Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №559/682/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/682/26

Провадження № 3/559/382/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2026 м. Дубно

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Томілін О.М., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.156 КУпАП, –

встановив:

Згідно з протоколом серії АПР 18 №737414 від 20.02.2026 ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.156 ч.1 КУпАП, за наступних обставин. 20.02.2026 близько 12.50 год. ОСОБА_1 за адресою: вул..Грушевського, 158, м.Дубно в точці продажу YUTILAB здійснила продаж нікотиновмісної речовини без марки акцизного податку всупереч вимога ст.15 ЗУ «Про державне регулювання і обігу спирту та тютюновмисних виробів».

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, її захисник – адвокат Кушнірук А.В. надіслав письмові пояснення у справі, в яких просив закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП з наступних підстав.

Так, захисник стверджує, що товар, продаж якого інкримінується ОСОБА_1 (ароматизатор, гліцерин, нікотиновий підсилювач міцності), не є підакцизним (готовою рідиною для електронних сигарет) відповідно до п.п.215.3.3-1 п.215.3 ст.215 ПК України. Працівниками поліції не здобуто доказів, що вказані речовини є рідинами для електронних сигарет. Відповідну експертизу працівниками поліції проведено не було. Крім того, відсутні докази наявності об`єктивної сторони правопорушення – тобто відомостей про виручку від продажу (роздрібної торгівлі). Диспозиція ч.1 ст.156 КУпАП є банкетною нормою, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, відомостей про які коректно зазначено у протоколі не було, як і не було вказано, яка конкретно рідина реалізовувалася. Крім того, сторона захисту вважає, що суб`єктом інкримінованого правопорушення може бути лише суб`єкт господарювання , як це передбачено Наказом Міністерства економіки України №104 від 19.04.2007 та абз.18 п.п.14.1.212 ПК України. Оскільки ОСОБА_1 є лише працівницею магазину, вона не може бути належним суб`єктом правопорушення за ст.156 ч.1 КУпАП.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, в тому числі, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, не встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

За змістом ст. 279 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке порушення.

Так, положення ч. 1 ст. 156 КУпАП, що інкримінується ОСОБА_1 , встановлюють відповідальність за здійснення роздрібної або оптової торгівлі, зокрема тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

При цьому, стаття 156 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 156 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Розкриваючи склад адміністративного правопорушення, посадова особа, яка склала протокол, зазначила про порушення ОСОБА_1 саме ст.15 ЗУ «Про державне регулювання і обігу спирту та тютюновмисних виробів».

Слід звернути увагу, що в Україні діє Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального”, ст.15 якого не встановлюється заборона роздрібної торгівлі тютюновими виробами без марок акцизного податку, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони правопорушення.

Ст.15 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” встановлюються основні вимоги до операцій з ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу.

Суд першої інстанції на власний розсуд не може виправити наведений недолік, допущений уповноваженою посадовою особою під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, та зазначити у постанові інші нормативно-правові акти, уточнювати в судовому рішенні фабулу правопорушення, таким чином виходячи за межі обвинувачення.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Така правова позиція є сталою і, зокрема, висловлена у постанові Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2025 у справі № 185/10903/25.

Крім того, диспозиція ч. 1 ст. 156 КУпАП передбачає роздрібну або оптову торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями без марок акцизного податку.

Тому, для притягнення особи до відповідальності за ст. 156 КУпАП слід встановити, чи здійснювалась торгівля тютюновими виробами без марок акцизного податку та яка саме: роздрібна або оптова.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні такі докази на підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 торгівлі «нікотиновмісної речовини» без марок акцизного податку, а також факту отримання грошей (виручки) за здійснення реалізації тютюнових виробів, як фіксація самого факту реалізації вказаних товарів, не отримано чеків з РРО про таку реалізацію, а грошові кошти, отримані ОСОБА_1 за реалізацію товару, в матеріалах справи відсутні і під час складання протоколу не вилучалися.

Слід також звернути увагу, що ст.1 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” містить визначення термінів для цілей цього закону, зокрема, п.78 сировина для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - суміш нікотину, солі нікотину чистотою не менше 98 відсотків, спеціально підготовленої води, гліцерину дистильованого, пропіленгліколю та іншої сировини і матеріалів, які забезпечують встановлені виробником характеристики рідини, не призначена для кінцевого використання в електронних сигаретах для створення аерозолів (парів); п.85 тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтра, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників, інші відмінні від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісні продукти, їх замінники для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання; п.86 тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням - вироби із вмістом промислово обробленого тютюну, не призначені для куріння, нюхання, смоктання чи жування, які використовуються для генерування аерозолю шляхом нагрівання тютюну електричним підігрівачем з електронним управлінням до температури, за якої не відбувається процесу горіння (згоряння) виробу та виділення тютюнового диму.

До матеріалів справи також долучено письмові пояснення ОСОБА_2 , який пояснив, що придбав в магазині YUTILAB, ароматизатор, гліцерин та нікотиновий підсилювач, які були оглянуті працівниками поліції згідно з протоколом огляду від 20.02.2026.

Суд звертає увагу, що фабула протоколу не відповідає вимогам п.78, п.85, п.86 ст.1 ЗУ “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” та відомостям протоколу огляду від 20.02.2026.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, не розкриває усю суть адміністративного правопорушення, не містить посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила, які не дотримані ОСОБА_1 , та порушення яких тягне за собою настання адміністративної відповідальності за дане правопорушення.

Допущені уповноваженою посадовою особою під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, які, в свою чергу, є істотними й позбавляють можливості встановити факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та наявність в її діях складу цього правопорушення.

Згідно з положеннями КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому, суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та у будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст. 129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист.

Вказані вимоги закону також узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яку національні суди повинні враховувати при здійсненні правосуддя.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України). Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Крім того, протокол сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами є лише початковим правовим висновком щодо дій певної особи та не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)).

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд вважає за необхідне провадження в справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 156 КУпАп.

Приймаючи до уваги вищенаведене, керуючись ст.156, ст.221, ст.247, ст.256, ст.284, ст.289, ст.294 КУпАП, суд

постановив:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.156 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом десяти днів із дня її винесення.

Суддя О.М.Томілін