Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №185/6800/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/975/26 Справа № 185/6800/25 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2025 року у складі судді Перекопського М.М.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Контрактовий дім" до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року ТОВ "ФК "Контрактовий дім" звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 27 грудня 2022 року між ними та відповідачем було укладено договір про відшкодування матеріальної шкоди, за умовами якого ОСОБА_1 добровільно зобов`язувався відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 634270,00 грн. в термін до 31 січня 2025 року, яка була завдана товариству внаслідок незабезпечення ОСОБА_1 , як працівником збереження довірених грошових коштів та матеріальних цінностей за договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеним між сторонами 01 квітня 2020 року.

Зазначає, що відповідно до довідки про стан заборгованості, станом на 22 травня 2025 року у відповідності до графіку погашення заборгованості ОСОБА_1 повинен був відшкодувати 493321,08 грн., фактично відшкодував 49631,00 грн., сума простроченої заборгованості складає 443690,08 грн., яку позивач просив стягнути та вирішити питання розподілу судових витрат.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2025 року позов ТОВ "ФК "Контрактовий дім" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Контрактовий дім" заборгованість за договором від 22 грудня 2022 року в сумі 443690,08 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Контрактовий дім" витрати зі сплати судового збору у розмірі 8169,35 грн.

Рішення суду мотивовано наявністю підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за вказаним договором, оскільки в добровільному порядку не повернуті, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини у справі, що мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги, що правовідносини між сторонами договору регулюються нормами діючого трудового законодавства, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з питанням стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, встановлюються строк в один рік, з дня виявлення заподіяної працівником шкоди у розумінні положень ч.3 ст.233 КЗпП України, тобто до 27 грудня 2023 року. Суд проігнорував доводи відповідача, що є істотним порушенням, та підставою для скасування оскаржуваного рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Контрактовий дім" просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 грудня 2022 року між "ФК "Контрактовий дім" та ОСОБА_1 укладено договір про відшкодування матеріальної шкоди, за умовами якого сторони добровільно домовились про добровільне відшкодування працівником матеріальної шкоди, яка була завдана товариству внаслідок незабезпечення працівником збереження довірених підприємством грошових коштів та матеріальних цінностей.

Обов?язок працівника забезпечити збереження довірених підприємством грошових коштів та матеріальних цінностей, а також обов?язок покриття завданої шкоди у повному обсязі передбачений договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеним між товариством та працівником 01 квітня 2020 року.

Розмір матеріальної шкоди, яка була заподіяна товариству становить 634270,00 грн., що підтверджується актом про результати інвентаризації грошових коштів № 1 від 26 грудня 2022 року.

Відповідно до умов договору, сторони вирішили, що відшкодування працівником заподіяної товариству школи відбуватиметься добровільно шляхом сплати всієї суми, вказаної у п.4 договору, у строк до 31 січня 2025 року.

При цьому сплата ОСОБА_1 матеріального відшкодування товариству відбуватиметься рівними частинами у національній валюті України, а саме по 17618,61 грн. щомісяця у терміни визначені в таблиці шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок товариства з призначенням платежу «добровільне відшкодування матеріальної школі», та згідно графіку-розрахунку.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 22 травня 2025 року у відповідності до графіку погашення заборгованості ОСОБА_1 повинен був відшкодувати суму 493321,08 грн., фактично сплатив 49631,00 грн. сума простроченої заборгованості склала 443690,08 грн.

Відповідно до положень ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 610 та 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов`язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов`язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов`язання. Така вимога може бути пред`явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договір про відшкодування матеріальної шкоди укладений у спосіб, визначений чинним законодавством, підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, доказів щодо визнання договору не дійсним або розірвання його не надано, як і доказів на погашення заборгованості суду не надано, а матеріали справи як такових не містять.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за вказаним договором, оскільки в добровільному порядку кошти не повернуті, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, які відповідають обставинам справи, встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не застосований закон, який підлягав застосуванню у даній справі, не зазначена мотивована оцінка аргументу щодо норми права, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Аргументи апеляційної скарги про те, що відносини між сторонами договору регулюються нормами діючого трудового законодавства, в зв`язку з чим товариство повинно було звернутися до суду з питанням стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, протягом одного року з дня виявлення заподіяної працівником шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки укладений між роботодавцем та працівником договір, регулюється нормами ЦК України, створює цивільний обов`язок та має загальний строк позовної давності, до якого не можуть бути застосовані норми КЗпП України, адже такі правовідносини не є трудовим спором.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 21 квітня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 29 квітня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров