Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №346/3592/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/3592/25

Провадження № 22-ц/4808/781/26

Головуючий у 1 інстанції Яремин М. П.

Суддя-доповідач Девляшевський

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.

суддів: Луганської В.М., Мальцевої Є.Є.,

секретаря Гудяк Х.М.,

з участю апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , заінтересованої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду в складі судді Яремин М.П., ухвалене 27 лютого 2026 року в м. Коломиї Івано-Франківської області, у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Коломийська районна державна адміністрація Івано-Франківської області як орган опіки та піклування, про усиновлення неповнолітніх дітей,

встановив :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про усиновлення неповнолітніх дітей, заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Коломийська районна державна адміністрація Івано-Франківської області як орган опіки та піклування.

В обґрунтування заяви послався на те, що 22 лютого 2022 року уклав шлюб з ОСОБА_3 . Разом з ними проживають діти дружини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Косівського районного суду від 14 січня 2025 року батька дітей ОСОБА_6 позбавлено батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей.

ОСОБА_3 не заперечує щодо усиновлення ним малолітніх дітей, що підтверджується нотаріально посвідченою згодою. Орган опіки та піклування встановив належні умови проживання дітей у сім`ї, а також те, що між ним та дітьми склались дружні, доброзичливі стосунки, вважав, що усиновлення є доцільним та відповідає інтересам дітей. Відповідно до висновку КНП «Коломийська ЦРЛ» від 24.04.2025 №136 заявник є фізично та психічно здоровим, тому може надавати соціальні послуги та бути усиновителем дітей. Також він не притягався до кримінальної відповідальності, працевлаштований та має стабільний дохід. Йому на праві власності належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка, кадастровий номер 2623285403:01:004:0065 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,16 га.

Тому просив ухвалити рішення про усиновлення ним неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та в зв`язку з цим записати його батьком цих дітей, змінивши прізвище останніх на " ОСОБА_7 ", а по батькові відповідно - на " ОСОБА_8 " та " ОСОБА_9 ".

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 27 лютого 2026 року заяву задоволено частково. Постановлено вважати ОСОБА_1 усиновлювачем неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та внести зміни до актового запису № 12 про народження 20.09.2014 року ОСОБА_5 , складеного 24.09.2014 року виконавчим комітетом Пилипівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, в якому прізвище цієї дитини записати « ОСОБА_7 »; по батькові - « ОСОБА_9 »; в графі «Батько» вказати " ОСОБА_1 , громадянин України ", та видати нове свідоцтво про народження цієї дитини. В решті заявлених вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні заяви про усиновлення неповнолітнього ОСОБА_4 та ухвалити нове, яким визнати його батьком неповнолітньої дитини та внести відповідні зміни в актовий запис.

Зазначає, що що судом не враховано принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, відповідно до якого усиновлення має здійснюватись виключно в інтересах дитини та з врахуванням її фактичних потреб, умов життя та переспектив гармонійного розвитку. Натомість суд, відмовляючи у задоволенні заяви про усиновлення неповнолітнього ОСОБА_4 з підстав недостатньої різниці у віці між заявником та дитиною, формально застосував вимоги законодавства, не врахувавши при цьому мету та правову природу інституту усиновлення. При цьому обставини справи свідчать про наявність між заявником та дитиною сталих сімейних відносин, належних умов для проживання, виховання та розвитку дитини, що відповідає її інтересам та потребам.

Вказує, що незважаючи на офіційну реєстрацію шлюбу у 2022 році між ним та матір`ю дітей ОСОБА_3 , сімейні відносини виникли значно раніше. Він безпосередньо брав та бере участь у вихованні та догляді за дітьми, забезпечує їхні повсякденні потреби, між ними склались теплі довірливі стосунки, притаманні рідним людям. Проте, суд вказаного не врахував та постановив рішення про усиновлення тільки однієї дитини, а інша дитина такого статусу була позбавлена, що призвело до порушення її прав.

Посилається на статтю 9 Європейської конвенції про усиновлення дітей, відповідно до якої між усиновлювачем і дитиною повинна бути відповідна різниця у віці, ураховуючи найвищі інтереси дитини, бажано, щоб різниця становила принаймні 16 років. Разом з тим ч.2 цієї статті передбачено, що у найвищих інтересах дитини закон може дозволити відступ від вимоги стосовно мінімального віку або різниці у віці: a) коли усиновлювач є другим з подружжя або зареєстрованим партнером батька чи матері дитини або b) у силу виняткових обставин.

Правом на подання відзиву інші учасники не скористались.

В судове засідання апеляційного суду представник Коломийської державної адміністрації не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи належне повідомлення учасників про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи не встановлено.

В судовому засіданні скаржник та його представник доводи апеляційної скарги підтримали з викладених у ній мотивів.

ОСОБА_3 також просила апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Рішення оскаржується в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про усиновлення неповнолітнього ОСОБА_4 . В решті рішення апеляційним судом не переглядається.

