Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №214/8531/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/464/26 Справа № 214/8531/24 Суддя у 1-й інстанції - Євтушенко О.І. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - - Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

сторони:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7,ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, апеляційну представника позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року, яке ухвалене суддею Євтушенком О.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 червня 2025 року, (справа надійшла до суду апеляційної інстанції 11.02.2026 року)

В С Т А Н О В И В

У вересні 2024 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 02.08.2022 станом на 19.09.2024 у загальному розмірі 46 246 грн. 50 коп., що включає: заборгованість за тілом кредиту – 38 254 грн. 91 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 7 991 грн. 59 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір 2 422 грн. 40 коп.

Позов мотивовано тим, що 02.08.2022 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви б/н, згідно з якою позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок – відновлювальної кредитної лінії до 200 000 грн. за типом кредитної картки «Універсальна», строком кредитування – 12 місяців з пролонгацією, зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 42% річних. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на офіційному банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Свідченням приєднання відповідача до угоди та дії укладеного між банком та ним кредитного договору є факт користування картковим рахунком та використання кредитних коштів, що узгоджується зі ст.642 ч.2 ЦК України. Так, на підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав платіжний інструмент – кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 зі строком дії 09/26. Також для зручності користування ОСОБА_1 отримав кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_2 за типом «Універсальна» зі строком дії 09/27. ОСОБА_1 активно користувався кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, в якій зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, повернення коштів зі сплатою процентів за користування ними, що в сукупності є свідченням виникнення між сторонами фінансово-кредитних відносин та укладення кредитного договору загалом. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але припинив надавати своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою за рахунком. Таким чином, у порушення умов договору, а також ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст.629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У результаті цього станом на 19.09.2024 виникла заборгованість, розмір якої з урахуванням внесених відповідачем коштів на погашення заборгованості, становить 46 246 грн. 50 коп. та включає: заборгованість за тілом кредиту – 38 254 грн. 91 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 7 991 грн. 59 коп. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 02.08.2022 станом на 19.09.2024 у розмірі 38 254 грн. 91 коп., що є заборгованістю за тілом кредиту, а також 2 010 грн. 59 ?коп. в рахунок часткового відшкодування витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ КБ «ПриватБанк» - Мельникова Я.В. подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати в частині відмови в стягненні заборгованості за відсотками, ухваливши в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі. В іншій частині рішення залишити без змін. Також просила стягнути з відповідача судові витрати.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що за змістом анкети-заяви відповідач погодився, що вищевказана анкета-заява, разом з пам`яткою клієнта, «Умовами та Правилами надавання банківських послуг», а також «Тарифами» становить договір про надання банківських послуг.

Апелянт вказала, що матеріали справи містять банківську виписку, з якої вбачається, що відповідач не лише використовував кредитні кошти, а й здійснював платежі на часткове погашення заборгованості, у тому числі на погашення нарахованих відсотків за користування кредитом, тобто, обставини справи свідчать про те, що відповідач знав про умови укладеного договору та прийняв їх.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надав.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, тому суд першої інстанції вбачав наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за кредитом в розмірі 38254,91 грн.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Рішення в цій частині сторонами не оспорюється.

Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені, неустойки, штрафів та, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того суд першої інстанції вважав, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому суд першої інстанції вважав позовні вимоги банку в частині стягнення відсотків за користування кредитом, необґрунтованими та не доведеними банком, тому у їх задоволенні відмовив.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з 29.06.2021, адже цього дня він звернувся до банку із анкетою-заявою про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

02.08.2022 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву №б/н, в якій зазначено, що ця заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (далі – кредитний договір), що підтверджується підписом відповідача у заяві, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Крім того, 02.08.2022 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому міститься загальна інформація щодо умов кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за кожним із типів кредитних продуктів, які пропонує клієнтам АТ КБ «ПРИВАТБАНК», із зазначенням даних банку, порядку повернення кредиту, обсягу відповідальності позичальника за порушення виконання зобов`язань та інших загальних відомостей.

Із виписки по рахунку за період з 01.08.2022 до 19.09.2024 слідує, що ОСОБА_1 отримав від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» емітовані банком кредитні картки № НОМЕР_1 , якою користувався з 02.08.2022, та за № НОМЕР_2 , якою почав користуватись з 28.09.2023.

Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 за договором № б/н за період з 01.08.2022 до 19.09.2024, останній активно користувався послугами АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а саме, ним здійснювалися операції за карткою, зокрема, зняття готівкових коштів, придбання товарів, поповнення карткового рахунку тощо, що свідчить як про факт укладення між сторонами кредитного договору, так і визнання відповідачем наявності між сторонами договірних фінансово-договірних зобов`язань загалом.

До анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку позивачем долучено Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, розміщених на офіційному веб-сайті https://privatbank.ua/terms/.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 02.08.2022 станом на 19.09.2024 складає 46 246 грн. 50 коп. та включає: заборгованість за тілом кредиту – 38 254 грн. 91 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом – 7 991 грн. 59 коп.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 сформульований висновок, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки) базується на римській правовій максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків відмовляючи в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на те, що із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у анкеті-заяві (а.с. 73).

Як вже встановлено судом згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 02.08.2022 року станом на 19.09.2024 року має заборгованість – 46246,50 грн, з яких: 38254,91 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7991,59 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотків за його користування, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію на умовах, передбачених цим договором.

Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань.

Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Відповідач не оспорював даний кредитний договір.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не лише використовував кредитні кошти з 2022 року, а й здійснював платежі на часткове погашення заборгованості, у тому числі на погашення нарахованих відсотків за користування кредитом, тобто, обставини справи свідчать про те, що відповідач знав про умови укладеного договору та прийняв їх.

Банком виконано свої зобов`язання, а саме, на підставі Договору надання банківських послуг, відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений, як і в анкеті-заяві, так і в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідачку, які додаються до позову, а відповідачеві надано у користування кредитну картку.

Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними висновки суду першої інстанції, адже боржник мав можливість користуватись банківською карткою та ознайомитись із усіма правилами надання банківських послуг. Разом з цим, відповідач користувався коштами, частково погашав заборгованість, тобто погоджувався із умовами договору, в тому числі із нарахованими відсотками, отримував різні картки.

Апеляційний суд вважає, що відповідач не виконав своїх зобов`язань перед АТ КБ «Приватбанк», що призвело до порушення прав останнього.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про помилковість висновку суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 7991,59 грн.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції мав виходити із положень ст.ст. 536, 1048, 1056-1 ЦК України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, що складає 2422,40 грн – сплачений судовий збір при подачі позову та 3633,60 грн – сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів та тлумаченні закону, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині відповідно до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02.08.2022 року за простроченими відсотками у розмірі 7991,59 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 6 056,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: