Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №287/517/25 — Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/517/25

провадження 2/287/257/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 квітня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Нижника Г.П.,

за участю секретаря судового засідання Корнєйчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Баранова Олена Леонідівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Баранова Олена Леонідівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

У обґрунтування позову представник позивача зазначає, що 30.12.2016 між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Ліванського краю, номер запису № 13387L2016. Від спільного проживання у шлюбі народилося двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з відповідачем. Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у сторін відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Сторони втратили почуття любові та поваги один до одного. На даний час сторони шлюбні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть, проживають окремо. Оскільки шлюб фактично припинив своє існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, у зв`язку з чим він наполягає на розірванні шлюбу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Нижнику Г.П.

Відповідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру від 01.12.2025 №2071272, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 09.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, у прохальній частині позову просили розглядати справу у їх відсутність, проти винесення заочного рішення не заречують.

Відповідач у судове засідання на розгляд справи не з`явилася та не повідомила про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у встановленому законодавством порядку, шляхом направлення на її адресу судової повістки та опублікування оголошення на веб-сайті суду, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи та відзив на позов відповідач до суду не надала.

У ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)зазначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав та приймаючи до уваги, що позивач не заперечує щодо винесення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов наступного висновку.

Із досліджених судом доказів встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 від 30.12.2016, перекладеного з латиської мови українською мовою перекладачем Фесенко О.М., цим підтверджується правильність та змістова відповідність документу, складеного латиською мовою, 30.12.2016 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином Латвії, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою України, Відділом реєстрації актів цивільного стану Ліванського краю, зареєстровано шлюб, номер запису № 13387L2016 (а.с.12-14).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин Латвії, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_2 , виданого 30.05.2024 Управлінням у справах громадянства та міграції Латвії, перекладеного з латиської мови українською мовою перекладачем Фесенко О.М., цим підтверджується правильність та змістова відповідність документу, складеного латиською мовою (а.с. 7-8).

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_3 виданий 27.01.2017 Олевським РС УГМС України в Житомирській області (а.с. 9-10 на лицьовій та зворотній стороні).

Спільне життя у позивача з відповідачем не склалося, у зв`язку із різними поглядами на сімейне життя.

За таких обставин позивач вважає, що подальше сімейне життя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.

Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, реєстраційний номер НОМЕР_4 від 20.12.2018 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, реєстраційний номер НОМЕР_5 від 26.07.2021 року, перекладених з німецької мови українською мовою перекладачем ОСОБА_6 , цим підтверджується правильність та змістова відповідність документу, складеного німецькою мовою (а.с. 15-18).

Відповідно до відповіді №2071272 від 01.12.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру адресою реєстрації місця проживання відповідача: АДРЕСА_1 (а.с. 31).

Майновий спір на момент розірвання шлюбу між сторонами відсутній.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право»,законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Законом № 452/95-ВР від 22.11.1995 ратифіковано Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах.

Згідно зі ст. 13 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, ратифікованого Законом № 452/95-ВР від 22.11.1995, документи, що були на території однієї з Договірних Сторін складені або засвідчені офіційною особою (нотаріусом, офіційним перекладачем, експертом тощо) в межах компетенції та за встановленою формою і засвідчені печаткою, приймаються на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення. Документи, що на території однієї Договірної Сторони розглядаються як офіційні, користуються і на території другої Договірної Сторони доказовою силою офіційних документів.

Відповідно до ст. 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 (Гаазька конвенція) єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно із статтею 24 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, умови шлюбу визначаються для кожної особи, яка укладає шлюб, законодавством Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа. Крім того, повинні бути дотриманні вимоги законодавства Договірної Сторони, на території якої укладається шлюб, відносно перешкод укладення шлюбу. Форма укладення шлюбу визначається законодавством Договірної Сторони, на території якої укладається шлюб.

Відповідно до ст. 26 Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах у справах, про розірвання шлюбу застосовується законодавство Договірної Сторони, громадянами якої подружжя було в момент подачі заяви. Якщо подружжя має місце проживання на території другої Договірної Сторони, компетентні також установи цієї Договірної Сторони.

Таким чином, з урахуванням Закону України «Про міжнародне приватне право», Договору між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, до правовідносин, що мають місце у справі, яка розглядається, підлягають застосування норми матеріального права України.

Відповідно до стаття 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст. ст. 21, 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.

Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

На підставі викладеного, суд вважає, що можливість збереження сім`ї втрачена, подальше сумісне життя подружжя суперечило б інтересам позивача, тому його позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 115 СК України передбачено, що документом який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

На підставі статей 109-110, 112, 115 СК України, керуючись Законом України «Про міжнародне приватне право» та статтями 12, 13, 83, 258, 263, 264, 265, 268, 280, 281, 354, 496 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Баранова Олена Леонідівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 30.12.2016 Відділом реєстрації актів цивільного стану Ліванського краю за номером запису № 13387L2016 - розірвати.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , персональний номер НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: ОСОБА_8 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 27.01.2017 Олевським РС УГМС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Г. П. Нижник