Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №521/4039/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/4039/25

Пр-ня по справі № 1кп/521/977/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ВСТУПНА ЧАСТИНА

м. Одеса, Україна

29 квітня 2026 року

Хаджибейський районний суд міста Одеси засідаючи у складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1

із секретарем судового засідання - ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальні провадження № 42025163020000007 від 10.01.2025 року, у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Одесі, громадянина України, який має середню освіту, не працює, неодружений, зареєстрований в АДРЕСА_1 , проживає в АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1) 22.01.1987 року Жовтневим р/с м. Одеси за ч. 3 ст. 140 КК до позбавлення волі на строк 3 роки, з випробуванням на 2 роки; 2) 06.06.1989 року Ленінським р/с м. Керч, ч. 2 ст. 140 КК, до позбавлення волі на строк 3 роки 6 міс.; 3) 08.10.1992 року Московським р/с м. Харкова за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 143 КК, до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; 4) 18.04.1997 року Жовтневим р/с м. Одеси, за ч. 2 ст. 140 КК, до позбавлення волі на строк 2 роки; 5) 13.05.1999 року Центральним р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 141 КК, позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; 6) 24.07.2001 року Суворовським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 140 КК до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; 7) 20.11.2002 року Богунським р/с м. Житомир за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 307 КК до позбавлення волі на строк 5 років; 8) 17.01.2008 року Шевченківським р/с м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2, 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; 9) 25.09.2012 року Шевченківським р/с м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК; 10) 25.07.2013 року Миронівським р/с Київської області за ч. 2 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком 1 рік; 11) 05.11.2014 року Приморським р/с м. Одеси за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК остаточно до позбавлення волі 3 роки 1 місяць; 12) 15.05.2017 року Шевченківським р/с м. Чернівці за ч. 2 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 1 рік; 13) 04.04.2018 року Оболонським р/с м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 1 рік; 14) 31.07.2019 року Шевченківським р/с м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК до позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; 15) 24.12.2021 року Миронівським р/с Київської області за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357, ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК остаточно до позбавлення волі на строк 3 роки; 16) 10.04.2025 року Солом?янським р/с м. Києва за ч. 2 ст. 190 КК до позбавлення волі на строк 2 роки; 17) 26.05.2025 року Приморським р/с м. Одеси за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК до позбавлення волі на строк 5 років; 18) 27.06.2025 року Приморським р/ с м. Одеси за ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК остаточно до позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК.

Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4

з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник - адвокат ОСОБА_5

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1. ОСОБА_3 08 листопада 2024 року о 08 годині 00 хвилин, перебуваючи в неврологічному відділенні КНП МКЛ № 1, в палаті № 4, за адресою м. Одеса, вул. М?ясоїдівська, 32, побачив раніше незнайомого ОСОБА_6 , з мобільним телефоном марки «ZTE Blade A32», сірого кольору, з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім картою оператора «Київстар» № НОМЕР_3 , який знаходився на стаціонарному лікуванні. В цей час у ОСОБА_3 виник намір на заволодіння чужим майном шляхом обману.

Так, ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збільшення власного матеріального забезпечення у швидкий незаконний спосіб, підійшов до потерпілого ОСОБА_6 та в розмові з ним, під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінку, попросив у останнього мобільний телефон, на що ОСОБА_6 , введений в оману щодо справжніх цілей обвинуваченого, погодився та передав ОСОБА_3 власний мобільний телефон марки «ZTE Blade A32», сірого кольору з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , з сім картою оператора «Київстар» № НОМЕР_3 . Після отримання мобільного телефону, ОСОБА_3 залишив КНП МКЛ № 1, тим самим залишивши місце вчинення кримінального правопорушення і розпорядився на власний розсуд майном, що отримав внаслідок шахрайських дій. Вказаними незаконними діями ОСОБА_3 завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_6 у сумі 3092 гривні 40 копійок.

