Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №515/1929/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/980/26

Номер справи місцевого суду: 515/1929/24

Головуючий у першій інстанції Луцюк В. О.

Доповідач Котелевський Р. І.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Котелевський Р.І., перевіривши в порядку підготовки до апеляційного розгляду заяву захисника Ковпака О.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 17.02.2025 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , непрацевлаштованого,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП України,

встановив:

Оскарженою постановою місцевого суду, ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн (сорок тисяч вісімсот) в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу.

Не погоджуючись із постановою суду, захисник Ковпак В.Р. подав апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що про існування оскарженої постанови суду йому стало відомо лише 15.04.2026 року після ознайомлення з матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Так, згідно з вимогами ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Аналогічні положення висвітлені й у ч.2 ст.294 КУпАП, відповідно до якої постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційний суд наголошує, що норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Судом встановлено, що оскаржена постанова прийнята 17.02.2025 року.

Апеляційну скаргу захисник подав 15.04.2026 року, тобто більш ніж через рік із дати винесення місцевим судом оскарженої постанови.

Оцінюючи доводи заяви захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не міг бути не обізнаним про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №576689 від 04.12.2024 року, а також того факту що вказаний протокол у подальшому буде предметом судового розгляду в суді першої інстанції.

Водночас, ОСОБА_1 не скористався своїм правом прийняти участь в розгляді справи в суді першої інстанції, а договір про надання правової допомоги з адвокатом він уклав лише 15.04.2026 року. Даний факт свідчить про відсутність у адвоката поважних причин пропуску строку на оскарження.

Враховуючи дату укладення договору про надання правової допомоги, слід констатувати, що адвокат набув повноважень в даній справі вже після спливу строку на апеляційне оскарження.

З огляду на наведене, апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи захисника про існування у нього поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки він не був учасником судового процесу та набув повноваження в даній справі після спливу строку на апеляційне оскарження.

Більш того, в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, захисник Ковпак О.В. не наводить будь-яких доводів стосовно обставин, які заважали ОСОБА_1 укласти договір із адвокатом у передбачений чинним КУпАП строк для оскарження постанови, або самостійно оскаржити постанову, не зважаючи на те, що останній мав та має на це право.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2010 року по справі «Устименко проти України» Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що звертаючись із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, захисник Ковпак О.В. не надав суду доказів про наявність у нього та його підзахисного ОСОБА_1 перешкод у реалізації права на оскарження рішення місцевого суду у встановлений законом строк.

Будь-які докази поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які б на даний час могли бути підставою для поновлення такого строку в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлені обставини та вимоги ч.2 ст.294 КУпАП, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника Ковпака О.В.. про поновлення строку на апеляційне оскарження, тому скарга підлягає поверненню останньому.

Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд,

постановив:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника Ковпака О.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 17.02.2025 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає.

Суддя

Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський