Постанова від 20 квітня 2026 р. у справі №202/8184/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4607/26 Справа № 202/8184/25 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О.М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Шаповалової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чередниченко Юрій Валентинович, на рішення Індустріального районного суду м.Дніпра від 14 січня 2026 року у складі судді Мачуського О.М. у цивільній справі № 202/8184/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа — Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства, –

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною заявою та просила встановити факт батьківства ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Лиман Донецької області, відносно неповнолітнього — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з включенням до актового запису про народження дитини відповідних відомостей, обґрунтовуючи це тим, що заявник ОСОБА_1 з 01 грудня 2012 року по 01 квітня 2025 року знаходилась у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 , сумісно проживаючи з ним в житловому будинку, розташованому в м. Лиман Донецької області, який на праві власності належав ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_4 вона у цих відносинах народила дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєструвавши сина в порядку ст. 135 СК України. Заявник наголошує, що ОСОБА_2 приймав активну участь у догляді за сином та у його вихованні, піклувався про його здоров`я, фізичний, психологічний та моральний розвиток, надавав йому допомогу у виконанні шкільних завдань, цікавився у класного керівника дитини та інших вчителів про успіхи та поведінку дитини в школі, відвідував батьківські збори, завжди поздоровляв сина з днем народження та іншими святами, дарував йому подарунки, тобто належним чином та у повному обсязі виконував батьківські обов`язки, передбачені статтею 150 Сімейного Кодексу України.

ОСОБА_4 , що між батьком - ОСОБА_2 та сином - ОСОБА_3 склались дуже теплі, щирі відносини, проникнуті почуттям любові та взаєморозумінням. ОСОБА_3 дуже поважав свого батька, а ОСОБА_2 називав ОСОБА_3 своїм сином.

Заявник наголошує, що встановлення факту батьківства необхідно для включення до актового запису № 298, зробленого 04 грудня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної палати Краснолиманського міського управління юстиції у Донецької області, про народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомостей про ОСОБА_2 , як батька дитини та подальшого оформлення спадкових прав дитини після смерті ОСОБА_2 , зокрема, на житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , а також для оформлення пенсії у випадку втрати годувальника.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпра від 14 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено з підстав недоведеності вимог про встановлення батьківства належними доказами, зокрема, висновком експертизи, про проведення якої судом роз`яснювалось процесуальне право сторони заявника, однак заявник та її представник таким правом не скористались та клопотання про призначення та проведення судової медичної молекулярно-генетичної експертизи не заявляли (а.с.60-63).

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 у лютому 2026 року через свого представника — адвоката Чередниченка Ю.В. в системі “Електронний суд” подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її заяви в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги наданих доказів, зокрема, акту обстеження за місцем проживання сина та ОСОБА_2 за спільною адресою у м. Лиман. Також судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків, тобто, осіб, які складали цей акт, що скаржник вважає безпідставним. Крім того суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення особисто сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який визнав, що він проживав весь час разом із ОСОБА_2 однією сім`єю та останній був його батьком. Скаржник також наголошує, що син та ОСОБА_2 мають спільні риси представників Монголоїдної раси, адже ОСОБА_2 був уродженцем Киргизстану, тоді як вона, як мати, має риси східнослов`янського народу, що видно у наданих до скарги світлинах. Скаржник відзначила, що їй не відомо про родичів померлого ОСОБА_2 , які на її думку можуть знаходитись на території Киргизстану.

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу ч.3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданим 04 грудня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Краснолиманського міського управління юстиції у Донецької області, прізвище ім`я та по-батькові батька зазначено як ОСОБА_5 та матері ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданим 04 квітня 2025 року та зареєстрованим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в Киргизькій Республіці та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Лиман, Краматорського району, Донецької області.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 був власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з Договору купівлі-продажу житлового будинку від 28 грудня 2006 року, який зареєстрований в реєстрі за № 7447 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 13446099 від 04 лютого 2007 року.

Суд, відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 , застосував норми ст. 102,106,293,315 ЦПК України, ст. 128,130 Сімейного кодексу України та положення Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2206 року та №5 від 31 березня 1995 року, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, суд першої інстанції роз`яснив право сторони заявника про клопотання щодо призначення та проведення судової генетичної експертизи, яка є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини.

Колегія суддів повністю погоджується з встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи та висновками суду.

Постановою Верховного Суду від 09 липня 2025 року у справі № 201/1017/25 зазначено, що факт батьківства особи, яка не перебувала у шлюбі з матір`ю дитини, встановлюється в порядку окремого провадження виключно в разі смерті такої особи або визнання її померлою.

Згідно з ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Предметом розгляду у цій справі є встановлення в порядку окремого провадження факту, що має юридичне значення. Зокрема, заявник просить встановити факт батьківства ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з яким вона проживала без реєстрації шлюбу з грудня 2012 року, відносно її дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Метою цієї заяви є оформлення спадкових прав на житловий будинок з господарчими спорудами у м. Лиман Донецької області, що належав за життя ОСОБА_2 .

Статтею 102 ЦПК України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Статтею 106 ЦПК України визначено порядок проведення експертизи на замовлення учасників справи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов`язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доводи скаржника про те, що батьківство померлого ОСОБА_2 може бути підтверджено належним чином з фотосвітлин, чи пояснень свідків, а тим більше з актів огляду місця помешкання заявника та її сина, колегія суддів відхиляє як безпідставні та неналежні для справ цієї категорії судового розгляду.

Натомість, належить звернути увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 382/2559/15-ц, та від 19 вересня 2018 року у справі № 761/10732/16-ц, де зазначено, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Суд першої інстанції, вірно з`ясувавши предмет заяви, мету заявника, з якою він просить встановити такий факт, а також у повній мірі вивчивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 з підстав їх недоведеності належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чередниченко Юрій Валентинович — залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпра від 14 січня 2026 року — залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “21” квітня 2026 року.

Повний текст постанови складено “29” квітня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров