Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №420/13741/20 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року

м. Київ

справа № 420/13741/20

адміністративне провадження № К/990/45987/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Мацедонської В.Е., Кашпур О.В.,

розглянув як суд касаційної інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу № 420/13741/20,

за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі №420/13741/20, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Національної поліції України про визнання протиправними рішень та дій, скасування наказів, поновлення на службі в поліції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.06.2024, постановлену суддею Бжассо Н.В., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, ухвалену у складі: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів Шеметенко Л.П., Турецької І.О.,

УСТАНОВИВ:

І. Обставини справи

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, скаржниця) звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ НП, відповідач-1), Національної поліції України (далі - відповідач-2) з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 07.08.2020 №639ДСК «Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції» в частині скорочення у штатному розписі Управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області посади заступника начальника організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Одеській області від 06.11.2020 №1463 о/с у частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» заступника начальника організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді заступника начальника організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області;

- стягнути з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів з 08.11.2020 по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України із розрахунку середнього заробітку на підставі довідки про доходи від 11.01.2021 № 3, виданої ГУ НП в Одеській області;

- допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення на службі в Національній поліції України на посаді заступника начальника організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 .

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022, у задоволенні позову відмовлено.

3. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржувані накази щодо організаційно штатних змін та звільнення позивачки відповідачами прийняті в межах своїх повноважень, законно та обґрунтовано.

4. Зокрема, в частині організаційно-штатних змін, унаслідок яких в структурі ГУ НП в Одеській області скорочувалося 8 посад, у тому числі посада заступника начальника організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області, яку обіймала позивачка, суди попередніх інстанцій зазначили, що такі організаційно-штатні зміни були частиною ширшого процесу утворення у структурі територіальних органів Національної поліції України управлінь (відділів, секторів) захисту інтересів суспільства і держави, й не мало ознак дискримінації позивачки, зокрема, у зв`язку з її принциповою позицією щодо захисту своїх прав.

5. Щодо наказів про звільнення позивачки, то суди попередніх інстанцій встановили, що 16.10.2020 та 29.10.2020 позивачці у зв`язку із скороченням її посади пропонувався ряд вакантних посад, дві з яких, у значенні статті 65 Закону України «Про Національну поліцію України», були рівнозначними.

6. У зв`язку з тим, що від указаних посад позивачка відмовилася, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для звільнення позивачки.

7. Постановою Верховного Суду від 14.12.2023 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022 залишено без змін.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

8. 04.06.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022, у якій просила переглянути вказані рішення з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, та ухвалити нове рішення, яким:

- визнати протиправним і скасувати наказ Національної поліції України від 07.08.2020 №639ДСК «Про затвердження переліку змін у штатах Національної поліції» в частині скорочення у штатному розписі управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області посади заступника начальника організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Одеській області від 06.11.2020 № 1463 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів і проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» заступника начальника організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 ;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді заступника начальника організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Одеській області;

- стягнути з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу із відрахуванням загальнообов`язкових до сплати платежів з 08.11.2020 по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України із розрахунку середнього заробітку на підставі довідки про доходи від 11.01.2021 №3, виданої ГУ НП в Одеській області;

- допустити до негайного виконання постанову в частині поновлення на службі в Національній поліції України на посаді заступника начальника організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області підполковника поліції ОСОБА_1 .

9. Як на підставу для перегляду вказаних рішень суду за нововиявленими обставинами, позивачка послалася на те, що 14.05.2024 їй стало відомо, про те, що наказом голови Національної поліції України від 02.04.2024 № 344 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції», затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції, яким до штату організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області введено посаду заступника начальника цього відділу, скорочену наказом Національної поліції України від 07.08.2020 №639ДСК.

10. На думку позивачки, видання наказу від 02.04.2024 № 344 підтверджує доводи позовної заяви про те, що скорочення посади заступника начальника організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області було штучним і спрямовано на створення передумов для її звільнення зі служби в поліції.

11. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.06.2024, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 за нововиявленими обставинами відмовлено.

