Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №355/2168/25 — Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/2168/25

Провадження № 2/355/191/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Чальцевої Т.В.,

за участю секретаря Верби Ю.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Бордаченка О.В.,

представника відповідача Руссу В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Баришівка Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про продовження строку для прийняття спадщини за законом, -

УСТАНОВИВ:

13.10.2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бардаченко Володимир Олександрович звернувся до суду з позовом до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за законом.

Заяву мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла сестра позивача – ОСОБА_2 ( копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17 вересня 2025 року додається).

При житті ОСОБА_2 ніякого заповідального розпорядження стосовно свого майна не склала.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира, розташована по АДРЕСА_1 .

До нотаріальної контори з заявою після смерті ОСОБА_2 протягом шестимісячного терміну, визначеного ст.. 1270 ЦК України, ніхто не звертався.

Нещодавно позивач звернувся в Баришівську державну нотаріальну контору з наміром отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкову квартиру, яка залишилася після смерті його сестри, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, постановою від 09.10.2025 року №1243/02-31 державного нотаріуса Баришівської державної нотаріальної контори Малиновською Н.В. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з тим, що позивачем пропущений шестимісячний термін, визначений ст.. 1270 ЦК України для прийняття спадщини, та спільно за однією адресою на день смерті разом зі спадкодавцем він не був зареєстрований. В зв`язку з вищевикладеним, в нотаріальній конторі йому було рекомендовано звернутися до суду з позовом про продовження терміну для прийняття спадщини, достатнього для прийняття спадщини, та/або визнати право власності на майно в порядку спадкування

Позивач вважає, що термін для прийняття спадщини був пропущений ним з поважних причин.

Відповідно до довідки №10/08 від 10.10.2025 року, виданої «Центром первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_1 , 1956 року народження, знаходився на амбулаторному лікуванні з 07.05.2024 року по 13.05.2024 року з діагнозом «остеохондроз хребта розповсюджений, люмбоіміалгія з вираженим больовим синдромом».

Відповідно до довідки №10/09 від 10.10.2025 року, виданої «Центром первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_1 , 1956 року народження, знаходився на амбулаторному лікуванні з 05.11.2024 року по 19.11.2024 року з діагнозом «Вертебро-балелярна недостатність».

Сестра позивач - ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Термін для прийняття спадщини, визначений ст.. 1270 ЦК України, збігав 09 листопада 2024 року. Як на день смерті ОСОБА_2 , так і на день збігу терміну для прийняття спадщини, ОСОБА_1 перебував на лікуванні, що підтверджується довідками № 10/08 та №10/09 від 10.10.2025 року, виданої «Центром первинної медико-санітарної допомоги» та на його переконання, термін для прийняття спадщини ним був пропущений з поважних причин в зв`язку з хворобою, через яку він не мав змоги вільно рухатися та яка була об`єктивною та непереборною перешкодою для прибуття ним в Баришівську державну нотаріальну контору через, з якою пов`язана поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Між місцем його постійного проживання і місцем знаходження спадкового майна існує велика відстань, яку йому складно долати, маючи встановлені діагнози та хвороби, тому цей факт є додатковою причиною пропуску ним шестимісячного терміну для прийняття спадщини.

Крім того, ОСОБА_1 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2011 року по день її смерті, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю за однією адресою: АДРЕСА_2 . Вони разом вели спільне господарство, мали спільний побут та бюджет, за час спільного проживання в них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 2023 року його цивільна дружина ОСОБА_3 тяжко хворіла, тому він змушений був здійснювати за нею догляд з 2023 року по 30 квітня 2025 року. Поховання ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , він здійснив за власні кошти. Зазначений факт підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов домогосподарства від 09 жовтня 2025 року.

Його цивільній дружині, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , були встановлені наступні діагнози: цукровий діабет тип ІІ, важка форма в стадії субкомпенсації, діабетична полінейропатія нижніх кінцівок із вегето-сенсорними розладами, непроліферативна діабетична ретинопатія, гіпертонічна хвороба ІІ ст. (гіпертрофія лівого шлуночка), ступінь 3, ризик 4, ІСХ. дифузний кардіосклероз, СН ПА ст., ІШ ФК по М?НА, хронічна лімфо-венозна недостатність обох нижніх кінцівок, стан після розкриття флегмони лівої гомілки, виразки лівої гомілки, неалкогольна жирова хвороба печінки, хронічний панкреатит, хронічний холецистит, сечо-сольовий діатез.

Позивач вважає, що хвороба його цивільної дружини ОСОБА_3 також є додатковою причиною пропуску ним терміну для прийняття спадщини після смерті сестри ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст.. 1262 ЦК у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Крім позивача, інших спадкоємців після смерті сестри ОСОБА_2 , не має.

Позивач вважає, що причини пропуску ним строку для прийняття спадщини є поважними в зв`язку з його хворобами, віддаленим місцем проживання від місця знаходження спадкового майна та у зв`язку з тяжкою хворобою його дружини, що перешкоджало йому вчасно звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звернувся до Баришівського районного суду Київської області з цією позовною заявою про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини.

Ухвалою суду від 17.10.2025р. відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи позовної заяви, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові; просили задовільнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзові на позов; просив відмовити у задоволенні позову.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що 04.10.2022р. вона була присутня підчас складання акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб за адресою: АДРЕСА_3 . В даній квартирі проживала ОСОБА_2 . Огляд проводився через скарги сусідів, бо ОСОБА_2 палила вогнище в квартирі. Огляд проводився за відсутності ОСОБА_2 ( її було госпіталізовано до лікарні) та сусідів. В квартирі був безлад, були розкидані речі, були відсутні речі першої необхідності, мались сліди вогнища безпосередньо в квартирі, бо ОСОБА_2 палила там багаття та сміття, щоб зігрітись. ОСОБА_2 мала брата ОСОБА_6 , але брат не цікавився її життям, вона проживала сама, хоча потребувала стороннього догляду, бо не віддавала відліку своїм діям. Вони телефонували брату ОСОБА_2 , але останній сказав, що сестра йому не потрібна, він не може її доглядати за станом здоров`я. Вони не ініціювали питання встановлення опіки над ОСОБА_2 , хоча остання потребувала догляду та спеціалізованої медичної допомоги.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, пояснення свідка ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази, подані у даній цивільній справі, суд вважає, що позові вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.81 ЦПК України, кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17 вересня 2025 року (а.с. 8).

При житті ОСОБА_2 ніякого заповідального розпорядження стосовно свого майна не склала.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира, розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 13-14, 34-43).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 31.07.1956 р., батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 12).

Відповідно до довідки №10/08 від 10.10.2025 року, виданої «Центром первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_1 , 1956 року народження, знаходився на амбулаторному лікуванні з 07.05.2024 року по 13.05.2024 року з діагнозом «остеохондроз хребта розповсюджений, люмбоіміалгія з вираженим больовим синдромом».

Відповідно до довідки №10/09 від 10.10.2025 року, виданої «Центром первинної медико-санітарної допомоги», ОСОБА_1 , 1956 року народження, знаходився на амбулаторному лікуванні з 05.11.2024 року по 19.11.2024 року з діагнозом «Вертебро-балелярна недостатність» (а.с. 15 -24).

ОСОБА_1 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та дружина з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 2011 року по день її смерті, а саме - ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю за однією адресою: АДРЕСА_2 . Вони разом вели спільне господарство, мали спільний побут та бюджет, за час спільного проживання в них народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначений факт підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов домогосподарства від 09 жовтня 2025 року ( а.с. 27).

З 2023 року цивільна дружина позивача - ОСОБА_3 тяжко хворіла, позивач був змушений здійснювати за нею догляд з 2023 року по 30 квітня 2025 року.

Цивільній дружині позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були встановлені наступні діагнози: цукровий діабет тип ІІ, важка форма в стадії субкомпенсації, діабетична полінейропатія нижніх кінцівок із вегето-сенсорними розладами, непроліферативна діабетична ретинопатія, гіпертонічна хвороба ІІ ст. (гіпертрофія лівого шлуночка), ступінь 3, ризик 4, ІСХ. дифузний кардіосклероз, СН ПА ст., ІШ ФК по М?НА, хронічна лімфо-венозна недостатність обох нижніх кінцівок, стан після розкриття флегмони лівої гомілки, виразки лівої гомілки, неалкогольна жирова хвороба печінки, хронічний панкреатит, хронічний холецистит, сечо-сольовий діатез (а.с. 28-33).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 06.05.2025р. (а.с. 25). Поховання дружини позивач здійснив за власні кошти.

