Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №753/16128/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Суд: Вінницький міський суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: завданої внаслідок ДТП

Дата: 28 квітня 2026 р.

Справа: №753/16128/25

Суддя: Романюк Л. Ф.

Справа № 753/16128/25

Провадження № 2/127/9195/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участю представника відповідача Рибченко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070 м. Київ,вул. Іллінська, 8) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди,-

встановив:

До суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (правонаступник ПАТ «СК «АХА Страхування») з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що 30.09.2021р. між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 51790а1, предметом якого був автомобіль Renault Megane (д.н.з. НОМЕР_1 ).

07.10.2021 о 10:20 у м. Києві по вул. Вишгородській, 45/1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Fiat Scudo (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобіль Renault Megane отримав механічні пошкодження.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 19.11.2021р. у справі № 758/15038/21 встановлено, що ДТП сталася внаслідок порушення відповідачем правил дорожнього руху.

На підставі страхового акту № ARX2956468 від 13.10.2021р. та умов договору страхування позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 33 024,14 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 827850 від 18.10.2021, при цьому розмір відновлювального ремонту становив 41 280,17 грн. з урахуванням умов договору щодо авансового платежу.

Після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

21.01.2025 позивач направив відповідачу претензію про добровільне відшкодування шкоди, яка залишена без задоволення, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 33 024,14 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримав та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в режимі відеоконференції позов не визнала, за обставин, викладених у відзиві, просить в задоволенні позову відмовити.

06.01.2026р. на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 заперечує проти задоволення позову ПАТ «СК «АРКС», вважаючи його необґрунтованим, посилаючись на те, що договір добровільного страхування № 51790а1 від 30.09.2021р. не набрав чинності у зв`язку з відсутністю належних доказів сплати страхувальником першого страхового платежу у встановлений строк, а отже у позивача були відсутні підстави для здійснення страхової виплати.

Крім того, відповідач не погоджується з обставинами та механізмом ДТП, зазначає про відсутність належних і допустимих доказів, що підтверджують обсяг та характер пошкоджень транспортного засобу, а також розмір заявлених збитків, оскільки позивачем не надано належного звіту про оцінку, складеного відповідно до вимог законодавства, а наданий рахунок СТО не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Відповідач вказує на безпідставне включення до суми страхового відшкодування франшизи та податку на додану вартість, а також на відсутність доказів фактичного здійснення відновлювального ремонту та понесення відповідних витрат. Окрім цього зазначає, що позивачем не доведено належним чином переходу до нього права вимоги (суброгації), а також не підтверджено дотримання досудового порядку врегулювання спору, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

02.02.2026р. на адресу суду від позивача по справі надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечує доводи відповідача та зазначає, що договір добровільного страхування наземного транспорту № 51790а1 від 30.09.2021р. укладений належним чином в електронній формі шляхом акцепту оферти страхувальником із використанням електронного підпису (одноразового ідентифікатора), що відповідає вимогам законодавства та підтверджує чинність договору.

Факт сплати страхових платежів підтверджується наданими платіжними документами, а тому відсутні підстави вважати договір таким, що не набрав чинності.

Позивач вказує, що страховим актом № ARX2956468 від 13.10.2021р. та відповідно до умов договору визначено розмір страхового відшкодування, який розрахований на підставі кошторису відновлювального ремонту та фактично виплачений потерпілому згідно з платіжним дорученням, при цьому відсутність окремого звіту про оцінку не спростовує розміру збитків, оскільки належними доказами є документи СТО та підтвердження виплати.

Позивач заперечує доводи відповідача щодо неправомірності включення ПДВ та франшизи, зазначаючи, що розрахунок страхового відшкодування здійснено відповідно до умов договору, а франшиза у даному випадку не підлягала застосуванню.

Посилання представника відповідача на те, що страхове відшкодування нібито було виплачено «з урахуванням ПДВ», є необґрунтованим. Відповідно до п. 28.27 Договору страхування № 51790а1 від 30.09.2021 року, якщо за згодою страховика та страхувальника страхове відшкодування сплачується іншим способом, ніж перерахування на розрахунковий рахунок СТО, що буде здійснювати відновлювальний ремонт ТЗ, відповідно до умов п. 28.13 та 28.17 Договору страховик має право сплатити авансовий платіж в розмірі 80% від розрахункової суми страхового відшкодування.

Звертає увагу суду, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Megane (д.р.н. НОМЕР_1 ) згідно рахунку № х38389 від 13.10.2021 року – складає 41 280,17 грн. Позивач здійснив виплату страхового відшкодування не на рахунок станції технічного обслуговування, а безпосередньо потерпілій особі – ОСОБА_2 (згідно платіжного доручення № 827850 від 18.10.2021 року. Розмір виплати становив 80 % від вартості відновлювального ремонту, визначеної згідно рахунку СТО.

Вказаний рахунок СТО використовувався страховиком виключно для визначення розміру матеріального збитку та розрахунку суми страхового відшкодування. При цьому страховик не вступав у договірні відносини зі СТО, не оплачував ремонтні послуги та не отримував податкових накладних.

Факт того, що рахунок СТО № х38389 від 13.10.2021 сам по собі містить ПДВ, не означає, що це ПДВ було сплачено Позивачем. ПДВ може бути сплачений виключно тоді, коли кошти перераховуються безпосередньо СТО як платнику ПДВ. У даному випадку кошти перераховані фізичній особі, тому ПДВ державі не сплачувався і до розміру страхового відшкодування не входив. Зменшення виплати до 80 % було здійснено на підставі пункту 28.27 Договору страхування № 51790а1 від 30.09.2021 року, який передбачає право страховика виплатити авансовий платіж у розмірі 80 % від розрахункової суми страхового відшкодування у випадку, коли виплата здійснюється не на рахунок СТО, а іншим способом. Таким чином, страхове відшкодування було виплачено у порядку та розмірі, передбачених договором страхування, без сплати ПДВ, а твердження про те, що Позивачем було здійснено виплату «з ПДВ», є безпідставним і не відповідає ні податковому законодавству, ні умовам договору страхування.

У даній справі Відповідач не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а отже несе особисту майнову відповідальність за завдану шкоду. Незалежно від того, чи кваліфікувати вимогу Позивача як регресну або як таку, що виникла внаслідок суброгації, саме відповідач є особою, зобов`язаною відшкодувати збитки у розмірі страхового відшкодування, виплаченого страховиком за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Різниця між регресом і суброгацією у цій справі має виключно теоретичний характер і не впливає на обсяг відповідальності відповідача, оскільки в будь-якому випадку Позивач набув право вимоги до винної особи у межах фактично виплаченого страхового відшкодування. Отже, посилання відповідача на «неправильну» правову кваліфікацію не спростовує ні факту виплати страхового відшкодування, ні обов`язку винуватця ДТП компенсувати завдану шкоду.

Також позивач зазначає, що витрати на послуги адвоката представника відповідача в сумі 5000,00 грн. є завищеними та необгрунтованими, просять в задоволенні позову відмовити.

16.03.2026р. на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких нею зазначається, що доводи позивача є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, зокрема вказує на відсутність доказів сплати першого страхового платежу у встановлений договором строк, що, відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» (оферта №51790а1 від 30.09.2021), виключає набуття договором чинності.

Посилається на страховий акт № ARX2956468 від 13.10.2021, яким зафіксовано сплату платежу 01.10.2021 у розмірі 6 359,50 грн., що здійснено з порушенням строків, передбачених договором, у зв`язку з чим страховик не набув обов`язку щодо виплати страхового відшкодування. Також зазначає, що розрахунок страхового відшкодування, здійснений позивачем, є неправильним, оскільки не враховано умови договору щодо виплати у розмірі 80% від визначеної суми, безпідставно включено ПДВ за відсутності підтвердження фактичної сплати ремонту платником ПДВ, не враховано франшизу у розмірі 0,75% від страхової суми (2 962,50 грн), а також здійснено виплату без дотримання порядку визначення збитків та без підтвердження проведення ремонту на СТО, обраному страховиком.

Крім того, відповідач наголошує на відсутності підстав для застосування суброгації, оскільки між сторонами відсутні належні правовідносини страхування через ненабуття договором чинності, а також зазначає, що позивач безпідставно ототожнює суброгацію з регресом. Додатково вказує на недоведеність понесення судових витрат та їх передчасність, а також на відсутність доказів досудового врегулювання спору. Просить в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши доводи позову, відзиву, відповіді на відзив та заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.09.2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 51790а1, предметом якого був транспортний засіб Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Зазначене підтверджується копією договору добровільного страхування, долученою до матеріалів справи ( а.с.22-29).

З умов договору вбачається, що застрахованим транспортним засобом є автомобіль Renault Megane, 2017 року випуску, страхова сума за договором становила 395 000,00 грн, строк дії договору визначений з 01.10.2021 року по 30.09.2022 року.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що позивачем не доведено набуття чинності договором страхування, оскільки не надано належного доказу сплати першого страхового платежу страхувальником. Однак такі доводи суд оцінює критично.

З матеріалів справи вбачається, що страховиком було прийнято повідомлення про настання страхового випадку ( а.с.16), відкрито страхову справу, складено страховий акт № ARX2956468 від 13.10.2021 року ( а.с.12) та здійснено страхову виплату ( а.с.15).

Сам страховий акт містить відомості про договір страхування № 51790а1, страхувальника, застрахований транспортний засіб, дату події, розмір страхового відшкодування та висновок страховика про наявність підстав для виплати.

Вчинення страховиком зазначених дій свідчить про фактичне прийняття ним договору до виконання та визнання наявності страхового покриття на момент ДТП. При цьому відповідач не є стороною договору страхування, а тому її заперечення щодо внутрішніх розрахунків між страховиком та страхувальником не спростовують факту здійснення страховиком виплати та переходу до нього права вимоги до винної особи.

Судом також встановлено, що 07.10.2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля Fiat Scudo, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобіль Renault Megane отримав механічні пошкодження. Обставини ДТП підтверджуються матеріалами справи, зокрема схемою місця ДТП, документами страхової справи, страховим актом, а також постановою Подільського районного суду міста Києва від 19.11.2021 року у справі № 758/15038/21, якою ОСОБА_1 визнано винною у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за ст. 124 КУпАП ( а.с.8-10).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено відповідне судове рішення, лише в питанні, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Отже, факт порушення відповідачем Правил дорожнього руху та вчинення нею дій, які спричинили ДТП, має преюдиційне значення для цієї справи і повторному доказуванню не підлягає. Даний факт не оспарюється відповідачем.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю фізичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє таким джерелом. За змістом ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто винною особою. Таким чином, саме відповідач як особа, з вини якої сталася ДТП, є відповідальною за відшкодування завданої шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що після настання страхового випадку позивачем було визначено розмір страхового відшкодування. Відповідно до страхового акту № ARX2956468 від 13.10.2021 року сума страхового відшкодування становить 33 024,14 грн.( а.с.12).

Вказаний розмір визначено на підставі розрахунку страхового відшкодування, складеного у межах страхової справи, а також рахунку № х38389 від 13.10.2021 року, виданого ТОВ «Кий Авто Центр», у якому деталізовано перелік ремонтних робіт, запасних частин і матеріалів, необхідних для відновлення автомобіля Renault Megane. Загальна вартість відновлювального ремонту за рахунком становить 41 280,17 грн.( а.с.14).

Із розрахунку страхового відшкодування вбачається, що страховиком застосовано умови договору страхування, а саме п. 28.27 Договору та визначено суму до виплати у розмірі 80 % від вартості відновлювального ремонту, що становить 33 024,14 грн. Факт виплати зазначеної суми підтверджується платіжним дорученням № 827850 від 18.10.2021 року, відповідно до якого АТ «СК «АРКС» перерахувало ОСОБА_2 33 024,14 грн страхового відшкодування згідно зі страховим актом № ARX2956468 ( а.с.13, 15).

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем не доведено розмір шкоди виключно через відсутність експертного висновку. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно зі ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами лише у випадках, прямо встановлених законом.

Норми цивільного законодавства не містять вимоги про обов`язкове підтвердження розміру шкоди у таких правовідносинах виключно висновком судового експерта. Вартість відновлювального ремонту може підтверджуватися рахунком СТО, калькуляцією, страховим актом, розрахунком страховика та платіжними документами, якщо такі докази у сукупності дають можливість встановити реальність понесених витрат та їх зв`язок із ДТП.

У цій справі рахунок № х38389 від 13.10.2021 року містить конкретний перелік робіт, запасних частин і матеріалів, які стосуються пошкодженого автомобіля Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_1 . Зміст рахунку узгоджується з характером заявленого страхового випадку, страховим актом та розрахунком страхового відшкодування. Відповідачем, натомість, не подано альтернативного розрахунку вартості ремонту, висновку експерта, доказів завищення вартості робіт або доказів того, що зазначені у рахунку пошкодження не перебувають у причинному зв`язку з ДТП від 07.10.2021 року.

За змістом ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Саме лише посилання відповідача на недопустимість рахунку СТО або на відсутність експертного висновку без надання власних доказів іншого розміру шкоди не може бути підставою для відмови у позові. Суд не може ґрунтувати висновок про недоведеність розміру шкоди лише на припущеннях відповідача, оскільки такі припущення не підтверджені належними доказами.

Верховний суд виснує: « наявність рахунка-фактури товариства з обмеженою відповідальністю "Віді-Край Моторз" та платіжного доручення від 10.08.2016 № 34012 визнано судами достатніми доказами фактично здійснених Позивачем витрат з виплати страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП», справа №911/482/17 від 20.03.2018р.

Суд також враховує, що відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Правова природа таких правовідносин полягає у заміні кредитора у деліктному зобов`язанні, тобто у переході до страховика права вимоги потерпілої особи до винної особи в межах фактично виплаченого страхового відшкодування. ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц).

Отже, після виплати ОСОБА_2 страхового відшкодування у розмірі 33 024,14 грн до ПАТ «СК «АРКС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 як особи, відповідальної за завдану шкоду. При цьому помилкове вживання сторонами термінів «регрес» або «суброгація» саме по собі не змінює суті спірних правовідносин та не є підставою для відмови у позові, оскільки суд застосовує до спірних правовідносин ті норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до Постанови Верховного суду у справі № 910/18279/19 від 22.10.2020р., зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц).

Тому під час оцінки заявлених вимог суд виходить з природи (характеру, змісту) обставин, яким він обґрунтовує такі вимоги, як "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського cуду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Дорани проти Ірландії").

У рішенні у справі "Каіч та інші проти Хорватії" ЄСПЛ зазначено, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).

У зв`язку з цим суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15).

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 916/556/19).

Доводи відповідача щодо безпідставного включення до суми страхового відшкодування ПДВ суд оцінює як такі, що не спростовують позовних вимог. Із матеріалів справи вбачається, що позивач заявляє до стягнення не вартість ремонту як таку у повному обсязі 41 280,17 грн, а фактично виплачену суму страхового відшкодування — 33 024,14 грн. Саме ця сума підтверджена страховим актом та платіжним дорученням. Водночас відповідач не довів, що включення ПДВ призвело до стягнення суми понад фактичні витрати страховика або понад розмір шкоди, спричиненої ДТП. Крім того, рахунок СТО складений суб`єктом господарювання, який визначив вартість робіт і матеріалів із ПДВ, а відповідачем не надано доказів того, що така сума не відповідає ринковій вартості відновлювального ремонту або що транспортний засіб міг бути відновлений за меншу суму.

Посилання відповідача на необхідність виключення франшизи також не приймається судом. Як вбачається з розрахунку страхового відшкодування та страхового акту, страховиком визначено до виплати саме 33 024,14 грн. відповідно до умов договору страхування. Відповідач не довів, що зазначена сума визначена всупереч умовам договору або що вона перевищує фактичні витрати страховика. Крім того, предметом розгляду у цій справі є вимога страховика до винної особи про відшкодування фактично виплаченої суми, а не спір між страховиком і страхувальником щодо правильності застосування окремих умов договору добровільного страхування.

Суд відхиляє і доводи відповідача про відсутність доказів фактичного ремонту транспортного засобу. За змістом ст. 993 ЦК України право вимоги переходить до страховика з моменту виплати страхового відшкодування, а не з моменту фактичного завершення ремонту. Відшкодуванню підлягають фактичні витрати страховика, понесені ним у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за страховим випадком. Факт такої виплати у справі підтверджено. Відповідач не довів, що страховик здійснив виплату без правових підстав або що заявлений страховий випадок не перебував у причинному зв`язку з діями відповідача.

Доводи відповідача про відсутність доказів досудового врегулювання спору не мають правового значення для вирішення спору по суті, оскільки законом для цієї категорії справ не встановлено обов`язкового досудового порядку урегулювання. Ненадання доказів направлення претензії саме по собі не позбавляє позивача права на судовий захист, гарантованого ст. 15, 16 ЦК України.

Оцінивши докази відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність усіх елементів цивільно-правової відповідальності відповідача: факт протиправної поведінки відповідача, встановлений постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, факт заподіяння майнової шкоди транспортному засобу Renault Megane, причинний зв`язок між діями відповідача та пошкодженням автомобіля, розмір фактичних витрат страховика у сумі 33 024,14 грн, а також перехід до позивача права вимоги до відповідача у межах виплаченого страхового відшкодування.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» підлягає стягненню 33 024,14 грн. страхового відшкодування та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд,-

в и р і ш и в:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070 м. Київ,вул. Іллінська, 8) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо – транспортної пригоди– задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070 м. Київ,вул. Іллінська, 8) 33024 ( тридцять три тисячі двадцять чотири) грн. 14 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 3028,00 грн. судового збору

Рішення суду може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29.04.2026 року.

Учасники процесу:

Позивач: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070 м. Київ,вул. Іллінська, 8).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ( АДРЕСА_1 ).

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua