Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №492/1449/25 — Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1449/25

Провадження № 2 /492/130/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді – Череватої В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Арцизі в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Арцизької міської ради Болградського району Одеської області; Виконавчий комітет Теплицької сільської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком, -

Представник позивача – адвокат Биков Д.Ю.,

Позивач ОСОБА_1 ,

Представник третьої особи Дєордєв М.С.,

Представник третьої особи Дебеляк Т.І.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що з 2021 року він перебував у фактичних шлюбних відносинах з відповідачкою ОСОБА_2 . Під час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 .. Мати дитини, ОСОБА_2 систематично вживає алкогольні напої, не займається вихованням та розвитком дитини, не має постійного місця проживання, у зв`язку з чим систематично змінює місце проживання разом з іншими її дітьми у невідомих напрямках. Спільний син позивача та відповідачки почав відвідувати дитячий садочок лише після того як батько, ОСОБА_1 записав дитину до дитячого садку. У період з червня місяця по 23 серпня 2025 р. ОСОБА_2 залишила дитину ОСОБА_3 у позивача, не спілкувалася з сином, не підтримувала зв`язок з позивачем, не цікавилася сином та його потребами. 23 серпня 2025 року ОСОБА_2 приїхала до с. Садове Болградського району Одеської області та зв`язалася з позивачем з метою прогулятися зі спільним сином. Позивач не забороняючи матері спілкуватися з дитиною зібрав малолітньою сина ОСОБА_4 для прогулянки з матір`ю. Проте після прогулянки відповідачка не повернула сина, на дзвінки та повідомлення не відповідає та не повідомляє про місцезнаходження малолітнього сина. Позивач повністю опікується інтересами і потребами неповнолітнього сина, піклується про нього, займається вихованням, слідкує за розвитком та здоров`ям дитини. ОСОБА_1 ніколи не перешкоджав і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню матері з дитиною. Позивач сумлінно виконує свої батьківські обов`язки і бажає щоб малолітній ОСОБА_3 перебував у безпеці. Відповідачка не займається вихованням дитини, не слідкує за гігієною, дитина не має постійного місця проживання. Отже, оскільки відповідачка не здійснює належного виховання малолітнього спільного сина ОСОБА_3 , проживання з нею для дитини може бути небезпечним, що зумовило звернення до суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Арцизького районного суду Одеської області Череватій В.І.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області Череватої В.І. від 20 жовтня 2025 року, прийнято до провадження та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Арцизької міської ради Болградського району Одеської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11 листопада 2025 року, залучено до участі у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Арцизької міської ради Болградського району Одеської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Виконавчий комітет Теплицької сільської ради, як орган опіки та піклування.

Ухвалою суду від 24 лютого 2026 року, закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Арцизької міської ради Болградського району Одеської області; Виконавчий комітет Теплицької сільської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Биков Д.Ю., в судовому засіданні позов підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Позивач ОСОБА_1 , в судовому засіданні позов підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує. Крім того, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повідомив суду, що він в серпні 2025 року самостійно приїхав до відповідачки ОСОБА_2 , яка добровільно повернула йому сина, який в теперішній час проживає разом з ним.

Відповідачка ОСОБА_2 була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду невідомі.

Представник третьої особи ОСОБА_5 , в судовому засіданні позов визнав та не заперечував проти задоволення позову.

Представник третьої особи ОСОБА_6 , в судовому засіданні позов визнала та не заперечувала проти задоволення позову.

Відповідно до ст. ст. 280, 281 ЦПК України, Арцизьким районним судом Одеської області постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Як встановлено ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи.

Вислухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується відповідною копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 .

Як вбачається з копії довідки № 14 від 26.08.2025 року, виданої Садовським ЗДО «Малятко», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує садочок ЗДО «Малятко» з березня місяця по теперішній час. Дитину приводить батько до закладу своєчасно та забирає. Батько цікавиться проблемами своєї дитини, консультується з вихователями щодо виховання та навчання. Своєчасно оплачує за харчування дитини.

Відповідно до копії довідки № 21 від 22.09.2025 року, виданої Садовським ЗДО ясла-садок «Малятко», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 регулярно відвідував дошкільний заклад, дитина завжди охайна, доглянута. Батько дитини спілкується з педагогами, які виховують та навчають сина, цікавиться дошкільним життям дитини. Мати контакту із дошкільним закладом, де навчається та виховується дитина, не підтримує, із вихователями не спілкувалась, не цікавилась його життям. Дитину до закладу приводить і забирає батько.

Відповідно до характеристики № 06-05/20 від 17.09.2025 року, виданої Садовським старостинським округом Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області, за місцем проживання позивач ОСОБА_1 характеризується позитивно, поганих звичок не має, працює за наймом.

Згідно з копією довідки, виданої фельдшерсько-акушерським пунктом с. Садове КНП «ЦПМСД Арцизької міської ради» від 22.09.2022 року, батько ОСОБА_1 дійсно приводив свого сина ОСОБА_3 , 2022 року народження на ФАП коли він хворів та виконував призначення лікаря.

Як вбачається з копії Витягу з реєстру територіальної громади, позивач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії акту обстеження умов проживання, за місцем проживання позивача ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , створені задовільні умови проживання. В будинку є водопостачання та електропостачання, наявна необхідна побутова техніка, меблі. Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: окрема спальня кімната з двоповерховим ліжком. На вулиці є дитячий майданчик з батутом та пісочницею.

23.08.2023 року позивач ОСОБА_1 звертався до ВП № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області із заявою в якій просив посприяти у поверненні його сина ОСОБА_3 , якого забрала колишня співмешканка ОСОБА_2 23.08.2025 року та пішла з ним у невідомому напрямку.

Листом від 02.09.2025 року Відділення поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області повідомлено, що під час проведення об`єктивної та всебічної перевірки на даний час не достатньо даних, які об`єктивно і достовірно свідчать про наявність складу кримінального правопорушення, підстав для внесення відомостей до ЄРДР за повідомленням немає. Також на даний час не достатньо даних які об`єктивно і достовірно свідчать про наявність складу адміністративного правопорушення у зв`язку з чим рекомендовано звернутися до Арцизького районного суду або до опікунської ради з питанням про вирішення дати та часу зустрічі з сином ОСОБА_3 , 2022 року народження та місця проживання дитини.

Як видно з копії характеристики № 06-05/5 від 20.02.2026 року, виданої Садовським старостинським округом Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області, позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання характеризується позитивно, як ввічлива, добропорядна, відповідальна людина. Скарг на його поведінку не надходило.

Як вбачається з відповіді відділення поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області від 27.11.2025 року, ОСОБА_2 неодноразово потрапляла в поле зору поліції, за невиконання своїх батьківських обов`язків по догляду та нагляду за своїми двома малолітніми дітьми, за що була неодноразово притягнута до відповідальності передбаченого ст. 184 КУпАП. ( у лютому 2025 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП, у жовтні 2025 року за ч. 2 ст. 184, ч. 2 ст. 184 КУпАП). Також у січні 2025 року відносно ОСОБА_2 складалась адміністративна постанова за ст. 178 КУпАП за вживання алкогольних напоїв. Попередження, профілактичні бесіди працівників поліції та служби у справах дітей ОСОБА_2 ігнорує.

Як вбачається з копії постанови Арцизького районного суду Одеської області від 23 жовтня 2025 року, у справі № 492/1467/25, яка набрала законної сили 04.11.2025 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на неї накладено адміністративне стягнення за частиною 2 статті 184 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 2 040,00 гривень. Так, судом встановлено, що 08 вересня 2025 року близько о 13 год. 20 хв. ОСОБА_2 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків по догляду за своїми малолітніми дітьми: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме: не забезпечила їх необхідними умовами для життя, внаслідок чого діти проживали в антисанітарійних умовах та без належного харчування. Своїми діями ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 184 КУпАП. Крім того, 23 вересня 2025 року, близько о 12 год. 30 хв. ОСОБА_2 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ухилилася від виконання своїх батьківських обов`язків по догляду за своїми малолітніми дітьми: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме залишила їх з малознайомими людьми без свого нагляду, не піклуючись про їхнє фізичне та психологічне здоров`я. Своїми діями ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 184 КУпАП.

Крім того, як вбачається з копії постанови Арцизького районного суду Одеської області від 19 лютого 2025 року, у справі № 492/162/25, яка набрала законної сили 04.03.2025 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на неї накладено адміністративне стягнення за частиною 2 статті 184 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1 700,00 гривень. Так, судом встановлено, що 14 січня 2025 року ОСОБА_2 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, ухилилася від виконання обов`язків щодо виховання та догляду за своїми малолітніми дітьми ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в результаті чого відсутні умови для проживання дітей, їжа, діти брудні та недоглянуті, в будинку брудно, матір веде аморальний спосіб життя. Своїми діями ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 184 КУпАП.

