Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №489/1660/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/1660/26

Провадження № 2-о/489/84/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 квітня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Костюченко Г.С.,

із секретарем судових засідань Козловською А.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, заінтересована особа: Єланецька селищна рада Вознесенського району Миколаївської області,

встановив:

В березні 2026 заявник звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт належності свідоцтва про право власності на кватиру від 21.07.1993, яким посвідчується право приватної власності на кв. АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог зазначав, що ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло від 21.07.1993 року № НОМЕР_1 , зареєстроване у Вознесенському МБТІ №1448, в якому прізвище заявника зазначене із помилкою « ОСОБА_1 » замість ОСОБА_1 .

Помилка в написанні прізвища була допущена при перекладі з російської мови на мову. Так, при реєстрації квартири Вознесенським МБТІ мої анкетні дані були записані « ОСОБА_1 », через що також виникли труднощі при реєстрації права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

У зв`язку з тим, що в прізвищі в документі є орфографічна помилка, заявник позбавлений можливості реалізувати свої права та завершити оформлення правовстановлюючих документів на квартиру за адресою АДРЕСА_2 ., зареєструвавши своє право власності.

Оскільки внесення змін або виправлень до вказаного документа на час звернення до суду неможливе, ОСОБА_1 просив в судовому порядку встановити факт належності йому свідоцтва про право власності на житло від 21.07.1993.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 03.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився.

Заявник у судове засідання не з`явився, в заяві просив суд розглядати справу за його відсутності. Задовольнити заяву в повному обсязі.

Оскільки матеріали містять всю необхідну для вирішення справи інформацію, суд вважає можливим провести розгляд справи без особистої участі заявника та без участі представника заінтересованої особи.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає заяву обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Частиною першою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 цього Кодексу, не є вичерпним.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

В порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло від 21.07.1993 року № НОМЕР_1 , зареєстроване у Вознесенському МБТІ №1448, в якому прізвище заявника зазначене із помилкою « ОСОБА_1 » замість ОСОБА_1 .

Помилка в написанні прізвища була допущена при перекладі з російської мови на мову. Так, при реєстрації квартири Вознесенським МБТІ мої анкетні дані були записані « ОСОБА_1 », через що також виникли труднощі при реєстрації права власності в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

У зв`язку з тим, що в прізвищі в документі є орфографічна помилка, заявник позбавлений можливості реалізувати свої права та завершити оформлення правовстановлюючих документів на квартиру за адресою АДРЕСА_2 ., зареєструвавши своє право власності.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Разом з тим, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що на час розгляду справи відсутня можливість внесення змін або виправлень до правовстановлюючого документа, з матеріалів справи не вбачається наявність спору про право, враховуючи, що факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документа знайшов своє повне підтвердження, а також неможливість заявника у інший спосіб розпорядитись своєю власністю, суд вважає, що заявлені вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 293, 294, 315 ЦПК України, суд -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - задовольнити.

Встановити факт, що Свідоцтво про право власності на житло від 21.07.1993 року №103, зареєстроване у реєстрову книгу Вознесенського МБТІ №1448, на квартиру за адресою АДРЕСА_2 . належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення до Миколаївського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

заявник: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

заінтересована особа:Єланецька селищна рада Вознесенського району Миколаївської області , місце знаходження: смт. Єланець, Вознесенського району Миколаївської області, вул. Паркова, 15А.

Повний текст судового рішення складено 29.04.2026.

Суддя Г.С.Костюченко