Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №480/8900/20 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 480/8900/20

адміністративне провадження № К/990/43341/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року (суддя Бойко С.С.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року (колегія у складі суддів Курило Л.В., Мельнікової Л.В., Бегунца А.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, Сумського окружного адміністративного суду, голови Сумського окружного адміністративного суду Воловика Сергія Володимировича, за участю третьої особи - Професійної спілки «Справедливість» Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, визнання протиправним та скасування висновку,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, (далі - ТУ ДСА України в Сумській області) від 23 листопада 2020 року №57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду», зі змінами, внесеними наказом від 24 листопада 2020 року №58 «Про внесення змін до наказу ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року №57 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду (далі - Сумський ОАС) з 27 листопада 2020 року;

- стягнути з Сумського ОАС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 листопада 2020 року до моменту набрання рішенням суду про поновлення на займаній посаді законної сили з розрахунку 1034,26 грн середньоденної заробітної плати;

- визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», затвердженого головою Сумського ОАС ОСОБА_2 12 листопада 2020 року відносно ОСОБА_1 .

Позов мотивовано тим, що спірним наказом ОСОБА_1 , яка обіймала посаду керівника апарату Сумського ОАС, було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення згідно з пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України » від 10 грудня 2015 року №889-VIII «Про державну службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №889-VIII) та звільнено із займаної посади за пунктом 4 частини першої та частини п`ятої статті 66 Закону №889-VIII, проте, на переконання позивачки, підстави видання цього наказу неузгоджені, нечіткі, двозначні та суперечливі, спірний наказ є необґрунтованим, безпідставним та таким, що винесений без урахування принципу пропорційності, адже не містить ознак складу дисциплінарного проступку, належної, однозначної кваліфікації проступку, чіткого формулювання суті та обставин допущеного проступку, обґрунтування обрання певного виду стягнення та доказів факту умисних дій, негативних наслідків та ступеню тяжкості проступку, натомість відтворює зміст подання голови Сумського ОАС ОСОБА_2 , водночас відповідач не надав юридичної оцінки її поясненням від 23 листопада 2020 року №30378/20, не вказав причин їх відхилення, а також позбавив позивачку права ознайомитись із матеріалами дисциплінарної справи.

За позицією позивачки, вона не вчиняла дисциплінарного проступку, оскільки видала вмотивоване розпорядження від 22 вересня 2020 року №118 про повторний автоматизований розподіл справи №480/4938/20 на підставі відповідного подання судді Бондаря С. О., яке разом зі справою було передано до канцелярії Сумського ОАС. У цей же час позивачка, як керівник апарату суду, не мала повноважень повертати судді справу, передану до канцелярії суду з поданням про здійснення повторного авторозподілу, чинне законодавство України не надавало їй права не погоджуватися з діями судді і фактично вказувати судді як діяти та який процесуальний документ ухвалювати у справі.

У частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», затвердженого 12 листопада 2020 року головою Сумського ОАС ОСОБА_2, згідно з яким службову діяльність позивачки оцінено із середнім балом 2,49, що є негативною оцінкою, то, на її думку, виставлення оцінок за кожне із завдань здійснено формально, не об`єктивно, без зазначення конкретних зауважень, заперечень чи спростувань досягнутих позивачем результатів, натомість із використанням загальних формулювань на кшталт «без високого ступеня самостійності», «висока міра контролю» тощо.

Судовий розгляд

Суди розглядали цю справу неодноразово.

(1) Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 05 жовтня 2021 року в позові відмовив.

Суд першої інстанції керувався тим, що позивачка, видавши розпорядження від 22 вересня 2020 року №118 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» на підставі подання судді Бондаря С.О. про здійснення повторного авторозподілу справи №480/4938/20 через необхідність дослідження документів з грифом секретності «Таємно», перевищила повноваження щодо забезпечення автоматизованого розподілу справ між суддями, оскільки прийняла рішення про повторний автоматизований розподіл справи, ухвалення якого допускається винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, за відсутності належного документа (процесуального документа судді), що підтверджує неможливість продовження розгляду справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийнятого наказу про звільнення.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2022 року скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №480/8900/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказів ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року №57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду», від 24 листопада 2020 року №58 «Про внесення змін до наказу ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року №57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського ОАС», а також стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ухвалив нову постанову, якою позов ОСОБА_1 в цій частині задовольнив:

- скасував наказ ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року №57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського ОАС»;

-скасував наказ ТУ ДСА України в Сумській області від 24 листопада 2020 року №58 «Про внесення змін до наказу ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року №57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського ОАС»;

-поновив ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Сумського ОАС з 28 листопада 2020 року;

- стягнув із Сумського ОАС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 листопада 2020 року до 10 лютого 2022 року в розмірі 277172 грн 59 коп., з відрахуванням обов`язкових платежів.

В іншій частині суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 480/8900/20 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані накази відповідача необґрунтовані та винесені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки відповідачем у наказах не вказана підстава для звільнення позивача, а лише зазначені види дисциплінарних стягнень, за які її притягнуто до адміністративної відповідальності.

Верховний Суд постановою від 01 вересня 2022 року скасував постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року, а справу направив на новий судовий розгляд до цього ж суду.

Суд касаційної інстанції мотивував свої висновки потребою встановити відповідність процедури накладення дисциплінарного стягнення на позивача вимогам Глави 2 «Засади дисциплінарної відповідальності» Розділу VIII «Дисциплінарна та матеріальна відповідальність державних службовців» Закону №889-VIII, а також урахувати, що даючи юридичну оцінку правильності застосування дисциплінарного стягнення, суд має виходити з характеру дисциплінарного проступку, обставин, за яких його вчинено, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

(2) За результатами нового розгляду справи Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 09 січня 2023 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року залишив без змін.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд керувався тим, що Засадами використання автоматизованої системи документообігу Сумського окружного адміністративного суду, затвердженими рішенням зборів суддів Сумського ОАС від 28 травня 2015 року №11 (далі - Засади АСДС Сумського ОАС №11) визначено особливості повторного автоматизованого розподілу справ у суді, зумовленого обставинами, за яких суддя не може здійснювати свої повноваження з розгляду справ у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відпусткою, відрядженням, припиненням повноважень тощо. Водночас окремо порядку повторного автоматизованого розподілу справи у разі відсутності у судді допуску до державної таємниці Засади АСДС Сумського ОАС №11 не містять. Враховуючи приписи статті 18 та частини другої статті 22 Закону України від 21 січня 1994 року №3855-XII «Про державну таємницю» (далі - Закон №3855-XII), апеляційний суд зазначив, що необхідною умовою роботи громадянина із відомостями, які становлять державну таємницю, є допуск до державної таємниці, який надається органами Служби безпеки України після проведення відповідної перевірки.

У справі встановлено, що суддя у поданні на ім`я керівника апарату повідомив про необхідність дослідження в адміністративній справі №480/4938/20 документів з грифом секретності «таємно» та з огляду на відсутність у нього доступу до державної таємниці, просив здійснити повторний авторозподіл зазначеної справи серед суддів, які мають доступ та допуск до державної таємниці. Указане стало підставою для видання керівником апарату розпорядження про здійснення повторного авторозподілу справи.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що ані КАС України, ані іншим нормативно-правовим актом, зокрема, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2020 року №30 (далі - Положення №30), не передбачено, що такий документ судді, як «подання» є обов`язковим до виконання керівнику апарату суду та є підставою для заміни судді та здійснення повторного автоматизованого розподілу справи, оскільки факт неможливості розгляду справи суддею у зв`язку із відсутністю допуску до державної таємниці підлягає з`ясуванню, виходячи із конкретних матеріалів справи, які свідчать, що у справі підлягають дослідженню документи, які містять державну таємницю. Отже, таке питання є процесуальним та підлягає вирішенню суддею шляхом прийняття судового рішення (відповідної ухвали суду), яке в свою чергу, зумовлює виникнення у керівника апарату повноваження прийняти розпорядження про повторний автоматизований розподіл справи.

Суд апеляційної інстанції вказав, що норми пункту 2.3.50. Положення №30 вимагають, щоб керівник апарату виносив вмотивоване розпорядження щодо передачі невирішеної судової справи для повторного автоматизованого розподілу, тобто розпорядження, яке містить мотиви і підстави для повторного автоматизованого розподілу, передбачені чинним законодавством. При цьому наявність підстав для автоматизованого розподілу має бути підтверджена належними та достовірними документами. Отже, за відсутності підстав для повторного автоматизованого розподілу справи керівник апарату не має обов`язку щодо прийняття відповідного розпорядження щодо передачі невирішеної судової справи для повторного автоматизованого розподілу. Вирішення питання про наявність визначеного законодавством виняткового випадку, коли суддя не може продовжувати розгляд справи, лежить виключно у сфері відповідальності керівника апарату.

Факт отримання лише інформації (певних документів, яким в даному випадку є згадане подання судді) про неможливість продовження розгляду справи суддею через відсутність допуску до державної таємниці без відповідної ухвали судді (суду) з матеріалами справи, яка підлягає повторному автоматизованому розподілу, не є правовою підставою для виникнення у керівника апарату, посаду якого обіймала позивачка, повноваження прийняти розпорядження про повторний автоматизований розподіл справи. До того ж, будучи посадовою особою органу державної влади - Сумського ОАС, вона мала керуватися спеціально-дозвільним принципом, тобто дозволено лише те, що прямо передбачено законом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачка при вирішенні питання про наявність підстав для повторного автоматизованого розподілу справи №480/4938/20 мала врахувати, що складання суддею такого документу, як подання про повторний автоматизований розподіл справи, у разі відсутності доступу до державної таємниці, якщо розгляд справи передбачає дослідження документів, які містять державну таємницю, не передбачено жодним нормативно-правовим актом, однак відповідні обставини позивачкою не взято до уваги, натомість покладено вказаний документ в обґрунтування розпорядження від 22 вересня 2020 року №118 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ».

Верховний Суд постановою від 09 серпня 2023 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року скасував, а справу №480/8900/20 направив на новий судовий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.

Суд касаційної інстанції зауважив, що у межах спору перевищення позивачем як керівником апарату суду своїх службових повноважень відповідач обґрунтував невмотивованістю розпорядження про повторний авторозподіл справи від 22 вересня 2020 року №118, яке видано позивачем.

Послуговуючись висновками, сформованими в постановах від 28 квітня 2022 року у справі №540/2464/19, від 30 червня 2021 року у справі №200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі №540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі №140/16342/20, Верховний Суд нагадав, що перевищення службових повноважень виражається у тому, що державний службовець вчиняє те чи інше діяння, яке не входить до його компетенції. У той же час, невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків полягає у невчиненні чи неналежному вчиненні особою дій у межах наданих їй законом прав та обов`язків.

Із цих міркувань Верховний Суд виснував, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій, констатуючи перевищення позивачем службових повноважень внаслідок видання розпорядження про повторний авторозподіл справи від 22 вересня 2020 року №118 на підставі подання судді Бондаря С.О. дійшли помилкового висновку, оскільки Законом України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) та посадовою інструкцією, прямо передбачені повноваження керівника апарату суду щодо забезпечення автоматизованого розподілу справ між суддями.

Поряд із цим, Верховний Суд зауважив, що як суд першої, так і суд апеляційної інстанції, не дослідили самостійні підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, визначені пунктами 3 та 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, адже позивач, допустивши дисциплінарний проступок, що полягає у неналежному виконанні посадових обов`язків, за який згідно з частиною третьою статті 66 Закону № 889-VIII передбачено відповідне дисциплінарне стягнення, також, як свідчать матеріали справи, отримала негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності.

Вказане стало підставою для скасування судових рішень судів обох попередніх інстанцій та направлення справи до Полтавського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд.

(3) За результатом нового судового розгляду Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 24 січня 2024 року позов задовольнив частково:

- визнав протиправним та скасував наказ ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року №57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду», зі змінами, внесеними наказом від 24 листопада 2020 року №58 «Про внесення змін до наказу ТУ ДСА України в Сумській області від 23.11.2020 № 57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду»;

- поновив ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду з 27 листопада 2020 року;

- стягнув із Сумського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 листопада 2020 року до 24 січня 2024 року у розмірі 836716,34 грн.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Суд також вирішив питання розподілу судових витрат та допустив рішення до негайного виконання в частині поновлення позивачки на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 22753,72 грн.

Позивачка та ТУ ДСА в Сумській області оскаржили це рішення до суду апеляційної інстанції.

Позивачка в апеляційній скарзі, з урахуванням доповнення, просила змінити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року, а саме: доповнити його мотивувальну частину вказівкою про протиправні дії голови Сумського ОАС ОСОБА_2 , заступника голови суду ОСОБА_3 щодо їх втручання в діяльність судді Бондаря С.О., Глазька С.М.; доповнити мотивувальну частину рішення вказівкою про невідповідність формування та діяльності дисциплінарної комісії ТУ ДСА в Сумській області, надавши належну правову оцінку наведених позивачкою доказів обставинам справи.

ТУ ДСА в Сумській області зі свого боку просило скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 жовтня 2024 року залишив апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТУ ДСА в Сумській області без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року залишив без змін.

Названі судові рішення є предметом касаційного перегляду.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій

Вирішуючи спір у частині вимог про визнання протиправними та скасування спірних наказів, поновлення позивачки на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, спираючись на висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, наведені у цій справі в постанові від 09 серпня 2023 року, зазначив, що враховуючи встановлення дисциплінарною комісією у діях позивачки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII з приводу, зокрема, внесення начальником відділу Ященко Ю.М. інформації до КП ДСС про перебування судді в нарадчій кімнаті, дії позивачки щодо видання розпорядження про повторний авторозподіл справи від 22 вересня 2020 року №118 на підставі подання судді ОСОБА_4 фактично відносяться до вчинення дисциплінарного проступку, який полягає у неналежному виконанні позивачкою як керівником апарату суду своїх посадових обов`язків, що призвело до незабезпечення правильного автоматизованого розподілу справ.

Оскільки в силу частини третьої статті 65 Закону України №889-VIII, у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану, суд констатував незаконність звільнення ОСОБА_1 та обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Із цих міркувань суд скасував оскаржувані накази, поновив позивачку на посаді, яку вона обіймала до звільнення, та стягнув на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Водночас місцевий адміністративний суд відмовив у задоволенні позову в частині вимог позивачки про скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» та «В», затверджений головою Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 12 листопада 2020 року відносно ОСОБА_1 , оскільки, як вважав суд, всупереч вимогам Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року №640 (далі - Порядок №640), цей висновок не затверджено суб`єктом призначення, тому, за правилами абзацу 2 пункту 8 Порядку №640, процедура оцінювання ОСОБА_1 припинена, а оспорюваний висновок не породжує для неї жодних правових наслідків.

Суд апеляційної інстанції повною мірою погодився з висновком суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, зазначивши, що наведені в апеляційних скаргах доводи цих висновків не спростовують.

У частині відмови в задоволенні позову суд апеляційної інстанції зауважив, що ТУ ДСА України в Сумській області оскаржило рішення суду лише в частині задоволення позову, а апеляційна скарга ОСОБА_1 стосується тільки мотивувальної частини рішення рішення суду першої інстанції. Таким чином, оскільки в частині відмови в позові судове рішення не оскаржено, апеляційний суд, пославшись на визначені статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) межі апеляційного перегляду, висновків суду в цій неоскарженій частині не перевіряв.

Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування

У касаційній скарзі ТУ ДСА в Сумській області просило скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження заявник указав пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні).

Свої доводи у межах цієї підстави заявник мотивував тим, що суди попередніх інстанцій, зокрема й апеляційний суд, застосували у своїх судових рішеннях висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28 квітня 2022 року у справі №540/2464/19, у якій розмежовано поняття «перевищення службових повноважень», «прийняття необґрунтованого рішення або рішення, що суперечить закону» та «невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків», а також у постановах від 30 червня 2021 року у справі №200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі №540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі №140/16342/20, в яких сформовано позицію про те, як потрібно розуміти «перевищення службових повноважень» у значенні пункту 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII. Суди вказали, що підставою для звільнення слугувало видання ОСОБА_1 розпорядження про повторний авторозподіл справи від 22 вересня 2020 року №118 на підставі подання судді Бондаря С.О., однак, з аналізу статті 155 Закону №1402-VIII, а також посадових обов`язків позивачки, не виникає жодних сумнівів у наявності у керівника апарату суду повноважень щодо видання розпорядження про повторний авторозподіл справи, адже саме керівник апарату суду здійснює забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (до початку її функціонування - автоматизованої системи документообігу суду), автоматизованого розподілу справ між суддями та несе персональну за це відповідальність. Інше питання сумлінність виконання наданих позивачу як керівнику апарату суду повноважень, тобто невиконання або неналежне виконання нею своїх посадових обов`язків.

За позицією скаржника, саме від цього висновку Верховного Суду, застосованого судом апеляційної інстанції у спірному судовому рішенні, слід відступити.

Заперечуючи застосовану судами позицію, скаржник зазначив, що жодним нормативно-правовим актом керівник апарату суду не наділений повноваженням приймати розпорядження про повторний авторозподіл справи, натомість керівник апарату уповноважений видавати вмотивоване розпорядження, про що зокрема зазначено в пункті 2.3.50. Положення №30, частині десятій статті 31 КАС України. Повторний автоматизований розподіл справи в зазначеному випадку, повинен здійснюватися на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду, виключно згідно з рішеннями зборів суду. Цей процес складається з багатьох елементів, що зокрема обумовлюється різноманітними ситуаціями, спрощувати його виключно до «друку і підпису розпорядження» неприпустимо.

Нормами Положення №30 розмежовано повноваження керівника апарату та зборів суддів із цього питання, зокрема, керівник апарату відповідає за загальну організацію функціонування системи, тоді як збори суддів відповідають за особливості порядку функціонування системи, зокрема, визначають спеціалізацію суддів, особливості автоматизованого розподілу справ, в тому числі розгляд питання щодо повторного автоматизованого розподілу справи у разі неможливості участі судді у розгляді судових справ. Тобто, саме збори суддів визначають випадки повторного автоматизованого розподілу справи, а у керівника апарату виникає обов`язок перерозподілити справу на підставі рішення зборів суддів.

Таким чином, скаржник резюмував, що питання неможливості участі судді у розгляді судової справи (встановленої у відповідній ухвалі суду) (зокрема, в разі відсутності законодавчо встановленого доступу до державної таємниці) належить до повноважень зборів суду, а не керівника апарату, і знаходяться за межами повноважень керівника. Тобто керівник апарату, при надходженні від судді подання про здійснення повторного авторозподілу справи, мала нормативно передбачене право та об`єктивну можливість звернутись до зборів суду для вирішення даного питання. Проте вона на власний розсуд хибно оцінила винятковість даної ситуації і привласнила собі функції зборів і, як наслідок, перевищила свої службові повноваження.

На переконання скаржника, невідповідність висновку про відсутність перевищення повноважень судді, викладених у рішеннях судів, обставинам справи призвело до неправильного тлумачення і застосування норм матеріального права.

Скаржник також не погодився з висновком про відсутність порядку повторного автоматизованого розподілу справи у разі відсутності у судді допуску до державної таємниці, відсутність у нормах Положення №30, а також Засад АСДС Сумського ОАС №11 документів на підставі яких би здійснювався повторний авторозподіл, зазначивши, що рішення зборів суддів є документом, який підтверджує настання такого випадку, на підставі чого керівник апарату суду виносить розпорядження про повторний авторозподіл справи. Поряд із цим, відповідач вказав, що ТУ ДСА України в Сумській області не здійснювало аналізу дій судді Бондаря С.О. щодо розгляду конкретної справи, не надавало оцінки таким діям та не робило жодних висновків щодо процесуальних дій судді.

Позиція інших учасників справи

Позивачка подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити оспорювані відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року без змін.

На її переконання, висновки суду першої та апеляційної інстанцій є правильними, ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права, зроблені з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року Верховного Суду у цій справі, тому касаційна скарга ТУ ДСА в Сумській області не підлягає задоволенню.

За позицією позивачки, наведені у касаційній скарзі доводи щодо потреби відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 30 червня 2021 року у справі №200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі №540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі №140/16342/20, мають формальний характер та спрямовані на те, щоб суд касаційної інстанції надав оцінку аргументам, які не досліджувалися судами, та з`явилися після того, як Верховний Суд висловив у цій справі свою позицію, яку врахували суди попередніх інстанцій під час нового судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу подав також представник Професійної спілки Справедливість" Управління Держпраці у Сумській області, у якому висловив збіжну з позивачкою позицію та зауважив, що суб`єкт призначення не звертався до виборного органу профспілки з поданням для отримання попередньої згоди на розірвання трудового договору з позивачкою.

Представник Сумського ОАС подав відзив, у якому зазначив, що при розгляді касаційної скарги та прийнятті рішення у справі покладається на розсуд суду.

Рух касаційної скарги

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТУ ДСА в Сумській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №480/8900/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії: Соколов В.М. (суддя-доповідач), Загороднюк А. Г., Єресько Л.О.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року задоволено заяву судді Соколова В.М. про самовідвід. Відведено суддю Соколова В.М. від участі у розгляді касаційної скарги у справі №480/8900/20. Передано матеріали касаційної скарги (провадження №К/990/43341/24) до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в установленому законом порядку.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 грудня 2024 року визначено новий склад суду: суддя-доповідач Загороднюк А.Г., судді Білак М.В., Єресько Л.О.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2024 року касаційну скаргу ТУ ДСА України в Сумській області залишено без руху та установлено скаржникові десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання: документа про сплату судового збору; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

На виконання вимог цієї ухвали 25 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява представника відповідача з уточненою касаційною скаргою та документом про сплату судового збору.

Ухвалою від 20 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТУ ДСА України в Сумській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

28 січня 2025 року представниця Сумського ОАС подала заяву про зупинення виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №480/8900/20 в частині стягнення із Сумського ОАС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 836 716,34 грн до вирішення касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2025 року, з урахуванням ухвали від 10 лютого 2025 року про виправлення описки, це клопотання задоволено та зупинено виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення перегляду справи №480/8900/20 в касаційному порядку.

06 лютого 2025 року від представника ТУ ДСА України в Сумській області надійшло клопотання, в якому він просив розглянути питання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2026 року справу призначено до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Починаючи з 23 листопада 2015 року, ОСОБА_1 на підставі наказу ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2015 року №70 обіймала посаду керівника апарату Сумського ОАС.

02 жовтня 2020 року заступник голови Сумського ОАС Прилипчук О.А. склав доповідну записку на ім`я голови суду ОСОБА_2 , в якій повідомив про те, що під час моніторингу КП ДСС було встановлено, що 25 вересня 2020 року та 30 вересня 2020 року начальником відділу організаційно-кадрової роботи, кодифікації та статистики Ященко Ю. М. внесено до табелю обліку робочого часу КП ДСС відомості щодо перебування судді Соп`яненка О.В. у нарадчій кімнаті, у зв`язку з чим суддя не брав участі у розподілі справ 25 вересня 2020 року: №480/6436/20, №480/6437/20; 30 липня 2020 року: №480/6545/20; 01 жовтня 2020 року: №480/6546/20, однак відповідно до вимог статті 31 КАС України, пункту 2.3.3. Положення № 30, не передбачено внесення до КП ДСС відомостей у разі перебування судді в нарадчій кімнаті та відповідно не передбачено виключення судді при розподілі справ. На пропозицію надати пояснення та провести службове розслідування керівником апарату Недайхліб К.І. та начальником відділу організаційно-кадрової роботи, кодифікації та статистики ОСОБА_5 надано пояснення, за змістом яких не зазначено жодної норми, яка б надавала право вносити відомості до КП ДСС про перебування судді в нарадчій кімнаті, станом на дату складання доповідної записки керівник апарату Недайхліб К.І. не надала відомостей про проведення службового розслідування. Крім того, на підставі подання судді Бондаря С. О. керівник апарату суду відповідно до пункту 2.3.50 Положення №30 видала розпорядження від 22 вересня 2020 року №118 про повторний автоматизований розподіл судової справи №480/4938/20 у зв`язку з відсутністю у судді Бондаря С.О. доступу до державної таємниці, що унеможливлює його участь у розгляді цієї справи. У той же час, відповідно до пункту 15 частини першої статті 4 КАС України питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання вирішуються ухвалою, натомість відповідно до матеріалів справи встановлено, що жодним процесуальним рішенням суду у вказаній справі не встановлено неможливість суду у складі судді Бондаря С.О. розглянути цю справу з дотриманням вимог частини тринадцятої статті 31 КАС України. Виходячи з викладеного, заступник голови суду запропонував звернутися до ТУ ДСА України в Сумській області про проведення перевірки виявлених фактів та вжиття відповідних заходів для уникнення допущень порушень в майбутньому.

15 жовтня 2020 року голова Сумського ОАС Воловик С.В. вніс до ТУ ДСА України в Сумській області подання про застосування дисциплінарного стягнення до керівника апарату за вих. №03-23/25841/20, в якому зазначено про виявлені порушення щодо повторного автоматизованого розподілу справи №480/4938/20 та безпідставне внесення начальником відділу організаційно-кадрової роботи, кодифікації та статистики ОСОБА_5 інформації до КП ДСС про перебування судді ОСОБА_6 у нарадчій кімнаті 25 вересня 2020 року та 30 вересня 2020 року, викладено прохання провести перевірку за вказаними фактами та накласти на керівника апарату Сумського ОАС Недайхліб К.І. дисциплінарне стягнення.

До подання додано доповідну заступника голови Сумського ОАС, пояснення керівника апарату Недайхліб К.І., пояснення начальника відділу організаційно-кадрової роботи, кодифікації та статистики ОСОБА_5 .

Наказом ТУ ДСА України в Сумській області від 22 жовтня 2020 року №55 «Про порушення дисциплінарного провадження» у зв`язку з надходженням подання голови Сумського ОАС Воловика С.В. від 15 жовтня 2020 року №03-23/25841/20 про застосування дисциплінарного стягнення до керівника апарату суду Недайхліб К.І. порушено дисциплінарне провадження відносно керівника апарату Сумського ОАС Недайхліб К.І., Дисциплінарній комісії ТУ ДСА України в Сумській області доручено здійснити дисциплінарне провадження за фактами, викладеними у поданні голови суду ОСОБА_2 , згідно з Порядком здійснення дисциплінарного провадження.

Дисциплінарна комісія ТУ ДСА України в Сумській області (далі - Дисциплінарна комісія) створена наказом ТУ ДСА України в Сумській області від 01 липня 2019 року №23 та затверджена у складі 6 осіб ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) (додаток до наказу від 01 липня 2019 року №23).

На запит голови дисциплінарної комісії від 22 жовтня 2020 року №01-1808/20 керівником апарату ОСОБА_1 надано письмові пояснення від 27 жовтня 2020 року за вих. №27195/20 з доданими документами на 50 арк., а на запит від 30 жовтня 2020 року №01-1845/20 надано пояснення від 03 листопада 2020 року за вих. №27959/20 з додатками на 19 арк.

Дисциплінарною комісією отримано також пояснення заступника керівника апарату суду ОСОБА_13 , начальника відділу організаційно-кадрової роботи, кодифікації та статистики ОСОБА_5 , головного спеціаліста з інформаційних технологій суду ОСОБА_14 , провідного спеціаліста з інформаційних технологій суду ОСОБА_15 , головного спеціаліста відділу документального забезпечення ОСОБА_16 , зібрано ряд документів.

