Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №953/3033/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/3033/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2026 р.

Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12026221130000169 від 06.02.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гудава, Гальського району, Грузія, громадянина Грузії, із середньою спеціальною освітою, неодружений, офіційно не працевлаштований, не маючий на утриманні дітей та осіб похилого віку, який не зареєстрований у м. Харкові та Харківській області та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2026 за ч. 4 ст. 185 КК України

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

У невстановлений в ході досудового розслідування час, однак не пізніше 06.02.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці та осіб придбав металевий предмет, ззовні схожий на кастет та маючи прямий злочинний умисел на носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу, з метою задоволення власних потреб, поклав вищевказаний металевий предмет до особистих речей, та почав носити при собі.

Злочинну діяльність ОСОБА_4 , було припинено працівниками Національної поліції, які 06.02.2026 в період часу з 13 години 15 хвилин по 13 годину 30 хвилин в ході проведення огляду місця події ділянки місцевості за адресою: м. Харків, вул. Каринської, поблизу буд. 19, виявили та вилучили у останнього металевий предмет, який згідно з висновком судової експертизи холодної зброї № СЕ-19/121-26/4041-ХЗ від 13.02.2026 відноситься до категорії неклинкової холодної зброї, виготовлений за типом металевих усічених кастетів ударно-дробильної дії, виготовлений із використанням промислового обладнання, є сформованим виробом та не відноситься до заготовок холодної зброї.

Носіння ОСОБА_4 вищевказаного кастету, без додержання вимог Постанови Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17.06.1992, "Положення про дозвільну систему", затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолодженої зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, є незаконним.

Позиції сторони обвинувачення та захисту.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України у вигляді двох років позбавлення волі та відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточне визначити покарання у вигляді п`яти років шести місяців позбавлення волі.

У судовому засіданні обвинувачений – ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, підтвердивши та пояснивши обставини, викладені в обвинувальному акті. При призначенні покарання покладався на розсуд суду.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 263 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим як досудовим розслідуванням, так і судовим розглядом.

Показання ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння правопорушення обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваного та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив протиправне діяння, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України, що полягає в носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстав вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 263 КК України, а саме: носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Пом`якшуючі обставини – це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2024 у справі №283/2169/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Тож, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку.

Щодо обставин, що обтяжують покарання, у обвинувальному акті визначено рецидив злочинів (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України).

Салтівський районний суд м. Харкова вироком від 10.06.2025 визнав винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України (умисний кримінальне правопорушення) із призначенням покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Початок строку відбування покарання вирішено обчислювати з моменту його затримання. Указаний вирок набув законної сили.

Такими, що не мають судимості, визнаються, зокрема, особи, засуджені до позбавлення волі, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення (п. 7 ч. 1 ст. 88 КК України).

Інкриміноване правопорушення у цій справі є умисним і вчинене обвинуваченим, якій має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Отже, наявний рецидив кримінальних правопорушень відповідно до ст. 34 КК України, оскільки обвинувачений вчинив нове умисне кримінальне правопорушення (інкриміноване у цьому кримінальному провадженні) і має судимість за умисне кримінальне правопорушення за вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 10.06.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України (умисний кримінальне правопорушення).

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд визнає рецидив злочинів.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що він раніше судимий вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2026 за ч. 4 ст. 186 КК України, із середньою спеціальною освітою, неодружений, офіційно не працевлаштований, не маючий на утриманні дітей та осіб похилого віку, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої та обтяжуючої обставини і вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо, шляхом призначення ОСОБА_4 покарання у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

Суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому у даному кримінальному провадженні правопорушення до постановлення вироку Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2026, за яким він засуджений за ч. 4 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 3 місяці, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити остаточне покарання із застосуванням ч. 1, 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2026 та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років та 5 місяців.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65 – 67, 71 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Обставин, які б вказували, що призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на п`яти років та п`яти місяців буде недостатнє для досягнення цілей покарання, не відповідатиме даним про його особу та ступеню тяжкості кримінального правопорушення, судовим розглядом не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства", заяви № 43759/10 та 43771/12, зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, – воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти Росії" від 09.06.2005, "Фрізен проти Росії" від 24.03.2005, "Ісмайлова проти Росії" від 29.11.2007).

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Речові докази.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати.

Згідно зі ст. 118, 122, 124 КПК України суд стягує з ОСОБА_4 на користь держави підтверджені витрати за проведення судової експертизи холодної зброї № СЕ-19/121-26/4041-ХЗ від 13.02.2026 у розмірі 1 782,80 грн.

Запобіжний захід.

ОСОБА_4 відбуває покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2026, відповідно підстави для застосування запобіжного заходу відсутні. Водночас строк відбування обрахування покарання необхідно обраховувати з моменту фактичного затримання, в порядку виконання вироку Салтівського районного суду м. Харкова від 10.06.2025.

Керуючись ст. 7, 100, 124, 177, 349, 368 – 370, 373, 374, 376, 394, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 (два) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Київського районного суду м. Харкова від 25.03.2026 року, остаточно призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 5 (п`яти) років 5 (п`яти) місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання, в порядку виконання вироку Салтівського районного суду м. Харкова від 10.06.2025.

Процесуальні витрати, понесені за експертне дослідження № СЕ-19/121-26/4041-ХЗ від 13.02.2026 у розмірі 1 782,80 грн стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Після набрання вироком законної сили речові докази: металевий предмет зовні схожий на кастет, який перебуває на зберіганні в камері схову речових доказів ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області знищити; оптичні носії – диски DVD-R у кількості двох штук залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_5