Рішення від 16 квітня 2026 р. у справі №359/4512/23 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2-о/359/105/2026

Справа №359/4512/23

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення фактів, що мають юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

1. Зміст поданої заяви.

В травні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з вказаною заявою, яку обґрунтували тим, що 28 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ) був укладений шлюб, зареєстрований ВДРАЦС реєстраційної служби Сакського МУЮ в АРК, про що був складений актовий запис №232. Рішенням Сакського районного суду Республіки Крим від 22 лютого 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний. 29 квітня 2017 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , зареєстрований Сакським районним відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, про що був складений актовий запис №120. Від цього шлюбу у них народилось троє доньок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявник звертався до Бориспільського ВДРАЦС у Бориспільському районі Київській області з заявами про поновлення актового запису про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_3 , а також про поновлення актового запису про шлюб між ним та ОСОБА_2 . Проте, йому було відмовлено у поновленні актових записів у зв`язку з тим, що на підтвердження вказаних фактів пред`явлено документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Тому заявники просять суд встановити факт, що 28 березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_1 розірвали шлюб, про Сакським районним відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим був складений актовий запис №87, а також факт, що 29 квітня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований Сакським районним відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, про що був складений актовий запис №120.

2. Процесуальні дії у цивільній справі.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення фактів розірвання та укладення шлюбів було відмовлено (а.с.69-72).

Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року було залишено без змін рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2023 року (а.с.111-113).

Постановою Верховного Суду від 10 грудня 2025 року було скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.174-179).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 січня 2026 року, цивільну справу №359/4512/23 було передано для розгляду судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Журавському В.В. (а.с.190).

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2026 року було задоволено клопотання представника заявників ОСОБА_7 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с.200-201).

3. Ставлення учасників цивільної справи до поданої заяви.

Представник заявників ОСОБА_7 підтримав заяву про встановлення фактів, що мають юридичне значення,та наполягав на її задоволенні.

Представник Бориспільського ВДРАЦС у Бориспільському районі Київської області надав до суду заяву, якою просив розглянути справу за його відсутності.

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

4. Обставини, встановлені судом, та зміст правовідносин, які виникли між учасниками справи.

Встановлено, що 28 вересня 2013 року ОСОБА_1 уклав шлюб ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_4 ). Вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 28 вересня 2013 року ВДРАЦС реєстраційної служби Сакського МУЮ в АРК (а.с.14).

Рішенням Сакського районного суду Республіки Крим №2-774/2017 від 22 лютого 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний, згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 11 квітня 2017 року Сакським районним відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим (а.с.15).

В подальшому, а саме 29 квітня 2017 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого 29 квітня 2017 року Сакським районним відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим (а.с.20).

Від цього шлюбу у заявників народилось троє доньок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.42-44).

Правовідносини, які виникли між учасниками справи, регулюються гл.6 «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України.

5. Норми права, якими суд керується при розгляді цивільної справи.

Відповідно до ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту про реєстрації та розірвання шлюбу.

Згідно з ч.1 ст.318 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Згідно з частинами третьою-четвертою ст.49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визнаються тимчасово окупованою територією.

За змістом ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (у редакції, чинній на час звернення заявника до суду) визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійсним і не створює правових наслідків.

07 травня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», яким, зокрема, частину третю статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» доповнено словами «крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану».

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України). Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2020 року у справі № 644/6785/18 (провадження № 61-434св19), зазначено, що «суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право».

6. Мотиви, якими суд керується при розгляді цивільної справи.

Встановлено, що копія свідоцтва про розірвання шлюбу та копія свідоцтва про укладення, видані органами окупаційної влади на тимчасово окупованій території.

ОСОБА_1 звертався до Бориспільського ВДРАЦС у Бориспільському районі Київській області з заявою щодо державної реєстрації розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , а також про державну реєстрацію укладення шлюбу з ОСОБА_2 . Проте, йому було відмовлено у проведенні державної реєстрації розірвання та укладення шлюбів. Оскільки, для підтвердження даного факту пред`явлено документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с.16-17,21-22).

Разом з цим, станом на час звернення заявників до суду, норма ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» діяла в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України», який набрав чинності 07 травня 2022 року, якою передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Встановлення даного факту необхідно заявникам для здійснення держаної реєстрації припинення шлюбу та в подальшому для реєстрації нового шлюбу. Крім цього, встановлення цього факту має істотне значення для реалізації прав людини, зокрема на повагу до приватного та сімейного життя.

З огляду на викладені обставини в їх сукупності, суд вважає допустимим встановити факт розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також встановити факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На підставі викладеного та керуючись ч .3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ст.293, п.5 ч.2 ст.293, п.4 ч.1 ст.315, ч.1 ст.318 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що 28 березня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвали шлюб, про що 11 квітня 2017 року Сакським районним відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, про був складений актовий запис №87.

Встановити факт, що 29 квітня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований Сакським районним відділом записів актів цивільного стану Департаменту записів актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим, про що був складений актовий запис №120.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду - 27 квітня 2026 року.

Суддя: підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський