Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №523/5686/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року

м. Київ

справа №523/5686/25

адміністративне провадження № К/990/26853/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Уханенка С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Землякова Олексія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року (колегія у складі суддів Кравченка К.В., Джабурія О.В., Вербицької Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

Адвокат Земляков О.А., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати постанову від 24 березня 2025 року серії ОДП №8308744 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та закрити провадження у адміністративній справі.

Суворовський районний суд міста Одеси рішенням від 29 квітня 2025 року відмовив у задоволенні позову.

Представник позивачки оскаржив це рішення до суду апеляційної інстанції.

П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 травня 2025 року залишив цю апеляційну скаргу без руху та встановив скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання документу про сплату судового збору. Апеляційний суд керувався тим, що за подання апеляційної скарги належало сплатити судовий збір у розмірі 908 грн 40 коп., натомість було сплачено 581 грн 38 коп., отже заявник апеляційної скарги не доплатив 327 грн 02 коп.

14 травня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява, в якій скаржник не погодився з наведеними в ухвалі від 12 травня 2025 року мотивами, наполягаючи на тому, що судовий збір було сплачено правильно, оскільки як позовну заяву, так і апеляційну скаргу було подано в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», тож на підставі частини третьої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) при розрахунку ставки судового збору за подання позовної заяви мав застосовуватися коефіцієнт 0,8 (605,6 грн х 0,8 = 484,48 грн) і саме від цього розміру (484,48 грн) потрібно було визначати ставку судового збору за подання апеляційної скарги, так само застосувавши коефіцієнт 0,8. Таким чином, ставка збору за подання апеляційної скарги в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у цій справі складає 581,38 грн (484,48 грн х 150% х 0,8).

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою від 26 травня 2025 року П`ятий апеляційний адміністративний суд повернув скаржникові апеляційну скаргу на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 29 квітня 2025 року в справі №523/5686/25.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що на момент звернення з позовною заявою до суду першої інстанції, ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви становила 605,60 грн. З урахуванням статті 4 Закону №3674-VI при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, фізична особа повинна сплатити ставку судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не яка була фактично сплачена з урахуванням пільг або коефіцієнтів, тобто у розмірі 908,40 грн (605,60 грн х 150%). Однак, зважаючи на те, що за правилами частини третьої статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, то за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції ставка судового збору складає 908,40 грн або 726,72 грн з врахуванням положень частини третьої статті 4 Закону №3674-VI (908,40 грн х 0,8).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи та розрахунки скаржника, наведені в заяві від 14 травня 2025 року, є помилковими.

Апеляційний суд зазначив, що останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 23 травня 2025 року, проте в установлений строк скаржник цих недоліків не усунув, тому відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169, частини другої статті 298 КАС України, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник позивачки просив скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року і направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.

На обґрунтування своїх вимог зазначив, що суд апеляційної інстанції вимагав сплати судового збору за подання апеляційної скарги без урахування частини третьої статті 4 Закону №3674-VI та позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №916/228/22. Також скаржник указав на наявність, на його думку, підстав для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 02 липня 2024 року у справі №160/19149/23.

За позицією скаржника, ставка збору за подання апеляційної скарги залежить від ставки збору, сплаченої при поданні позовної заяви саме в тій справі, в якій і необхідно обрахувати таку ставку, оскільки Закон №3674-VI установлює різні ставки за подання позовних заяв з залежності від предмета позову. Ба більше, справи з однаковим предметом позову можуть мати різні ставки судового збору через різну ціну позову. Поряд із цим, законодавець не обмежив застосування коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI, лише при обрахунку ставки судового збору у якійсь певній інстанції суду та/або не встановив обмеження обрахунку 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви на застосування коефіцієнта 0,8.

Отже, при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, обрахування судового збору має здійснюватися саме від ставки судового збору, фактично сплаченої позивачем, та при поданні такої апеляційної скарги в електронній формі також має бути застосовано коефіцієнт 0,8.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

За правилами частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Землякова О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року в цій справі.

23 лютого 2026 року справа №523/5686/25 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2026 року справу призначено до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їхнього застосування

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) і статті 13 КАС України.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України, за змістом частини п`ятої якої до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом №3674-VI.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Ставки судового збору визначені частиною другою статті 4 цього Закону.

Підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Правове питання, порушене перед судом касаційної інстанції в цій справі, стосується правил обчислення розміру судового збору за подання фізичною особою до адміністративного суду апеляційної скарги в електронній формі за умови, якщо за подання позовної заяви в цій же справі було сплачено судовий збір з урахуванням частини третьої статті 4 Закону №3674-VI, тобто із застосуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без руху з мотивів сплати судового збору за її подання в неналежному розмірі, а згодом - повертаючи цю скаргу особі, яка її подала, керувався тим, що установлена статтею 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної скарги в цьому випадку становить 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не яка була фактично сплачена з урахуванням пільг або коефіцієнтів.

На противагу цьому, скаржник уважає, що визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги потрібно здійснювати саме від ставки судового збору, фактично сплаченої позивачем. Тобто, якщо за подання позовної заяви було сплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнта 0,8, то при зверненні з апеляційною скаргою в електронній формі на рішення суду, ставка має обраховуватися від цієї фактично сплаченої за подання позову суми, а також має застосовуватися коефіцієнт 0,8.

Верховний Суд зазначає, що вже вирішував питання застосування положень статті 4 Закону №3674-VI у тому аспекті її застосування, який став підставою для касаційного перегляду ухвали суду апеляційної інстанції в цій справі.

Зокрема, в постанові від 02 липня 2024 року в справі №160/19149/23 Верховний Суд сформував висновок, що ставка судового збору при розрахунку його сплати за подання до суду апеляційної скарги є незмінною та повинна відповідати вимогам Закону №3674-VI, не залежить від розміру сплаченого судового збору позивачем з понижуючим коефіцієнтом при поданні позовної заяви в електронній формі.

У справі, яка переглядається, предметом спору є постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.

За позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 18 березня 2020 року в справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18), у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у значенні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону №3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

З огляду на потребу однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, Велика Палата Верховного Суду вказала, що за подання позовної заяви цей розмір становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У цьому ж судовому рішенні Велика Палата відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16 грудня 2016 року (провадження №21-1410а16), зазначивши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

За правилами частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що з 01 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб складає 3028 грн.

З урахуванням наведених правових норм та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції правильно установив, що ставка судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви в цій справі становила 605 грн 60 коп. (3028 грн х 0,2).

Як уже зазначалося, згідно з підпунктом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, ставка судового збору, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розглядуваному випадку становила 908 грн 40 коп. (605 грн 60 коп. х 150%), а за умови подання апеляційної скарги в електронній формі - 726 грн 72 коп., з урахуванням передбаченого частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI коефіцієнта 0,8.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху ухвалою 12 травня 2025 року, апеляційний суд кервався тим, що апеляційну скаргу подано з недотриманням пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України, оскільки відповідно до платіжної інструкції від 09 травня 2025 року №Т29Т-7ЕАХ-А45К-Т687 за подання цієї апеляційної скарги було сплачено судовий збір в сумі 581 грн 38 коп., тобто у розмірі, що не відповідає вимогам Закону №3674-VI.

Оскільки в установлений судом строк скаржник недоліків апеляційної скарги не усунув, документа про сплату судового збору в належному розмірі (доплату) або ж заяви про продовження цього строку суду не надав, суд апеляційної інстанції оспорюваною ухвалою від 26 травня 2025 року повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169, частини другої статті 298 КАС України.

Отже, у розглядуваному випадку позиція суду апеляційної інстанції при обчисленні розміру ставки судового збору за подання апеляційної скарги ґрунтується на правильному застосуванні статті 4 Закону №3674-VI та відповідає висновкам Верховного Суду з питання застосування цієї норми, викладеним у постанові 02 липня 2024 року в справі №160/19149/23.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги потрібно здійснювати саме від ставки судового збору, фактично сплаченої позивачем, колегія суддів відхиляє, оскільки таке тлумачення не відповідає нормі підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI, буквальний зміст якої не містить відсилок до «фактично сплаченої» суми (розміру) судового збору за подання позовної заяви.

Суд повторює, що ставка судового збору при розрахунку його сплати за подання до суду апеляційної скарги є незмінною та повинна відповідати вимогам Закону №3674-VI, не залежить від розміру сплаченого судового збору позивачем з понижуючим коефіцієнтом при поданні позовної заяви в електронній формі.

Такі висновки викладено Верховним Судом у постанові від 02 липня 2024 року в справі №160/19149/23 і Суд не вбачає підстав відступати від них. Незгода скаржника із цією позицією ґрунтується на помилковому тлумаченні змісту статті 4 Закону №3674-VI з посиланням на правила, які цією нормою не передбачені. Водночас касаційна скарга не містить доводів, які б свідчили про обґрунтовану необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Аргументи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №916/228/22, також не заслуговують на увагу, оскільки питання, яке вирішувала Велика Палата в зазначеній справі, стосувалося моменту набрання чинності частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI та можливості її застосування на час подання позовної заяви саме в цьому контексті. У справі, яка переглядається, це питання не є спірним.

Положеннями частини третьої статті 4 Закону №3674-VI у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою, унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Застосовно до розглядуваного випадку, апеляційна скарга є процесуальним документом, передбаченим частиною другою статті 4 Закону №3674-VI, тому у випадку її подання в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно застосував положення Закону №3674-VI у справі, яка переглядається.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу адвоката Землякова Олексія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2025 року в справі №523/5686/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

М.В. Білак

С.А. Уханенко

Судді Верховного Суду