Рішення від 23 березня 2026 р. у справі №367/3740/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/3740/25

Провадження №2/367/1515/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

24 березня 2026 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Білогруд О.О.,

за участі секретаря судового засідання Гончаренко Н.В.,

представника позивача Юрченка Ю.Б. (у режимі відеокоференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович про стягнення грошових коштів,

установив:

представником позивача адвокатом Юрченком Ю.Б. подано указану позовну заяву до суду. В обґрунтування позову зазначено, що 12.02.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей. 21.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі під №797, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 яка виникла за указаним договором. 23.06.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72113081. У судовому порядку оскаржено виконавчий напис №797 вчинений 21.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 07.08.2023 ухвалою Ірпінського міського суду Київської області в порядку забезпечення позову зупинено стягнення з позивача у виконавчому провадженні № 72113081 з виконання виконавчого напису № 797 від 21.06.2023, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. Рішенням Ірпінського міського суд Київської області від 11.06.2024 позов ОСОБА_1 задоволено, виконавчий напис, визнано таким, що не підлягає виконанню. У період часу з 28.06.2023 до 06.08.2023 з рахунків позивача у примусовому порядку в рамках виконавчого провадження № 72113081 на користь відповідача стягнуто грошові кошти у розмірі 114 524,58 грн. Крім цього, з рахунків позивача у примусовому порядку в рамках виконавчого провадження на користь третьої особи приватного виконавця Чучкова М.О. було стягнуто грошові кошти загальною сумою 11 924, 41 грн. Таким чином, з рахунків позивача в рамках виконавчого провадження № 72113081 було стягнуто грошові кошти на загальну суму 126 448, 99 грн. Оскільки рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11.06.2024, що набрало законної сили, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис про стягнення заборгованості, вчинений 21.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.О. № 797, на підставі якого 23.06.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. відкрите виконавче провадження №72113081, в рамках якого з рахунків позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 було стягнуто грошові кошти загальною сумою 114 524, 58 грн., тобто скасовано підставу за якою було у примусовому порядку стягнуто грошові кошти, то і відповідно одержані відповідачем кошти підлягають стягненню, оскільки останньою набуто безпідставно. Крім цього, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Сума основного боргу станом на 11.06.2024 становила 114 524, 58 грн. Період прострочення з 11.06.2024 до 09.03.2025. Сума інфляційних витрат за період простроченого грошового зобов`язання у 272 дні становить 12 693, 03 грн. Сума 3 % річних за період прострочення грошового зобов`язання у 272 дні становить 2 555, 08 грн. Таким чином, з урахуванням викладеного вище позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь суму основної заборгованості у розмірі 114 524, 58 грн., суму інфляційних втрат – 12 695, 03 грн., 3 % річних – 2 555, 08 грн., а всього – 129 774, 69 грн., а також судові витрати, які складають з судового збору та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями указану позовну заяву передано для розгляду судді Білогруд О.О., ухвалою від 07.04.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 04.06.2025 за клопотанням сторони позивача витребувано копію виконавчого провадження № 72113081, відкритого постановою від 23.06.2023 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., вчиненого 21.06.2023 за № 797. Такі матеріали надійшли до суду 04.07.2025.

Ухвалою від 11.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судових засіданнях представник позивача Юрченко Ю.Б. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, зауважував, що твердження сторони позивача також підтверджуються матеріалами виконавчого провадження. Також зазначив, що сторона позивача скористається правом визначеним положеннями Цивільного процесуального кодексу України та після ухвалення рішення у справі заявить вимогу про відшкодування витрат, понесених позивачем на правничу допомогу.

Відповідачка ОСОБА_2 у жодне судове засідання не з`явилася, хоч а розгляд відкладався неодноразово задля забезпечення її права на подання суду своєї позиції щодо заявлених позовних вимог. Водночас вона була належним чином повідомлена про дати, час та місце розгляду як за адресами її зареєстрованого місця проживання так і адресами зазначеного її представником. Поштові повідомлення з судовими повістками повернуто до суду з відмітками АТ «УкрПошта» «адресат відсутній за указаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання». Також було опубліковано оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про виклик в судове засідання відповідача ОСОБА_2

05.11.2025 від представника ОСОБА_2 – адвоката Абакарова М. надійшло клопотання про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, адвокату був наданий доступ до справи у підсистемі «Електронний суд», однак будь-яких інших клопотань від нього не надходило, крім того, до суду для ознайомлення з матеріалами справи у паперовому вигляді він також не прибув.

Станом на 11.03.2026 відзиву чи клопотання про подовження строку на надання відзиву та/або будь-яких інших від сторони Відповідача до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близькі за змістом висновку містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Третя особа в судові засідання не з`являлася. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Частиною п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України установлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом установлено, 12.02.2021 між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (на разі час - ОСОБА_4 ) та ОСОБА_1 було укладено договір про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей, засвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Легкою Г.І., зареєстровано в реєстрі за номером № 437.

21.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 797, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не сплачену у строк заборгованість за указаним договором за період з березня 2022 до березень 2023.

Також установлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. відкрито виконавче провадження №72113081 по примусовому виконанню на підставі виконавчого напису № 797 від 21.06.2023, виданого 06.06.2024 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 507 307, 50 грн., а також 11 000 грн. за вчинення виконавчого напису.