16 листопада 2020 року Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ ТУ ДСА України в Сумській області складено подання на ім`я начальника ТУ ДСА України в Сумській області, в якому констатовано, що у діях ОСОБА_1 наявні дисциплінарні проступки, а саме:

- невиконання посадових обов`язків, що полягає, зокрема, у незабезпеченні контролю за роботою начальника відділу організаційно-кадрової роботи, кодифікації та статистики ОСОБА_5 (яка внесла позначку «НК» до табелю обліку робочого часу на свій розсуд, без законних на те підстав, керівник апарату знала про це, проте не провела жодної перевірки та не вжила жодних заходів, що вказує на факт прийняття нею дій підлеглої особи та факт погодження з такими діями), незабезпеченні контролю за спеціалістами з інформаційних технологій (які здійснюють налаштування Системи, зокрема, вносять дані суддів до КП ДСС без відповідних наказів керівника апарату), незабезпеченні правильного автоматизованого розподілу справ (головний спеціаліст ОСОБА_16 провела повторний авторозподіл справи між окремими суддями, із зазначенням грифу справи - «державна таємниця»), невиконанні доручення заступника голови суду ОСОБА_3 про проведення службового розслідування щодо правомірності внесення начальником відділу ОСОБА_5 інформації до КП ДСС про перебування судді в нарадчій кімнаті;

- перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, що полягає у виданні невмотивованого розпорядження про повторний авторозподіл справи від 22 вересня 2020 року №1 на підставі непроцесуального документа (подання судді ОСОБА_4 ), що сприяло неправильному повторному авторозподілу справи (виключно між суддями, які мають допуск та доступ до державної таємниці) та фактично змінила гриф справи на «таємно», що, в свою чергу, призвело до порушення Закону України «Про доступ до судових рішень» в частині унеможливлення відкритого доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі -ЄДРСР) до ухвали судді Глазька С.М. від 13 жовтня 2020 року у справі №480/4938/20. (3.6.Засади)

Таким чином, Дисциплінарною комісією визначено, що у діях ОСОБА_1 наявні дисциплінарні проступки, передбачені пунктом 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, а саме, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, та пункту 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII - перевищення службових обов`язків, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону № 889-VIII у разі вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 65 Закону № 889-VIII, до цього державного службовця може бути застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби, відтак Дисциплінарною комісією у поданні рекомендовано застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади державної служби.

Листом від 16 листопада 2020 року №01-1923/20 ТУ ДСА України в Сумській області повідомило голову Сумського ОАС ОСОБА_2 про необхідність внесення відповідно до статей 24, 154 Закону №889-VIII, статті 69 Закону № 889-VIII подання про накладення на керівника апарату суду ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Також листом ТУ ДСА України в Сумській області від 16 листопада 2020 року №01-1921/20 повідомлено ОСОБА_1 про необхідність надання письмового пояснення начальнику ТУ ДСА України в Сумській області відповідно до вимог статті 75 Закону №889-VIII.

17 листопада 2020 року за вих. №03-23/29584/20 головою Сумського ОАС внесено начальнику ТУ ДСА України в Сумській області подання про застосування дисциплінарного стягнення до керівника апарату суду ОСОБА_1 у виді звільнення з посади державної служби.

23 листопада 2020 року керівник апарату Недайхліб К.І. подала начальнику ТУ ДСА України в Сумській області письмові пояснення від 23 листопада 2020 року №30378/20 на виконання вимог статті 75 Закону № 889-VIII (вх. №4224 від 23 листопада 2020 року), в яких заперечувала факт вчинення дисциплінарних проступків.

Наказом ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року №57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду» вирішено на підставі пункту 4 частини першої статті 66 та частини п`ятої статті 66 Закону №889-VIII за вчинення проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 зазначеного Закону, звільнити ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського ОАС 23 листопада 2020 року. Підставою наказу зазначено: подання дисциплінарної комісії ТУ ДСА України в Сумській області від 16 листопада 2020 року, подання голови Сумського ОАС Воловика С.В. від 17 листопада 2020 року №03-23/29584/20 «Про застосування дисциплінарного стягнення до керівника апарату суду ОСОБА_1 », пояснення ОСОБА_1 від 23 листопада 2020 року.

Зазначений наказ надіслано 23 листопада 2020 року на електронну адресу позивачки, про що, як установили суди, свідчить протокол про доведення інформації до відома державного службовця від 23 листопада 2020 року із доданою скрін-копією знімку екрана та повідомленням про доставку електронної пошти.

Наказом ТУ ДСА України в Сумській області від 24 листопада 2020 року №58 «Про внесення змін до наказу ТУ ДСА України в Сумській області» від 23 листопада 2020 року №57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду», у зв`язку з повідомленням голови Сумського ОАС ОСОБА_2 про те, що керівник апарату цього суду ОСОБА_1 з 23 листопада 2020 року перебуває на лікарняному та про те, що вона 23 листопада 2020 року о 14 год. 20 хв. покинула робоче місце з метою відвідування лікарні (лист від 24 листопада 2020 року №03-23/30518/20) вирішено внести зміни до наказу ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року №57 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду», доповнивши його пунктом 2 наступного змісту: « 2. Застосувати до керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення в перший робочий день її повернення до виконання службових обов`язків».

Цей наказ надіслано 24 листопада 2020 року на електронну адресу позивачки.

Листом від 27 листопада 2020 року №03-23/31011/20 голова Сумського ОАС Воловик С.В. повідомив начальника ТУ ДСА України в Сумській області про те, що ОСОБА_1 27 листопада 2020 року приступила до роботи після тимчасової непрацездатності і відповідно до наказу начальника ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року №57 (зі змінами, внесеними наказом від 24 листопада 2020 року №58) 27 листопада 2020 року керівника апарату Сумського ОАС ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, передано справи та майно, довірене їй у зв`язку з виконанням посадових обов`язків та проведено повний розрахунок.

27 листопада 2020 до трудової книжки позивачки вчинено запис №21 про звільнення із займаної посади на підставі пункту 4 частини першої статті 66 та частини п`ятої статті 66 Закону №889-VIII за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 зазначеного Закону (підстава - наказ ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року №57, наказ ТУ ДСА України в Сумській області від 24 листопада 2020 року № 58).

У справі також установлено, що 27 грудня 2019 року керівником апарату Недайхліб К.І. отримано завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» на 2020 рік, затверджені 27 грудня 2019 року головою Сумського ОАС ОСОБА_17 , які включали такі завдання:

1) забезпечення проведення аналізу роботи суду за 2019 рік (забезпечення здійснення аналізу роботи структурних підрозділів апарату суду та проведення підсумків роботи апарату суду за 2019 рік, строк виконання - січень);

2) організація ефективної роботи апарату суду (забезпечення своєчасного формування та надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України наявної в суді інформації щодо суддів, їх професійної діяльності для формування суддівського досьє, строк виконання - протягом звітного періоду; забезпечення опрацювання, обговорення з працівниками апарату суду та впровадження в роботу суду Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України від 20 серпня 2019 року №814, строк виконання - січень);

3) забезпечення управління персоналом (забезпечення добору працівників апарату суду з дотриманням вимог законодавства, забезпечення дотримання працівниками апарату суду виконавської та службової дисципліни, а також заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності, забезпечення встановлення надбавок, доплат та премій працівникам апарату суду відповідно до законодавства, строк виконання - протягом звітного періоду).

06 листопада 2020 року керівником апарату суду Недайхліб К.І. подано голові Сумського ОАС ОСОБА_2 звіт щодо виконання поставлених завдань і ключових показників.

12 листопада 2020 року головою Сумського ОАС складено та підписано результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2020 рік, щодо керівника апарату суду Недайхліб К.І., відповідно до яких в цілому виставлено негативну оцінку службової діяльності державного службовця. За змістом обґрунтування оцінки завдання 1 та 2 виконані своєчасно, але з певними недоліками. При цьому, отриманий результат невисокої якості та досягнутий він з невисоким ступенем самостійності. За таких обставин державний службовець отримав по 3 бали за кожне завдання. Завдання 3 виконано частково (порушені вимоги законодавства під час добору працівника, не забезпечено дотримання службової та виконавської дисципліни всіма працівниками апарату суду, не забезпечено щомісячне встановлення надбавок та премій), до виконання завдання державний службовець підійшов формально, у зв`язку з чим за його виконання отримав 1 бал. Отже, всього позивачка отримала 7 балів за 3 завдання, тобто середній бал складає 2,33, що відповідає негативній оцінці.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права й акти їх застосування

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон №889-VIII.

Відповідно до частини першої статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом частини першої статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарним проступком є невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Пунктом 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII визначено, що дисциплінарним проступком є перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

За правилами частини п`ятої статті 66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9- 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 66 Закону №889-VIII у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

За змістом частини першої статті 67 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 73 Закону № 889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Згідно з частинами першою, другою статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Як уже зазначалося, рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке на момент виникнення спірних правовідносин діяло у редакції зі змінами, внесеними згідно з рішенням Ради суддів України від 15 вересня 2016 року №58.

Підпунктом 2.3.1. пункту 2.3. Положення №30 передбачено, що розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.

Відповідно до підпункту 2.3.3. пункту 2.3. Положення №30 не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли: за два місяці до закінчення повноважень судді; за чотирнадцять днів, якщо інше не встановлено зборами суддів відповідного суду, до початку відпустки (якщо її тривалість становить не менше чотирнадцяти календарних днів); за три робочих дні до початку відпустки, якщо її тривалість становить менше чотирнадцяти календарних днів; у період відпустки судді; за один робочий день до відрядження (за три робочі дні - якщо тривалість відрядження становить більше семи календарних днів) та в дні перебування судді у відрядженні; під час тимчасової непрацездатності судді; за один робочий день до направлення судді на навчання, підвищення кваліфікації, для участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції тощо без відбуття у відрядження (за наявності наказу голови суду); у дні перебування судді на навчанні, підвищенні кваліфікації, участі у семінарських заняттях, діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції тощо без відбуття у відрядження (за наявності наказу голови суду); у разі призначення судді членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - з моменту прийняття рішення про призначення; в інших передбачених законом випадках, у яких суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Якщо інше не встановлено зборами суддів відповідного суду, дні, у які не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, не враховуються при розрахунку коефіцієнту навантаження судді на момент автоматизованого розподілу судової справи.

Наведені положення правової норми кореспондуються з приписами пункту 3.3. Засад АСДС Сумського ОАС №11.

Підпунктом 2.3.50. пункту 2.3. Положення №30 передбачено, що винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи.

Пунктом 3.15. Засад АСДС Сумського ОАС №11 визначено, що у разі припинення повноважень судді щодо здійснення ним правосуддя, звільнення його з посади судді або перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проводиться повторний автоматичний розподіл справ за письмовим розпорядженням керівника апарату згідно зі статтею 15-1 КАС України не пізніше одного робочого дня з дня виникнення обставин, що унеможливлюють здійснення суддею правосуддя.

Повторний автоматичний розподіл справ, що перебувають у провадженні судді та залишилися нерозглянутими суддею у разі тимчасової непрацездатності головуючого судді, в яких передбачені скорочені строки розгляду справ, а саме, спори, пов`язані з виборчим процесом, та спори, які повинні бути вирішені у строк до 96 годин, здійснюється з дня внесення відомостей до табелю обліку робочого часу про непрацюючого судді у найкоротший термін (негайно) на підставі розпорядження керівника апарату суду. В інших випадках повторний автоматичний розподіл справ незалежно від категорії спору у разі тривалої тимчасової непрацездатності здійснюється виключно на підставі розпорядження керівника апарату суду згідно з рішеннями зборів суддів, що скликаються за ініціативою голови суду по кожному випадку окремо.

Повторний розподіл справ, що перебувають у провадженні судді та залишилися нерозглянутими суддею у разі настання інших обставин, які унеможливлюють його участь у розгляді даних справ (відпустка, відрядження тощо), що може мати наслідком порушення строку розгляду справ, передбаченого відповідним процесуальним законом, визначається аналогічно прийнятому рішенню зборів суду щодо випадків непрацездатності судді.

Згідно зі статтею 18 Закону №3855-XII з метою охорони державної таємниці впроваджуються, зокрема, спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону №3855-XII допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною третьою статті 155 Закону №1402-VIII керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи, інформує збори суддів про свою діяльність. Збори суддів можуть висловити недовіру керівнику апарату суду, що має наслідком звільнення його з посади.

Відповідно до пункту 2.8. посадової інструкції керівника апарату Сумського окружного адміністративного суду, погодженої 26 вересня 2019 року головою Сумського ОАС та затвердженої 26 вересня 2019 року начальником ТУ ДСА України в Сумській області, керівник апарату забезпечує функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (до початку її функціонування - автоматизованої системи документообігу суду), автоматизованого розподілу справ між суддями.

За правилами частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу;

2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;

3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

За змістом касаційної скарги, наведені скаржником доводи та вимоги у межах цієї підстави не охоплюють тих висновків судів першої і апеляційної інстанції, які стосуються відмови у задоволенні позову в частині оскарження ОСОБА_1 висновку щодо оцінювання результатів її службової діяльності.

На підставі статті 341 КАС України, Верховний Суд не перевірятиме висновків судів, правильність яких учасники справи не ставлять під сумнів у межах касаційного оскарження судових рішень.