До нотаріальної контори з заявою після смерті ОСОБА_2 протягом шестимісячного терміну, визначеного ст.. 1270 ЦК України, ніхто не звертався.

09.10.2025р. позивач звернувся до Баришівської державної нотаріальної контори з наміром отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкову квартиру, яка залишилася після смерті його сестри, ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, постановою державного нотаріуса Баришівської державної нотаріальної контори Малиновською Н.В. №1243/02-31 від 09.10.2025 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з тим, що позивачем пропущений шестимісячний термін, визначений ст.. 1270 ЦК України для прийняття спадщини, та спільно за однією адресою на день смерті разом зі спадкодавцем він не був зареєстрований (а.с. 44).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб за адресою: АДРЕСА_3 від 04.10.2022р., було встановлено, що у даній квартирі проживає ОСОБА_2 , 1953 р.н. ОСОБА_2 одинока, дітей немає, проживає одна. Має брата – ОСОБА_1 , 1956 р.н., який за станом здоров`я не має можливості доглядати сестру. Умови проживання незадовільні, речі першої необхідності відсутні, в квартирі відсутнє теплопостачання, квартира не опалюється (а.с. 65).

Суд звертає увагу, що даний акт складено із порушенням вимог діючого законодавства, а саме : обстеження проводилось у відсутність власника квартири або його представника, акт не підписано сусідами.

За правилами статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України, заявник повинен довести ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.

За змістом статей 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що становлять допустимість доказів.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

З урахуванням приписів ст.ст. 76-80 ЦПК України, суд розцінює наданий представником відповідача доказ, а саме - акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб за адресою: АДРЕСА_3 від 04.10.2022р. як неналежний та допустимий доказ.

Крім того, суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_5 , яка приймала участь у складанні вищевказаного акту, в частині того, що ОСОБА_1 відмовився від своєї сестри, не хотів надати їй потрібну допомогу та піклуватись про неї. З пояснень свідка ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_2 не усвідомлювала значення своїх дій, не могла керувати ними, отже, потребувала професійної медичної допомоги та стороннього догляду. Дані твердження свідка, як і пояснення позивача ОСОБА_1 , підтверджують факт того, що ОСОБА_2 потребувала сама професійної та спеціалізованої медичної допомоги, яку ОСОБА_1 не міг надати, бо така допомога надається виключно у спеціалізованих медичних закладах.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Однак, відсутні спадкоємці, які прийняли спадщину і могли б надати письмову згоду.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК України).

Зважаючи на наведене, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постановах від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження №61-12844св18) та від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи спори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суди мають враховувати, що прийняття спадщини є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини потрібними є волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Підставою для визначення судом додаткового строку для подання заяви є виключно наявність поважних причин, тобто таких, які безумовно унеможливлювали вчинення особою дій по прийняттю спадщини. Такі причини та обставини мають існувати об`єктивно, тобто незалежно від особистих уявлень спадкоємця чи сприйняття ним певних фактів. Встановлений законом шестимісячний строк є цілком розумним та достатнім для вчинення спадкоємцем юридично значимих дій щодо прийняття спадщини, а тому причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення дій щодо прийняття спадщини, мають існувати протягом усього цього строку, або принаймні його істотної частини з такими наслідками, щоб протягом решти строку спадкоємець об`єктивно не мав змоги реалізувати своє право на прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна першорядно стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини посилається на те, що причини пропуску ним строку для прийняття спадщини є поважними в зв`язку з його хворобами, віддаленим місцем проживання від місця знаходження спадкового майна та у зв`язку з тяжкою хворобою його дружини, що перешкоджало йому вчасно звернутись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

Тобто суд, розглядаючи такі позови, встановлює саму по собі наявність причини, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2021 року справа № 703/4978/19, провадження № 61-13783 св 21.

Аналізуючи викладене та оцінюючи наявні у справі докази, приймаючи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини, а тому приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, а саме - для надання позивачу строку тривалістю у шість місяців з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його сестри ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Керуючись ст. ст. 2-4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 211, 247, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Баришівської селищної ради Броварського району Київської області про продовження строку для прийняття спадщини за законом - задовольнити в повному обсязі.

Визначити, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (картка платника податків – НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом яка залишилася після смерті його сестри ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном шість місяців, після набрання рішенням суду законної сили.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 27.04.2026р.

Суддя Баришівського

районного суду Т. В. Чальцева