Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №147/383/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/383/26

Провадження № 2/147/398/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 подала до Тростянецького районного суду Вінницької області позов про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 2013 р. н.

Ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено, що з лютого 2012 року ОСОБА_1 з відповідачем перебувала у шлюбних відносинах.

За час спільного проживання у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке 02.08.2013 видане виконавчим комітетом Новоободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, актовий запис №19.

Дитина проживає біля ОСОБА_5 і знаходиться на її утриманні, що підтверджується витягом з реєстру Ободівської територіальної громади №2026/002658799 від 19.02.2026 про реєстрацію місця проживання дитини за адресою: АДРЕСА_1 .

В даний час позивач з відповідачем припинили спільне проживання.

Матеріальної допомоги на утримання дочки відповідач в добровільному порядку не надає, через що позивач змушена звернутися до суду. Позивачем зазначено, що відповідач має дохід щомісячно, працюючи не офіційно, і тому має реальну можливість сплачувати аліменти.

На підставі викладеного позивач просить ухвалити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі 5000,00 грн., щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду. Також просила стягнути витрати на правову допомогу.

31 березня 2026 року представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач визнає частково вимоги ОСОБА_1 , оскільки не заперечує того факту, що він на рівні з позивачем має утримувати дитину. У зв`язку з відсутністю постійного заробітку, незадовільного стану здоров`я, необхідністю забезпечувати себе необхідними засобами існування, може сплачувати на утримання доньки ОСОБА_3 аліменти у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, зазначає що з копії позовної заяви, яка була надіслана відповідачу, а саме в додатках до позову зазначено, що позивач на підтвердження витрат на правову допомогу додає договір та квитанцію.

Однак, позивачем не додано акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), а також детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), що прямо порушує вимоги ч.3 ст.137 ЦПК України.

Відповіді на відзив від позивача не надходило.

Ухвалою суду від 10.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явилася. Подала заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі та задовольнити позов. Проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що остання скористалася своїми процесуальними правами.

Відповідач на виклик в судове засідання не з`явився, хоча у встановленому законом порядку завчасно повідомлявся судом про день, час та місце судового засідання, у відзиві на позовну заяву представник позивача просив проводити розгляд справи без участі відповідача та його представника.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд дійшов переконання про розгляд справи за наявними доказами та про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Позивач як на підставу своїх позовних вимог вказує на невиконання відповідачем його обов`язку як батька утримувати малолітніх дітей, що передбачено ст. 180 СК України.

Між сторонами виникли правовідносини, врегульовані нормами Сімейного кодексу України, зокрема, в частині обов`язку батьків утримувати дітей і його виконання.

Згідно положень ст.ст. 1-3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно частини 1 статті 183 цього ж Кодексу частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, інші обставини, що мають істотне значення; розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум з 1 січня 2026 року для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Так, сторона відповідача заперечує щодо стягнення аліментів в розмірів 5000,00 на утримання дитини, водночас погоджується на стягнення аліментів в розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, при цьому вказує на те, що офіційно не працює, а дохід отримує від тимчасових заробітків, які покривають витрати на його лікування, оскільки він має хронічну хворобу, яка не дає йому можливості повноцінно працювати і забезпечувати у повній мірі свою неповнолітню доньку.

Водночас, суд надавши оцінку твердженням представника відповідача, вважає, що такі жодним чином не звільняють його від обов`язку повноцінного утримувати дитину.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першою четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Аналогічні положення щодо обов`язку доказування і подання доказів містяться у статті 81 цього Кодексу.

Враховуючи, що визначення способу стягнення аліментів є правом позивача, а остання, звертаючись до суду, просить визначити розмір аліментів в твердій грошові сумі, суд дійшов висновку про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

Визначаючись щодо способу стягнення аліментів, суд враховує матеріальний та сімейний стан позивача, перебування на її утримання дитини, законодавче встановлення розміру аліментів на одну дитину, обов`язок обох батьків утримувати дітей, матеріальний стан відповідача, відсутність стабільного доходу та стан здоров`я, тому, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, та з відповідача слід стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

При визначені розміру аліментів судом враховані всі повідомлені обставини, передбачені ст. 182 СК України та надані докази.

При цьому суд не вбачає обґрунтованим визначення позивачем аліментів в розмірі 5000,00 грн., зважаючи, що доказів щодо доходу відповідача позивачем не надано та будь-яких клопотань з цього приводу не заявлялося, а відповідно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, суд звертає увагу, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Суд вважає за необхідне роз`яснити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 СК України).

Крім того, суд звертає увагу позивача на право звернення із позовом про стягнення додаткових витрат на дитину у разі наявності обставин, передбачених ст. 185 СК України.

Аліменти підлягають стягненню в контексті ст. 191 СК України з дня пред`явлення позову, тобто в даній справі з 24.02.2026.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 грн. судового збору.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з врахуванням чинників по фактичним обставинам, визначеним частиною четвертою вказаної статті.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, слід врахувати, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими та фактично шаблонними, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, відповідачем клопотання про їх неспівмірність не заявлялося, а тому суд з урахування результатів розгляду справи вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу (пропорційно розміру задоволених вимог)

Отже, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 180, 181-183, 191 СК України, ст. ст. 206, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 2000 (дві тисячі) грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову (24.02.2026) і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (однієї тисячі) грн.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331 (однієї тисячі триста тридцять однієї) грн. 20 копійок.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 28.04.2026.

Суддя Олена Натальчук