1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за вказаним епізодом за ч. 2 ст. 190 КК, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

1.3.Крім того, ОСОБА_3 , 21 грудня 2024 року приблизно о 16 годині 20 хвилин, перебуваючи у відділенні хірургії КНП МКЛ № 1, в палаті № 3, за адресою м. Одеса, вул. М?ясоїдівська, 32, побачив раніше невідомого йому ОСОБА_7 , з мобільним телефоном марки «Samsung Galaxy M32», синього кольору з ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 , з сім-картою оператора «Київстар» № НОМЕР_6 та оператора «Водафон» № НОМЕР_7 , який знаходився на стаціонарному лікуванні. В цей момент у ОСОБА_3 виник злочинний намір на заволодіння чужим майном шляхом обману.

Діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою збільшення власного матеріального забезпечення у швидкий незаконний спосіб, ОСОБА_3 підійшов до потерпілого ОСОБА_7 та в розмові з ним, під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінка, попросив у останнього дати належний потерпілому мобільний телефон, на що останній будучи введеним в оману щодо справжніх цілей обвинуваченого, погодився та передав ОСОБА_3 власний мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M32», синього кольору з ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 , з сім-картою оператора «Київстар» № НОМЕР_6 та оператора «Водафон» № НОМЕР_7 .

Після отримання мобільного телефону, ОСОБА_3 залишив приміщення лікарні та розпорядився викраденим на власний розсуд. Своїми незаконними діями, ОСОБА_3 завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 на суму 4844 гривні 70 копійок.

1.4.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за вказаним епізодом за ч. 2 ст. 190 КК, за кваліфікуючими ознаками: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.

2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю. За І-м епізодом показав, що 08 листопада 2024 року він справді знаходився у МКЛ № 1, в м. Одесі. Вирішив шахрайським шляхом заволодіти мобільним телефоном невідомого чоловіка. Підійшов до нього, ОСОБА_8 попросив його телефон, зробити телефонний дзвінок і отримавши телефон одразу, залишив лікарню. Мобільний телефон продав, а кошти витратив на власні потреби.

За ІІ-м епізодом, ОСОБА_3 показав, майже те саме. 21 грудня 2024 року він знову знаходячись в Міській клінічній лікарні № 1, в м. Одесі, побачивши раніше незнайомого йому чоловіка, вирішив попросити у нього мобільний телефон, з метою викрасти його, шляхом обману. Отримавши в руки телефон, ОСОБА_8 одразу залишив лікарню. Телефон продав на ринку, а кошти витратив на власні потреби.

В теперішній час зі слів ОСОБА_8 розкаюється у вчиненому.

2.2.За згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_8 правопорушень, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

2.3.Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку без дослідження будь-яких доказів обставин, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК.

3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

3.1.Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено. Суд не визнає обставиною, яка пом`якшує покарання - щире каяття. Описані вище події правопорушень, зміст дій обвинуваченого, які мали вираз в навмисному, свідомому, цілеспрямованому привласнені чужого майна, свідчать, що людина діяла у означених випадках майже механічно. Він свідомо бажав настання саме таких наслідків.

3.2.На думку суду, у висловах про каяття у ОСОБА_3 присутньо багато механічного і нещирого. Визнання фактів у ОСОБА_3 було поверхневим, на межі мінімального словникового запасу. Разом з тим, і таких виразів стало достатньо задля висновку про існування певних нахилів у сформованому характері та навіть темпераменті особистості, які свідчать про бажання вкрасти чуже майно. Визнаючи публічно такі факти у суді, він не кається, а в силу безвиході повідомляє про вже відому історію власне ставлення.

3.3.Таким чином, казати про щире каяття, майже неможливо. Для щирого каяття, як вже неодноразово зазначив суд, необхідні відповідні поклики душі, відповідне свідоме бажання каятись і переконливо доводити свої почуття до іншого.

3.4.У одній із справ, раніше за часом, суд зазначав, що будь-яке каяття щонайменше повинно бути виражено у розумній оцінці таких наслідків особою, яке в свою чергу повинно бути донесене до суду у такий спосіб, щоб не виникало сумніву, у щирості таких висловлювань. Безумовно, іноді людина не здатна висловитись в силу, як обмежень інтелектуально-вольових, так і емоційних. Не добавляє впевненості і публічність, а також сама зала судового засідання. Натомість у будь-якому випадку, людина, яка допустила порушення закону, наслідком якого є непоправне зло по відношенню до іншої людини, повинна перебувати у такому пригніченому душевному стані, яке буде мати вираз навіть у мовчанні. Таке моральне хвилювання, яке пов`язано із вчиненням не можна приховати1.

