Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №754/5653/24 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4793/26

Справа №754/5653/24

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Буша Н.Д.,

секретарів с/з Шклярської К.Ю., Зануди І.А.,

Головач О.О., Юхименко А.Є., Поліщук Д.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Червоняка С.П.,

представника відповідача адвоката Роспотнюка В.О.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

представника третьої особи адвоката Лукацької Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з данною позовною заявою.

Ухвалою суду від 26.04.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадженняз призначенням підготовчого засідання.

17.05.2024 року від сторони відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

25.07.2024 року на адресу суду від третьої особи - ОСОБА_2 надійшла позовна заява до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна.

Ухвалою суду від 29.07.2024 року залучено до участі у справі в якості третьої особи- ОСОБА_2 . Крім того, вказаною ухвалою суду постановлено прийняти позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна та об`єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

17.04.2025 року адвокатом Червоняком С.П. подано відзив на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Суд до уваги не приймає відзив, який поданий в непередбачений відповідно до вимог ст. 43 ЦПК України спосіб, а саме електронною поштою (стр. 191, Том 1).

Ухвалою суду від 29.07.2025 року підготовче засідання закрито та призначено розгляд справи по суті.

06.11.2025 року та 20.11.2025 року судом було допитано свідків по справі, а саме: відповідача ОСОБА_3 , сина сторін ОСОБА_3 , тітку відповідача ОСОБА_4 , дівчину сина - ОСОБА_5 .

Позивач за первісним позовом обгрунтовує позовні вимоги тим, що вона та відповідач перебували у шлюбі з 20.07.2005 року. Від шлюбу народилось двоє синів: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04.05.2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано. У шлюбі було придбано на праві приватної власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано 11.06.2008 року комунальним підприємством «Кіївське міське бюро технічної інвентерезації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна». Титулярним власником квартири є відповідач ОСОБА_3 , але квартиру вони придбали в кредит згідно договору іпотечного кредиту №37/07-324М від 21.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик». Як вказано у відповіді АТ «КОМІНБАНК» від 15.03.2024 року №09.2.1/1691 на адвокатський запит адвоката Червоняка С.П. від 11.03.2024 року, вих. №11/03/24-1, вх. №3537 від 12.03.2024 року згідно договору про відступлення права вимоги №000033 від 06.07.2020 року АТ «КОМІНБАНК» (попереднє найменування: Акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк») набуло право вимоги по зазначеному вище договору іпотечного кредиту. При цьому, у відповіді на запит йдеться, що зобов?язання по договору іпотечного кредиту повністю погашено 26.06.2023 року. Зокрема, від дати договору про відступлення права вимоги (06.07.2020 року) до переддня набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу (05.06.2023 року) було сплачено 96 308,46 грн., тоді як від тієї ж дати до повного виконання зобов?язання за договором іпотечного кредиту сплачено 125 808,46 грн. Таким чином, після набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу до повного виконання зобов?язання за договором іпотечного кредиту сплачено 29 500 грн. (125 808,46 грн - 96 308,46 грн). Згідно договору іпотечного кредиту, надавався довготерміновий іпотечний кредит в сумі 290 204, 27 грн. на придбання зазначеної вище квартири. У відповідності до договору від 13.09.2010 року, укладеного між ПАТ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ХРЕЩАТИК» та ОСОБА_3 про внесення змін та доповнень до договору іпотечного кредиту, позичальнику було надано компенсацію відсоткової ставки за користування кредитом та звільнено від сплати 25% суми кредиту. Згідно п. 1.2 договору №324 від 21.11.2007 року, укладеного Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (за договором - розпорядник бюджетних коштів) та ВАТ КБ «ХРЕЩАТИК» про порядок компенсації відсотків за користування кредитом, часткове погашення кредиту, наданого за договором іпотечного кредиту, розпорядник бюджетних коштів щомісячно перераховує уповноваженому банку належну позичальнику повну компенсацію встановленої договором іпотечного кредитування відсоткової ставки за користування кредитом, а також суму часткового погашення залишку кредиту у розмірі 25% від залишку зобов?язань (заборгованості) за кредитом, що складає 66 995,82 грн. (зі змінами, внесеними договором про внесення змін та доповнень від 13.09.2010 року). При цьому, відповідно до договору від 04.01.2012 року, укладеного між ПАТ «Комерційний банк «ХРЕЩАТИК» та ОСОБА_3 про внесення змін та доповнень до договору іпотечного кредиту, зафіксовано залишок кредиту в розмірі 188 642,45 грн. Отже, до 04.01.2012 року було погашено зобов`язань на суму 101 561,82 грн. (290 204,27 (сума кредиту) - 66 995,82 (25% знижки) - 188 642,45 (залишок на 04.01.2012 року)), а до переддня набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу (05.06.2023 року) - 92 333,99 грн. (188 642,45 - 96 308,46) та до повного погашення зобов`язання за договором іпотечного кредиту сплачено 62 833, 99 грн. відповідно (188 642,45 - 125 808,46). Різниця 92 333,99 - 62 833, 99 становитиме 29 500 грн. Відтак, до переддня набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу (05.06.2023 року) було погашено 90 % зобов?язання за договором іпотечного кредитування ((290 204,27 (сума кредиту) - 29 500 (різниця після 05.06.2023 року)) х 100% ? 290 204,27 (сума кредиту)). Сторони після розірвання шлюбу продовжують проживати в зазначеній квартирі. Водночас, позивач виступала поручителем за даним кредитом, згідно договору поруки № 37/07-324M-02 від 21.11.2007 року та постійно працювала, щоб оплачувати кредит, що підтверджується довідкою від 06.02.2024 року, вих. № 01 з місця роботи - Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 222 Деснянського району міста Києва, в той час, як відповідач не мав постійного доходу. Крім того, позивач виховує та утримує двох неповнолітніх дітей, а відповідач не сплачує аліменти, на що зокрема вказує судовий наказ у справі № 754/1583/24, виданий Деснянським районного суду міста Києва 02.02.2024 року.

Враховуючи вказані вище обставини, позивач просить суд визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаної квартири.

У відзиві на первісний позов відповідач ОСОБА_3 зазначає, що він та позивач як подружжя придбали спірну квартиру. Але у відповідності до копії про внесення змін і доповнень до договору про участь у Фонді фінансування будівництву виду «А» частини площі житлового будинку АДРЕСА_2 від 21.11.2007 року вартість об`єкту інвестування збільшено до суми 353 140,14 грн. Відповідно до виписки карткового рахунку ОСОБА_2 , яка є матір`ю відповідача ОСОБА_3 , остання сплатила в рахунок погашення кредиту в загальному розмірі по даному договору 186 189,46 грн., що складає 64% від усієї вартості квартири. Крім того, із залишкової суми, яка не сплачувалась ОСОБА_2 , в рахунок погашення кредиту оплачувалась частина кредиту громадянкою ОСОБА_4 в загальному розмірі 17 954 грн. Таким чином, відповідач просить суд розподілити право власності на спірну квартиру пропорційно до внесених коштів в рахунок оплати вартості квартири сторонами спору у шлюбі та відмовити позивачу у задоволені позову.

Зустрічна позовна заява третьої особи ОСОБА_2 обгрунтована тим, вона є матір`ю ОСОБА_3 та свекрухою ОСОБА_1 , безпосередньо брала участь у придбані спірної квартири. Відповідачі з 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі та мають двох дітей 2005 року народження та 2010 року народження. В травні 2023 року шлюб між відповідачами розірвано. ОСОБА_2 разом з відповідачем ОСОБА_3 з 27.06.1988 року перебувала на квартирному обліку в загальній черзі в Оболонській районній у місті Києва державній адміністрації, а з 25.06.2004 року в першочерговому списку науково-педагогічних працівників. Для вирішення житлового питання вона та ОСОБА_3 прийняли рішення взяти участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» частини площі житлового будинку АДРЕСА_2 , про що з відповідачем ОСОБА_3 укладено договір 306/06-100/28-38/1-07 від 21.11.2007 року. 14.11.2007 року ОСОБА_2 перерахувала відповідачу ОСОБА_3 кошти в розмірі 61 850 грн. Протягом дії договору оплату іпотечного кредиту проводила ОСОБА_2 шляхом перерахування особистих коштів відповідачу ОСОБА_3 або безпосереднього перераховування. Відповідачами лише двічі були сплачені кошти на погашення кредиту на загальну суму 1 646 грн. Також, позивач за зустрічним позовом вказує, що частково кошти за погашення боргу за іпотечним договором надавала її сестра - ОСОБА_4 .

У зв`язку з вищевикладеним позивач ОСОБА_2 за зустрічним позовом просить:

- визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

- в порядку поділу спільного сумісного майна припинити право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини спірної квартири;

- визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Червоняк С.П. за первісним позовом в судовому засіданні просили задовольнити свої позовні вимоги в повному обсязі, в задоволені зустрічної позовної заяви третьої особи - відмовити.

Представник відповідача - адвокат Роспотнюк В.О. в судовому засіданні просив відмовити в задоволені первісної позовної заяви, зустрічну позовну заяву третьої особи - задовольнити.

Третя особа ОСОБА_2 та її представник - адвокат Лукацька Л.Г. просили відмовити в задоволені первісної позовної заяви та задовольнити їх зустрічну позовну заяву.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, допитавши свідків, суд приходить до таких висновків.

Позивач та відповідач перебували у шлюбі, зареєстрованому 20.07.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції міста Києва, актовий запис №928.

В період шлюбу у подружжя народились двоє синів - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04.05.2023 року шлюб між сторонами було розірвано.

21.11.2007 року між ВАТ КБ «Хрещатик» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір іпотечного кредиту №37/07-324М. Предметом договору зазначено надання позичальнику ОСОБА_3 в порядку, передбаченому цим договором, положенням «Про порядок фінансово-кредитної підтримки молодих сімей та одиноких молодих громадян на будівництво (реконструкцію) житла в місті Києві», затвердженим рішенням Київської міської ради від 18.11.2004 року №570/1980, довготерміновий іпотечний кредит в сумі 290 204,27 грн. для інвестування в будівництво житла з кінцевим терміном погашення 20.11.2037 року з встановленням графіку погашення кредиту відповідно до п. 4.4 цього договору. Кредит надається шляхом безготівкового перерахування кредитних коштів за реквізитами договору про участь у фонді фінансування будівництва №306/06-100/28-38/1-07 від 21.11.2007 року, укладеного між позичальником та банком.

Забезпечення зобов`язань позичальника виконується іпотекою об`єкту інвестування за договором ФФБ (фонду фінансування будівництв), іпотечний договір укладається між банком та позичальником, посвідчується нотаріусом, а також забезпечується порукою позивача ОСОБА_1 (а.с. 56-59, Т.1).

Відповідно до договору іпотеки №37/07-324М-01, посвідченого Гаранюк О.З., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 21.11.2007 року за реєстровим №1120 ВАТ КБ «Хрещатик» як іпотекодержатель приймає від ОСОБА_3 як іпотекодавця в іпотеку майнові права на квартиру об`єкт нерухомості - трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 68-71, Т.1).

Відповідно до свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 05.06.2008 року квартира АДРЕСА_1 складається з 3 кімнат, жилою площею 46,70 кв.м., загальною площею 90,90 кв.м. та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Право власності на спірну квартиру зареєстроване в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 11.06.2008 року за р.№45467 та 27.12.2023 року в Державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №2861896580000).

Згідно договору №000033 про відступлення прав вимоги від 06.07.2020 року Акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк» (теперішнє найменування АТ «КОМІНБАНК») набуло право вимоги по договору іпотечного кредиту №37/07-324М, укладеному між ВАТ КБ «Хрещатик» та відповідачем ОСОБА_3

26.03.2023 року заборгованість за вказаним договором іпотечного кредиту було повністю погашено, про що зазначено у відповіді АТ«КОМІНБАНК» на адвокатський запит адвоката Червоняка С.П. (а.с. 33, Т.1).

Також у вказаній відповіді зазначено, що за період 06.07.2020 року по 26.06.2023 року по договору іпотечного кредиту №37/07-324М були зараховані платежі в загальній сумі 125 808,46 грн., за період 06.07.2020 року по 05.06.2023 року були зараховані платежі в загальній сумі 96 308,46 грн.

Отже, позивач та відповідач, перебуваючи в шлюбі, отримали кредитні кошти в інтересах сім`ї з метою офомлення в іпотеку спірної квартири, за яку на момент розірвання шлюбу кредит ще не був повністю виплачений.

При поділі майна подружжя, придбаного у кредит, ключовим питанням є який момент вважається припиненням шлюбу, тому що саме до цієї дати майно вважається спільною сумісною власністю подружжя.

З урахуванням вимог ст. 114 Сімейного кодексу України, яка зазначає, що шлюб припиняється в день набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу, позивач та відповідач припинили шлюб 06.06.2023 року - день набрання законної сили рішення про розлучення сторін (а.с. 18, Т.1).

В судовому засіданні при допиті свідків ОСОБА_3 , який є сином позивача та відповідача, а також ОСОБА_5 , яка є дівчиною їх сина, останні повідомили, що вони, позивач, відповідач та ще один син сторін - ОСОБА_8 , проживають разом в спірній квартирі в окремих кімнатах. Після розлучення батьків, вони продовжують спільне проживання та ведення спільного господарства, оскільки придбають продукти харчування, позивач готує вечерю на всіх та вони всі разом із відповідачем вечеряють. Факт проживання позивача також підтверджується свідченнями відповідача, допитаного судом в якості свідка та актом ЖЕД-319 про проживання ОСОБА_1 за адресою спірної квартири.

Таким чином, суд враховуючі встановлені обставини, доходить до висновку, що позивач та відповідач після розлучення продовжували спільне проживання у спірній квартирі та вели спільне господарство.

