Вирок від 14 квітня 2026 р. у справі №183/1232/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1232/26

№ 1-кп/183/192/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження №62023170030001140 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, який має середню освіту, одруженого, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 309 КК України,

встановив:

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включають в себе військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Згідно з положеннями ст. ст. 3, 28, 29, 41, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Молодший сержант ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків.

Проте, ОСОБА_7 , достовірно знаючи свої обов`язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, всупереч зазначених вимог законодавства, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини, в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 достовірно знаючи, що постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2022 (справа № 199/8667/22), яка набрала законної сили 06.12.2022, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення до останнього у виді штрафу в розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює грошовій сумі в розмірі 51000 (п`ятдесят одній тисячі) гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 10 (десять) років та незважаючи на зазначену постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2022, маючи реальну можливість її виконувати в частині позбавлення права керувати транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, в порушення ч. 1 ст. 129 Конституції України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на території України, ухилився від виконання вказаної постанови суду, що набрала законної сили та продовжував керувати транспортними засобами за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 не виконуючи рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2022, та будучи двічі протягом року притягнутим до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП 23.07.2024 о 15:50 в м. Дніпро по вул. Щитова, 32 керував транспортним засобом HONDA CIVIC, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, підвищена жвавість мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_7 відмовився чим порушив п.2.5 ПДР України.

Відносно останнього було складено адміністративні протоколи за ч. 4 ст. 126 та ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які в подальшому направлено на розгляд до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2024 (справа № 199/6307/24), яка набрала законної сили 06.09.2024, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 (п`ятнадцять) діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років, без конфіскації транспортного засобу.

Так, умисно не виконуючи постанови суду, що набрали законної сили, 15.01.2025 о 02 год. 15 хв. ОСОБА_7 пересуваючись по вул. Калинова в м. Дніпро керував транспортним засобом, а саме автомобілем марки «HONDACIVIC 5 DR» д.н.з. НОМЕР_1 , однак за порушення Правил дорожнього руху був зупинений працівниками УПП ДПП НП в Дніпропетровській області поблизу будинку 1 по вул. Калинова в м. Дніпро та відносно останнього було складено протокол про адміністративне правопорушення (серія АБА № 120279) за ч. 3 ст. 130КУпАП (Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції), та протокол про адміністративне правопорушення (серія АБА № 122428) за ч. 4 ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами) які в подальшому були направлений до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська для розгляду.

Отже, молодший сержант ОСОБА_4 15.01.2025 вчинив умисні дії, спрямовані на умисне не виконаня постанови суду, що набрала законної сили, якою його позбавлено права керування транспортними засобами.

Крім того, згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», які визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, визначає види військової служби, що включають в себе військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Згідно з положеннями ст.ст. 3, 28, 29, 41, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Молодший сержант ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків.

Проте, ОСОБА_7 , достовірно знаючи свої обов`язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, всупереч зазначених вимог законодавства, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини, в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

Так, у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у невстановлений під час досудового розслідування місці, дату та час, але не пізніше 16.12.2025 виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання психотропної речовини без мети збуту, ОСОБА_4 , з порушенням вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, який визначає правові та організаційні засади державної політики щодо обігу в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, встановлює порядок державного контролю, повноваження органів виконавчої влади, права та обов`язки фізичних і юридичних осіб у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, достовірно знаючи про те, що незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин тягне за собою кримінальну відповідальність, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою особистого вживання, без мети збуту, у невстановлені в ході проведення досудового розслідування дату та час, але не пізніше 16.12.2025, з невстановленого джерела, отримав, тим самим придбав сліп пакет із психотропною речовиною, а саме кристалічною речовиною бежевого кольору масою 0,3485 г., що містить психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін, та почав зберігати при собі, без мети збуту.

Далі 16.12.2025 ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що вказана кристалічна речовина бежевого кольору масою 0,3485 г., відноситься до психотропної речовини, обіг якої обмежено, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел направлений на незаконне зберігання психотропної речовини, обіг якої обмежено помістив її у сліп пакет із полімерного матеріалу до лівої кишені куртки в яку був одягнений та почав переміщуватися вулицями міста Дніпро.

