Рішення від 15 квітня 2026 р. у справі №358/1285/25 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1285/25 Провадження № 2/358/97/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебединець Г.С.,

секретар судового засідання Ведмеденко І.В.,

за участю представника позивача – адвоката Гудкова С.О., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Хоменка Р.В., розглянув у режимі відеоконференції у відкритому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2025 позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову зазначила, що 07.01.2025 о 16:10 на 203 км а/ш Київ-Одеса (М-05) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю її автомобіля Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.05.2025 відповідача визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП за даним ДТП. Внаслідок ДТП автомобіль позивача зазнав суттєвих механічних пошкоджень. Згідно висновку експерта від 01.06.2025 вартість автомобіля позивача на момент ДТП становить 457 977,00 грн, вартість відновлювального ремонту – 686 500,45 грн. Автомобіль позивача вважається таким, що має повне пошкодження та його відновлення є економічно недоцільним. Позивач зверталась до ПАТ НАСК «Оранта» щодо виплати страхового відшкодування. 09.05.2025 позивачу страховою компанією було виплачено відшкодування у розмірі 157 500,00 грн. Страхова компанія посилається на звіт № 467 від 15.02.2025, згідно з яким ринкова вартість транспортного засобу позивача до ДТП становить 405 255,61 грн. Позивач не погодилася з такою оцінкою, оскільки не брала участі у виборі оцінювача. Позивачем було замовлено власне автотоварознавче дослідження, згідно з яким ринкова вартість автомобіля до ДТП складає 457 977,00 грн. Розмір непокритої частини матеріальної шкоди, яку просить стягнути з відповідача на її користь – 300 477,00 грн. (457 977,00 грн – 157 500 грн (отримане страхове відшкодування). Крім того просить стягнути з відповідача на її користь витрати на проведення оцінки шкоди – 4 200 грн, витрати на правничу допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, понесені витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу.

29.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

04.09.2025 до суду надійшов відзив представника відповідача – адвоката Хоменка Р.В. на позовну заяву, в якому зазначено наступне. Так, висновок експерта зроблений з ініціативи та на замовлення позивача у справі, що ставить під сумнів його достовірність. Позивач була присутня при огляді її транспортного засобу представником НАСК «Оранта». Позивачем не враховано, що у її власності залишається пошкоджений транспортний засіб вартістю 152 708,00 грн. На переконання сторони відповідача, позивач хоче отримати для себе значну вигоду оскільки отримала страхове відшкодування – 157 500,00 грн; має намір стягнути з відповідача непокриту частину шкоди – 300 477,00 грн та активно займається продажом транспортного засобу – 177 719,00 грн. Загальний розмір відшкодування в такому випадку становить 635 696,00 грн, що перевищує ринкову вартість транспортного засобу позивача. Позивачем не надано жодного доказу вартості виконання експертного дослідження, окрім копії рахунку від 26.05.2025. Заявлений стороною позивача розмір правничої допомоги в сумі 42 000,00 грн є неспівмірним та значно завищеним, оскільки предмет спору не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальним документів не є значним. Заявлений розмір правничої допомоги не відповідає критерію співмірності та розумності. Сторона відповідача не вбачає підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу. В задоволенні позову просить відмовити.

22.09.2025 до суду надійшла відповідь представника позивача – адвоката Гудкова С.О. на відзив. Представник позивача зазначив, що висновок експерта складений атестованим судовим експертом, внесеним до Реєстру та відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Відповідачем контрдоказів не подано. Аргументи відповідача про невірне визначення розміру шкоди та припущення про бажання позивача отримати значну вигоду є безпідставними, оскільки згідно ст.1194 ЦК України, якщо стразової виплати недостатньо, винна особа зобов`язана відшкодувати різницю. Відповідно до ст.317 ЦК України, власник має право розпоряджатися своїм майном, у тому числі продавати пошкоджений транспортний засіб. Згідно ст.1192 ЦК України, розмір шкоди визначається на момент ДТП, а не виходячи з подальших дій власника з пошкодженим майном. З посиланням на висновок Верховного Суду у справах № 127/16524/16-ц та 757/6452/17-ц зазначив, що продаж залишків автомобіля не є «подвійним відшкодуванням» і не впливає на право потерпілого отримати компенсацію у розмірі різниці між реальною шкодою та страховою виплатою. Наданий стороною позивача рахунок від 26.05.2025 на оплату експертизи відповідає закону та є достатнім доказом фактичного понесення витрат на експертизу. Відповідачем не доведено неспівмірності витрат на правничу допомогу. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

29.09.2025 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача – адвоката Хоменка Р.В., в якому зазначено, що представник позивача не довів належними доказами факту фактичного непогодження позивача зі Звітом № 46703 від 15.02.2025 та Висновком № 46703/1 від 15.02.2025, проведеного на замовлення ПАТ «НАСК «ОРАНТА». На переконання сторони відповідача, відсутні правові підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу.

13.10.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду, задоволено клопотання представника відповідача про виклик експерта ОСОБА_3 та спеціаліста Рябчука А.В.

13.02.2026 ухвалою суду поновлено представнику відповідача строк на подання клопотання про витребування доказів та відмовлено у витребуванні доказів від ТОВ «ЮГДКП» щодо вартості придбання позивачем транспортного засобу.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Гудков С.О. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у заявах по суті справи та просив задовольнити позов в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача – адвокат Хоменко Р.В. зазначив, що сторона відповідача визнає позов частково на суму 104 146,00 грн. (405 255,61 грн. ринкова вартість до ДТП - 143 609,61 грн вартість ТЗ у пошкодженому стані - 157 500 грн отримане позивачем страхове відшкодування). Додатково повідомив, що до теперішнього часу невідомо чи проданий чи відремонтований належний позивачу автомобіль Honda Accord. Підтримав позицію сторони відповідача, яка викладена у заявах по суті справи.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 підтримала позицію свого представника щодо часткового визнання позову згідно доводів, викладених у заявах по суті справи.

В судовому засіданні 11.03.2026 судовий експерт Федотов Ф.В. надав роз`яснення щодо складеного ним висновку, зокрема щодо використаних джерел інформації, методу проведення дослідження, калькуляції, визначення розрахункових величин. Зазначив, що для проведення експертизи ним витрачено 12 експертогодин.

В судове засідання експерт Рябчук А.В. не з`явився, повідомляв суд про неможливість його явки у зв`язку із проходженням ним військової служби. Сторона відповідача на подальшому виклику експерта не наполягала з урахуванням вживання судом передбачених процесуальним законом заходів для його виклику.

Вислухавши вступне слово учасників справи, роз`яснення експерта ОСОБА_3 , дослідив письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевірив обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 07.01.2025 о 16:10 ОСОБА_1 на 203 км а/ш Київ-Одеса, керуючи транспортним засобом Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_2 , при розвороті не надала перевагу зустрічному транспортному засобу Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушила п.10.4 ПДР України.

Вина відповідача у даній ДТП підтверджуються постановою Черкаського апеляційного суду від 13.06.2025 року, якою залишено в силі постанову Уманського міськрайонного суду від 05.05.2025 у справі № 705/287/25. – а.с.31-33, 35-36.

На момент вчинення ДТП цивільна-правова відповідальність відповідача була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.04.2024 № 220194139 страховою компанією ПАТ НАСК "ОРАНТА".

Ліміт відшкодування за шкоду заподіяну майну становить 160 000 грн., розмір франшизи 2 500,00 грн.