3.5.Разом з тим, у даному випадку у діях, емоціях і висловлюваннях ОСОБА_3 можливо побачити лише звичайну механічну догоду правосуддю, аби отримати мінімальне покарання. Емоції, які можливо було побачити на обличчі у ОСОБА_3 , лише свідчать про майже рефлекторне погодження із загально визнаним суспільним осудом за неправомірні дії. Однак справжнього життєвого каяття образ ОСОБА_3 не викликає.

3.6.Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

4.Мотиви призначення покарання.

4.1.Обговорюючи питання виду та строку покарання, судом встановлені наступні обставини.

4.2.Судом встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться у віці 57 років. Народився та виріс в м. Одесі. Отримав лише загальну середню освіту. Не працював. Власної сім`ї не має. Син дорослий, з яким не спілкується.

4.3.Раніше неодноразово судимий. Вперше був засуджений у 16 років. Загалом в місцях позбавлення волі провів більше 20 років. Є очевидним, що на характеристику ОСОБА_3 сильно впливає середовище місць позбавлення волі, яке сформувало стійкі нахили до обману, хитрощів, ницості та егоцентричних намірів у будь-яких діях.

4.4.За обставинами провадження можливо стверджувати, що обвинувачений вчинив вказані кримінальні правопорушення, майже механічно, тобто фактично здійснюючи пошук предмету заволодіння обманним шляхом. Здійснюючи такі дії, фактично ОСОБА_3 перетворив шахрайство на спосіб життя. Він створив життя, за допомогою кримінальних правопорушень. При цьому не розуміючи, що у такий спосіб він ще більше спустошує власне життя і руйнує соціальні інститути власності. Мова не лише про одиничні випадки шахрайства або крадіжки (за минулими вироками) чужого майна. У більш загальному розумінні люди перестають довіряти один одному, намагаються створювати паркани, двері, замки, стіни аби захистити своє майно від нападу. Такі дії створюють територію недовіри, де відсутність впевненості у іншому, сумніви або підозріле ставлення будуть переважати чесність, доброзичливість та надійність не тільки у людях але й у майбутньому.

4.5.Суд враховує, що обвинувачений в теперішній час хворіє на невиліковну хворобу, має пригнічене становище, в тому числі завдяки існуючим хворобливим болям. Натомість неможливо розумно оцінити постійне бажання вчиняти зло. Такий міазм руйнує суспільство і створює декадентство, характерною особливістю якого буде середовище за яким «Homo homini lupus est»2. Максимальний егоцентризм у формі соліпсизму, превалюють у поглядах ОСОБА_3 на будь-які суспільні відносини. Вісімнадцять судимостей, красномовно доводять, що його світосприйняття у більшості формується за рахунок влади сильного над слабкішим, ефемерної переваги у вигляді обману довіри ближнього свого. Таке однобоке сприйняття життя, показує сутність обвинуваченого і його справжній думки і погляди на існуючі суспільні відносини власності. Співіснування з такими людьми дуже складне та більше нагадує боротьбу «Bellum omnium contra omnes»3. Саме про такий стан людини - «природний стан» зазначає Томас Гоббс: «…поки люди живуть без спільної влади, що тримає всіх їх у страху, вони перебувають у тому стані, який називається війною, і саме у стані війни всіх

проти всіх»4.

4.6.Є очевидним, що ОСОБА_3 не бажає контролювати свою волю, свої думки і помисли та, нехтуючи встановленими правилами поведінки та вимогами закону, бажає вчиняти суспільно небезпечні правопорушення. Використовуючи існуючи довірливі стосунки між людьми, особливо в умовах лікарні, де кожний може потребувати допомоги, він протиставить загальнолюдським цінностям, власну жагу до легкого збагачення за рахунок чужої власності.

4.7.Однак, незважаючи на існуючу тяжку хворобу, системність у вчиненні злочинів, доводить, що суспільство потребує захищеності від ітераційних дій ОСОБА_3 . За весь час життя, його не стримували, ані суворі умови закону, ані жорстка процедура кримінального процесу, ані милосердне ставлення до нього, у випадку призначення покарання без ізоляції від суспільства. Відсутність горизонту, на який потрібно рівнятись, не позбавляє людини необхідності турбуватись про власне життя у такий спосіб, щоб не шкодити людині поряд. Відповідно реакція держави у даному випадку, повинна бути адекватною порушеному праву. При цьому суд враховує, що важливим для вирішення питання призначення покарання буде той факт, що ОСОБА_3 перетворив шахрайство на спосіб життя.

4.8.Окремо суд враховує, що обвинувачений не здатний відшкодувати завдану шкоду. Вказаний факт також впливає на зміст рішення, щодо покарання.

4.9.Переходячи до обговорення питання виду та міри покарання, суд бере до уваги всі встановлені факти і обставини, умови життя та соціальне положення обвинуваченого, його тривале виховання злочинним світом в умовах ізоляції і вважає, що до нього необхідно застосувати покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції статті. Підстав для застосування положень ст. ст. 75, 69 КК - немає. Як зазначено вище судом, спосіб життя обвинуваченого, його не бажання заробляти на життя чесною працею, не бажання цінити довірливі стосунки між людьми, відсутність поваги до права власності, свідчать про стійкі антисоціальні нахили і існування ризику вчинення інтераційних дій. Суд позбавлений ілюзії, що покарання, яке буде призначене судом настільки вплине на обвинуваченого, що змінить його спосіб мислення. Більше двадцяти років ув`язнення не змогли спромогтись змінити уявлення у ОСОБА_3 про навколишній світ. Навряд чи і наступний термін покарання досягне своєї мети. Натомість у даному випадку, вид та розмір покарання зможе убезпечити суспільство від рекурсивних дій ОСОБА_3 у відношенні інституту власності громадян у найближчі роки.

4.10.При призначені покарання, суд також вважає за необхідне застосувати положення ч. 4 ст. 70 КК, оскільки вчиненні ОСОБА_3 кримінальні правопорушення мали місце у листопаді та грудні 2024 року, тобто вчинені до ухвалення вироку Солом?янського районного суду м. Києва від 10.04.2025 року та двох вироків Приморського районного суду м. Одеси від 26.05.2025 року та 27.06.2025 року. Відповідно остаточне покарання ОСОБА_3 повинно бути призначено за сукупністю кримінальних правопорушень.

5.Підстави для задоволення цивільних позовів.

5.1.При вирішенні цивільного позову потерпілого - ОСОБА_6 на суму 3092 гривні 40 копійок до обвинуваченого ОСОБА_3 суд керується вимогами ст. ст. 128, 129 КПК, ст. 13 ЦПК і ст. 1166 ЦК.

5.2.Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала /ч. 1 ст. 1166 ЦК/.

____________________

4 Томас Гоббс, Твори у двох томах, Видавництво «Думка», Том 2 «Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної» на 735 арк., Глава ХІІІ арк. 95.

5.3.Судом встановлено, що шкода, завдану майну потерпілого ОСОБА_6 заподіяна обвинуваченим ОСОБА_3 , у зв`язку з чим позов заявлений потерпілим виключно до ОСОБА_3 , як до особи, що заподіяла його. Сам обвинувачений повністю

визнав всі позовні вимоги потерпілого.

5.4.Заподіяння шкоди майну потерпілого ОСОБА_6 підтверджується матеріалами кримінального провадження, дослідження яких відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК, судом визнано недоцільним, оскільки учасники судового провадження не оспорювали фактичних обставин по провадженню.

5.5.Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК, яка встановлює диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

5.6.Документально потерпілим ОСОБА_6 підтверджено заподіяння матеріальної шкоди у загальній сумі 3092 (три тисячі дев`яносто дві) гривні 40 копійок. Вказана сума складається зі шкоди, у вигляді вартості мобільного телефону, який викрадений шляхом обману. Суд вважає за необхідне позов потерпілого, в частині стягнення матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі, в тому числі в зв`язку із узгодженням вказаної суми сторонами.

5.7.Аналогічно при вирішенні цивільного позову потерпілого - ОСОБА_7 на суму 4844 гривні 70 копійок до обвинуваченого ОСОБА_3 суд керується вимогами ст. ст. 128, 129 КПК, ст. 13 ЦПК і ст. 1166 ЦК.

5.8.Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала /ч. 1 ст. 1166 ЦК/.

5.9.Судом встановлено, що шкода, завдану майну потерпілого ОСОБА_7 заподіяна обвинуваченим ОСОБА_3 , у зв`язку з чим позов заявлений потерпілим виключно до ОСОБА_3 , як до особи, що заподіяла його. Сам обвинувачений повністю визнав всі позовні вимоги потерпілого.

5.10.Заподіяння шкоди майну потерпілого ОСОБА_7 підтверджується матеріалами кримінального провадження, дослідження яких відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК, судом визнано недоцільним, оскільки учасники судового провадження не оспорювали фактичних обставин по провадженню.

5.11.Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК, яка встановлює диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

5.12.Документально потерпілим ОСОБА_7 підтверджено заподіяння матеріальної шкоди у загальній сумі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 70 копійок. Вказана сума складається зі шкоди, у вигляді вартості мобільного телефону, який викрадений шляхом обману. Суд вважає за необхідне позов потерпілого, в частині стягнення матеріальної шкоди задовольнити в повному обсязі, в тому числі в зв`язку із узгодженням вказаної суми сторонами.

6.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

6.1.Речові докази - 1)Коробку від мобільного телефону марки «Samsung Galaxy M32» на 128 Gb, синього кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 , на підставі п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК повернути власнику, потерпілому ОСОБА_7 . Оскільки вказана коробка повернута потерпілому під час досудового розслідування, відповідно необхідно вважати повернутим вказане майно потерпілому.

6.2.Враховуючи що запобіжний захід обвинуваченому під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався, оскільки ОСОБА_3 є засудженою особою і відбуває покарання в місцях позбавлення волі, суд вважає за необхідне будь-який запобіжний захід до набранням вироком законної сили не обирати.

6.3.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1.1.Визнати ОСОБА_3 , винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК та призначити йому покарання, у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

1.2.Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК визначити ОСОБА_3 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим призначеним вироком Приморського районного суду м. Одеси від 27.06.2025 року у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

1.3.Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту оголошення вироку суду.

1.4.Зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк знаходження під вартою за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 27.06.2025 року, а саме з 08.01.2025 року по 27.06.2025 року, а також час знаходження під вартою під час розгляду даного провадження і час відбуття покарання за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 27.06.2025 року до ухвалення даного вироку, за період з 27.06.2025 року по 29.04.2026 року.

1.5.Будь-який запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

1.6.Речовий доказ - 1)Коробку від мобільного телефону марки «Samsung Galaxy M32» на 128 Gb, синього кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_4 , ІМЕІ 2: НОМЕР_5 - залишити у власника, потерпілого ОСОБА_7 .

1.7.Цивільний позов потерпілого - ОСОБА_6 - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 3092 (три тисячі дев`яносто дві) гривні 40 копійок матеріальної шкоди.

1.8.Цивільний позов потерпілого - ОСОБА_7 - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 70 копійок матеріальної шкоди.

1.9.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

1.10.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

1.11.Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

1.12.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С У Д Д Я: ОСОБА_1

[1] Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року, Справа № 521/1042/21; Провадження № 1кп/965/21

[2] Лат. «Homo homini lupus est» - Людина, людині вовк.

[3] Латинський вираз, який дослівно перекладається як «війна всіх проти всіх».

[4]Томас Гоббс, Твори у двох томах, Видавництво «Думка», Том 2 «Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної» на 735 арк., Глава ХІІІ арк. 95.

1 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року, Справа № 521/1042/21; Пр.№ 1кп/965/21

2 Лат. «Homo homini lupus est» - Людина, людині вовк.

3 Латинський вираз, який дослівно перекладається як «війна всіх проти всіх».