Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №147/1001/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1001/26

Провадження № 1-кп/147/454/26

ВИРОК

іменем України

29 квітня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.04.2026 за №12026025120000018 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Комсомольське, Козятинського району, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця, раніше судимого вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 28.10.2024 за ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років обмеження волі, зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 06.04.2026 близько 10 год. 00 хв., перебуваючи на АДРЕСА_2 неподалік від військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів та зловживання ними», знайшов на узбіччі дороги на землі поліетиленовий прозорий пакет із вмістом психотропної речовини PVP, яку забрав собі, чим здійснив незаконне придбання психотропної речовини та почав її зберігати, без мети збуту. Вищевказану психотропну речовину (PVP) ОСОБА_3 помістив до правої кишені своєї куртки та незаконно зберігав при собі без мети збуту до її вилучення працівниками поліції о 18 год. 45 хв. 06.04.2026 на території військової частини НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 . Маса виявленої у ОСОБА_3 особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – PVP, складає 0,7879 г., що згідно з Таблицею 2 Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.08.2000 за №188, становить більше невеликого розміру та менше великого розміру. Таким чином обвинувачений незаконно придбав та незаконно зберігав без мети збуту при собі, в тому числі, на території військової частини НОМЕР_1 06.04.2026 дану психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP масою 0.7879 г.

Отже солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 12, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.

Зазначені обставини встановлені органом досудового розслідування і викладені в обвинувальному акті, що складений начальником СД ВП №2 Гайсинського РУП ГУ НП у Вінницькій області та затверджений прокурором, який звернувся до суду з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Встановлені на досудовому розслідуванні обставини не оспорюються обвинуваченим, про що ним подана відповідна заява, добровільність якої підтверджена його захисником. Також обвинувачений згідний із розглядом обвинувального акта за його відсутності у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду.

Відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Відповідно до ч .4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 309 КК України, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 309 КК, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінальних правопорушень і після цього, наявність обставин, які пом`якшують та відсутність тих, що обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Так судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком, раніше судимий вироком від 28.10.2024 Калинівського районного суду Вінницької області за ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років обмеження волі, зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки , на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем несення військової служби характеризується посередньо.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає, слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Призначаючи остаточне покарання суд враховує те, що ОСОБА_3 28.10.2024 вироком Калинівського районного суду Вінницької області був засуджений до покарання у виді 3 років обмеження волі за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, зі звільненням від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, який набрав законної сили 27.11.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно з ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в ст.ст.71,72 КК України, тобто за сукупністю вироків.

У випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання, призначеного новим вироком. На це вказав Касаційний кримінальний суд ВС у постанові від 15 липня 2025 року у справі №462/7107/24.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003, у разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК, та призначення покарання, яке згідно з частиною 3 статті 72 КК за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги статті 71 КК України і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.

За таких обставин покарання за вироком Калинівського районного суду Вінницької області від 28.10.2024 слід виконувати самостійно.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 під час досудового розслідування даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання не вбачається.

Цивільний позов не заявлявся.

Майнова шкода не завдана.

У межах даного кримінального провадження проведено експертизу матеріалів, речовин та виробів, витрати на проведення якої становлять 2674 гривень 20 коп. та у відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 в користь держави у повному обсязі.

Арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні згідно ч. 4 ст. 174 КПК України слід скасувати.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 374, 381, 382 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1100 (однієї тисячі сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18700 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень.

На підставі ч.1 ст.71 КК України вирок Калинівського районного суду Вінницької області від 28 жовтня 2024 року, яким ОСОБА_3 засуджено до покарання у виді 3 років обмеження волі за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 2 роки, виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, пов`язані із проведенням експертизи в сумі 2674,20 грн (дві тисячі шістсот сімдесят чотири гривні двадцять копійок).

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 08.04.2026 на порошкоподібну речовину, яку вилучено 06.04.2026 у ОСОБА_3 та упаковано до спеціального пакету Національна поліція України WAR 1962135 - скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: порошкоподібну речовину, упаковану до спеціального пакету Національна поліція України WAR 1962135, на яку 08.04.2026 накладено арешт ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області та яку передано на зберігання у кімнату зберігання речових доказів відділення поліції № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області за адресою: вул. Соборна, 102, селище Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, - знищити.

Відповідно до ч.1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення (ч.3 ст. 395 КПК України).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1