Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №713/612/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчак В.Я. за участю секретаря судового засідання Гелки А.С., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Паламарюк О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Паламарюк О.І. на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2026 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, приватного підприємця, з вищою освітою, має на утриманні малолітню дитину 2016 року народження,-

за ч.1 ст. 130 КУпАП,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та обставини справи.

Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 665, 60 грн.

Згідно оскаржуваної постанови, 20.02.2026 року о 01:40 год. в смт. Берегомет по вул. Центральна, 167, Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.

На вказану постанову захисник особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвокат Паламарюк О.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову і закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Вважає оскаржувану постанову необґрунтованою, винесеною з грубим порушенням норм процесуального законодавства.

Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить усіх відомостей, зокрема про долучені до нього матеріали, ідентифікаційний номер бодікамери, тощо.

____________________________________________________________________________________

ЄУНСС 713/612/26 Головуючий в І інстанції Кибич І.А.

Номер провадження 33/822/175/26 Суддя-доповідач Марчак В.Я.

Крім цього, вказує, що зазначена в протоколі інформація не відповідає дійсності, так як ОСОБА_1 не надали можливості пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер», а факт відмови від його проходження не підтверджується наявними в матеріалах відеозаписами.

Звертає увагу на те, що направлення на огляд було надано ОСОБА_1 після спливу 2 год. 10 хв. від моменту його зупинки, а зазначені в ньому ознаки сп`яніння не знаходять підтвердження при перегляді відеоматеріалів.

Вказує, що при складанні протоколу працівниками поліції не було роз`яснено ОСОБА_1 його права та обов`язки, не вручено копію протоколу, що суперечить нормам ст. 268 КУпАП.

Крім цього, зазначає, що нагрудні камери поліцейських безпідставно вимикались, відеофіксація не велась безперервно, що є підставою для визнання даних матеріалів недопустимим доказом.

Також вказує, що 20 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 було складено постанову за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 07.04.2026 року вказана постанова була скасована, провадження закрито.

Вважає, що доданий працівниками поліції рапорт від 20.02.2026 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1 надав поліцейським неправомірну вигоду за уникнення відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, не є матеріалом даної адміністративної справи і був доданий з метою негативної характеристики ОСОБА_1 .

Позиції учасників апеляційного провадження.

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Паламарюк О.І. підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Мотиви Суду.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників, перевіривши доводи апеляційних скарг, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вказаних вимог дотримався.

Пункт 2.5 ПДР встановлює обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання даної вимоги тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав. Вказав, що 19.02.2026 ввечері зустрівся зі знайомим, якого тривалий час не бачив, після чого разом проводили час, та він випив безалкогольне пиво.

Після вказаної зустрічі, під час дії комендантської години, він прямував додому на транспортному засобі, під час чого був зупинений працівниками поліції, які, повідомили йому про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння. Зазначив, що він не відмовлявся під проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та не вбачає в своїх діях будь-якого правопорушення.

Незважаючи на доводи апеляційної скарги, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується сукупністю належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, зібраних та поданих до суду працівниками поліції відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЄПР1 №596317 від 20.02.2026, цього ж дня о 01:40 год. в смт. Берегомет по вул. Центральна, 167, Вижницького району Чернівецької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1).

Протокол складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, оформлено компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, чітко викладено суть правопорушення, а тому є належним і допустимим доказом у справі.

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціальних технічних засобів та направлення на огляд у медичний заклад від 20.02.2026, у ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, однак огляд на місці зупинки транспортного засобу чи у медичному закладі не провадився ( а.с.6-8).

Окрім того, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, долученим до матеріалів справи.

З даного відеозапису встановлено, що автомобіль ВАЗ 2101, д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції під час комендантської години. В ході розмови із ОСОБА_1 поліцейські виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, або ж, у разі відмови, у КНП Вижницька БЛІЛ. В ході розмови, ОСОБА_1 вказав, що вживав алкогольні напої - «випив пива і віз малого на тренування» (відеофайл export-1gx6z, 01:54:40 год.). В подальшому на неодноразові пропозиції працівників поліції, ОСОБА_1 пропонував надати їм неправомірну вигоду за уникнення адміністративної відповідальності, за що був попереджений про кримінальну відповідальність.

Своєю поведінкою та висловлюваннями ОСОБА_1 чітко дав зрозуміти, що проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння він не має наміру. Вказані дії обґрунтовано були кваліфіковані працівниками поліції як порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, а саме — відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При цьому поліцейськими було роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі відмови від проходження огляду на нього буде складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. З

аперечень своєї винуватості у скоєному правопорушенні ОСОБА_1 не висловлював, повідомив, що оголошені права і обов`язки згідно ст. 268 КУпАП йому зрозумілі, оскільки він має юридичну освіту (відеофайл export-otdfh, 03:17:40 год.).

Всупереч доводам захисту, долучений працівниками поліції до матеріалів справи відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки об`єктивно містить обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.

Враховуючи наведене, доводи апелянта про те, що працівники поліції не надали можливості пройти огляд на стан сп`яніння водію ОСОБА_1 , не є слушними та розцінюються судом як лінія захисту з метою уникнення відповідальності, оскільки суперечать встановленим обставинам події та зафіксованим діям працівників поліції.

Твердження захисника про те, що направлення на огляд було виписано поза межами двогодинного терміну, що є порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09.11.2015, є неспроможними.

Згідно п.9 р.2 вказаної Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Отже, вказаний термін встановлений виключно для забезпечення достовірності результатів огляду, а оскільки сам огляд не відбувся через відмову ОСОБА_1 , час складання направлення не впливає на кваліфікацію правопорушення.

Відмова від виконання вимоги п. 2.5 ПДР є закінченим правопорушенням з моменту її висловлення, незалежно від подальшого часу оформлення документів.

Отже, доводи апелянта в цій частині не можуть бути підставою для закриття провадження, не спростовують факту правопорушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР та не свідчать про порушення процедури проведення огляду.

Посилання апеляційної скарги на те, що зазначені в направленні ознаки сп`яніння не знаходять підтвердження при перегляді відеоматеріалів, є безпідставними, оскільки працівниками поліції в межах своїх повноважень та компетенції, відповідно до Інструкції, виявлено у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, зазначено їх у протоколі про адміністративне правопорушення та для підтвердження наявності стану алкогольного сп`яніння запропоновано йому пройти огляд у встановленому законом порядку.

Крім того, з відеозапису встановлено, що сам ОСОБА_1 підтвердив, що вживав алкогольні напої, що спростовує версію захисту про відсутність ознак алкогольного сп`яніння.

Окремо слід звернути увагу на непослідовність та суперечливість пояснень ОСОБА_1 . Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що вживав виключно безалкогольне пиво та прямував додому від знайомого, з яким проводив час. Водночас, під час фіксації події на відеозаписі ним повідомлялись інші обставини, а саме — що він «випив пиво та віз малого на тренування».

Зазначені розбіжності у поясненнях свідчать про їхню непослідовність та намагання ОСОБА_1 змінювати обставини події з метою уникнення відповідальності.

Щодо доводів захисту про неналежність рапорту від 20 лютого 2026 року як доказу, апеляційний суд зауважує, що вказаний документ не враховується судом як доказ для встановлення об`єктивної сторони правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Водночас він є матеріалом, що характеризує особу порушника та його поведінку під час оформлення справи. Викладені у рапорті обставини щодо пропозиції неправомірної вигоди лише додатково підтверджують обставин події та намагання ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги в частині посилань на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 07.04.2026 року про скасування постанови від 20 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та відповідно посилання захисника на практику КАС ВС є неспроможними.

Апеляційний суд не оцінює дане рішення суду першої інстанції, оскільки предметом перегляду в суді апеляційної інстанції є постанова Вижницького районного суду Чернівецької області від 02.04.2026 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Обґрунтовуючи дані доводи, апелянт посилається на практику суду з адміністративного судочинства, а саме постанови КАС ВС, проте, положення КАС України застосовуються при вирішенні спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. КАС України не регулює провадження у справах про адміністративні правопорушення, які регулюються КУпАП.

Отже, посилання апелянта на судове рішення за ст. 126 КУпАП та відповідну практику КАС ВС є безпідставними, оскільки вони стосуються іншого предмета доказування.

Інші доводи про порушення поліцейськими норм закону, якими апелянт обґрунтовує необхідність закриття провадження у справі, не знаходять свого підтвердження в ході апеляційного перегляду і не спростовують факту порушення ОСОБА_1 п. 2.5. ПДР, що доведено сукупністю належних та допустимих доказів, наявних у матеріалах справи.

Дослідивши вищенаведені докази у своїй сукупності, апеляційний суд вважає, що вони є логічними, послідовними та взаємоузгодженими і поза розумним сумнівом підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР, а відтак – вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на належних та допустимих доказах, які знаходяться в матеріалах справи та спростовують доводи апелянта.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до ст.33 КУпАП.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 245, 248, 249, 251, 252, 283, 294 КУпАП апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Паламарюк О.І. залишити без задоволення, а постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду [підпис] В.Я. Марчак

Згідно з оригіналом

Суддя Чернівецького

апеляційного суду _________________ В.Я. Марчак

(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)

29.04.2026

(дата засвідчення копії)