Відповідно до Звіту № 46703 від 15.02.2025, ринкова вартість транспортного засобу Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 до ДТП становить 405 255,61 грн, вартість відновлювального ремонту – 624 814,42 грн, тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним. Відповідно до висновку № 46703/1 від 15.02.2025 вартість транспортного засобу Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 , після ДТП складає 143 609,61 грн. Страхова компанія 09.05.2025 року здійснила виплату страхового відшкодування на користь позивача у сумі 157 500,00 грн. – а.с.29, 142-162.

Не погодившись із проведеним спеціалістом дослідженням, позивачем замовлено експертне дослідження. Згідно висновку експерта Федотова Ф.В. № 7962 від 01.06.2025, ринкова вартість автомобіля Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП, яка сталася 07.01.2025 становить – 457 977,00 грн; вартість матеріального збитку внаслідок ДТП – 457 977,00 грн; вартість відновлювального ремонту – 305 269,17 грн; ринкова вартість автомобіля після ДТП становить 152 708,00 грн. – а.с.6-28.

За проведення експертного дослідження позивачем було сплачено експерту ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 4 200,00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції № С244-Х348-МА6Х-919Е від 27.05.2025 та рахунком № 80 від 26.05.2025. – а.с.30,34.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ч. 1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, які її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 24 постанови від 01.03.2013 року №4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Слід також зазначити, що якщо потерпілий звернувся до страховика, при цьому, страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження №61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176це 18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Враховуючи, що виплати страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування завданої шкоди, то з відповідача, як особи, яка завдала шкоду, підлягає стягнення на користь Позивача різниця між завданим розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Отже, якщо позивачу недостатньо сплаченого страховиком відшкодування, він має право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи різницю між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2025 року, у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2025 року, розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи зменшується на суму отриманого потерпілою особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від особи, відповідальної за шкоду, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого (здійсненої) у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Компенсація витрат особи, відповідальність якої застрахована, або іншої особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 35 цього Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2025 року, загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди майну потерпілої особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановленої цим Законом.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2025 року, страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2025 року, витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2025 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає: 1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту; 2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.

Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо- транспортної пригоди не перевищує п`ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов`язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів.

Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.

Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2025 року, у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.

У відповідності до ч. 6 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2025 року, страховик (МТСБУ) разом із здійсненням страхової (регламентної) виплати у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу зобов`язаний відшкодувати потерпілій особі її документально підтверджені витрати, пов`язані з оплатою послуг суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, якщо потерпіла особа обрала їх самостійно для визначення розміру вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону.

Згідно абз. 4 ч. 4 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2025 року, якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом визначеного абзацом другим цієї частини строку, після повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, такий страховик (МТСБУ) відшкодовує потерпілій особі здійснені витрати на визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням (знищенням) майна. Визначення розміру шкоди у зв`язку з пошкодженням (знищенням) майна здійснюється відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні. У разі якщо представник страховика (МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, з причини незабезпечення потерпілою особою можливості для проведення такого огляду, зазначене відшкодування не здійснюється.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 31 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2025 року, Страховик (МТСБУ) зобов`язаний провести огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, протягом 10 робочих днів з дня повідомлення страховика (МТСБУ) про дорожньо-транспортну пригоду чи в більший строк за зверненням осіб, зазначених у цій частині, щодо належного їм майна. Зазначені особи звільняються від обов`язку зберігання пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортних засобів, у тому стані, в якому воно перебувало після настання дорожньо-транспортної пригоди, якщо з причин, що не залежать від них, їхніх дій чи бездіяльності, представник страховика (у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - МТСБУ) не провів огляд пошкодженого (знищеного) майна, у тому числі транспортного засобу, у строк, передбачений цим абзацом.

Станом на момент розгляду справи позивач не отримала жодного відшкодування зі сторони відповідача.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 553/219/16-ц (провадження № 61-2350св18) зазначив, що завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок особи, яка завдала шкоди. Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик. Разом із тим, зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди.

Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання , оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що: «Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Відтак, внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ)».

Враховуючи наведене, оскільки відповідач є особою, відповідальною за завдані збитки, а розмір страхової виплати, здійснений її страховиком, є недостатнім для повного відшкодування завданої нею шкоди, а також те, що відповідач не вчинила жодних дій для відшкодування завданих збитків, суд вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 300 477,00 грн.

Щодо доводів представника відповідача про розбіжність значень ринкової вартості автомобіля позивача на момент ДТП та після ДТП між висновком експерта № 7962 від 01.06.2025 та Звітом спеціаліста № 46703 від 15.02.2025 та № 46703/1 від 05.02.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 110, 112, 113 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта має бути мотивоване в судовому рішенні. Якщо висновок експерта буде визнано неповним або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

При оцінці доказів, суд бере в основу висновок вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 7962 від 01.06.2025, складений судовим експертом Федотовим Ф.В., оскільки експертом проводився візуальний огляд пошкодженого транспортного засобу органолептичним методом та за результатами огляду автомобіля складена фототаблиця з описом аварійних пошкоджень. Експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експертиза підготовлена та виконана для подальшого подання її до суду.

Відомості про складання спеціалістом - ФОП Рябчуком А.В. фототаблиці з описом аварійних пошкоджень матеріали справи не містять. Крім того, звіт № 46703 складений для подальшого розрахунку суми страхового відшкодування замовником ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у відповідності з правилами та конкретним договором страхування.

Таким чином, на переконання суду, саме висновок експерта Федотова Ф.В. № 7962 від 01.06.2025 є належним та достатнім доказом та складений з урахування усіх необхідних обставин події.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати за проведення експертного дослідження експертом ОСОБА_3 в сумі 4 200,00 грн, оскільки понесення вказаних витрат підтверджується копією платіжної інструкції № С244-Х348-МА6Х-919Е від 27.05.2025 та рахунком № 80 від 26.05.2025. Крім того, в судовому засіданні експерт ОСОБА_3 обгрунтував вказаний розмір та повідомив, що ним було витрачено на проведення експертизи приблизно 12 експертогодин.

При цього суд враховує, що згідно наказ МЮ "Про встановлення вартості однієї експертогодини у 2025 році" від 17.01.2025 N 146/5 - вартість однієї експертогодини у 2025 році становить 424,08 грн, тому зазначений експертом розмір оплати за проведення експертизи в сумі 4200,00 грн. не є завищеним.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди – 300 477,00 грн та витрат на проведення оцінки шкоди в розмірі 4200,00 грн є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку із чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

В частині вимог про стягнення з відповідача на корить позивача витрат на правничу допомогу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в сумі 12 000 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Як вбачається з рішення Конституційного Суду України №23-рп/2009 від 30.09.2009 року, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

-надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

-складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

-захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого;

-представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони. Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі».

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 , як потерпілій особі у справі про адміністративне правопорушення, надавалася правнича допомога адвокатом Гудковим С.О., що вбачається з копій відповідних постанов, долучених до матеріалів даної справи.

Разом із тим, в підтвердження та обгрунтування розміру правничої допомоги в сумі 12 000,00 грн суду не надані: детальний опис отриманої правничої допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт під час розгляду справи в суді першої інстанції та на стадії апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вищенаведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь понесених витрат на правничу допомогу у справі про адміністративне правопорушення в сумі 12 000,00 грн не підлягають задоволенню, оскільки їх розмір не доведений належними, достатніми та допустимими доказами.

В порядку ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 533,42 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , матеріальну шкоду в розмірі 300 477,00 грн (триста тисяч чотириста сімдесят сім гривень 00 коп), витрати на проведення експертного дослідження в сумі 4 200,00 грн (чотири тисячі двісті гривень 00 коп) та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 533,42 грн (дві тисячі п`ятсот тридцять три гривні 42 коп), а разом – 307 210,42 грн. (триста сім тисяч двісті десять гривень 42 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складений 24.04.2026 о 15:30.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець