Вирок від 22 квітня 2026 р. у справі №755/4449/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4449/26

1-кп/755/1053/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026100040000569 від 06.03.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Києва, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

05.03.2026 року близько 17 години, під час дії воєнного стану в Україні, ОСОБА_3 проходив повз будинок № 30-А по проспекту Воскресенському в м. Києві, де побачив припаркований автомобіль марки «Renault», моделі «Master», державний номер НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Форма партс», в якому через скло побачив на пасажирському сидінні мобільний телефон «Xiaomi», моделі «Redmi Note 13 Рrо». У цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у сховище - салон автомобіля, в умовах воєнного стану, вчинене повторно.

Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_3 з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, впевнившись, шо за його злочинними діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, підійшов до вказаного автомобіля, відчинив водійські двері, які не були зачинені на центральний замок, проник до салону автомобіля та з пасажирського сидіння таємно викрав мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «Redmi Note 13 Pro», який належав ОСОБА_6 , після чого, утримуючи при собі викрадене майно, ОСОБА_3 залишив місце вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 9258 грн. 33 коп.

Допитаний в судовому засіданні, ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та показав, що дійсно 05.03.2026 року близько 17 години він проходив повз будинок № 30-А по проспекту Воскресенському в м. Києві, де побачив припаркований транспортний засіб марки «Renault», в якому через скло побачив на пасажирському сидінні мобільний телефон «Xiaomi», після чого, впевнившись, шо за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, підійшов до вказаного автомобіля, відчинив водійські двері, які не були зачинені на центральний замок, проник до салону автомобіля та з пасажирського сидіння викрав указаний мобільний телефон марки «Xiaomi», після чого, утримуючи його при собі, пішов з місця вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Так, у судовому засіданні були дослідженні наступні докази:

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 05.03.2026 року;

- протокол огляду місця події від 05.03.2016 року;

-протокол обшуку від 06.03.2026 року з додатком;

- протокол огляду речових доказів від 06.03.2026 року;

- протокол огляду відеозапису від 06.03.2026 року з додатками;

- протокол перегляду цифрового відеозапису від 06.03.2026 року з додатком;

- протокол проведення слідчого експерименту від 16.03.2026 року з додатком;

- висновок експерта № СЕ-19/111-26/13543-ТВ від 16.03.2026 року.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Отже, дослідивши, оцінивши та перевіривши зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, який вину визнав у повному обсязі, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у сховище, вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який не одружений, не працює, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, а також враховує його вік та стан здоров`я.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, та з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше був засуджений, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості й не створило в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки він знову вчинив злочин, суд не знаходить підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України та вважає за доцільне призначити йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових злочинів.

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Так, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2024 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив новий злочин до повного відбуття попереднього покарання, під час іспитового строку, то остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначати на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши ОСОБА_3 невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2024 року, з урахуванням положень ст. 72 КК України.

Також підлягає вирішенню питання щодо майна, на яке накладено арешт. У порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів. Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2024 року, остаточно призначивши ОСОБА_3 , з урахуванням положень ст. 72 КК України, покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з 06.03.2026 року.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, а саме з 06.03.2026 року по 23.04.2026 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10.03.2026 року, скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «Redmi Note 13 Pro», повернути власнику ОСОБА_6 ;

- куртку чорного кольору, мобільний телефон марки «Narzo», зв`язку ключів, повернути власнику ОСОБА_3 ;

- два диски з відеозаписами з камер відеоспостереження, зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1782 гривень 80 копійок за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-26/13543-ТВ від 16.03.2026 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право звернутися із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, учасниками в якому вони були.

Суддя: