Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №583/318/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/318/26

3/583/244/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2026 року м. Охтирка

Суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Семенова О.С., за участю секретаря судового засідання Гайдейчук К.С., захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Кудіна О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Охтирського районного відділу поліції ГУ НП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , офіційно непрацевлаштованого,

за ст.173 КУпАП,

УСТАНОВИЛА:

27 січня 2026 до Охтирського міськрайонного суду Сумської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 777730 від 25 січня 2026 року, в якому вказано, що 25 січня 2026 року о 15 годині 30 хвилин ОСОБА_1 за адресою: м. Охтирка на вулиці Перемоги, буд 8-А біля магазину «Пивко» ображав нецензурною лайкою та безпричинно чіплявся до ОСОБА_2 , чим порушив громадський порядок та спокій громадян.

Дії ОСОБА_1 старшим ДОП Охтирського РВП ГУНП в Сумській області капітаном поліції Михайленком О.М. кваліфіковано за ст. 173 КУпАП.

Судовий розгляд призначено на 05 лютого 2026 року з повідомленням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та потерпілого.

29 січня 2026 року від потерпілого ОСОБА_2 надійшла заява про об`єднання трьох судових проваджень, в яких він є потерпілим /а.с. 10-12/, ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 січня 2026 року було відмовлено у задоволенні клопотання потерпілого / а.с. 13/.

02 лютого 2026 року від потерпілого надійшли заяви про виконання приписів ч. 2 ст. 268 КУпАП та застосування приводу до ОСОБА_1 / а.с. 14-15/, про порушення строків розгляду адміністративного матеріалу / а.с. 16/, про витребування доказів від Охтирського РВП заяви потерпілого від 25 січня 2026 року про притягнення до відповідальності, допитів в якості свідків потерпілого, продавця торгівельного кіоску «Пивко» ОСОБА_3 , технічного запису за викликом ОСОБА_2 з бодікамери працівника поліції, виклик в якості свідків працівників поліції, які здійснювали виїзд за викликом на місце вчинення адміністративного правопорушення, витребування інформації про загальну криміногенну характеристику стосовно осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності / а.с.17/.

05 лютого 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення судового розгляду на іншу дату в зв`язку з невизнанням винуватості та необхідності в послугах адвоката / а.с. 21/, потерпілий в судове засідання не прибув, судовий розгляд було відкладено на 16 лютого 2026 року з повідомленням учасників справи.

09 лютого 2026 року від потерпілого надійшла заява про доведення наявності в суді електронних доказів на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення / а.с. 27/.

16 лютого 2026 року від адвоката Кудіна О.М. надійшла заява про відкладення судового розгляду на іншу дату в зв`язку із зайнятістю в іншій справі та надання матеріалів справи для ознайомлення / а.с. 30-32/, потерпілий в судове засідання не прибув, судовий розгляд було відкладено на 09 березня 2026 року.

09 березня 2026 року від адвоката Кудіна О.М. надійшла заява про відкладення судового розгляду на іншу дату в зв`язку із зайнятістю в іншій справі та надання матеріалів справи для ознайомлення / а.с. 37-38/, потерпілий в судове засідання не прибув, судовий розгляд було відкладено на 19 березня 2026 року.

12 березня 2026 року від потерпілого надійшли заяви про доступ до матеріалів про адміністративне правопорушення та відео файлів, про долучення скарги щодо не розгляду і не вирішення судової справи за матеріалом про адміністративне правопорушення / а.с. 41-45/.

В судовому засіданні 19 березня 2026 року від захисника Кудіна О.М. надійшло клопотання про відкладення судового розгляду в зв`язку з неявкою ОСОБА_1 , потерпілий в судове засідання не прибув, судове засідання було відкладено на 16 квітня 2026 року / а.с. 46/.

16 квітня 2026 року від захисника Кудіна О.М. надійшло клопотання про відкладення судового розгляду в зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікарняному / а.с. 50-52/, потерпілий в судове засідання не прибув, судовий розгляд було відкладено на 23 квітня 2026 року, ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 квітня 2026 року до ОСОБА_1 застосовано привід / а.с. 54/.

20 квітня 2026 року від потерпілого надійшла заява про забезпечення розгляду судової справи шляхом застосування до ОСОБА_1 приводу / а.с. 56-59/.

22 квітня 2026 року від потерпілого надійшла заява щодо запропонування виклику в судове засідання адвоката для забезпечення належного захисту правопорушнику / а.с. 60/.

23 квітня 2026 року в приміщенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області з 09 год 05 хв до 17 год 15 хв було відсутнє електропостачання в зв`язку з аварійним відключенням, що підтверджено довідкою керівника апарату суду ОСОБА_4 / а.с. 61/, в зв`язку з чим судовий розгляд о 10 год 30 хв не відбувся. Судовий розгляд було перенесено на 27 квітня 2026 року, оскільки повідомити учасників справи на наступний день 24 квітня 2026 року не було можливості через відсутність електропостачання.

24 квітня 2026 року від заступника начальника Охтирського РВП ОСОБА_5 надійшло повідомлення про неможливість виконання приводу ОСОБА_1 через відсутність його за адресою проживання, вживаються заходи щодо встановлення його місця перебування / а.с. 62/.

В судове засідання 27 квітня 2026 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілий не прибули, з урахуванням думки захисника, суд ухвалив про можливість розгляду протоколу про адміністративне правопорушення без їх участі, оскільки судом були здійсненні всі заходи щодо розгляду справи за участю ОСОБА_1 , участь якого відповідно до вимог ст. 268 КУпАП є обов`язковою, потерпілий був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Під час судового розгляду справи захисник Кудін О.М. вказав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не описані події, які перебували приїзду поліцейських, в кіоску «Пивко», на які посилається потерпілий. По прибуттю поліцейських події відбувалися біля цього кіоску на вулиці Перемоги в м. Охтирка, ОСОБА_1 не вчиняв дрібного хуліганства відносно потерпілого, не ображав його нецензурною лайкою та безпричинно не чіплявся до нього. Вважає, що провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ст. 173 КУпАП.

Суддя, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, дослідивши додані до протоколу письмові докази, відеозапис, дійшла висновку, що провадження в справі підлягає закриттю з таких підстав.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суддя зазначає, що вони не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 з огляду на таке.

З ретельно дослідженого та перевіреного в судовому засіданні відеозапису, доданого до протоколу, вбачається, що працівникам поліції біля магазину «Пивко» потерпілий пояснив, що троє чоловіків його ображали та вказав конкретно на двох чоловіків, які його ображали нецензурною лайкою, а на третього вказав, що «цей стояв нормально».

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не висловлювався на адресу потерпілого нецензурною лайкою. Після того, як інспектор поліції повідомив, що затримує усіх трьох чоловіків та запропонував проїхати службовим автомобілем у відділ поліції, ОСОБА_1 запитав: «За що?, що трапилось? Він обідився на нас, що ми зробили зауваження за те, що він розмовляв кацапською мовою, та що він теж хоче написати заяву на потерпілого». Інспектор поліції двом чоловікам, в тому числі ОСОБА_1 , наказав прослідувати до відділу поліції на його службовому автомобілі.

Відеозапис не містить події правопорушення з боку ОСОБА_1 , не містить самого складення протоколу щодо нього. Однак, у бланку протоколу він написав, що з протоколом не згоден.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, показів не надав.

Отже, суду не надано відеозапису щодо складання протоколу відносно ОСОБА_1 , ще на місці на вул. Перемоги біля магазину «Пивко» в м. Охтирка о 15 год 31 хв поліцейський повідомив про затримання.

Захисник Кудін О.М. вважає, що затримання було незаконне.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в надані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тобто протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується із практикою та позицією ЄСПЛ.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умиснаабо необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно-небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Суддя дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Презумпція невинуватості є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч.2ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п.4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N23-рп/2010у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення(справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доводити свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Маліге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Сам протокол не є належним доказом.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Відповідно до ст.173 КУпАП дрібне хуліганство - це нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому такі дії мають вчинятися безпричинно, з неповаги до громадського порядку і спокою громадян. Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства. Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до дестабілізації стану суспільства.

Об`єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку. Громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до громадян та інших подібних діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Згідно з пункотом 3 постанови Пленуму Верховного суду України N 19 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство» дрібне хуліганство це умисне порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке не супроводжується особливою зухвалістю за винятковим цинізмом.

Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що складено протокол за те, що 25 січня 2026 року о 15 год 30 хв в м. Охтирка вул. Перемоги, 8-А біля магазину «Пивко» ОСОБА_1 ображав нецензурною лайкою та безпричинно чіплявся до ОСОБА_2 , однак, викладені обставини не знайшли свого підтвердження в суді саме, що стосується ОСОБА_1 .

У свою чергу суддя вважає, що наявність умислу в діях ОСОБА_1 на порушення громадського порядку і спокою інших громадян, прагнення показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі не встановлено.

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 777730 від 25 січня 2025 року не розкриті наслідки порушення громадського порядку і спокою громадян, настання яких прямо передбачене диспозицією ст. 173 КУпАП, як обов`язкова ознака об`єктивної сторони правопорушення, відсутні відомості про свідків.

Суддя зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Матеріали справи, ретельно досліджені судом, не містять доказів у підтвердження викладених у протоколі обставин. При цьому суд звертає увагу, що ОСОБА_2 під відеозапис поліцейського повідомив, що це сталося в магазині «Пивко», у зв`язку з чим він і викликав поліцію. Проте, при складенні протоколу інспектор поліції не з`ясував фактичних обставин та не перевірив доводи потерпілого на місці події, не встановив, чи були очевидці та не зазначив про свідків, а формально склав протокол на ОСОБА_1 .

Аналізуючи викладене, суддя вказує, що в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.

Суд не може перебирати на себе функцію обвинувального органу та збирати докази в сторону погіршення становища особи, щодо якої складено протокол, оскільки це прямо суперечить завданням КУпАП та принципам судочинства. Тому і клопотання ОСОБА_2 про збирання доказів судом відхилено.

Отже, зважаючи на встановлені під час судового розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутності сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності достатніх та переконливих доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суддя дійшла висновку, що сукупністю доказів у справі не доведено факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з недоведеністю наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Керуючись ст.ст.245, 247, 251, 268, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИЛА:

Закрити провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя Охтирського міськрайонного суду О.С. Семенова