Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №345/141/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/141/26

Провадження № 22-ц/4808/784/26

Головуючий у 1 інстанції Юрчак Л. Б.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів: Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

учасники справи

позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України),

за апеляційною скаргою фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року, ухвалене в складі судді Юрчака Л.Б., за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому, просив суд стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 1107,09 грн, яка складається з 965,58 грн за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року до квітня 2021 року (включно), інфляційні втрати у розмірі 109,38 грн, 3% річних у розмірі 32,13 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 1 107,09 грн, яка складається з 965,58 грн за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року до квітня 2021 року (включно), інфляційні втрати у розмірі 109,38 грн, 3% річних у розмірі 32,13 грн, судовий збір у розмірі 968,96 грн та 1 500,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, фізична особа підприємець ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та матеріального права просить заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року змінити в частині розподілу судових витрат та стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 3 221,42 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що у позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу надано договір про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025 року, додаток №1 від 14.07.2025р. до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025 року, додаток №2 від 14.07.2025р. до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025 року; акт №323 від 18.02.2026 року здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025 року, які безпосередньо пов`язані з розглядом справи та є необхідними для захисту прав позивача.

Також зазначив, що витрати на правничу допомогу підлягають розподілу за умови підтвердження їх обсягу і вартості, незалежно від фактичної оплати, при цьому їх зменшення можливе виключно за клопотанням іншої сторони із належним обґрунтуванням не співмірності. У даній справі таке клопотання відсутнє, відтак вважає, що суд зменшив судові витрати з власної ініціативи, що є порушенням норм ЦПК України та суперечить правовому висновку, який зазначений в постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22.

Крім того, посилається на те, що факт оплати послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи. У зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, скаржник понесе витрати в розмірі 4 000 грн на професійну правничу допомогу, документальне підтвердження понесених витрат буде подане протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_3 на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року та роз`яснено відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження апеляційним судом направлялось ОСОБА_2 за місцем його реєстрації. На адресу суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 272 ЦПК України свідчить про вручення відповідачу ухвали про відкриття апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року справу призначено до розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до правил ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року оскаржується в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому апеляційний суд відповідно до частини 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в оскаржуваній частині щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі рішення суду не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд, враховуючи малозначність справи, спрощений порядок її розгляду та незначний обсяг наданих послуг, виходив з того, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є не співмірним і підлягає зменшенню відповідно до принципів розумності та пропорційності до 1 500,00 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 1107,09 грн. Просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 7968,96 грн, з яких витрати на правничу допомогу у розмірі у розмірі 7000 грн.

В позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку розглядом справи в розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025 року, копію додатку № 1 від 14.07.2025 року до договору про надання правничої допомоги №1401 від 14.07.2025 року, копію додатку № 2 від 14.07.2025 року до договору про надання правничої допомоги №1401 від 14.07.2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт здачі-прийманян №323 від 18.02.2026року.

В розділі 8 договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 визначено вартість та порядок розрахунків та зазначено, що сума гонорару за послуги та порядок проведення розрахунків між сторонами визначається додатком №2 до договору.

Пунктом 8.4 договору передбачено, що факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття наданих послуг, який підписується сторонами та разом з наданим адвокатським бюро розрахунком є підставою для перерахування суми гонорару (винагороди).

Згідно додатку №2 до договору про надання професійної правничої допомоги № 14/01 від 14.07.2025 година праці адвоката складатиме 2000 грн.

Згідно акту №323 здачі-приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025 адвокатським бюро надало, а замовник прийняв професійну правничу допомогу у вигляді аналізу наданих замовником документів щодо правовідносин замовника з ОСОБА_2 тривалістю 0,25 год., вартістю 500 грн, підготовка та складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунку інфляційних та 3 відсотки річних тривалістю 1,25 год., вартістю 2 500 грн, винагорода у формі гонорару успіху, яка визначається у розмірі 20% від ціни позову та становить 221,42 грн. Загальна тривалість наданих послуг -1,5 год. Загальна вартість наданих послуг - 3221,42 грн.

Колегія суддів вважає, що позивачем документально доведено понесення витрат на правову допомогу.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268)).

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, посилаючись, зокрема, на перелічені в частині третій статті 141 ЦПК України критерії, а саме обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для зменшення розміру понесених заявником витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачів, до 1 500 грн, що відповідає засадам розумності та справедливості.

Заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 3221,42 грн є непропорційним до ціни позову в розмірі 1 107,09 грн. Зазначені в акті приймання-передачі послуг роботи фактично дублюються. Зокрема, окремо вказано аналіз документів щодо правовідносин сторін тривалістю 0,25 год вартістю 500 грн та підготовку позовної заяви з розрахунком інфляційних втрат і 3% річних тривалістю 1,25 год вартістю 2 500 грн, хоча підготовка позову за своєю суттю вже охоплює аналіз поданих документів.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною та не відповідає критеріям розумності й співмірності.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідно до вимог процесуального законодавства може бути вирішено судом виключно за наявності відповідної заяви чи клопотання іншої сторони спору, яка повинна навести належні обґрунтування, з огляду на таке.

В постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23 (провадження №61-406св26) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Тобто, при відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд на підставі ч.3 ст.141 ЦПК України визначає розмір витрат з урахуванням вказаних в цій статті критеріїв.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції на власний розсуд зменшив витрати на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції, здійснивши оцінку наданих доказів, врахувавши складність справи та обсяг виконаної адвокатом роботи, навів у оскарженому рішенні мотивоване обґрунтування не співмірності заявлених судових витрат та підстави їх зменшення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Масюкова Карина Андріївна, залишити без задоволення.

Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2026 року.

Судді: В.М. Луганська

В.А. Девляшевський

Є.Є. Мальцева