Вирок від 27 квітня 2026 р. у справі №722/605/26 — Сокирянський районний суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 722/605/26

Номер провадження 1-кп/722/98/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

з участю

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни кримінальне провадження, внесене 10.12.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025262140000338, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шишківці, Сокирянського району Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження.

Так, 09 грудня 2025 року близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ» модель 21101, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який в салоні перевозив пасажирів, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя с. Шишківці, Дністровського району, Чернівецької області, неповнолітніх: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя с. Шишківці, Дністровського району, Чернівецької області; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя с. Шишківці, Дністровського району, Чернівецької області; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_2 , рухався автодорогою Струмок - Іванівці (P-63) в напрямку до с. Іванівці.

Наближаючись до нерегульованого перехрестя з прилягаючою ліворуч другорядною автодорогою в`їзд у с. Грубна Дністровського району Чернівецької області, водій автомобіля ВАЗ 21101 н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_4 був проінформований дорожнім знаком 1.23.2 та дорожньою розміткою 1.1 п. 34 стосовно того, що він наближається до нерегульованого перехрестя, проте, грубо порушуючи вимоги п.п. «а» п. 14.6 розділу 14 (обгін заборонено на перехресті) та вимоги дорожньої розмітки 1.1 п. 34, що забороняє обгін чи перестроювання ТЗ, чинних Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, здійснив маневр обгону попутного автомобіля «MERCEDES-BENZ ACTROS 1841LS» на перехресті доріг внаслідок чого відбулось зіткнення автомобіля ВАЗ 21101 із напівприченом марки SCHMITZ S3ZD22E, реєстраційний номер знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_9 .

Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної до висновку судової експертизи №СЕ-19/126-26/3695-IT від 27.03.2026 у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля марки ВАЗ 21101 номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.2, 14.6 (а) Правил дорожнього руху та вимог дорожньої розмітки 1.1 п.34 Правил дорожнього руху.

У діях водія автомобіля марки ВАЗ 21101 номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам пункту 14.6 (а) Правил дорожнього руху та вимог дорожньої розмітки 1.1 п. 34 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажири автомобіля марки «ВАЗ» модель 21101, реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 , отримали тілесні ушкодження:

ОСОБА_5 згідно висновку судово-медичної експертизи №23 М/Д 18.03.2026, спричинено тілесні ушкодження у вигляді: травматичний розрив діафрагми, травматичний розрив селезінки, закриті переломи 4,5,6,7-го ребер зліва з мінімальним зміщенням, поперечних відростків 1,2,3,4-го поперекових хребців зліва зі зміщенням, 5-го поперекового хребця білатерально зі зміщенням, 1,2-го куприкових хребців зі зміщенням, гілок лонної кістки справа зі зміщенням, верхньої кістки лонної кістки, середньої та нижньої третивни правого стегна з різними ступенями зміщення, заочеревинна гематома, забій лівої нирки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці «Небезпечні для життя» в момент їх заподіяння.

Неповнолітньому ОСОБА_7 згідно висновку судово-медичної експертизи №26 М/Д від 30.03.2026, спричинено тілесні ушкодження у вигляді: відкритий лінійний перелом кісток склепіння черепу справа, забій головного мозку, забійна рана чола справа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці «Небезпечні для життя» в момент їх заподіяння.

Неповнолітньому ОСОБА_6 згідно висновку судово-медичної експертизи №25 М/Д від 30.03.2026, спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом середньо-нижньої третини правого стегна зі зміщенням, закритий внутрішньо-суглобовий фрагментований перелом вінцевого відростку ліктьової кістки, крайовий перелом ліктьового відростка та крайовий перелом епіфеза плечової кістки, які відносяться до середнього ступеню тяжкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я.

Неповнолітньому ОСОБА_8 згідно висновку судово-медичної експертизи №24 М/Д від 30.03.2026, спричинено тілесні ушкодження у вигляді: закритий перелом середньо-нижньої третини правого стегна зі зміщенням, закритий багатоуламковий перелом нижньої третини лівої плечової кістки зі зміщенням, які відносяться до середнього ступеню тяжкості, що потягли за собою тривалий розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, беззастережно та суду пояснив, що не врахував дорожню обстановку. У вчиненому щиро каявся та просив суд суворо не карати.

Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та їх законні представники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 в у судове засідання не з`явилися, однак подали до суду заяви, в яких просили призначити обвинуваченому ОСОБА_4 мінімальне покарання, також зазначили, що претензій до обвинуваченого не має.

Прокурор у судовому засіданні просила призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом та на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою всіх учасників судового провадження судом встановлено порядок дослідження доказів в даному кримінальному провадженні та визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються і визнаються самим обвинуваченим. Суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони у такому разі будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим тяжкі тілесні ушкодження.

Обставинами, які пом`якшують покарання відповідно до вимог ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які відповідно до вимог ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому – відсутні.

З врахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості, обставини вчиненого злочину, і даних про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України.

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його вік; стан здоров`я та його майновий стан, зокрема те, що він раніше не судимий, свою вину у вчиненні злочину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, та відсутність претензій з боку потерпілих та їх законних представників.

Крім цього, з досудової доповіді Сокирянського міськрайонного сектору Центру пробації в Чернівецькій області про обвинуваченого ОСОБА_4 , вбачається низький рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та низький рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Дослідження інформації, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , за місцем його проживання, умов його життєдіяльності відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Відповідно до п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з послідуючими змінами, у кожному випадку призначення покарання за ч.ч.1 та 2 ст.286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Призначення додаткових покарань має важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим так і іншими особами, у зв`язку з чим судам при постановленні вироку слід обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, слід зазначити, що санкція ч.2 ст.286 КК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, надає можливість суду як призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керування транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність носить альтернативний характер застосування. Відповідна правова позиція викладена в постанові колегії суддів Другої судової палати ККС ВС від 08.02.2018 року у справі за №361/2704/16-к.

В постанові Третьої судової палати ККС ВС від 15.01.2020 року у справі за №161/537/18, Верховний суд вказав, що термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Також колегія суддів зазначила, що закон про кримінальну відповідальність не містить імперативних обмежень щодо можливості позбавлення права керувати транспортними засобами осіб, для яких діяльність, пов`язана з користуванням таким правом, є основним джерелом доходу. Існування цієї обставини потребує лише більш виваженого підходу під час обрання заходу примусу, з урахуванням загальних засад справедливості, гуманізму та індивідуалізації.

Вирішуюючи доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, з врахуванням особи обвинуваченого, зокрема його несудимість, ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, беручи до уваги позицію прокурора, яка просила позбавити ОСОБА_4 права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а сам обвинувачений з запропонованим покаранням погодився, суд вбачає підстави для призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наслідки його вчинення та особу винного, суд вважає, що за вчинення даного кримінального правопорушення обвинуваченому ОСОБА_4 , необхідно призначити покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

З врахуванням всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, зокрема його відношення до вчиненого злочину, посткримінальну поведінку, відсутність у потерпілих та їх законних представників будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, а також із урахуванням висновків досудової доповіді, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, застосувавши відносно нього ст.ст.75, 76 КК України та звільнивши його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз відповідно до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

Долю речових доказів у справі вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.

Відповідно до ст. 76 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт, накладений на майно відповідно до ухвали слідчого судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 11 грудня 2025 року (справа № 722/2718/25, провадження №1-кс/722/426/25), скасувати.

Речові докази:

автомобіль марки «MERCEDES-BENZ ACTROS 1841LS», 2007 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_6 , номер шасі НОМЕР_7 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії та номеру НОМЕР_8 належить ОСОБА_14 , жителю АДРЕСА_1 та який перебуває в користуванні і яким на момент ДТП керував ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_3 , з причепом марки SCHMITZ S3ZD22E, 2006 року випуску, сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер шасі НОМЕР_10 відповідно до свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії та номеру НОМЕР_11 належить ОСОБА_14 , жителю АДРЕСА_1 , та який перебуває в користуванні, і яким на момент ДТП керував ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_3 – повернути володільцю;

автомобіль марки «ВАЗ модель «21101», 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_12 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії та номеру НОМЕР_13 належить ОСОБА_15 , жительки АДРЕСА_4 , та який перебуває в користуванні, та яким на час ДТП керував ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 - повернути володільцю.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_4 в користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 12479 (дванадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять) грн. 60 коп.

Вирок може бути оскаржено з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення, інші учасники мають право отримати його копію.

Суддя: ОСОБА_1