Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №341/1200/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 341/1200/25

Провадження № 22-ц/4808/470/26

Головуючий у 1 інстанції МЕРГЕЛЬ М. Р.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Баркова В.М., Василишин Л.В.

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, адвоката Лукиніва М.В., представника органу опіки і піклування Мариніної Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лукиніва Михайла Петровича на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 січня 2026 року, ухвалене суддею Мергелем М.Р. в м. Галич, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , за участю Служби у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю Служби у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивував тим, що 26.09.2006 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. У шлюбі народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідачка не піклується про фізичний, матеріальний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їхній фізичний розвиток. Не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення. Не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей. Не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі. Не виявляє інтересу до їхнього внутрішнього світу. Не створює умови для отримання ними освіти. Веде аморальний спосіб життя. Зазначені обставини можна розцінювати як ухилення від виховання дитини - сина ОСОБА_4 , адже вона свідомо нехтує своїми обов`язками. Поведінка відповідачки становить реальну загрозу для сина ОСОБА_4 , для його інтересів, здоров`я та психічного розвитку.

За таких обставин просив позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 січня 2026 року відмовлено у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , за участю Служби у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської області, про позбавлення батьківських прав.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

На вказане рішення суду представник ОСОБА_1 адвокат Лукинів Михайло Петрович подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд належним чином не оцінив докази, які свідчать про ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків і є законні підстави для позбавлення батьківських прав, які полягають у неможливості зміни її поведінки на краще, а суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого постановив незаконне й необґрунтоване судове рішення.

Зокрема, зазначає, що про факт нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками, про те, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 буде відповідати найкращим інтересам дитини ОСОБА_5 , які мають першочергове значення і переважають над інтересами батьків, підтверджують матеріали, які досліджені в судовому засіданні, а саме характеристикою філії №1 Галицького Ліцею імені Я. Осмосмисла Галицької міської ради, в якій зазначено, що ОСОБА_5 навчається в 9 класі, а мати дитини ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, із вчителями та класними керівниками не спілкується, вихованням дитини не займається. Навчанням цікавиться лише батько ОСОБА_1 ; актом обстеження умов проживання №20 від 17.06.2025 року, в якому зазначено, що вихованням дітей займається тільки батько, мати участі у вихованні дітей не бере. Зі слів сина ОСОБА_4 мати не цікавиться його навчанням, особистими справами, не цікавиться його життям, харчуванням, підготовкою до самостійного життя, самоусунулася від своїх батьківських обов`язків щодо до нього; довідкою сімейно лікаря №34 від 08.07.2025р про те, що ОСОБА_2 не піклується про стан здоров`я, фізичний стан дітей ; довідкою-характеристокою від 08.07.2025 року за №02.1-11/1210, виданою Галицьким міським головою, про те, що ОСОБА_2 дітьми не цікавиться, повністю усунулась від участі у житті дітей, байдуже, безвідповідально ставиться до своїх батьківських обов`язків; висновком органа опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5 , який затверджено рішенням виконавчого комітету Галицької міської ради 27 листопада 2025 року за №187, виходячи виключно з інтересів неповнолітнього та захисту його прав, комісія з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Галицької міської ради рекомендує за можливе і доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5 ; показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про факт винної поведінки ОСОБА_2 , а саме, що вона свідомо, умисно не піклується про фізичний, матеріальний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, не створює умови для отримання ними освіти, неможливість зміни її поведінки на краще; з`ясованою судом думкою дитини ОСОБА_5 про позбавлення матері батьківських прав та жорстоке поводження відповідачки з ним.

Апелянт стверджує, що зазначені докази, яким суд не надав неналежної оцінки, підтверджують факт нехтування, небажання ОСОБА_2 брати участь у вихованні і розвитку дитини, неможливість зміни її поведінки на краще.

Вказує, що незважаючи на заходи, які вживав суд з власної ініціативи, а саме виклик в судове засідання ОСОБА_2 для допиту та з`ясування обставин справи, вона ухилилась від явки в суд, тим самим підтвердила неможливість змінити свою поведінку на краще, підтвердила свою винну поведінку й ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Відмовляючи у позові, у рішенні суд зазначив «Згідно зі змістом довідки від 15.12.2025 № 235, виданої КНП «Галицька лікарня», підтверджується, що ОСОБА_2 зверталась за медичною допомогою в кабінеті психіатра 26.03.2025. Лікувалась стаціонарно з 11.03.2025 до 25.03.2025. Діагноз: змішаний дисоціативний розлад, тривожно-депресивний синдром конверсійними нашаруваннями з інсомнією (а. с. 124). Проте, жодних рішень про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_2 немає. Суд помилково у рішенні ототожнив факт звернення ОСОБА_2 за медичною допомогою, під примусом та ініціативою ОСОБА_8 , яка надала показання в судовому засіданні.

Судом не звернуто увагу на показання свідків, якими підтверджено, що ОСОБА_2 протягом декількох років ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, свідомо, систематично, незважаючи на всі заходи впливу щодо неї, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Стверджує, що позивачем під час судового розгляду справи доведено умисне, свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, що є підставою позбавлення її батьківських прав, і це не буде суперечити інтересам дитини.

Апелянт вважає, що судом не враховано норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а також судову практику у справах щодо позбавлення батьківських прав.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Представник особи, яка подала апеляційну скаргу, адвокат Лукинів М.В., у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представникоргану опіки і піклування Мариніна Ю.І. вважає апеляційну скаргу обґрунтованою.

Відповідачка ОСОБА_2 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 у судове засідання не з`явилися. Суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення учасників справи про день, місце та час розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності осіб, які не з`явилися у судове засідання.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представника особи, що подала апеляційну скаргу та представника органа опіки і піклування, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Фактичні обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони зареєстрували шлюб 26.09.2006 у виконавчому комітеті Тустанської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області, актовий запис № 11, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а. с. 10).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком є ОСОБА_1 – позивач у справі, а відповідачка ОСОБА_2 – матір`ю (а. с. 11).

Відповідно до відомостей від 14.03.2025 № 177 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, яка видана власнику ОСОБА_1 , підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 14).

Актом обстеження житлово-побутових умов від 01.07.2025 підтверджується, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 зареєстрований і фактично проживає з дружиною і двома дітьми. Дружина не займається вихованням дітей, не приділяє їм увагу і турботу. У побуті не допомагає. ОСОБА_1 є єдиним годувальником і опорою в сім`ї, оскільки дружина ніколи не працювала (а. с. 16).

Зміст акта обстеження умов проживання від 17.06.2025 за адресою: АДРЕСА_1 зводиться до того, що вихованням дітей займається батько. Мати участі у вихованні дітей не бере. Зі слів сина ОСОБА_4 мати не відвідувала батьківські збори, не цікавилась його навчанням, особистими справами, не готує їжу, не дає ключі від будинку, де він проживає, тому він харчується у тіток, а більшість часу проводить на вулиці. Питанням ведення домашнього господарства та побуту займається виключно батько (а. с. 17).

Згідно зі змістом довідки-характеристики Галицької міської ради Івано-Франківської області від 08.07.2025 року, протягом 2025 року, а саме 18.06.2025 до Служби у справах дітей Галицької міської ради надійшло два звернення щодо неналежного виховання ОСОБА_2 дітей (а. с. 18).

Згідно відповіді лікаря-педіатра ОСОБА_10 від 08.07.2025 року на запит адвоката Лукиніва М. П. від 03.07.2025 року, ОСОБА_2 , 1986 року народження, жодного разу не зверталась до лікаря-педіатра ОСОБА_10 для отримання медичної допомоги дітям: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Фактично догляд за дітьми здійснює їх батько ОСОБА_1 та тітка ОСОБА_8 , які звертались за медичною допомогою для дітей, слідкували за вчасним прийомом ліків та дотримувались рекомендацій (а. с. 19).

Довідкою від 16.10.2025 № 01-10/105, виданою Івано-Франківським професійним політехнічним ліцеєм підтверджується, що ОСОБА_5 навчається в Івано-Франківському професійному політехнічному ліцеї з 01.09.2025р. за спеціальністю електромонтажник з освітлення та освітлювальних мереж, слюсар-електрик ремонту електроустаткування. Денна та державна форма навчання. 1 курс, строк навчання 3 роки до 30.06.2028 (а. с. 82).

З характеристики від 20.10.2025 № 04/01-13/294, виданої Івано-Франківським професійним політехнічним ліцеєм на ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено, що ОСОБА_5 навчається у відповідному ліцеї з 01.09.2025. Характеризується як відповідальний, старанний, доброзичливий учень. Має добрий рівень навчальної мотивації. Проявляє інтерес до спецпредметів. Охоче виконує поставлені завдання. Ввічливий у спілкуванні. Легко вступає в контакт. Вміє працювати в колективі, дотримується встановлених правил. Приймає активну участь у житті ліцею. Сімейна ситуація викликає занепокоєння. Мати не проявляє належного інтересу до життя дитини, участь у вихованні – відсутня. Батько перебуває на службі у ЗСУ, проте підтримує тісний зв`язок з сином. Це впливає на емоційний стан дитини та потребує додаткової уваги з боку соціально-психологічної служби ліцею. Вихованням учня займається тітка, яка забезпечує необхідні умови для навчання та розвитку (а. с. 83).

Відповідно до характеристики філії № 1 Галицького ліцею імені Ярослава Осмомисла на учня 9 класу ОСОБА_5 , за останні три роки мати питанням успішності сина та його поведінкою не цікавилася, до школи не приходила, на дзвінки не відповідала. Вихованням ОСОБА_4 займався батько, приділяв належну увагу вихованню сина, співпрацював з класним керівником та адміністрацією закладу щодо навчання та поведінки сина, відвідував класні та загальношкільні збори.

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Галицької міської ради Івано-Франківської області від 27.10.2025 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , комісія з питань захисту прав дитини Галицької міської ради Івано-Франківської області рекомендує за можливе і доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 71-73).

На засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Галицької міської ради Леочко Р. Д. не з`явилася, оскільки нею особисто 25.08.2025 року подано до суду заяву, в якій вказано, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі. ОСОБА_1 на засідання комісії не з`явився, оскільки проходить службу в ЗС України.

Неповнолітній ОСОБА_5 на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Галицької міської ради 19.06.2025р. повідомив, що мати не прийшла до нього на останній дзвоник, тому довелося шкільний вальс танцювати з класним керівником. Ця ситуація негативно вплинула на емоційний стан дитини. ОСОБА_4 не має ключів від батьківського будинку, де проживає зі старшим братом та матір`ю, та зареєстрований за відповідною адресою (витяг № 177 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 14.03.2025), що є порушенням права дитини на житло.

Зі слів ОСОБА_4 ситуація у сім`ї дуже ускладнилася з мобілізацією батька. Мати не завжди готує їжу, не купує продукти харчування, не налагоджує побут, тому систематично він харчується у своїх тіток по батьковій лінії, які проживають поруч. Також мати не цікавиться життям сина.

Рішенням Галицької міської ради Івано-Франківської області від 27.11.2025 № 187 про затвердження висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Галицької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 виконавчий комітет міської ради затвердив висновок комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Галицької міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 89).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав маютьодин з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Безперечно, ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати і у пасивній поведінці одного або обох батьків щодо участі у вихованні дітей, але ці обставини мають бути доведені в контексті умислу, спрямованого на невиконання батьківських обов`язків і ухилення від виконання таких.

Позбавлення батьківських прав відповідачки щодо неповнолітньої дитини по своїй суті є розлученням матері з дитиною, оскільки правовими наслідками такого позбавлення є втрата особистих немайнових прав щодо дитини та звільнення від обов`язків щодо її виховання, втрата можливості бути законним представником дитини, а також втрата інших прав, заснованих на спорідненості з дитиною.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позбавлення батьківських прав у цьому випадку є не доцільним, оскільки сторона позивача не довела, що відповідачка свідомо, умисно ухиляється від виконання материнських обов`язків; наявні обставини, які свідчать про необхідність застосування до відповідачки саме крайнього заходу впливу за невиконання нею батьківських обов`язків; наявність загрози для життя чи здоров`я дитини саме зі сторони матері; яким чином позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав позитивно вплине на інтереси дитини, окрім виникнення у позивача права на звільнення зі складу ЗС України. Апеляційний суд не у повній мірі погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.

Наявні у справі докази (характеристики, акти обстеження, показання свідків) дійсно підтверджують пасивну поведінку відповідачки та її відстороненість від виховання неповнолітнього сина, однак вони не доводять, що така поведінка є результатом саме її умисного нехтування своїми обов`язками в такій ступені, що вона (поведінка) не може бути змінена по відношенню до сина і що зі сторони органу опіки і піклування та Служби у справах дітей вживалися заходи щодо спонукання відповідачки до виконання батьківських обов`язків і такі заходи позитивних результатів не дали.

Суд обґрунтовано врахував, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка допускається лише тоді, коли інші, менш суворі заходи є неефективними, а також коли це беззаперечно відповідає найкращим інтересам дитини. У даній справі таких обставин не встановлено. Зокрема, не доведено, що позбавлення матері батьківських прав призведе до покращення умов життя, розвитку чи виховання дитини, а також не встановлено реальної загрози життю чи здоров`ю дитини з боку матері.

Відповідачка жодного разу не притягувалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неналежне виконання обов`язків щодо сина ОСОБА_5 .

Доказів які б свідчили про аморальний спосіб життя відповідачки, зловживання алкогольними напоями або наркотичними засобами, або наявність у неї такого захворювання (в тому числі і психічного розладу), яке робить неможливим виховання сина, матеріали справи не містять.

Доводи апелянта про ухилення відповідачки від явки до суду, що вказує на неможливість нею змінити свою поведінку на краще та підтверджує її винну поведінку суд відхиляє, оскільки поведінка особи у судовому спорі про позбавлення батьківських прав може бути оцінена виключно в контексті її ставлення до дитини (участь у вихованні, утриманні, забезпеченні інтересів дитини), а процесуальна поведінка у справі не може впливати на вирішення спору по суті.

Висновок органа опіки та піклування суд вірно не прийняв до уваги, хоча помилково оцінив його як не обґрунтований, зроблений без наведення достатніх доказів, які б підтверджували ухилення відповідача від здійснення батьківських обов`язків.

Так, вірно, такий висновок органа опіки та піклування не є обов`язковим для суду і не може бути правовою підставою для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, оскільки орган опіки і піклування, виявивши порушення прав неповнолітнього зі сторони матері не вжив жодних заходів для поновлення таких прав дитини, не застосував жодних заходів впливу до матері, які могли б спонукати її виконувати батьківські обов`язки.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував у своїх рішеннях, що держава має позитивний обов`язок не лише реагувати на порушення прав дітей, а й активно запобігати їм, зокрема через соціальний супровід сімей, належну соціальну допомогу, тобто влада повинна спочатку вживати заходів підтримки сім`ї, а не одразу застосовувати радикальні заходи ( рішення ЄСПЛ у справах Савіни проти України, Куцнер проти Німеччини та інші). Інакше це вважається непропорційним втручанням зі сторони держави у сімейне життя.

Разом з тим, всупереч ст. 89 ЦПК України суд першої інстанції не звернув уваги, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Встановлені судом обставини вказують на наявність підстав для того, аби попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виконання нею своїх обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_5 .

Апеляційний суд звертає увагу на те, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 464/2040/23, від 06 березня 2024 року в справі № 317/2256/22 від 22 січня 2025 року в справі № 333/8983/23).

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, рішення суду в частині відмови у позбавленні батьківських прав є правильним, а в цілому підлягає зміні. Резолютивну частину рішення слід доповнити попередженням відповідачки про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням відповідачкою батьківських обов`язків.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лукиніва Михайла Петровича задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 06 січня 2026 року змінити та доповнити резолютивну частину рішення реченнями такого змісту.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Покласти на орган опіки та піклування - Службу у справах дітей Галицької міської ради Івано-Франківської області контроль за виконанням ОСОБА_2 свого батьківського обов`язку щодо неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: В.М. Барков

Л.В. Василишин

Повний текст постанови складено 28 квітня 2026 року