Частиною 1 ст. 69 СК України регламентовано, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Третя особа ОСОБА_2 , яка є матер`ю відповідача, звертаючись із зустрічним позовом просить суд визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю сторін та визнати за нею право власності на 2/3 частини квартири на підставі того, що оплату іпотечного кредиту вона проводила шляхом перерахування своїх особистих коштів відповідачу, на підтвердження чого надала копії квитанцій, виписки з карток за різні періоди: 14.11.2007 року, 18.07.2008 року, 05.08.2008 року, 18.09.2008 року, 16.12.2008 року, 16.10.2008 року, 17.11.2008 року, 13.01.2009 року, 16.02.2009 року, 17.03.2009 року, 14.04.2009 року, 18.05.2009 року, 16.06.2009 року, 17.08.2009 року, 14.09.2009 року, 14.10.2009 року, 10.12.2009 року, 12.08.2011 року, 14.10.2011 року, 18.10.2011 року, 09.11.2011 року, 12.12.2011 року, 06.10.2011 року, 04.02.2011 року, 11.03.2011 року, 13.04.2011 року, 12.05.2011 року, 14.06.2011 року, 04.01.2012 року,16.02.2012 року, 02.03.2012 року, 02.04.2012 року, 11.05.2012 року, 13.06.2012 року, 13.06.2018 року - 01.03.2022 року, 20.07.2023 року, 10.12.2018 року - 18.06.2020 року та сплачені відправником ОСОБА_4 - від 12.10.2018 року, 10.12.2018 року, 11.02.2019 року, 13.04.2019 року, 18.05.2020 року, 18.06.2020 року, 26.03.2020 року, 21.04.2020 року, 13.04.2023 року.

На підтвердження оплати особистих коштів ОСОБА_2 також надала копію дорученння від 29.06.2002 року та копію довіреності від 29.07.2005 року, які вчинені від імені ОСОБА_3 на управління та розпорядження всім майном, в тому числі на проведення розрахунків по укладеним угодам.

Відповідачем також було надано суду копії квитанцій по ідентичним та іншим періодам на підтвердження оплати особистих коштів його матері ОСОБА_2 та тітки ОСОБА_4 на виконання умов кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_2 , допитаний судом в якості свідка підтвердив, що його мати сплачувала за нього кредит за «генеральною» довіреністю.

Свідок ОСОБА_4 , яка є рідною сестрою третьої особи та позивача за зустрічним позовом, підтвердила в судовому засіданні, що вона також вносила кошти за кредитним договором свого племінника.

Отже, фактичне погашення кредиту за кредитним договором №37/07-324М здійснювалось коштами родичів, які чітко зазначили у платіжних документах, що платежі здійснюються за відповідача - в графі квитанцій «опис транзакції» зазначено «погашення кредиту за кредитним договором №37/07-324М від ОСОБА_3 ».

Крім того, відповідач надав своїй матері повноваження на вчинення від його імені дій щодо оплати кредитних коштів, які оформлені нотаріальними довіреностями.

Факт того, що окремі платежі за кредитним договором, який був укладений подружжям в інтересах сім`ї, здійснювались матір`ю відповідача та його тіткою, сам по собі не свідчить про особистий характер таких коштів, оскільки не доведено, що такі кошти були передані як дарунок або позика виключно одному з подружжя.

Кредитні кошти були використані в інтересах сім`ї та фактично входили до спільного сімейного бюджету. Тому майно, придбане за рахунок кредитних коштів, відповідно до ст. 60, 61 СК України є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу відповідно до вимог сімейного законодавства.

За відсутності належних доказів особистого характеру коштів вони повинні вважатися внесеними в інтересах сім`ї та майно, придбане за рахунок кредитних коштів за кредитним договором, є спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до вимог сімейного законодавства.

У ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 368 ЦК України).

Отже, зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч. 2 ст. 372 ЦК України).

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків.

При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

Аналізуючи наведені норми закону, суд дійшов висновку, що придбана сторонами під час шлюбу квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає поділу шляхом визнання за кожним з подружжя по частині спірної квартири.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено вимогами ст.ст. 77, 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Крім того, у відповідності до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Верховний Суд щодо вирішення питання про поділ майна подружжя в постанові від 20.12.2018 р. у справі № 286/2349/16 зазначив, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Верховний Суд наголошує на тому, що основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

Враховуючи, що майно, яке просить поділити ОСОБА_1 , у межах заявлених вимог за первісним позовом є спільною сумісною власністю подружжя, суд, виходячи з інтересів сторін у справі, принципу рівності часток у спільному майні подружжя, приходить до висновку, що заявлені вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в розмірі 9 084 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 115, 331, 368, 372, 380 ЦК України, ст. ст. 60, 61, 69, 70, 71, 74 СК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 трикімнатну квартиру

АДРЕСА_1 порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 9 084 грн.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна поділ спільного сумісного майна, - залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 28.04.2026 року.

Суддя Н.Д.Буша