Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №488/5513/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 488/5513/25

Номер провадження 2/489/1383/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (далі – позивач або ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості

встановив

В грудні 2025 року представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.02.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено Договір №4431429 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 2500 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку НОМЕР_1 .

25.10.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та позивачем укладено Договір факторингу №25/10/2024, відповідно до умов якого останньому за плату уступлено право грошової вимоги до відповідача.

Загальна сума заборгованості відповідача за вказаним договором перед позивачем складає 26312,50 грн., з яких: 2500 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 15000 грн. - нараховані проценти первісним кредитором; 7562,50 грн, - нараховані проценти ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 121 календарних днів; 1250 грн. - штрафні санкції - 1250 грн.

З цих підстав, просив суд заборгованість загальною сумою 26312,50 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань від нього до суду не надходило, відзив до суду не подано.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Постановою Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз`яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

29.02.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено Договір №4431429 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого сума кредиту - , строк кредитування - 360 днів; стандартна процентна ставка - 2,50% за кожен день користування кредитом; денна процентна ставка - 2,5%; знижена процентна ставка - 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується на умовах, викладених в п. 1.4.2 договору; денна процентна ставка за цим Договором у разі використання Клієнтом права на знижену процентну ставка дорівнює 2,293%; орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою - 99923,40% річних, з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 14297,67% річних.

Вказаний договір разом з Паспортом споживчого кредиту підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та або ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №25/10/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило за плату, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до споживачі, в тому числі і до відповідача, що підтверджується Витягом з реєстру боржників, долученого до матеріалів справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України"Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

В ч.2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 681/44/15-ц від 18.06.2020 аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Представник позивача зазначає, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором №4431429 про надання споживчого кредиту від 29.02.2024 складає 26312,50 грн., яка складається з: 2500 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 15000 грн. - нараховані проценти первісним кредитором; 7562,50 грн, - нараховані проценти ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 121 календарних днів; 1250 грн. - штрафні санкції - 1250 грн.

Підписання Договору №4431429 про надання споживчого кредиту від 29.02.2024, Паспорту споживчого кредиту здійснювалось електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 . Відповідно до вимог законодавства, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Лінеура Україна» або до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» про зміну умов кредитування, зміну порядку нарахування відсотків за Договором №4431429 про надання споживчого кредиту від 29.02.2024.

У спростування зазначених представником позивача доводів відповідачем будь-яких доказів не надано.

Враховуючи наявність Договору факторингу від 25.10.2024, укладеного між ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та ТОВ «Лінеура Україна», а також невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №4431429 про надання споживчого кредиту від 29.02.2024, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість, яка складає 25062,50 грн., з яких: 2500 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 15000 грн. - нараховані проценти первісним кредитором; 7562,50 грн, - нараховані проценти ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 121 календарних днів.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по штрафним санкціям у розмірі 1250 грн., то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, яка розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф і пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Враховуючи викладене, той факт, що кредитний договір укладено 29.02.2024, у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості з відповідача за штрафними санкціями, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволенню.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2307,32 грн., пропорційно до задоволеної частини вимог (95%).

Відповідно до ч.3, 4 ст.137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).

Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. ( договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, заявка на виконання доручення №13234 від 05.11.2025, Акт №13234 прийому-передачі виконаних робіт від 04.12.2025). Суд враховує висновок Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 проте, що суд немає права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Проте зазначає, що при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу при ухваленні заочного рішення суду, сторона відповідача позбавлена можливості надавати свої заперечення щодо зменшення відповідних сум та обґрунтувати недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Враховуючи викладене, суд зазначає, що в таких випадках принцип диспозитивності та змагальності нівелюється положеннями статей цивільного процесуального законодавства про заочний розгляд справи, а тому суд може самостійно визначити співмірність понесених витрат на правову допомогу. Суд бере до уваги, що представник позивача не подавав будь-яких заяв, клопотань, що потребують багато часу для підготовки, вивчення великого обсягу матеріалів, не брав участі в судових засіданнях особисто, не подавав клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, тому суд вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором №4431429 про надання споживчого кредиту від 29.02.2024, яка становить 25062,50 грн.(двадцять п`ять тисяч шістдесят дві гривні п`ятдесят копійок), з яких: 2500 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 15000 грн. - нараховані проценти первісним кредитором; 7562,50 грн, - нараховані проценти ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 121 календарних днів.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2307,32 грн(дві тисячі триста сім гривень тридцять дві копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень 00 копійок).

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення - з моменту складення повного тексту рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28.04.2026. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суддя В. В. Кокорєв