Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №363/1259/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"28" квітня 2026 р. Справа № 363/1259/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Котлярова І.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

20.02.2026 року приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав та погрожував, чим завдав шкоди її психологічному здоров`ю.

ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке відбулося 14.04.2026 року, провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначивши, що між ним та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт на фоні побутових справ, будь-яких насильницьких дій по відношенню до останньої не вчиняв та не погрожував фізичною розправою.

22.04.2026 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , відповідно до якої останній просив розглянути справу за його відсутності.

Суддя, дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Так, відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП- доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП органом поліції, до матеріалів справи додано:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №967925 від 20.02.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство по відношенню до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 ;

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20.02.2026 року, відповідно до якого ОСОБА_2 надала заяву, що 20.02.2026 року близько 17 год. за місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 , її колишній чоловік ОСОБА_1 вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою;

- письмові пояснення ОСОБА_1 , з яких вбачається, що останній ніякого домашнього насильства відносно ОСОБА_2 не вчиняв, не матюкався, фізичної сили не застосовував та голос не підвищував;

- письмові пояснення ОСОБА_2 , відповідно до яких, остання зазначила, що 20.02.2026 року її колишній чоловік вчинив відносно неї домашнє насильство, а саме: ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, після чого остання пішла на роботу. Повернувшись з роботи близько 17 год. її колишній чоловік знову почав з нею конфліктувати, ображав нецензурною лайкою, словесно погрожував, вказаний конфлікт вчиняється на постійній основі;

- письмові пояснення ОСОБА_3 , з яких вбачається, що остання 20.02.2026 року приїхала до місця проживання її батьків, де її батько почав ображати мати нецензурною лайкою, словесно принижувати та погрожувати фізичною розправою;

- витяг з ІПС МВС України «Армор» відносно ОСОБА_1 ;

- рапорт старшого інспектора СПДН ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Шульги М., з якого зокрема вбачається, що приїхавши за адресою: АДРЕСА_1 по факту домашнього насильства, заявниця ОСОБА_2 повідомила, що її колишній чоловік ОСОБА_1 вчиняє відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме: словесно ображав та погрожував;

- копії документів, що посвідчують осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- заяву ОСОБА_1 , відповідно до якої останній провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не визнає.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення, а також долучені до нього матеріали, суддя приходить до переконання, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

При цьому домашнє насильство важливо відрізняти від конфліктних стосунків. Так, людина, що чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права і свободи. Тоді, як ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій – це конфлікт. Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання та свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Сам по собі лише факт конфліктної ситуації не може свідчити про психологічне насильство в сім`ї у розумінні вимог ст. 173-2 ч. 1 КУпАП та ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Слід зауважити, що саме по собі використання нецензурної лайки на адресу іншої особи не є безумовною підставою для кваліфікації дій за ст. 173-2 КУпАП. Для наявності складу цього адміністративного правопорушення необхідним є встановлення не лише факту відповідної поведінки, а й настання або реальної загрози настання шкідливих наслідків, зокрема завдання шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої особи.

Разом із тим, із досліджених матеріалів справи не вбачається, що конфліктна ситуація спричинила у ОСОБА_2 обґрунтовані побоювання за власну безпеку чи безпеку третіх осіб, викликала стан емоційної невпевненості, безпорадності або нездатності захистити себе, чи будь-яким іншим чином вплинула на її психічне здоров`я. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про настання таких наслідків або їх реальну загрозу.

Фактично встановлено лише наявність конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який проявився у формі взаємної словесної перепалки. Водночас, сам по собі конфлікт чи емоційна суперечка, навіть із використанням образливих висловлювань, не може автоматично ототожнюватися з домашнім насильством, оскільки не кожна побутова сварка утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого вказаною нормою.

Крім того, ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подала, а також не підтвердила факт вчинення щодо неї домашнього насильства. Її неявка унеможливила безпосереднє з`ясування обставин події, характеру взаємовідносин між сторонами та можливих наслідків конфлікту.

З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження, оскільки невід`ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути таке насильство, яке проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке завдало шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілого. З долучених доказів неможливо переконатися, що ОСОБА_1 вчинив таку форму домашнього насильства як завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи, а відтак суд приходить до переконання, що в діях останнього відсутні ознаки притаманні домашньому насильству.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

В даному випадку суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а відтак провадження у справі підлягає закриттю.

Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1, 9, 40-1, 173-2 ч. 2, 245, 251, 252, 247, 280 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя І.Ю. Котлярова