16.12.2025 приблизно о 13 год. 50 хв. оперуповноваженим сектору розшуку злочинців та зниклих громадян ВКП ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_9 під час проведення оперативно-розшукових заходів на території Індустріального району, за адресою: м. Дніпро, пр. Миру, поблизу буд. 75, помічено ОСОБА_4 , який швидко йшов постійно озираючись навколо, та спостерігаючи за поведінкою якого у оперуповноваженого виникло достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. В подальшому на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, зупинено ОСОБА_4 , який тримав руку у лівій кишені куртки,в яку був одягнений.

В подальшому, оперуповноваженим ВКП ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 відповідно до вимог ст. 34 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з наявністю достатніх підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб, проведено поверхневу перевірку ОСОБА_4 , в ході проведення якої, в лівій кишені куртки останнього встановлено наявність психотропної речовини, обіг якої обмежено, після чого викликано СОГ ДРУП № 2 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Далі, в той же день, тобто 16.12.2025, у проміжок часу з 14 години 18 хвилин по 14 годину 59 хвилин, поблизу буд. 75 по пр. Миру в м. Дніпро, під час проведення огляду місця події ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у присутності двох понятих добровільно видав з лівого карману своєї куртки 1 сліп-пакет з кристалічною речовиною бежевого кольору, та передав його для подальшого вилучення співробітникам поліції.

Відповідно до висновку експерта судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів від 23.12.2025: надана на експертизу 19.12.2025 кристалічна речовина масою 0,3485 г. містить психотропну речовину обіг якої обмежено – метамфетамін. Маса метамфетаміну становить 0,1574 г.

Відповідно до таблиці невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу, затверджених наказом МОЗ України 01.08.2000 р. № 188 у редакції від 28.07.2025 р. № 1183, психотропна речовина метамфетамін загальною масоюдо 0,1574 г., відноситься до невеликих розмірів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину свою визнав повністю та зазначив, що обставини, які викладені в обвинувальному акті не оспорює та повністю визнає себе винним у пред`явленому обвинуваченні. Пояснив, що дійсно не виконуючи постанову суду керував транспортним засобом, а також придбав та зберігав психотропну речовину. Зазначив, що у скоєному щиро кається та в майбутньому не допустить подібних вчинків.

В судовому засіданні у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст вищенаведених обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких обвинуваченим ОСОБА_4 скоєно кримінальні правопорушення, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.

Також в судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового процесу вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Отже суд, не виходячи за межі пред`явленого обвинувачення, яке прокурор підтримав в судовому засіданні, приходить до однозначного висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили та незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту доведена у повному обсязі і його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 та ч. 1 ст. 309 КК України відповідно.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, сукупність усіх обставин у справі.

Суд приймає до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок та нетяжкий злочин.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає його щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Крім того, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, вину свою визнав повністю, розкаявся у вчиненому, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, за місцем проходження служби характеризується негативно.

Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд виходячи з поняття покарання та його цілей, керуючись ст. 50 КК України, вважає необхідним з урахуванням обставин скоєння злочину, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 382 та ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в межах санкцій відповідних статей.

Крім того, відповідно до матеріалів кримінального провадження 29 грудня 2025 року ОСОБА_4 було затримано за підозрою у вчиненні злочину. Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніправід 29 грудня 2025 року до нього був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався та діяв до 15 квітня 2026 року.

Статтею 72 КК України не передбачено можливості зарахування строку попереднього ув`язнення до покарання у виді штрафу, водночас, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України при призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування, тому суд при визначенні розміру штрафу також враховує вказані обставини.

Питання про долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст. ст. 349, 368, 370, 371, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 382 КК України - у виді штрафу у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень;

- за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази: вилучену в ході проведення огляду місця події речовину, поміщену в спеціальний пакет №6647084 - знищити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у кримінальному провадженні на проведення експертизи (висновок експерта №СЕ-19/104-25/49281-НЗПРАП від 23.12.2025) в розмірі 2228 гривень 50 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_1