Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №215/272/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5422/26 Справа № 215/272/26 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Лідовська А.А.

сторони:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Приватне акціонерне товариство «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в спрощеному позовному провадженні, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року, яке ухвалене суддею Камбул М.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04 березня 2026 року,-

ВСТАНОВИВ

В січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного Товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (надалі ПрАТ «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ») про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПРАТ «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» в період з 11.08.2009 по 26.03.2025 пропрацював на підприємстві у відповідача на різних посадах, а останнім часом на посаді машиніста бурової установки в Першотравневому кар`єрі, з правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 та 26.03.2025 позивач звільнився з підприємства у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я.

Зазначає, що незважаючи на тривалий період своєї роботи у відповідача, ПрАТ «ПівнГЗК» за весь період його роботи в важких умовах - не створив безпечні та нешкідливі умови праці на його робочих місцях, чим заподіяв здоров`ю ОСОБА_1 велику шкоду - і як наслідок від цього, він почав хворіти. Лікарі направили позивача в ДУ«Український науково-дослідний інститут промислової медицини» Неодноразові курси лікування в медичному закладі не давали позивачу повного одужання, відбувалося лише незначне і тимчасове покращення стану здоров`я.

В подальшому, 01.10.2025 Українським НДІ позивачу було встановлено три захворювання, які в подальшому були визначені професійними, як такими, що виникли по причині тривалої роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці. Також, 25.12.2025 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи позивача було визнано інвалідом 3 групи, визначено 65 % втрати працездатності та рекомендовано постійний нагляд лікарів, щорічні курси реабілітації, прийом медикаментів, санаторно-курортне лікування та лікування в профілакторії.

Позивач вказує, що за свою тривалу роботу у відповідача на теперішній час має дуже хворобливий стан, який змушує його постійно лікуватись, проходити обстеження у лікарів. Позивач постійно відчуває скутість, біль та обмеження рухливості в плечових, ліктьових та колінних суглобах. Його турбує постійна задишка, періодичний кашель, важкість у грудях, частий головний біль, зниження слуху. Ці відчуття додають позивачу ще більше морального пригнічення, призводять душевний стан до постійних переживань та глибоких моральних страждань. Також позивач зазначає, що потребує постійної допомоги від своїх рідних, тому на його думку, шкода заподіяна і його рідним. Позивач позбавлений можливості забезпечувати матеріально свою сім`ю як раніше, адже не може виконувати навіть легку фізичну роботу по дому.

Розмір компенсації за спричинену йому моральної шкоди позивач визначив в сумі 680 000 гривень, при цьому він виходив із засад скромності, адже ніяка сума компенсації не поверне йому колишній стан здоров`я.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 520000,00 грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» 5200,00 грн. судового збору на користь держави.

Обидві сторони оскаржили судове рішення.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просив змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, збільшивши розмір суми відшкодування моральної шкоди до заявленої у позові суми 680000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не враховано роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».

Суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що внаслідок професійних захворювань, отриманих на підприємстві відповідача, позивач постійно відчуває скутість, болі і обмеження рухів в поперековому та шийному відділах хребта, з іррадіацією в кінцівки, порушена хода, посилення болю при фізичному навантаженні, тривалій ході, судоми м`язів рук та ніг, задишку при незначному фізичному навантаженні та ходьбі, сухий кашель, приступи задухи, важкість у грудях.

Позивач відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному і фізичному стані позивача. Він потребує допомоги рідних, не має змоги через стан здоров`я гідно забезпечувати їх як раніше, не може не тільки виконувати навіть легку фізичну роботу по дому, а навпаки потребує фізичної та моральної допомоги від своїх близьких.

У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник відповідача адвокат Львов А.Л. просив залишити її без задоволення та подав апеляційну скаргу в інтересах відповідача.

В апеляційній скарзі відповідача, представник, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив про зміну судового рішення та часткове задоволення позовних вимог до 160000,00 грн.

Звертає увагу на те, що законодавством допускається зайнятість працівників на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці із наданням досить вагомих пільг та гарантій, розмір компенсації визначений судом значно завищений, позивач не надав жодних аргументованих обґрунтувань розрахунку своїх позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача представник позивача заперечив проти її задоволення, просив задовольнити його скаргу на тих же підставах, що зазначені у його апеляційній скарзі.

Позивач ОСОБА_1 надав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, його апеляційну скаргу задовольнити, апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПРАТ «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» адвоката Львова А.Л., який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що обидві апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 11.08.2009 по 26.03.2025 працював на різних посадах ПрАТ «ПівнГЗК», загальний стаж роботи позивача 15 років 07 місяців, з них: 03 років 06 місяців за професією, та 14 років 09 місяців у цеху в умовах впливу шкідливих факторів, що підтверджується копією трудової книжки та актом розслідування хронічного професійного захворювання від 31.10.2025 (а.с. 7-10, 11-15).

Згідно п. 14 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 31.10.2025 ОСОБА_1 встановлено діагноз: Радикулопатія шийна С6, С7 та радикуломієлопатія попереково-крижова L5, S1 з вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на фоні остеохондрозу 3 ст., спондилоартрозу 2 ст. шийного та попереково-крижового відділів хребта, протрузій дисків на рівні С3-С7, L4-L5, екструзії диску на рівні L5-S1, стійким больовим та м?язово-тонічним синдроми помірним парезом лівої стопи, ПФТО за типом імперативних позивів; нейродистрофією у вигляді двобічного плечелопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), деформуючого артрозу ліктьових R 1 ст. (ПФ першого ступеня), колінних суглобів R І ст. (ПФ першого ступеня). M54.1; Хронічний (пиловий) бронхіт першої стадії. Помірний пневмофіброз. Легенева недостатність першого ступеня (змішаний тип). J44. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) - за класифікацією В.О. Остапкович і Н.І. Пономарьової. Н 90.3, що також підтверджується виписним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого №3550/1286, виписками із медичних карт №278/24, №166084, №1467/575, випискою-епікризом №2183/546, та медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідницький інститут промислової медицини» від 01.10.2025 №39/613 (а.с. 13, 20-21, 22-23, 24, 27, 25-26).

Відповідно до п.п. 17, 18, 19 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 31 жовтня 2025 року, ОСОБА_1 працюючи в Першотравневому кар`єрі помічником та машиністом бурової установки в кар?єрі, виконував роботи з керування буровою установкою під час буріння і розширення свердловин у кар?єрі, проводив кріплення свердловин обсадними трубами, виконував інші роботи, які через недосконалість технологічного процесу буріння свердловин характеризувалися важкою фізичною працею та впливом підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони. Внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, мавших місце порушень режимів експлуатації бурових установок, підпадав під дію підвищених параметрів виробничого шуму. Також, зазнавав впливу аналогічних шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, працюючи 28.05.2010-15.09.2021 - помічником машиніста бурової установки в кар`єрі виробничої дільниці №6 Першотравневого кар`єру ПРАТ «ПівнічГЗК».

Причиною виникнення хронічного захворювання (отруєння) є перебування в незручній робочій позі 54,6 % часу зміни при нормі до 25%; перебування у вимушеній робочій позі 26,3% часу зміни при нормі до 10%: величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу двома руками від 141240-141260 кг/с при нормі до 70000 кг/с; концентрація кремнію діоксиду кристалічного за вмісту в пилу від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму концентрацію в 2,8-2,9 рази і складала 5,6-5,8 мг/м при гранично допустимій концентрації 2,0 мг/м відповідно до вимог «Державних медико-санітарних нормативів допустимого вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.07.2024 № 1192; еквівалентний рівень шуму на 4-5 дБА перевищував гранично- допустимий рівень (84-85 дБА при ГДР 80 дБА) згідно ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку».

З метою ліквідації і запобігання виникненню хронічного професійного захворювання (отруєння) пропонується ОСОБА_2 , генеральному директору ПРАТ «ПІВНГЗК»: посилити контроль за дотриманням вимог виконання технологічного процесу буріння свердловин. Підвищити контроль віповідальних осій за забезпеченя та використанням працюючими ЗІЗ органів дихання і слуху та інших засобів ЗІЗ згідно з діючими галузевими нормами видачи спецодягу, спецвзуття та інших ЗІЗ для працівників підприємств гірничодобувної промисловості згідно НПАОП 0.00-3.10-08. При запровадженні заходів щодо запобігання виникненню професійних захворювань для контролю їх ефективності обов?язково організовувати проведення лабораторних досліджень умов праці на робочому місці машиніста бурової установки. Продовжувати виконувати вимоги стосовно організації проведення попередніх, періодичних та позачергових медичних оглядів відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом МОЗ України від 21.05.2007 № 246. Інформувати Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про вжиття запропонованих заходів (а.с. 13-15).

Відповідно до п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 31 жовтня 2025 року, умови праці ОСОБА_1 відносяться: по вмісту пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зоні - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі»; по рівню шуму - до 3 класу 1 ступеня «Шкідливі»; по важкості праці - до 3 класу 2 ступеня «Шкідливі», загальна оцінка - 3 класу 2 ступеня «Шкідливі» (а.с. 13).

З витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №125/25/2290/В від 25.12.2025 позивачу при повторному огляді встановлено з 28.11.2025 року до 01.12.2026 третю групу інвалідності та 65 % втрати професійної працездатності (а.с. 16-19).

Суд, частково задовольняючи позов виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, зокрема, на підприємстві відповідача, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 31.10.2025 року, причиною виникнення професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу: по вмісту пилу фіброгенної дії в повітрі робочої зони, по рівню шуму, по важкості праці до 3 класу 2 ступеня шкідливості, що перевищили гранично допустимі.

Отже, роботодавець ПРАТ «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» під час роботи позивача на його виробництві допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та важкої праці, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому душевних страждань, потребують лікування, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.

Спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні.

Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди оскільки матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу в результаті ушкодження здоров`я, моральної шкоди, адже у зв`язку з професійним захворюванням у позивача порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, так як змушений лікуватися, залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції не було враховано положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, норма набрала чинності з 23.05.2020 року, з огляду на наступне.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Колегія суддів вважає неприйнятними посилання як представника позивача так і відповідача в апеляційних скаргах щодо розміру стягнутої моральної шкоди, який на думку колегії суддів відповідає засадам розумності та справедливості.

Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманих позивачем професійного захворювання, роботу позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, тривалий стаж роботи в шкідливих умовах, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі 65 %, стан здоров`я потерпілого, наявність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності.

Посилання представника позивача, як приклад, на судові рішення у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, а саме на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою стягнуто більші суми компенсації моральної шкоди, колегією суддів не приймаються, з огляду на наступні обставини.

Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров`я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн.

Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 65% внаслідок професійних захворювань, та визнано людиною з інвалідністю 3 групи, що свідчить негативні зміни в його житті, викликає необхідність лікуватись, що завдає позивачу душевного болю та страждань, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 520000 грн., відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у даній ситуації.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи моральну шкоду, завдану порушенням трудових прав, ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу, колегією суддів відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю найвищого ступеня, а тому вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачці внаслідок смерті її чоловіка на виробництві.

Подібні правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490 св 21).

Отже, врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув суму моральної шкоди без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин підстав для задоволення обох апеляційних скарг та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни рішення суду.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Приватного акціонерного товариства «ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: