Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №487/1581/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1581/26

Провадження № 2/487/1773/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суду м. Миколаєва у складі:

головуючої судді Скоринчук К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Карбівничої А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у Заводський районний суд м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання. Свої вимоги мотивував тим, що він навчається у Миколаївському політехнічному фаховому коледжі на 3 курсі денної форми навчання та об`єктивно не має можливості працювати. Усі витрати по його утриманню несе його мати. Відповідач є його батьком та має можливість надавати матеріальну допомогу на його утримання на період навчання, проте у добровільному порядку не вживає ніяких заходів. А тому позивач звернувся до суду та просить ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача на його користь аліменти в розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходів) щомісячно до досягнення ним 23 років.

04 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, наполягаючи на їх задоволенні. Додатково суду пояснив, що не погоджується на зменшення розміру аліментів з огляду на те, що фактично батько отримує більшу заробітну плату і доказом того слугує сплата ним боргу за аліментами до досягненню ним 18 років, оскільки батько сплачував у той час половину свого заробітку за домовленістю його роботодавця та мами позивача. У підтвердження зазначеного позивач надав роздруківку здійснення відповідачем оплати боргу за виконавчим провадженням №29559016 у січня, лютому та березні 2026 року.

22 квітня 2026 року відповідач подав відзив. Зазначив, що позов визнає частково. Ураховуючи його незадовільний стан здоров`я, що є наслідком хронічних захворювань, а також заробітну плату в розмірі 8647,00 грн, просив справу розглянути без його участі та присудити до стягнення з нього за заявленим позовом аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання в розмірі 1/10 частки його заробітку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд ураховує наступне.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 13 ЦПК України визначено принципи диспозитивності цивільного судочинства. Зокрема, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів:

1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;

2) продовження ними навчання;

3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі;

4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків,

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином відповідача ОСОБА_2 (а.с. 4).

Шлюб між батьками позивача було розірвано у 2011 році (а.с. 7,8).

Повнолітній позивач є студентом денної форми навчання третього курсу групи П-313 Миколаївського політехнічного фахового коледжу (а.с. 6).

У зв`язку із навчанням потребує коштів, необхідних для його життєдіяльності, оскільки на період навчання він не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків.

Обов`язок утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчатися після досягнення повноліття, незалежно від форми навчання, покладається на обох батьків.

Однак, як зазначив позивач, відповідач переклав обов`язок піклуватися та матеріально забезпечувати повнолітнього сина, який навчається, винятково на матір та жодних заходів у добровільному наданні матеріальної допомоги для навчання сина не вживає.

Доказів у протилежне суду не надано.

Згідно з ч.1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положенням ч. 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Докази у підтвердження того, що відповідач утримує повнолітнього сина, який продовжує навчання в матеріалах справи відсутні.

Однак, у підтвердження причин неспроможності матеріально допомагати синові у заявленому ним розмірі, відповідач надав медичні довідки щодо незадовільного стану здоров`я та довідку про його доходи, а саме:

- Виписку МСЕК із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 01.04.2026, відповідно до якої він має незадовільний стан здоров`я у зв`язку із встановленим діагнозом: Цукровий діабет 2 типу, інсулінозалежний, важкий ускладнений перебіг, субкомпенсований стан; Дифузний кардіосклерз. Гіпертонічна хвороба ІІ ст, Фіброз аорти, Енцефалопатія змішаного генезу, когнітивні порушення; Діабетична ангіопатія OU. Дальнозоркість середнього ступеню OU. Пресбіопатія OU;

- результати ультразвукового дуплексного сканування артерій нижніх кінцівок від 18.06.2024, 28.05.2025 із висновком: Атеросклероз. Ознаки діабетичної ангіопатії;

- копію Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ендокринологічного відділення №8315/542 від 05.06.2025 за №13551 із встановленням діагнозу: Цукровий діабет, 2 тип, інсулінозалежний, ускладнена форма, декомпенсований стан; Ускладнення: Діабетична ангіопатія н/кінцівок ІІ ст., Діабетичнна ангіопатія сітківки OU, Діабетична полінейропатія. Змішана енцефалопатія, когнітивні порушення. Діабетичнанефропатія (стадія мікроальбумінурії); Супутні захворювання: ГХ 2 ст., ст 2, ризик 3. Дисметаболічна кардіопатія. СН 0-І ст;

- копію протоколу обстеження пацієнта від 27.05.2025 із зазначенням діагнозу: Хронічний калькульозний холецистит. Тяжка форма діабетичної дистальної симетричної сенсо-мотороної нейропатії верхніх та нижніх кінцівок. Варикозна хвороба нижніх кінцівок. Хронічне захворювання вен н/кінцівостей С ІІІ;

- копію консультативного висновку спеціаліста №15/6 від 04.06.2025 із зазначенням висновку: Гіпертонічна хвороба ІІ, 1 ст., АТ ФРЗ;

- копії консультативних висновків спеціаліста від 04.06.2025, 05.06.2025 із зазначенням діагнозів: Цукровий діабет, інсулінозалежність середньої важкості, стадія субкомпенсації; Гіпертонія середнього ступеня обох очей;

- копію довідки ФОП ОСОБА_3 від 21.04.2026, відповідно до якої ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_3 на посаді водія з 05.03.2026 та його заробітна плата становить 8647 грн / місяць з урахуванням податків.

Позивач, заперечуючи вказаний батьком розмір його доходу, надав суду у підтвердження погашення відповідачем заборгованості по сплаті аліментів на утримання сина до досягнення ним повноліття, роздруківки про внесення коштів у 09.01.2026 в розмірі 7738,11 грн, 06.02.2026 у розмірі 8351,03 грн та 06.03.2026 у розмірі 12574,81 грн.

За такого суд звертає увагу, що відповідно до довідки ФОП ОСОБА_3 від 21.04.2026, ОСОБА_2 працює у ФОП ОСОБА_3 на посаді водія з 05.03.2026 та його заробітна плата становить 8647 грн / місяць з урахуванням податків.

Докази у підтвердження того, що відповідач має інші доходи, окрім тих, на підтвердження яких надав докази, або ж його доходи є більшими аніж ті, які підтверджені наданою відповідачем довідкою, суду не надано.

Надані позивачем роздруківки слугують доказом сплати відповідачем боргу за виконавчим провадженням №29559016, проте не слугують доказом розміру його доходу станом на тепер.

Отже, відповідачем надано докази на підтвердження незадовільного стану здоров`я та розміру його доходу, які позивачем не спростовані та доказів у протилежне, зазначеному відповідачем, суду не надано.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що заявлений позов, ураховуючи потреби позивача, прожитковий мінімум працездатних осіб, а також стан здоров`я відповідача і його матеріальне становище, підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Водночас суд зазначає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України (стаття 192 СК України).

Оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а позов задоволений частково, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню 887,50 грн судового збору.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 259, 263- 265, 280 -282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити позов.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання останнього, як повнолітню дитину, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця починаючи з 02.03.2026 та до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 (двадцяти трьох) років.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 887,50 грн судового збору.

Рішення суду допустити до негайного виконання в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: К.М. Скоринчук