Вищевказаний факт підтверджується банківськими виписками з рахунків, які належать позивачу, а також матеріалами виконавчого провадження № 72113081, зокрема низкою розпоряджень № 72113081 з 28.06.2026 до 06.08.2026 в рамках виконавчого провадження № 72113081 з позивача на користь відповідача було стягнуто грошові кошти на загальну суму 114 524, 58 грн., також з рахунків позивача в рамках виконавчого провадження № 72113081 на користь третьої особи приватного виконавця виконавчого округу Київської області Чучкова М.О. стягнуто 11 294, 41 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київською області від 11.06.2024 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрований у реєстрі за № 797, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей. Рішення набрало законної сили 12.07.2024.

Указане вище також підтверджується матеріали виконавчого провадження № 72113081.

31.03.2025 представником ОСОБА_1 – адвокатом Юрченком Ю. направлено ОСОБА_2 лист-претензію від 10.01.2025, яку згідно опису вкладення направлено на адресу зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За правовою природою конструкція зобов`язання, що виникає з безпідставного набуття майна (безпідставного збагачення), є формою реалізації охоронного правовідношення та виконує компенсаторну функцію. Зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення є протилежністю до зобов`язання з правочинів (договорів). Правочин, зокрема договір, як належна правова підстава встановлює зобов`язання з передання речі, виконання робіт (надання послуги), сплати коштів. Відповідно, за відсутності (або у подальшому відпадіння) правової підстави в особи виникає зобов`язання повернути те, що було отримано безпідставно (кондикція). Отримання майна, набутого без підстави, призводить до реституційного ефекту, прямо протилежного тому, що передбачено договором. Загальною ознакою кондикції є відсутність (або відпадіння у подальшому) правової підстави для утримання майна, набутого особою, до якої потерпілий звертається з кондикційним позовом.

Зі змісту статті 1212 ЦК України можна зробити висновок, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути безпідставно набуте майно цій особі. Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Про виникнення зобов`язання, що виникають внаслідок безпідставного збагачення або збереження майна можна говорити у тому разі, коли дії особи або події призводять до протиправного результату, що юридично не обумовлений виникненням майнових вигод на стороні однієї особи за рахунок іншої. Саме цей протиправний результат у вигляді юридично безпідставних майнових вигод, що перейшли до набувача, є фактичною підставою для виникнення зобов`язань з повернення безпідставного збагачення.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов`язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, складається з таких елементів: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).

Набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №201/6498/20 зазначено, що для виникнення зобов`язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.

Набуття (збереження) майна також визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.

Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору. Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню інший стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18 та від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Оскільки рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11.06.2024 у справі №367/5529/23, що набрало законної сили, було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис про стягнення заборгованості, вчинений 21.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрований в реєстрі під № 797, на підставі якого 23.06.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Чучковим М.О. було відкрите виконавче провадження № 72113081, в рамках якого з рахунків ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто грошові кошти загальною сумою 114 524, 58 грн., тобто скасовано підставу за якою було примусовому порядку стягнуто грошові кошти. Указане є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення грошових коштів, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів є законними та обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити, отримані ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 114 524, 58 грн, підлягають поверненню ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1212 ЦК України.

Такий висновок перекликається з висновком викладеним у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18, від 28.01.2020 у справі №910/16664/18.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за період з 11.06.2024 до 09.03.2025, суд приходить до такого висновку.

Згідно зі статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. У відповідності до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 указано, що наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ч.37); стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тобто, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, на винну сторону нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Така позиція є усталеною та актуальною і на сьогодні.

Згідно із частиною другою статті 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює окремі види зобов`язань.

Указаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 758/1303/15-ц.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, суд касаційної інстанції застосував до спірних правовідносин положення статті 625 ЦК України та сформулював правовий висновок про те, що у наведеній нормі визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт), тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.

Таким чином, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, нараховуються 3% річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною позивача у позовній заяві наведено розрахунок та його обґрунтування щодо нарахувань 3% річних, пені та інфляційних втрат на суму 114 524, 58 грн, яку безпідставно утримує ОСОБА_2 протягом періоду часу з 11.06.2024 (день постановлення рішення про визнання виконавчого напису недійсним) до 09.03.2025 (день звернення до Ірпінського міського суду Київської області). Так, 3% річних за 272 днів користування коштами у сумі 114 524, 58 грн становить – 2 555, 08 грн, інфляційних втрат – 2 555, 08 грн. Указаний розрахунок суд приймає, як такий що здійснений відповідно до положень статей 546, 549 та 325 ЦК України і є таким, що підлягає стягненню з відповідачки.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

ОСОБА_1 за подачу позову до ОСОБА_2 сплачено судовий збір у розмірі 1298,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 31.03.2025 № 0.0.4281822149.1, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1298,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 142, 206, 247, 263-265, 268, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович, про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти у сумі 114 524 (сто чотирнадцять тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні 58 копійок, як безпідставно набуте майно.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , інфляційні втрати у розмірі 12 695 (дванадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) гривень 03 копійки, 3 % річних у розмірі 2 555 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 08 копійок, а також понесені судові витрати у виді судового збору, сплаченого за подання до суду позовної заяви, у розмірі 1298 (одна тисяча двісті дев`яносто вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2026.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович, адреса місцезнаходження: 03110, місто Київ, вулиця Переображенська, 23.

Суддя О.О. Білогруд