Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №645/4678/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 645/4678/24 Головуючий суддя І інстанції Сілантьєва Е. Є.

Провадження № 22-ц/818/116/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: споживчого кредиту

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пекареніна Андрія Анатолійовича на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року у справі № 645/4678/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернулося до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 186279 від 01.04.2021 у розмірі 15840,00 грн, з яких: 3000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 12840,00 грн - прострочена заборгованість за процентами. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 01 квітня 2021 року між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №186279 про надання фінансового кредит - шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Сума виданого кредиту становить 3000,00 грн, дата надання кредиту - 01.04.2021, строк кредиту - 29 днів, стандартна процентна ставка - 2 % в день або 730 % річних.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором, станом на 25.06.2024 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 15840,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості: за сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн; за процентами в розмірі 12840,00 грн.

Як зазначено у позові, на виконання вимог ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором №186279 від 01.04.2021, проте станом на дату подання позову зазначена вимога залишалася відповідачем без виконання.

17 лютого 2022 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №01-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 17 лютого 2022 року до Договору факторингу, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 та звернулося до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором №186279 від 01.04.2021.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №1886279 від 01.04.2021 у розмірі 15840,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача - адвокат Пекаренін А.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ».

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясував всі обставини та не дослідив всі докази, не обґрунтував своє рішення, чим порушив права відповідача.

Зазначає, що позивач не надав оригіналу або належним чином завіреної копії кредитного договору з підписом відповідача, що унеможливлює підтвердження факту укладення правочину. Вказує, що відсутні будь-які докази підписання кредитного договору, зокрема з використанням ЕЦП, а поданий файл у форматі Word не має юридичної сили та не гарантує автентичності змісту. Робить висновок, що за відсутності належно оформленого і підписаного кредитного договору немає доказів виникнення кредитних правовідносин між сторонами.

Наголошує, що суд першої інстанції істотно порушив норми процесуального права, не надавши належної оцінки доводам відповідача щодо несправедливості умов кредитного договору. Вказує, що нараховані проценти у сумі 12840,00 грн є неспівмірними з сумою кредиту 3000,00 грн, порушують принципи розумності та добросовісності і свідчать про дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу. Просить врахувати, що такі умови мають ознаки несправедливих відповідно до законодавства про захист прав споживачів та не можуть бути підставою для стягнення заявленої заборгованості.

Зазначає, що позивач не надав доказів розміру фактично наданого кредиту та заборгованості за тілом кредиту, а також не подав належного розрахунку боргу з посиланням на умови кредитного договору. Вказує, що позивачем не доведено правомірності нарахування процентів після спливу строку дії кредитного договору, що унеможливлює перевірку правильності розрахунку. Наголошує, що первинні бухгалтерські документи до матеріалів справи не долучені, що свідчить про недоведеність розміру заборгованості відповідача.

Зазначає, що подані позивачем документи не відповідають вимогам законодавства та не підтверджують правомірність переходу права вимоги. Вказує, що Договір факторингу №01-17/02/2022 подано не в повному обсязі - відсутні його невід`ємні додатки, зокрема «Реєстр боржників», а надана таблиця не є належним доказом. Зауважує, що відсутні докази направлення та отримання цих документів відповідачем, що було безпідставно проігноровано судом першої інстанції. Наголошує, що позивач не довів факту письмового повідомлення відповідача про зміну кредитора, як того вимагає закон. Крім того вказує, що відсутні належні докази отримання такого повідомлення відповідачем. Робить висновок, що недоведеність переходу права вимоги свідчить про відсутність у позивача права на стягнення заборгованості.

Судові витрати відповідача у апеляційному суді складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 3633,60 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Пархомчук С.В. просить апеляційну скаргу представника відповідача залишити без задоволення, а рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18 березня 2025 року - залишити без змін.

Вказує, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Наголошує, що договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідачем на вебсайт за допомогою логіна і пароля кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Вказує, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Просить врахувати, що кредитні кошти були надані позичальнику в безготівковій формі на банківську картку, зазначену при укладенні договору. Ідентифікація позичальника здійснюється банком-емітентом картки. Доступ до виписок має лише банк-емітент і сам відповідач, оскільки ця інформація є банківською таємницею, а кредитор доступу до неї не має. Відповідач, маючи повний доступ до свого рахунку, міг надати докази відсутності зарахування коштів або неналежності рахунку, однак таких доказів суду не надано.

Робить висновок, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були надані самим позичальником. Факт зарахування коштів підтверджується інформаційною довідкою Вих. №3591/05 від 20.05.2024, яка міститься в матеріалах справи, а тому позивачем в повній мірі доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявність заборгованості.

Щодо нарахування відсотків вказує, що відповідно до умов укладеного кредитного договору нарахування відсотків здійснювалося за кожен день користування кредитом, тобто умовами договору не передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов`язання позичальником згідно зі ст.625 ЦК України.

Крім того, вказує, що позивач отримав від ТОВ «Займер» право вимоги до відповідача, що підтверджується Договором факторингу №01-17/02/2022 та додатками до нього, зокрема Витягом із реєстру боржників до Договору факторингу №01- 17/02/2022.

Щодо повідомлення відповідача, вказує, що згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Проте відповідач не надав доказів того, що він сплачував заборгованість за кредитним договором первісному чи новому кредитору.

Разом з цим зазначає, що законом не визначено обов`язкового досудового порядку врегулювання спору для цієї категорії справ, тому навіть за відсутності заходів досудового врегулювання спору звернення позивача до суду є правомірним та обґрунтованим.

За правилами ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення боргу в сумі меншій ніж тридцять розмірів прожиткового мінімуму. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів у межах, визначених ст.367 ЦПК України, дослідила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги та відзиву на неї й дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно з п.п.1-4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Договір про надання фінансового кредиту №1886279 від 01.04.2021 та Додаток №1 до нього були укладені належним чином у встановленому законодавством порядку, оскільки вони були укладені на сайті позикодавця і відповідач підписав їх одноразовим ідентифікатором AV7792.

Крім того, суд зазначив, що факт зарахування кредитних коштів у сумі 3000,00 грн на рахунок відповідача повністю підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» про перерахування 01 квітня 2021 року о 23:10:06 годині на платіжну картку НОМЕР_1 , емітент платіжної картки PRIVAT BANK, 3000 грн, видача кредиту #186279.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 15840,00 грн, з яких: 3000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 12840,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки позивач не довів належними та достатніми доказами факт укладення кредитного договору та перерахування коштів за ним, стосовно чого відповідач заперечував як у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, у ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно із ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що укладення договорів в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.13 ст.11 Закону).

Суд першої інстанції вважав доведеним, що 01 квітня 2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №186279, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора AV7792.

На умовах, встановлених Договором, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 30.04.2021. Строк дії Договору 30 днів, але в будь-якому випадку Договір діє до повного його виконання сторонами. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. За використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити товариству комісію у розмірі 15 % від суми фінансового кредиту. Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта. Невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розмішена на сайті товариства www.cly.com.ua (розділ 1 Договору).

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (п.2.1 Договору).

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль з моменту виникнення такої прострочки (п.2.3 Договору).

Товариство має право без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним Договором третій особі, у зв`язку з чим відбудеться заміна сторони - кредитодавця за цим Договором (п.3.1.4 Договору).

Клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому Договором (п.3.4.2 Договору).

Додатком №1 до Договору про надання фінансового кредиту №186279 від 01.04.2021 є Графік розрахунків, відповідно до якого загальна вартість кредиту становить 5250,00 грн, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора AV7792.

ТОВ «Займер» довідкою про ідентифікацію підтвердило, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено Договір №186279 від 01.04.2021, ідентифікований ТОВ «Займер». Акцепт Договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалося в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/. Одноразовий ідентифікатор KL7792, дата відправки 01.04.2021, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 666550761.

Інформаційною довідкою за Вих. №3591/05 від 20 травня 2024 року ТОВ «Платежі онлайн», як технологічний оператор платіжних послуг, повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція. Сайт торговця CLY.COM.UA, тип транзакції - видача. Дані транзакції: номер транзакції 31730-78044-11913, номер замовлення А386863В194710CLY186279Т1264899, сума 3000 грн, дата та час проведення 2021-04-01 23:10:06, номер платіжної картки НОМЕР_1 , емітент платіжної картки PRIVAT BANK, код авторизації 996617, опис - видача кредиту #186279.

17 лютого 2022 року між ТОВ «Займер» (клієнт) та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (фактор) укладено Договір факторингу №01-17/02/2022. Предметом Договору є право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). На умовах даного Договору та керуючись ст.1077 ЦК України, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників (Додатку №1 до цього Договору).

Відступлення права вимоги за цим Договором здійснюється без згоди боржників (п.6.2.4 Договору факторингу).

За придбання (відступлення) прав вимоги фактор сплачує клієнту ціну продажу в розмірі 311979,08 грн без ПДВ, визначену станом на дату підписання цього Договору сторонами (п.7.1 Договору факторингу).

З Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №01-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року вбачаються, зокрема реквізити боржника: ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер Договору НОМЕР_3 , дата укладення Договору 01.04.2021, дата закінчення Договору 30.04.2021, залишок за тілом кредиту 3000 грн, залишок за відсотками 12840, загальна сума заборгованості 15840 грн, серія та номер паспорта НОМЕР_4 .

Зі змісту виписки з особового рахунку за кредитним договором №186279 встановлено, що станом на 21.05.2024 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 15840,00 грн, який складається з простроченої заборгованості: за сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн; за процентами в розмірі 12840,00 грн.

ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» 21.05.2024 надіслало ОСОБА_1 вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором, в якій повідомлено про укладення між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» Договору факторингу №01-17/02/2022 від 17.02.2022, на підставі якого відступлено право вимоги заборгованості за кредитним договором №186279 від 01.04.2021, яка становить 16290,00 грн, та щодо необхідності сплати зазначеної заборгованості протягом 30-ти днів з дати отримання цієї вимоги, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень №19907-02-Займер-33-23 від 21.05.2024.

Крім того, представником позивача надано детальний розрахунок заборгованості за Договором №186279 від 01.04.2021 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 17.02.2022.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.265 ЦПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються: мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.ст.89, 265 ЦПК України, в оскаржуваному рішенні не надав належної оцінки запереченням представника відповідача, висловленим ним під час судового засідання в суді першої інстанції, щодо відсутності доказів, що кредитний договір підписувався електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Зазначені доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд першої інстанції вважав, що Договір про надання фінансового кредиту №1886279 від 01.04.2021 та Додаток №1 до нього були укладені належним чином у встановленому законодавством порядку, оскільки вони були укладені на сайті позикодавця і відповідач підписав їх одноразовим ідентифікатором AV7792. Крім того, суд послався на Довідку про ідентифікацію, згідно з якою відповідач, начебто, отримав одноразовий ідентифікатор KL7792 01.04.2021на телефон НОМЕР_5 .

Також в матеріалах справи міститься Графік розрахунків, який є Додатком №1 до Договору №1886279 від 01.04.2021. Суд вважав доведеним, що Графік розрахунків також підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора AV7792.

Водночас одноразовий ідентифікатор, зазначений у Довідці про ідентифікацію, відрізняється від того, який міститься у Розділі 7 «Реквізити та підписи сторін» Договору №1886279 від 01.04.2021 та Додатку №1 до нього. Так, у Довідці про ідентифікацію зазначено, що відповідач отримав одноразовий ідентифікатор KL7792, а у Договорі та Додатку до нього відображено ідентифікатор AV7792. У зв`язку з цим можна зробити висновок, що доводи представника відповідача, які полягають у тому, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором зі сторони відповідача, знайшли своє підтвердження.

Пунктами 6.1 та 6.3 Договору №1886279 від 01.04.2021, який позивач надав суду, встановлено, що цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами Договору.

Водночас, як уже було зазначено, одноразовий ідентифікатор, наведений у Довідці про ідентифікацію, не відповідає одноразовому ідентифікатору, зазначеному у кредитному договорі, оскільки такі ідентифікатори різняться між собою - це ставить під сумнів належність ідентифікації особи позичальника та факт укладення Договору №1886279 від 01.04.2021.

Крім того, слід зазначити, що номер телефону НОМЕР_5 , зазначений у Довідці, на який, начебто, відповідачу було відправлено одноразовий ідентифікатор, не відповідає встановленому формату номера телефонного зв`язку (зокрема, містить лише 9 цифр). В Україні номер телефону у національному форматі має 10 цифр: 0 (префікс) + код оператора (2 цифри) + номер абонента (7 цифр). У міжнародному форматі (за стандартом E.164) український номер має 12 цифр.

Таким чином, номер телефону, який згадується у Довідці, не відповідає вимогам щодо формату номера телефонного зв`язку та не збігається з номером НОМЕР_6 , зазначеним у кредитному договорі, що також викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності наданих даних та належної ідентифікації особи.

Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження його згоди з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Без отримання листа на адресу електронної пошти чи SMS-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна та пароля особистого кабінету, або без обміну електронними документами (офертою та акцептом) договір між позичальником та кредитором у електронній формі укласти неможливо. У цьому полягає особливість укладення договору в електронній формі.

Відповідно до принципу змагальності, саме позивач має довести, що зазначені події (обставини) дійсно мали місце у відповідній послідовності та порядку, як це зазначено ним у позовній заяві. Лише після доведення факту укладення договору у відповідача виникає обов`язок спростування цих обставин.

Так, відповідно до ст.100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Однак позивач, всупереч покладеному на нього процесуальному обов`язку доказування, не надав належних та допустимих доказів, які підтверджують, що кредитний договір було підписано позичальником одноразовим ідентифікатором в якості його підпису, у порядку та формі, передбачених Законом України.

У справі відсутні належні та допустимі докази щодо дотримання законного порядку накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідачем та цілісності електронних доказів, у паперових копіях якого наявні вищевказані суперечності, внаслідок чого у суду є обґрунтовані сумніви щодо їх належності та достовірності. За таких обставин позивач згідно з принципом змагальності мав надати відповідні докази на підтвердження надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу, та його накладення у тому порядку, як про це заявлено у позові.

Надані позивачем паперові копії електронних доказів не містять метаданих щодо їх створення та використання: відомості про автора, час створення, структуру, формат файлів, а також контекст. Тому слід визнати обґрунтованими заперечення відповідача щодо неукладеності кредитного договору та безпредметності договору про передачу права вимоги за неукладеним договором.

Без цих метаданих сама по собі Довідка про ідентифікацію- не є належним і достатнім доказом того, що Договір був укладений відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланого йому на мобільний телефон.

Ключове значення у цій справі має доведення позивачем факту автентичності дій сторони, тобто того, що саме ця особа здійснила вхід у систему, отримала код підтвердження, ввела його та прийняла умови договору, та цілісності наданих до суду електронних доказів, які викликають обґрунтований сумнів щодо їх належності та достовірності.

Отже, Договір №1886279 від 01.04.2021, хоча містить одноразовий ідентифікатор, але він не відповідає ідентифікатору, зазначеному в наданій Довідці, що за відсутності метаданих електронних доказів не дає підстав вважати належно підтвердженим факт укладення кредитного договору в електронній формі.

Колегія суддів звертає увагу, що саме по собі зазначення у наданих позивачем документах особистих даних відповідача,зокрема РНОКПП, дати народження чи паспортних даних, за недоведеності дотримання визначеного у законі порядку укладення договору у електронній формі - не є належними і достатніми доказами цих обставин.

За таких обставин зазначення персональних даних відповідача у паперових копія електронних доказів, які містяться в матеріалах справи, наявність яких у третіх осіб не виключається, є недостатнім для ідентифікації особи відповідача для підтвердження укладення договору відповідно до зазначених умов кредитного договору.

Матеріали справи також не містять належних та достатніх доказів видачі та отримання кредитних коштів відповідачем, що зазначалося представником відповідача у відзиві на позов, але було залишено без уваги судом першої інстанції всупереч ст.ст.89, 265 ЦПК України.

На підтвердження надання 01.04.2021 відповідачу кредитних коштів у розмірі 3000,00 грн позивачем надано суду Інформаційну довідку за вих. №3591/05 від 20 травня 2024 року, складену ТОВ «Платежі онлайн», як технологічним оператором платіжних послуг.

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №161/16891-15 (провадження №61-517св18) про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов`язаний довести отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до зазначеної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або надсилання клієнту.

Відтак виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, що може бути доказом і який суд має оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів щодо реального виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Проте ні з наданої позивачем Інформаційної довідки, ні з інших наявних у матеріалах справи доказів, відповідно до обов`язкових у таких випадках стандартів бухгалтерського обліку, неможливо встановити, що даний переказ стосується саме відповідача. Зокрема, зазначена Довідка не містить усієї необхідної інформації про отримувача, яка б давала можливість ідентифікувати його як позичальника, а також усіх необхідних реквізитів, зокрема, відсутні номери рахунків кредитора та позичальника, які б свідчили про те, що кредитні кошти були надані первинним кредитором (ТОВ «Займер») та отримані позичальником ( ОСОБА_1 ).

У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що

у справі відсутні належні докази перерахування та отримання відповідачем кредиту в розмірі 3000,00 грн за Договором №1886279 від 01.04.2021.

Інформаційна довідка про перерахування коштів не є належним і достатнім доказом на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів ОСОБА_1 ; зазначена в ній інформація не відповідає вимогам бухгалтерського обліку; довідка не є первинним бухгалтерським документом, який фіксує здійснення платежу та є необхідним для підтвердження таких юридичних фактів.

Те саме стосується і виписки з особового рахунку за кредитним договором №186279, поданої позивачем, оскільки вона створена самим позивачем, є похідним, обробленим документом, складеним на підставі первинних даних, а не первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не може вважатися належним та достовірним доказом наявності та розміру заборгованості.

Інших доказів на підтвердження перерахування коштів згідно з Договором №1886279 від 01.04.2021 на платіжну банківську картку позичальника позивачем, всупереч визначеним у ст.ст.12, 81 ЦПК України процесуальним обов`язкам, до суду не було надано.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази не містять повної інформації про номер платіжного засобу, на який, згідно з доводами позивача, було перераховано суму кредиту, що не дозволяє належним чином ідентифікувати його належність саме відповідачу.

Водночас слід зазначити, що позикодавець, надаючи фінансові послуги та зважаючи на особливості укладення таких видів договорів, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», був зобов`язаний вести облік наданих позичальникам коштів.

Таким чином, за відсутності таких належних первинних документів суд позбавлений можливості перевірити реальність господарських операцій, у тому числі факт виконання позичальником умов кредитного договору: надання позичальником та отримання відповідачем кредитних коштів, у зв`язку з чим доводи представника позивача щодо наявності заборгованості та невиконання позичальником умов кредитного договору є недоведеними.

Відтак апеляційний суд вважає недоведеною позивачем наявність у ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі, зазначеному у розрахунку заборгованості.

Додатки до позовної заяви без належним чином оформленої банківської виписки з особового рахунку ОСОБА_1 або платіжної інструкції, яка має інформацію про її виконання банком, не підтверджують у достатній мірі факт надання позичальником відповідачу кредитних коштів, який має юридичне значення у контексті вказаної норми - ст.1054 ЦК України.

Посилання представника позивача на ненадання відповідачем доказів відсутності зарахування коштів на картку або неналежності йому рахунку є безпідставним, оскільки відповідно до ст.81 ЦПК України обов`язок доказування факту перерахування та отримання кредитних коштів покладається на позивача. Вимога до відповідача доводити факт неотримання коштів є застосовною лише після доведення позивачем факту перерахування кредитних коштів і за своїм змістом фактично означає покладення обов`язку доказування негативного факту, що суперечить засадам цивільного судочинства та принципу змагальності сторін.

При цьому суд апеляційної інстанції у даному випадку позбавлений підстав самостійно збирати докази, тоді як клопотань від позивача про витребування таких доказів, як це передбачено ЦПК України, до суду не надходило.

Позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог і, відповідно, несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.

За відсутності таких доказів суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

З огляду на недоведеність факту укладення кредитного договору та його реального характеру, у позивача відсутнє належним чином підтверджене право вимоги. За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності досліджувати інші доводи апеляційної скарги, зокрема щодо правомірності нарахування процентів, оскільки вони не мають самостійного юридичного значення. Крім того, відповідно до статей 512, 514, 1077 ЦК України, відступлення права вимоги (факторинг) є похідним від основного зобов`язання, а відтак відсутність належно підтвердженого первісного зобов`язання виключає виникнення у фактора права вимоги до боржника.

Відповідно до положень ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати відповідно до п.п.2-4 ч.1 ст.376 ЦПК України та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, згідно зі ст.141 ЦПК України з ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3633,60 грн, сплачений за подання апеляційної скарги (а.с.155).

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пекареніна Андрія Анатолійовича задовольнити.

Рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18 березня 2025 року скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №1886279 від 01.04.2021 у розмірі 15840,00 грн - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (юридична адреса: м.Київ, вул.Кирилівська, буд.82, офіс 7, ЄДРПОУ 42228158) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 3633,60 грн, сплачений за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 29 квітня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді О.Ю. Тичкова

Ю.М. Мальований.