Постановою Арцизького районного суду Одеської області від 12 листопада 2024 року у справі № 492/1475/24, яка набрала законної сили 23.11.2024 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на неї накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 184 КУпАП у вигляді попередження. Так, судом встановлено, що 18 жовтня 2024 року о 09 год. 00 хв. ОСОБА_2 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_3 , ухилилася від виконання обов`язків щодо догляду за своїми двома малолітніми дітьми, сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в наслідок чого діти мешкають у чужої жінки, не цікавиться здоров`ям дітей, діти не доглянуті. Своїми діями ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Крім того, постановою Арцизького районного суду Одеської області від 20 листопада 2025 року у справі № 492/1476/25, яка набрала законної сили 02.12.2025 року, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на неї накладено адміністративне стягнення за частиною 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень. Так, судом встановлено, що 10 жовтня 2025 року о 22 год. 58 хв. ОСОБА_2 по вулиці Калмикова міста Арциз Болградського району Одеської області, керувала мопедом марки «VIPER», без державного реєстраційного номера, у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким огляд проведено за допомогою газоаналізатора для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «ALCOTEST DRAGER 6820», тест від 10 жовтня 2025 р., відповідно до якого в організмі ОСОБА_2 виявлено вміст алкоголю в кількості 1,39 ‰. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішенням виконавчого комітету Теплицької сільської ради Болградського району Одеської області № 10-VIII від 20.02.2026 року затверджено висновок про визначення місця проживання дитини, яким орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за його фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У цьому ж висновку констатовано, що Батько ОСОБА_9 поганих звичок не має, у соціумі зарекомендував себе з позитивної сторони: ввічливою, добропорядною, врівноваженою людиною. Розглянувши лист Служби у справах дітей Арцизької міської ради Одеської області № 09-18/40 від 04.02.2026 року виявлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 мати двох дітей: ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Дана сім`я з 2023 року знаходиться на обліку Служби у справах дітей Арцизької міської ради, через ухиляння матері від виконання батьківських обов`язків, яка не мала постійного місця проживання та залишала дітей на хвору бабусю. ОСОБА_2 написала заяву про тимчасове влаштування меншого сина до патронатної родини і має намір повністю відмовитись від нього. 03.02.2026 року комісією у складі начальника Служби у справах дітей Теплицької сільської ради Дебеляк Т.І., головним спеціалістом-фахівцем із соціальної роботи Дебеляк О.В., старостою Садовського старостинського округу Глуган О.С. складено акт обстеження умов проживання за місцем проживання батька ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Умови проживання для дітей задовільні, в кімнатах прибрано, речі складені, є запас продуктів харчування, у дитини є окреме спальне місце. Стосунки дитини з батьком доброзичливі.

На засідання комісії з питань захисту прав дитини, яка відбулась 05.02.2026 року, були запрошені батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 .

Виявлено що мати вперше залишила семимісячну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сім`ї батька ОСОБА_1 , де він виховувався до року, потім мати його періодично забирала та повертала назад. З літа 2025 року по теперішній час дитина постійно проживає з батьком, відвідує дитячий садочок «Малятко» в селі Садове.

Комісією з питань захисту прав дитини Теплицької сільської ради розглянуті документи та доводи на які посилаються сторони, заслухано думку матері та батька дитини і одноголосно прийнято рішення щодо рекомендування надання висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з копії повідомлення Відділення поліції № 1 Болградського РВП ГУНП в Одеській області від 03.02.2026 року, 03.02.2026 року працівниками ювенальної превенції сектору превенції Болградського РВП ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють обов`язків щодо виховання дітей). ОСОБА_2 проживає разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_3 . Так, ОСОБА_2 , 2006 р.н. являється матір`ю двох малолітніх дітей ОСОБА_7 , 2022 р.н. та ОСОБА_8 , 2023 р.н. Малолітній ОСОБА_7 наразі проживає з біологічним батьком в с. Садове Болградського району Одеської області. ОСОБА_2 не маючи постійного місця мешкання, веде аморальний спосіб життя, розпиває спиртні напої, не доглядає належним чином за своїми малолітніми дітьми. Так, 25.01.2026 року ОСОБА_2 залишила своїй хворій матері ОСОБА_11 свого малолітнього сина ОСОБА_8 , 2023 р.н., а сама пішла гуляти в невідомому напрямку. Повернулася ОСОБА_2 27.01.2026 року. За період своєї відсутності ОСОБА_2 не відповідала своїй матері ОСОБА_11 на телефонні дзвінки, не цікавилася життям та здоров`ям дитини, залишивши його на тривалий час без свого догляду, нагляду, необхідної їжі та сну. ОСОБА_11 не взмозі доглядати за малолітнім онуком ОСОБА_8 за станом свого здоров`я. Відповідно до наявних даних в ІКС "ІПНП" ОСОБА_2 притягувалась до адміністративної відповідальності Арцизьким районним судом за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ч. 2 ст. 126 КУпАП, ч. 5 ст. 121 КУпАП, а також 08.10.2025 року, 06.10.2025 року, 01.02.2025 року за ч. 2 ст. 184 КУпАП. 14.01.2025 року притягнута за ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Наказом служби у справах дітей Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області № 04 від 02.02.2026 року малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 передано в сім`ю патронатного вихователя ОСОБА_12 .

Крім того, як вбачається з копії довідки, виданої Садовським старостинським округом Теплицької сільської ради № 06-10/45 від 19.02.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 136).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що вона є матір`ю позивача. Дитина в теперішній час проживає разом з позивачем. Відповідачка не приїжджає. Вони дзвонили відповідачці, щоб вона приїхала та відвідала дитину, на що відповідачка відповіла, що у неї немає коштів і якщо вони дадуть їй гроші, то вона приїде. Вона давала відповідачці гроші на поїздку і та приїздила до дитини. Періодично відповідачка забирала дитину до себе, а потім повертала сина батьку. Влітку 2025 року відповідачка повернула дитину позивачу і з літа 2025 року та по теперішній час дитина проживає разом з батьком, який здійснює догляд за сином. Відповідачка бачила дитину в січні 2026 року і не виявила бажання забрати дитину до себе.

Отже, судом встановлено, що зміст правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , є правовідносинами, пов`язаними із здійсненням батьківських прав та обов`язків щодо їх неповнолітньої дитини, зокрема визначенням місця проживання дитини.

Норми права, які застосовував суд.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 СК України).

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV «Про міжнародні договори України», а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом із тим положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Відповідно до частини першої статті 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, з огляду на те, що дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13, Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права і практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У частинах четвертій та п`ятій статті 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд зауважує, що розгляд справи здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша – третя статті 89 ЦПК України).

Як встановлено судом при дослідженні доказів у справі, фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким, відповідно до позову, дитина і так фактично проживає і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни його місця проживання. Під час судового розгляду представник третьої особи служби у справах дітей Арцизької міської ради Болградського району Одеської області повідомив, що він спілкувався з відповідачкою по цій справі ОСОБА_2 , їй відомо, що суд розглядає вказану справу, але вона не буде з`являтись до суду.

Також суд наголошує, що після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідачка не заперечила проти його задоволення, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із матір`ю суду не надала. Тобто фактично відповідачка не заперечує, щоб суд ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із матір`ю суду не надала.

За встановлених обставин, суд не вбачає, щоб на день звернення із позовом до суду та на час розгляду справи по суті у позивача і відповідачки виник та існував реальний спір щодо місця проживання дитини, яка, як встановлено судом, проживає із батьком, а мати дитини не вимагала від батька дитини змінити його місце проживання, не порушувала у судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою і не заперечує щодо проживання дитини з батьком.

На думку суду, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця його проживання. При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2024 року справі № 127/16211/23.

Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 року у справі № 299/8679/23.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність між сторонами спору про визначення місця проживання дитини, який би підлягав вирішенню судом на підставі статті 161 СК України, оскільки ні своїми діями, ні своєю поведінкою відповідачка не виявляє наміру чи бажання на даний час змінювати місце проживання дитини, яка проживає разом із батьком, що свідчить про її згоду щодо місця проживання дитини і відсутність спору.

На час розгляду справи відповідачка не заперечила проти проживання дитини разом із батьком, що свідчить про те, що спір щодо місця проживання дитини між його батьками відсутній.

Вирішення судом спору, який може виникнути у майбутньому і на майбутнє, законом не передбачено. Питання про майбутні правовідносини сторін знаходяться за межами компетенції суду і суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів позивача чи наперед встановлювати, що між сторонами у майбутньому може виникнути спір.

У разі виникнення у майбутньому спору щодо місця проживання дитини кожен із батьків вправі звернутися до суду з відповідним позовом, обґрунтувавши його належними, достатніми та допустимими доказами.

Крім того, як вбачається з копії довідки, виданої Садовським старостинським округом Теплицької сільської ради № 06-10/45 від 19.02.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 136).

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що заявлений позивачем позов про визначення місця проживання дитини задоволенню не підлягає, оскільки встановлено відсутність між сторонами реального спору щодо місця проживання малолітньої дитини, яка фактично проживає разом із батьком, відповідачка не заперечила проти такого проживання та не заявляє вимог про зміну місця проживання дитини, відповідачці, як встановлено в судовому засіданні відомо, що неповнолітня дитина проживає разом з батьком, крім того, як повідомив в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_2 ще в серпні 2025 року добровільно віддала йому сина, у зв`язку з чим підстави для судового втручання у зазначені правовідносини відсутні.

Розподіл судових витрат.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 19, 157, 160, 161 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 84, 263, 265, 280 – 282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – Служба у справах дітей Арцизької міської ради Болградського району Одеської області; Виконавчий комітет Теплицької сільської ради, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Повний текст заочного рішення суду виготовлений 29 квітня 2026 року.

Суддя В.І. Черевата