12. Відмовляючи в задоволенні заяви позивачки про перегляд рішень судів у справі №420/13741/20 за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій, посилаючись на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №800/578/17, виходили з того, що умовами для визначення обставини, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, нововиявленою є те, що: по-перше, вона існувала на час розгляду справи; по-друге, ця обставина не могла бути відома заявникові на час розгляду справи; по-третє, вона входить до предмета доказування у справі та може вплинути на висновки суду про права та обов`язки учасників справи.

13. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій зазначили, що наказ голови Національної поліції України від 02.04.2024 №344 не відповідає вказаним критеріям, адже він був виданий після розгляду судами першої та апеляційної інстанцій справи №420/13741/20.

ІІI. Провадження в суді касаційної інстанції

14. 29.11.2024 до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024, у якій скаржниця просила скасувати вказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

15. У касаційній скарзі скаржниця доводила, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових і необґрунтованих висновків про те, що в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, нововиявленою є тільки та обставина, що існувала на час розгляду справи.

16. На думку скаржниці, норма права, закріплена у пункті 1 частини другої статті 361 КАС України, не передбачає часових рамок щодо моменту виникнення нововиявлених обставин. Указана норма права вказує лише на таку їх ознаку, як те, що істотні для справи обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

17. Указаним ознакам повною мірою відповідає наказ голови Національної поліції України від 02.04.2024 № 344 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції», яким затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції, та до штату організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області введено посаду заступника начальника цього відділу, яку до звільнення обіймала ОСОБА_1 .

18. З урахуванням викладеного, позивачка зазначає, що підстава її звільнення зі служби в поліції -скорочення штатів - перестала існувати, а посада, з якої її скорочено, - відновлена в структурі Управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області.

19. Вказані обставини є істотними для справи, вони не були і не могли бути відомі позивачці на час розгляду справи, отже, в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, є нововиявленими.

20. За таких обставин позивачка вважала, що існують підстави для відступу від висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 800/578/17, про те, що неодмінною ознакою нововиявлених обставин є існування відповідних доказів на час розгляду справи.

21. Відповідачі у відзиві на касаційну скаргу зазначили, що суди попередніх інстанцій правильно визначили ознаки нововиявлених обставин, у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, й дійшли обґрунтованих висновків про те, що наказ голови Національної поліції України від 02.04.2024 № 344, який був ухвалений після розгляду справи № 420/13741/20, ознакам нововиявлених обставин не відповідає.

IV. Позиція Верховного Суду

22. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

23. Згідно з частиною другою статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

24. Частиною четвертою статті 361 КАС України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

25. Суд зазначає, що усталеною є позиція Верховного Суду щодо розуміння пункту 1 частини другої статті 361 КАС України (постанови від 22.11.2018 у справі № 826/14224/15, від 06.02.2019 у справі № 822/862/15, від 10.07.2020 у справі № 823/1440/17, від 23.12.2025 у справі № 160/16125/20, від 21.01.2026 у справі №380/15446/24) відповідно до якої, під нововиявленими обставинами, зазначеними у вказаному пункті, необхідно розуміти факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

26. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

2) на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

27. Під нововиявленою обставиною розуміють фактичну обставину, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Отже, для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

28. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

29. Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20, від 08.09.2022 у справі №9901/400/20 та від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц, дійшла подібних висновків, указавши, що нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їхнього врахування судового рішення.

30. Також Велика Палата Верховного Суду у постанові 03.02.2021 у справі № 826/20239/16 виснувала, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

31. Для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України, має бути встановлено, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

32. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18 зазначено, що не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, доказ, який підтверджує обставини, що виникли після рішення, або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, провадження № 11-430заі20 (пункт 6.38)).

33. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року за умови відсутності зловживання. У цьому контексті ЄСПЛ неодноразово наголошував, що сама по собі наявність у національних законодавствах процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами не суперечить праву на справедливий судовий розгляд та принципу юридичної визначеності, якщо зазначений вид перегляду використовується для виправлення помилок правосуддя (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі «Попов проти Молдови» № 2 («Popov v. Moldova» № 2, заява № 19960/04)).

34. Процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами має бути використана у спосіб, сумісний із пунктом 1 статті 6 Конвенції.

35. Ключовим для розуміння природи зазначеного виду перегляду судових рішень є тлумачення поняття «нововиявлені обставини». ЄСПЛ зауважує, що процедура скасування судового рішення за нововиявленими обставинами передбачає, що віднайдено докази, які раніше не були об`єктивно доступними та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка вимагає скасування судового рішення, має довести, що вона не мала можливості надати суду докази до закінчення судового розгляду і що такі докази мають вирішальне значення для справи.

36. Системний аналіз практики ЄСПЛ щодо перегляду судових рішень дозволяє зробити висновок, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення ЄСПЛ від 26.06.2018 у справі «Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України» (заява № 10640/05), від 09.06.2011 у справі «Желтяков проти України» (заява № 4994/04)).

37. Отже, Верховним Судом сформовано підхід до розуміння нововиявлених обставин як фактичних обставин, що мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі усім особам, які брали участь у справі, та суду й Суд не вбачає підстав для відступу від вказаних правових позицій.

38. У цій справі як на підставу для перегляду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.09.2021 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022 за нововиявленими обставинами позивачка посилалася на пункт 1 частини другої статті 361 КАС України та наказ голови Національної поліції України від 02.04.2024 № 344.

39. Як зазначала позивачка, предметом позову у справі №420/13741/20 були накази Національної поліції, ГУ НП в Одеській області, якими скорочено посаду заступника начальника організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області та звільнено ОСОБА_1 з указаної посади. Як на підставу позову позивачка посилалася на необґрунтованість організаційно-штатних змін, що передбачало скорочення її посади, й стверджувала, що ці зміни були штучними й мали на меті її звільнення за її принципову позицію.

40. Водночас наказом голови Національної поліції України від 02.04.2024 № 344 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції, яким до штату організаційно-методичного відділу Управління карного розшуку ГУ НП в Одеській області повернуто посаду заступника начальника цього відділу, скорочену наказом Національної поліції України від 07.08.2020 №639ДСК.

41. На думку позивачки, наказ голови Національної поліції України від 02.04.2024 № 344 має істотне значення для справи №420/13741/20 і беззаперечно підтверджує доводи позову про те, що її посаду було скорочено необґрунтовано, без існування відповідної службової необхідності.

42. Суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що обставини, на які посилається позивачка, не є нововиявленими та не можуть бути підставою для перегляду рішень судів у справі №420/13741/20, адже за своєю суттю наказ голови Національної поліції України від 02.04.2024 №344 є новою обставиною.

43. Так, наказ голови Національної поліції України від 02.04.2024 № 344 був прийнятий після ухвалення Одеським окружним адміністративним судом рішення від 16.09.2021 та перегляду цього рішення в апеляційному та касаційному порядках (постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022 та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.12.2023).

44. Отже, наказ голови Національної поліції України від 02.04.2024 №344 та обставини, які з нього випливають, не існували в період судового провадження у справі №420/16741/20 й ухвалення судового акта, а тому, в значенні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, вони не є нововиявленими.

45. З урахуванням викладеного, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій і погоджується з їхніми висновками про необґрунтованість заяви позивача.

46. Щодо клопотання позивачки про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то Суд зазначає таке.

47. Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

48. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

49. За змістом наведених норм права, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням змісту спірних правовідносин та їх предмету правового регулювання оцінює наявність виключної правової проблеми та необхідність передачі справи для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

50. Проаналізувавши зазначені позивачем підстави, якими обґрунтовано необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Суд дійшов висновку про відсутність у спірних відносинах виключної правової проблеми. Нормативне врегулювання спірних правовідносин повністю дозволяє вирішити спір; у подібних правовідносинах Верховним Судом, у тому числі Великою Палатою Верховного Суду сформовано чітку та послідовну правову позицію.

51. Отже, Суд не вбачає процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

52. Положеннями частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

54. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

55. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

56. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

57. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

58. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 залишити без змін.

59. Судові витрати не розподіляються.

60. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: В.Е. Мацедонська

О.В. Кашпур