Ухвалюючи рішення про відмову в усиновленні неповнолітнього ОСОБА_4 суд послався на статтю 211 Сімейного кодексу, відповідно до якої усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років. Проте, як встановлено судом, різниця у віці між заявником ОСОБА_1 як усиновлювачем та ОСОБА_4 , як дитиною, яку він має намір усиновити, становить менше 15 років, а тому в даному випадку процедура усиновлення цієї дитини є неможливою.

Однак, погодитися із вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд не може з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи згідно з копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 29.03.2011 року та серії НОМЕР_2 від 24.09.2014 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , а ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , їхніми батьками вказані ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , актовий запис відповідно № 4 від 29.03.2011 року та №12 від 24.09.2014 року (а.с. 21, 22).

22.02.2022 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_7 », актовий запис № 104 від 22.02.2022 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 22.02.2022 року (а.с. 18).

Відповідно до довідки №1472/657, виданої 03.02.2026 року військовою частиною НОМЕР_4 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у вказаній військовій частині (а.с. 105).

Згідно з даними довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 1472/699 від 04.02.2026 року, виданої військовою частиною НОМЕР_4 , ОСОБА_1 в період з 01.10.2025 року по 21.10.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Малинівській сільській територіальній громаді Пологівського району Запорізької області (а.с. 106 ).

Відповідно до копії висновку про стан здоров`я №136, виданого структурним підрозділом " ІНФОРМАЦІЯ_8 " комунального некомерційного підприємства "Коломийська ЦРЛ" Коломийської міської ради 24.04.2025 року, ОСОБА_1 здоровий, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за станом здоров`я може бути усиновлювачем ( а.с. 19 ).

Згідно з даними копії довідки №1473/16/279, виданої військовою частиною НОМЕР_5 , розмір доходу ОСОБА_1 за період з 01.10.2024 року по 31.03.2025 року становив 625 342,17 грн. ( а.с. 35 ).

Відповідно до даних довідки про доходи №1472/27/277, виданої 02.02.2026 року військовою частиною НОМЕР_4 Міністерства оборони України, ОСОБА_1 проходить військову службу у вказаній військовій частині; розмір його доходу за період з липня по грудень 2025 року становив 529 034,29 грн. (а.с. 107).

Згідно з відомостями службової характеристики від 10.02.2026 року ОСОБА_1 за місцем проходження військової служби у зазначеній військовій частині зарекомендував себе виключно з позитивної сторони (а.с. 108).

З висновків про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дитини, виданих структурним підрозділом «Дитяча лікарня» КНП "Коломийська центральна районна лікарня" Коломийської міської ради 17.02.2026 року, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають в с. Кропивище, є клінічно здоровими, при цьому остання перебуває на обліку з діагнозом: гіпоплазія щитовидної залози ( а.с. 109-112 ).

Згідно з копією витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності на наявності судимості ", заявник ОСОБА_1 станом на 23.04.2025 року до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває (а.с.20).

Відповідно до даних копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 425800948 від 07.05.2025 року, у вказаному реєстрі актуальна інформація про те, що за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що в АДРЕСА_1 ( а.с. 34 ).

У відповідності до копії акту від 01.05.2025 року обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_3 , діти дружини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; умови проживання задовільні, тривають ремонтні роботи щодо облаштування ванної кімнати, кухні та вітальні; діти мають окремі кімнати з необхідними меблями та речами; для них (дітей) створені необхідні умови для проживання, навчання та повноцінного розвитку (а.с. 30-31 ).

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14.01.2025 року, яке набрало законної сили 14.02.2025 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , позбавлено батьківських прав щодо дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; присуджено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей в розмірі по 3 000 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття (а.с. 23-28 ).

Згідно висновку №134/01-027/034 про можливість усиновлення та відповідність його інтересам неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , наданого Коломийською районною державною адміністрацією як органу опіки та піклування 14.05.2025 року, дітям, про усиновлення яких ставиться питання, створено належні умови для проживання та виховання, між ОСОБА_1 та дітьми склались дружні, доброзичливі відносини, тому орган опіки та піклування вважає доцільним усиновлення заявником вказаних дітей, що відповідає їхнім інтересам (а.с. 12-13 ).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Обов`язок держави забезпечити дитині захист і піклування, необхідні для її благополуччя, узгоджується з позиціями, викладеними у визнаних в Україні міжнародно-правових актах, зокрема, у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року (пункт 3 статті 10), Конвенції про права дитини 1989 року (стаття 3).

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12 - 15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 24 Закону України «Про охорону дитинства», усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону. Усиновлення (удочеріння) є оформлена спеціальним юридичним актом (рішенням суду) передача на виховання в сім`ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вбачається, що вирішуючи заяву по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин 1 - 3 статті 218 СК щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 має переважне право на усиновлення ОСОБА_4 відповідно до норм ст. 213 Сімейного кодексу України, оскільки він виховується в його родині протягом тривалого часу, з матір`ю заявник перебуває у зареєстрованому шлюбі, а також подружжя виховують ще одну дитину ОСОБА_5 , дозвіл на усиновлення якої суд надав.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 03 лютого 2009 року № 3-рп/2009 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення частини другої статті 211 Сімейного кодексу України (справа про різницю у віці між усиновлювачем та дитиною), згідно з положеннями Принципу 2 Декларації прав дитини 1959 року при прийнятті з цією метою законів пріоритетним має бути якнайкраще забезпечення інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини також надає особливого значення при вирішенні справ про усиновлення принципу пріоритету інтересів дитини (Рішення у справі «Піні і Бертані та Манера і Атрипальді проти Румунії» від 22 червня 2004 року).

Відповідно до статті 20 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року), дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною. Такий догляд може включати, зокрема, усиновлення.

15 лютого 2011 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про ратифікацію Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої)».

Вказана Конвенція підписана 27 листопада 2008 року та запроваджує сучасні правові стандарти у сфері усиновлення з метою максимального врахування найвищих інтересів дитини.

Відповідно до статті 4 Європейської Конвенції про усиновлення дітей (переглянутої), компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини. У кожному випадку компетентний орган приділяє особливу увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину стабільними та гармонійними домашніми умовами.

Відповідно до статті 207 Сімейного кодексу України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що основною і визначальною засадою усиновлення дитини є забезпечення її найвищих інтересів.

Під інтересами дитини суд розуміє необхідність створення для неї сприятливих умов (як матеріального, так і морального характеру) для виховання і всебічного розвитку (у фізичному, психічному, духовному та іншому відношенні), максимально наближених, якщо це можливо, до обстановки, звичної для дитини.

Згідно з частиною 1 статті 208 Сімейного кодексу України, усиновленою може бути дитина (стаття 6 цього Кодексу).

Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодше двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років (частини 1-2 статті 211 Сімейного кодексу України).

Відповідно до приписів ч.1 ст. 220 СК України на усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, засвідчена нотаріально.

Згідно із ст.ст. 229 - 231 СК України особа, яка подала заяву про усиновлення, може виявити бажання бути записаною у Книзі реєстрації народжень матір`ю, батьком дитини, змінити відомості про місце народження та дату народження дитини. Якщо усиновлювач записується батьком дитини, відповідно змінюється по батькові дитини.

Статтею 9 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянутої)» передбачений мінімальний вік усиновлювача.

Згідно ч. 1 цієї статті дитина може бути усиновлена лише, якщо усиновлювач досягнув установленого законом із цією метою мінімального віку; такий мінімальний вік не може бути меншим за 18 років і більшим за 30 років. Між усиновлювачем і дитиною повинна бути відповідна різниця у віці, ураховуючи найвищі інтереси дитини, бажано, щоб різниця становила принаймні 16 років.

Разом з тим ч. 2 передбачено, що у найвищих інтересах дитини закон може дозволити відступ від вимоги стосовно мінімального віку або різниці у віці:

a) коли усиновлювач є другим з подружжя або зареєстрованим партнером батька чи матері дитини або b) у силу виняткових обставин.

Колегія зауважує, що фактично ОСОБА_4 вже виховується у сім`ї заявника, між ними склалися сталі сімейні відносини, заявник виконує батьківські функції щодо обох дітей, а усиновлення спрямоване на юридичне закріплення існуючих сімейних зв`язків та забезпечення стабільного сімейного середовища для них. За таких обставин формальне посилання лише на різницю у віці без належної оцінки інтересів іншої дитини, яка старше за віком, не може бути достатньою підставою для відмови в усиновленні.

Проаналізувавши доводи заявника, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що заявник є другим подружжям матері дитини, яка виховується у його родині тривалий час, а також вони виховують ще одну дитину, сама дитина бажає бути усиновленою ОСОБА_1 , виходячи із найвищих інтересів дитини та з метою забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, судова колегія вважає, що заява ОСОБА_1 про усиновлення неповнолітнього ОСОБА_4 підлягає задоволенню, із внесенням відповідних змін до актового запису про народження дитини.

Прийнявши до уваги вище наведене, колегія суддів вважає, що рішення в оскарженій частині не являється законним та обґрунтованим, а тому воно в зазначеній частині не може залишатись в силі.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 27 лютого 2026 року в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про усиновлення неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , громадянина України, усиновлювачем неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , якого народила ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка, жителька та місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_7 .

Внести зміни до актового запису № 4 про народження від 29 березня 2011 року ОСОБА_4 , складеного 29 березня 2011 року виконавчим комітетом Пилипівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, в якому прізвище цієї дитини записати « ОСОБА_7 »; по батькові - « ОСОБА_8 »; в графі «Батько» вказати " ОСОБА_1 , громадянин України ", та видати нове Свідоцтво про народження цієї дитини.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Луганська

Є.Є. Мальцева

Повний текст постанови складено 29 квітня 2026 року