Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №212/4965/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2721/26 Справа № 212/4965/24 Суддя у 1-й інстанції - Ведяшкіна Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,

секретар судового засідання Лідовська А.А.,

сторони

позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Покровсього районного суду міста Кривого Рогу від 27 жовтня 2025 року, ухвалене суддею Ведяшкіною Ю.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 27 жовтня 2025 року,

ВСТАНОВИВ

У травні 2024 року від Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ») надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява обґрунтована тим, що 23.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 2001363129201, та Паспорт споживчого кредиту, на підставі яких ОСОБА_1 видано кредитну карту з кредитним лімітом в сумі 50 000 грн., який пізніше було збільшено до 130 000 грн. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а відповідач не своєчасно та не у повному обсязі виконував взяті на себе зобов`язання зі своєчасного їх повернення та сплати відсотків за користування ними, в результаті чого станом на 03.03.2024 року утворилась заборгованість, яка станом на 03.03.2024 складає 193 480,94 грн, з яких: 118 836,50 грн – заборгованість за кредитом; 74 644,44 грн – заборгованість за процентами; 0,00 грн. – заборгованість за комісією.

Відповідачу на адресу місця його проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, направлялася письмова вимога (повідомлення), однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 193 480,94 грн., а також понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 жовтня 2025 року позов АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором №2001363129201 від 23.07.2019 року, яка виникла станом на 03.03.2024 року, у розмірі заборгованість за тілом кредиту - 118 836,5 грн., заборгованості за процентами - 74 644,44 грн., а всього 193 480,94 гривень та витрати з оплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявлена позивачем сума заборгованості не ґрунтується на умовах кредитного договору і наданому позивачем розрахунку. Позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів щодо видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та інш.), тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості перед позивачем, а також сума відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.

Посилається, що не можна вважати належним чином погодженими умови кредитування, оскільки він підписував тільки договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №2001363129201, а Витяг з Умов та правил надання банківських послуг він не підписував. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування.

Вважає встановлений в договорі розмір процентів несправедливим у розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», порушує принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи та становить більше ніж п`ятнадцять відсотків простроченого платежу. Посилаючись на ч. 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю доповідача, відповідача ОСОБА_1 та його представник адвоката БєловуТ.О., які кожен окремо підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просили її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, 23.07.2019 між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ», шляхом підписання заяви №2001363129201 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 встановлений кредитний ліміт у розмірі 50000,00 грн. Встановлена реальна річна процентна ставка 47,88%, орієнтовна загальна вартість кредиту 12577,58 грн, строк кредитування 12 місяців, зі спливом вказаного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін (а.с.11).

У паспорті споживчого кредиту, який містить підпис відповідача, визначені сума кредиту, розмір відсоткової ставки, строк дії договору та порядок погашення заборгованості (а.с.12).

Відповідачу за кредитним договором № 2001363129201 встановлено кредитний ліміт в розмірі 50000,00 грн, при цьому, як слідує з довідки про збільшення кредитного ліміту, розмір кредитний ліміт неодноразово змінювався, а саме: збільшено до 130000,00 грн 03.03.2022 (а.с.32).

Відповідач користувався кредитними коштами, частково погашаючи заборгованість, сплачуючи банку грошові кошти в різних розмірах, що слідує з розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, розрахунку заборгованості (а.с.33, 41-60).

Згідно з наданим АТ «ПУМБ» розрахунком заборгованості, станом на 03.03.2024, відповідач має заборгованість за кредитним договором № 2001363129201 від 23.07.2019 у загальному розмірі 193480,94 грн, яка включає: заборгованість за кредитом у розмірі 118 836,50 грн, заборгованість за процентами в розмірі 74 644,44 грн (а.с.33-36).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконував умови договору в частині повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в повному обсязі, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову АТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за Договором № 2001363129201 від 23 липня 2019 року у розмірі 193 480,94 грн, який підтверджено належними та допустими доказами.

03.03.2024 року за вих. №KHO-44.2.2/137 позивачем на адресу відповідача було надіслано письмову вимогу (повідомлення) про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 193 480,94 грн. протягом 30 днів з моменту отримання листа, та попереджено, що у разі невиконання зазначеної вище вимоги, банк застосовує заходи примусового стягнення кредитної заборгованості (а.с.29).

Проте на виконання вказаної вимоги відповідач жодних дій для проведення розрахунку боргу не здійснив.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь кредитора.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( у тому числі сплатити гроші ), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що 23.07.2019 року ОСОБА_1 підписав заяву №2001363129201 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), та своїм підписом підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення такого, яка розміщена на сайті банку, в повному обсязі з урахуванням умов надання послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО.

У Заяві на приєднання до Договору вказано, що клієнт підписанням цієї заяви підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі за текстом - ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» pumb.uа, в повному обсязі з урахуванням умов наданих усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги в тому, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладенням договору страхування, підписання заяви підтверджую свою згоду на укладення договору страхування на зазначених умовах.

У розділі Заяви «Підтвердження та запевнення», зокрема, зазначено, що відповідач, підписанням цієї Заяви надав підтвердження та запевнення що: він ознайомлений із ДКБО, тарифами банку та цілком згодний з ними; всі умови ДКБО відповідачу зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Крім того, 23.07.2019 року ОСОБА_1 підписав «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит». У Паспорті споживчого кредиту зазначено детальну інформацію про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування; мета отримання кредиту; спосіб та строк надання кредиту; розмір реальної річної процентної ставки та інші умови.

Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб передбачено право банку змінювати клієнту кредитний ліміт.

Так, згідно пункту 4.3.6.4 частини 4 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб встановлено, що змінити (зменшити, збільшити) розмір наданого кредитного ліміту або закрити кредитний ліміт взагалі за умови інформування клієнта шляхом направлення СМС-повідомлення на номер мобільного телефону. В СМС-повідомленні про зміну розміру кредитного ліміту банк повідомляє клієнту новий розмір кредитного ліміту. У разі незгоди клієнта із зміненим розміром кредитного ліміту, за винятком випадку, передбаченого п. 4.2.19 Розділу ІІ цього договору клієнт протягом 30 календарних днів повинен звернутися до банку та особисто подати відповідну письмову заяву. У випадку, якщо клієнт протягом вказаного строку не заявив про свою незгоду зі зміною розміру кредитного ліміту та/або здійснив першу платіжну операцію після отримання вказаного СМС-повідомлення банку згода клієнта зі зміною умов договору вважається підтвердженою.

В матеріалах справи наявні копії Заяви №2001363129201 та Паспорт споживчого кредиту від 23.07.2019 року.

Банк, взяті на себе зобов`язання, виконав у повному обсязі, та перерахував відповідачу кредитні кошти, що підтверджується випискою за рахунком.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До матеріалів справи долучено виписку за рахунком ОСОБА_1 , де відображено усі операції за картковим рахунком.

З наведеного вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти, користувався кредитними коштами, що підтверджує факт укладення кредитного договору.

Відповідач не надала, ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості перед АТ «ПУМБ», не довів відсутності заборгованості, вказаної позивачем.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегією суддів відхиляються, оскільки, згідно ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, а таких порушень під час ухвалення оскаржуваного рішення суду допущено не було.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року.

Головуючий:

Судді: