зазначено причину порушення: «Не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії», а також зафіксовано період порушення військового обліку з 13.08.2025р. по 12.08.2026р.

Також наявними матеріалами справи про адміністративне правопорушення підтверджується, що 27.01.2026 року ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста подав заяву на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій прямо зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов (відмовився проходити) військово-лікарську комісію, визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Вказана заява містить відмітку про накладення кваліфікованого електронного підпису 27.01.2026 року о 16:04:26.

Подання такої заяви узгоджується з приписами КУпАП щодо розгляду справ цієї категорії. Крім того, згідно з ч.ч.7, 8 ст.258 КУпАП визначено, що відносно правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 КУпАП, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву, протокол не складається. Крім того, справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП, у таких випадках розглядаються уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

На підставі поданої позивачем заяви та після перевірки відповідних відомостей 29.01.2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R322642 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. У постанові зазначено дату надходження заяви, спосіб її подання, короткий зміст заяви, встановлені обставини правопорушення та його правову кваліфікацію.

Отже, невиконання позивачем обов`язку щодо своєчасного проходження повторного медичного огляду мало триваючий характер, оскільки полягало у тривалому невиконанні покладеного законом обов`язку та припинилося лише після фактичного проходження ВЛК. Відповідно до ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. З огляду на характер правопорушення, дату подання позивачем заяви про його визнання 27.01.2026 року та дату винесення постанови 29.01.2026 року, відповідач діяв у межах строків, встановлених КУпАП.

Таким чином, оскаржувана постанова №R322642 від 29.01.2026 року винесена належним суб`єктом владних повноважень, у межах наданої законом компетенції, на підставі належних та допустимих доказів, із дотриманням спеціальної процедури розгляду справ цієї категорії. Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення підтверджується як його власною заявою про визнання порушення, так і обліковими документами, що містяться в справі про адміністративне правопорушення.

Ст. 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, суд вважає встановленими не обгрунтовані обставини позовних вимог, вони не спростовують висновків відзиву на позов, а тому підстав для скасування спірної постанови не знаходить.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту порушеного права згідно п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання незаконним рішення, дії або бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їх посадових або службових осіб.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому суд звертає увагу на положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в адміністративному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи чи інш..

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 рокуу справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову і вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено положеннями КУпАП, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, відповідно до приписів статті 139 КАС України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.2,5 - 9, 72 - 77, 90, 210, 243-246, 250, 251, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови №R322642 від 29.01.2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду на протязі тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є. С. Козирський