Ключові аргументи скаржника, якими він відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України обґрунтував потребу відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28 квітня 2022 року у справі №540/2464/19, від 30 червня 2021 року у справі №200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі №540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі №140/16342/20, зводяться до того, що в межах спірних правовідносин позивачка вчинила дії, які потрібно кваліфікувати саме як перевищення службових повноважень, тому оспорювані накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади, є законними. Скаржник зазначив, що саме до компетенції зборів суддів віднесено визначення випадків повторного автоматизованого розподілу справи. Розпорядження керівника апарату суду має бути вмотивованим і приймається згідно з рішеннями зборів суддів цього суду. У розглядуваному випадку, позивачка, будучи керівником апарату суду, при надходженні від судді подання про здійснення повторного автоматизованого розподілу справи, мала нормативно передбачене право та об`єктивну можливість звернутись до зборів суддів цього суду для вирішення вказаного питання, проте вона на власний розсуд хибно оцінила винятковість такої ситуації і привласнила собі функції зборів суддів, отже, як наслідок, перевищила свої службові повноваження.

Автор касаційної скарги також заявив клопотання про передачу справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Згідно з частиною першою статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

За правилами частини другої статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується більшістю від складу суду, що розглядає справу.

Проаналізувавши зазначені у клопотанні доводи, якими обґрунтовано потребу передачі справи на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки заявник не навів жодних мотивів у розрізі підстав, з якими процесуальний Закон пов`язує передачу справи на розгляд саме об`єднаної палати Верховного Суду (частина друга статті 346 КАС України). Поряд із цим, мотиви заявника фактично є відтворенням короткого змісту касаційної скарги та наведених у ній міркувань.

Переглядаючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд керується таким.

У справі встановлено, що за результатами розгляду дисциплінарної справи відносно ОСОБА_1 дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність у діях керівника апарату Сумського ОАС ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, а саме: невиконання посадових обов`язків, що полягає, зокрема, у незабезпеченні контролю за роботою начальника відділу організаційно-кадрової роботи, кодифікації та статистики ОСОБА_5 (яка внесла позначку "НК" до табелю обліку робочого часу на свій розсуд, без законних на те підстав, керівник апарату знала про це, проте не провела жодної перевірки та не вжила жодних заходів, що вказує на факт прийняття нею дій підлеглої особи та факт погодження з такими діями), незабезпеченні контролю за спеціалістами з інформаційних технологій (які здійснюють налаштування Системи, зокрема, вносять дані суддів до КП ДСС без відповідних наказів керівника апарату), незабезпеченні правильного автоматизованого розподілу справ (головний спеціаліст ОСОБА_16 провела повторний авторозподіл справи між окремими суддями, із зазначенням грифу справи - «державна таємниця»), невиконанні доручення заступника голови суду ОСОБА_3 про проведення службового розслідування щодо правомірності внесення начальником відділу ОСОБА_5 інформації до КП ДСС про перебування судді в нарадчій кімнаті.

Водночас дисциплінарна комісія дійшла висновку також і про наявність у діях керівника апарату Сумського ОАС ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, тобто перевищення службових повноважень, яке не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

До такого висновку дисциплінарна комісія дійшла з огляду на видання невмотивованого розпорядження про повторний авторозподіл справи від 22 вересня 2020 року № 118 на підставі непроцесуального документа (подання судді ОСОБА_4 ), що сприяло неправильному повторному авторозподілу справи (виключно між суддями, які мають допуск та доступ до державної таємниці) та фактично змінила гриф справи на «таємно», що, в свою чергу, призвело до порушення Закону України «Про доступ до судових рішень» в частині унеможливлення відкритого доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень до ухвали судді ОСОБА_18 від 13 жовтня 2020 року по справі №480/4938/20.

У межах розглядуваної справи Верховний Суд раніше (у постанові від 09 серпня 2023 року) вже звертав увагу, що фактично в цьому випадку дисциплінарна комісія встановила вчинення позивачкою двох дисциплінарних проступків, які передбачені пунктами 5 та 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII.

При цьому, Закон №889-VIII чітко розмежовує види дисциплінарних стягнень, які суб`єкт призначення може застосувати за вчинення кожного з поставлених позивачці у провину дисциплінарних проступків, а саме:

- за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень (пункт 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII) суб`єкт призначення або керівник державної служби згідно з частиною третьою статті 66 Закону №889-VIII такому державному службовцю може оголосити догану;

- за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення (пункт 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII) до державного службовця відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону №889-VIII застосовується винятковий вид дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби.

Оскаржуваним наказом ТУ ДСА України в Сумській області від 23 листопада 2020 року №57, враховуючи подання дисциплінарної комісії від 16 листопада 2020 року, подання голови Сумського ОАС від 17 листопада 2020 року та пояснення ОСОБА_1 від 23 листопада 2020 року, на підставі пункту 4 частини першої статті 66 та частини п`ятої статті 66 Закону №889-VIII за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII, наказано звільнити ОСОБА_1 з посади керівника апарату Сумського ОАС 23 листопада 2020 року.

Тож спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності оскаржуваних наказів, згідно з якими до позивачки застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади керівника апарату Сумського ОАС фактично за перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення за пунктом 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIII, тобто вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

При цьому перевищення позивачкою як керівником апарату суду своїх службових повноважень відповідач обґрунтував невмотивованістю розпорядження про повторний авторозподіл справи від 22 вересня 2020 року №118, яке видано позивачкою.

Вирішуючи питання про те, чи мав відповідач підстави кваліфікувати такі дії позивачки як перевищення повноважень, Верховний Суд у цій же справі в постанові від 09 серпня 2023 року нагадав, що у постанові від 28 квітня 2022 року у справі №540/2464/19 вже розмежував поняття «перевищення службових повноважень», «прийняття необґрунтованого рішення або рішення, що суперечить закону» та «невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків», зазначивши, що наведені діяння є різними видами дисциплінарних проступків з різними правовими наслідками.

При цьому кожне з вказаних діянь містить самостійний склад дисциплінарного правопорушення (є окремим дисциплінарним проступком) і за кожне з цих діянь передбачені різні види дисциплінарних стягнень. Тому правильне встановлення виду дисциплінарного проступку є важливою складовою конституційної гарантії захисту від незаконного звільнення.

Також у постановах від 30 червня 2021 року у справі № 200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі № 540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі №140/16342/20 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої у розумінні пункту 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII «перевищення службових повноважень» означає вчинення державним службовцем таких дій або прийняття рішень, які виходять за межі його службових повноважень. Під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб`єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями Закону №889-VIII, інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією державного службовця. Таким чином, саме за вчинення державним службовцем дій, які виходять за межі його повноважень, законодавець у згаданій нормі Закону №889-VIII передбачив можливість застосування до такої особи найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення.

Отже, перевищення службових повноважень виражається у тому, що державний службовець вчиняє те чи інше діяння, яке не входить до його компетенції. У той же час, невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків полягає у невчиненні чи неналежному вчиненні особою дій у межах наданих їй законом прав та обов`язків. Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службових повноважень, необхідно з`ясувати компетенцію державного службовця і порівняти її із вчиненими діями (перевищення службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності - його об`єктивну сторону характеризує лише вчинення дії).

Застосовуючи ці висновки до правовідносин в цій справі, Суд зауважив, що окремого порядку повторного автоматизованого розподілу справи у разі відсутності у судді допуску до державної таємниці, тобто випадок, коли суддя не може продовжувати розгляд справи, нормами Положення №30, а також приписами Засад АСДС Сумського ОАС №11 не передбачено, як і не визначено документів, які підтверджують настання такого випадку, на підставі чого керівник апарату суду виносить розпорядження про повторний авторозподіл справи.

Однак, у той же час, з огляду на системний аналіз положень статті 155 Закону №1402-VIII, а також посадові обов`язки позивачки, Верховний Суд акцентував увагу на відсутності жодних сумнівів у наявності у керівника апарату суду повноважень щодо видання розпорядження про повторний авторозподіл справи, адже саме керівник апарату суду здійснює забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (до початку її функціонування - автоматизованої системи документообігу суду), автоматизованого розподілу справ між суддями та несе персональну за це відповідальність.

Інше питання сумлінність виконання наданих позивачу як керівнику апарату суду повноважень, тобто невиконання або неналежне виконання нею своїх посадових обов`язків.

Враховуючи встановлення дисциплінарною комісією у діях позиваки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини другої статті 65 Закону №889-VIII з приводу, зокрема, внесення начальником відділу Ященко Ю.М. інформації до КП ДСС про перебування судді в нарадчій кімнаті, дії позивачки щодо видання розпорядження про повторний авторозподіл справи від 22 вересня 2020 року №118 на підставі подання судді Бондаря С.О., за висновком суду касаційної інстанції, також фактично відносяться до вчинення дисциплінарного проступку, який полягає у неналежному виконанні позивачем як керівником апарату суду своїх посадових обов`язків, що призвело до незабезпечення правильного автоматизованого розподілу справ в обох, описаних дисциплінарною комісією та, розділивши на окремі види дисциплінарних проступків, випадках, адже факт неможливості розгляду справи суддею у зв`язку із відсутністю допуску до державної таємниці підлягає з`ясуванню, виходячи із конкретних матеріалів справи, які свідчать, що у справі підлягають дослідженню документи, які містять державну таємницю.

У підсумку, Верховний Суд, переглянувши цю справу, констатував помилковість висновку про перевищення ОСОБА_1 службових повноважень внаслідок видання розпорядження про повторний авторозподіл справи від 22 вересня 2020 року №118 на підставі подання судді Бондаря С.О., оскільки Законом №1402-VIII та посадовою інструкцією, прямо передбачені повноваження керівника апарату суду щодо забезпечення автоматизованого розподілу справ між суддями.

Суди першої та апеляційної інстанції під час нового судового розгляду урахували зазначені висновки Верховного Суду, що й покладено в основу ухвалених ними судових рішень про задоволення вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів, поновлення її на посаді, а також стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У касаційній скарзі скаржник наполягає на необхідності відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі №540/2464/19, від 30 червня 2021 року у справі №200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі №540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі №140/16342/20, оскільки вважає, що дії ОСОБА_1 потрібно кваліфікувати саме як перевищення службових повноважень у значенні пункту 7 частини другої статті 65 Закону №889-VIII.

Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16).

Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону №1402-VIII є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі №916/2550/22).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 15 вересня 2020 року у справі №5017/1221/2012 вказала, що необхідність відступу має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни в правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.

Отже, необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

Мотиви скаржника щодо необхідності відступу від висновків Верховного Суду, викладених у від 28 квітня 2022 року у справі №540/2464/19, від 30 червня 2021 року у справі №200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі №540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі №140/16342/20 зводяться до власного суб`єктивного тлумачення характеру спірних правовідносин та його незгоди із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 09 серпня 2023 року у межах цієї ж справи. Фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься в зазначених постановах доводи скаржника не містять.

Суд критично оцінює міркування скаржника про те, що саме до компетенції зборів суддів віднесено визначення випадків повторного автоматизованого розподілу справи й позивачка, отримавши подання від судді мала «нормативно передбачене право та об`єктивну можливість» звернутися до зборів суддів для вирішення цього питання, однак хибно оцінила винятковість такої ситуації та перебрала на себе повноваження зборів, перевищивши власні службові повноваження.

Законом №1402-VIII та посадовою інструкцією, прямо передбачені повноваження керівника апарату суду щодо забезпечення автоматизованого розподілу справ між суддями. Реалізація зборами суддів суду компетенції щодо визначення випадків, умов, особливостей повторного автоматизованого розподілу судової справи перебуває у площині конкретизації правил його здійснення, проте не збільшує обсягу раніше визначених службових повноважень керівника апарату суду щодо забезпечення автоматизованого розподілу справ між суддями, не наділяє керівника апарату повноваженнями, яких він до цього не мав, тому в світлі цих аргументів скаржника так само не виникає підстав стверджувати, що за обставин цієї конкретної справи мало місце їх перевищення.

Як раніше зазначив Верховний Суд в цій же справі, інше питання сумлінність виконання наданих позивачці як керівнику апарату суду повноважень, тобто невиконання або неналежне виконання нею своїх посадових обов`язків.

Суд також зауважує, що враховуючи зміст спірних наказів, аргументи скаржника про повноваження зборів суддів та перебирання на себе цих повноважень позивачкою, фактично є намаганням домотивувати наведені в цих наказах обґрунтування, тобто додати такі судження, якими суб`єкт призначення не керувався під час їх видання.

У решті, наведені у касаційній скарзі мотиви, попри певну видозміну формулювань, сутнісно не відрізняються від тих, яким Верховний Суд уже надав вичерпну оцінку в постанові від 09 серпня 2023 року за наслідками перегляду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року в цій же справі.

Ураховуючи викладене, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника, якими він мотивував потребу відступлення від висновків Верховного Суду в перелічених ним постановах.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Однакове й уніфіковане застосування правових норм зумовлює загальнообов`язковість і передбачуваність закону, рівність перед законом і правову визначеність, яка є складовою верховенства права. На цьому акцентувала увагу Консультативна рада європейських суддів (КРЄС) у Висновку №20 (2017) про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах послідовно керується підходом, за яким для відступу від висловлених раніше правових позицій вона повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими, неефективними, необґрунтованими, неузгодженими, чи застосований у цих рішеннях підхід повинен бути очевидно застарілим унаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

Ураховуючи те, що скаржник не навів переконливих аргументів для відступу від відповідних висновків Верховного Суду, а його міркування фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення характеру спірних правовідносин та незгоди із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 09 серпня 2023 року у межах цієї ж справи, колегія суддів констатує, що доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України у цій справі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, зважаючи на положення статті 350 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частин першої і третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи результат касаційного перегляду, а також те, що ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2025 року, з урахуванням ухвали від 10 лютого 2025 року про виправлення описки, задоволено клопотання представниці Сумського ОАС і зупинено виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в частині стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення перегляду справи №480/8900/20 в касаційному порядку, то виконання названого судового рішення в цій частині підлягає поновленню.

Висновки щодо судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області Підопригори Андрія Миколайовича про передачу справи №480/8900/20 на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в справі №480/8900/20 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в цій справі в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

М.В. Білак

Л.О. Єресько

Судді Верховного Суду