Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №260/4964/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/4964/25 пров. № А/857/35867/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Качмара В.Я., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року (головуюча суддя: Калинич Я.М., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 , 20.06.2025, звернувся з позовом до суду, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 08.05.2025 року за № 072150014124 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області врахувати у страховий стаж ОСОБА_1 періоди його роботи в колгоспі «Дружба» з 15.07.1982 року по 09.05.1983 року, з 27.06.1985 по 20.04.1987 року, з 04.06.1988 року до 09.01.1992 року, для визначення права па пенсію всі періоди його роботи в Чеській Республіці, зазначені в Інформаційній особовій відомості пенсійного страхування, виданій Чеським управлінням соціального забезпечення від 03.04.2025 за № 05161 і здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 21.04.2025, з дня звернення з заявою про призначення пенсії.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 21.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області з відповідною заявою про призначення пенсії за віком. Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 08.05.2025 за № 072150014124 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком з 21.04.2025. Відповідно до цього рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області не було враховано до страхового стажу позивача довідку № 6/1 від 11.04.2025 року, яка включає в себе період його роботи в колгоспі «Дружба» з 15.07.1982 року по 08.01.1992 року, оскільки облік відпрацьованого робочого часу за період роботи у колгоспі «Дружба» вівся в грошових одиницях, що не передбачено чинним законодавством.

Також, відповідно до рішення відповідача від 08.05.2025 за № 072150014124 страховий стаж позивача становить 19 років 09 місяців II днів. При цьому, як вказує позивач, в оскаржуваному рішенні не зазначено щодо періодів його роботи в Чеській Республіці, де позивач працював та сплачував обов`язкові страхові внески до системи пенсійного страхування і має право на зарахування періодів його роботи в Чеській Республіці для визначення права на пенсію за віком згідно Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001 року, ратифікованого законом України № 238-ІV від 22.11.2002.

Позивач, вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 08.05.2025 за № 072150014124 протиправним.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 08.05.2025 року за № 072150014124 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в колгоспі «Дружба» з 15.07.1982 року по 09.05.1983 року, з 27.06.1985 по 20.04.1987 року, з 04.06.1988 року до 09.01.1992 року та періоди роботи в Чеській Республіці, зазначені в Інформаційній особовій відомості пенсійного страхування, виданій Чеським управлінням соціального забезпечення від 03.04.2025 року за № 05161 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові документи визначені Порядком № 637. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.07.1982 року, позивач працював у колгоспі «Дружба» з 15.07.1982 року по 09.05.1983 року, з 27.06.1985 року по 20.04.1987 року, з 04.06.1988 року по 09.01.1992 року. Проте вказані записи не містять відомостей про встановлений мінімум трудової участі та кількості відпрацьованих трудоднів в колгоспі. Згідно з довідкою від 11.04.2025 № 6/1, яка видана Сільськогосподарським підприємством з обмеженою відповідальністю «Дружба», за 1982 по 1993 роки зазначено відомості встановленого мінімуму трудової участі, облік відпрацьованого робочого часу за період роботи в колгоспі «Дружба» вівся в грошових одиницях, що не передбачено законодавством. Отже, підстав для зарахування періодів роботи з 15.07.1982 року по 09.05.1983 року, з 27.06.1985 року по 20.04.1987 року, з 04.06.1988 року до 09.01.1992 року до страхового стажу у відповідача немає. Таким чином позивач, відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, не набув необхідного страхового стажу, тому підстави для призначення пенсії за віком відсутні.

Щодо позовних вимог врахувати у стаж для визначення права на пенсію всі періоди роботи позивача в Чеській Республіці, зазначені в Інформаційній особовій відомості пенсійного страхування, виданій Чеським управлінням соціального забезпечення від 03.04.2025 за № 0516 представник відповідача зазначає, що позивач у позові зазначив, що ним до заяви про призначення пенсії було додано інформаційну особову відомість пенсійного страхування, видану Чеським управлінням соціального забезпечення від 03.04.2025 № 05161, проте в матеріалах пенсійної справи такої довідки немає, як і не зазначено про надання такої довідки у розписці-повідомленні. Про необхідність надання формуляра Чехії було зазначено у переліку документів, яких недостатньо для призначення пенсії, розписки-повідомлення. Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо врахування у стаж всі періоди роботи позивача в Чеській Республіці є передчасними, оскільки такі документи до заяви від 21.04.2025 позивачем не подавались.

Позивачем не надано відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів роботи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 21.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою в якій він просив призначити йому пенсію за віком.

До заяви про призначення пенсії за віком ним було додано наступні документи:

- трудову книжку серії НОМЕР_1 від 15.07.1982;

- військовий квиток серії НОМЕР_2 ;

-довідку № 4273 від 17.04.2025 року про проходження військової служби;

- довідку № 6/1 про членство та роботу в колгоспі від 11.04.2025 року;

- довідку № 6/5 про заробітну плату для обчислення пенсії від 11.04.2025 року;

- довідку № 6/2 про реорганізацію колгоспу «Дружба» від 11.04.2025 року;

- довідку № 6/3 про встановлений виробіток мінімуму в колгоспі «Дружба» від 11.05.2025 року;

- довідку № 6/4 про право підпису документів від 11.04.2025;

- інформаційну особову відомість пенсійного страхування, видану Чеським управлінням соціального забезпечення від 03.04.2025 року за № 05161.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 . Головним управлінням Пенсійного фонду у Запорізькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 08.05.2025 року за № 072150014124.

Відповідно до вказаного рішення позивачу за доданими документами до страхового стажу не зараховано довідку № 6/1 від 11.04.2025, оскільки облік відпрацьованого робочого часу за період роботи у колгоспі «Дружба» вівся в грошових одиницях, що не передбачено законодавством. Підстави для зарахування даного періоду роботи відсутні. Також відповідно до даного рішення страховий стаж особи становить 20 років 9 місяців 19 днів. Необхідний трудовий стаж статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки.

Вважаючи таке рішення органу Пенсійного фонду України протиправним, позивач звернувся за захистом свої прав до суду.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини щодо виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку мають особи за наявності страхового стажу, мінімальний розмір якого визначається залежно від року звернення. Зокрема, у період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року такий стаж мав становити не менше 27 років.

Частиною другою статті 26 зазначеного Закону передбачено, що у разі недостатності страхового стажу, встановленого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу у межах визначених законом показників, зокрема у 2023 році — від 20 до 30 років.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком виникає після досягнення 65-річного віку за наявності страхового стажу, який у 2025 році становить від 15 до 22 років.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 цього Закону встановлено, що обчислення страхового стажу здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними персоніфікованого обліку, а за періоди до його впровадження — на підставі документів, визначених законодавством, що діяло раніше.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності, які враховувалися до стажу роботи до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу на умовах законодавства, що діяло раніше.

Згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, а також робота на підставі членства у колгоспах та інших кооперативах. При цьому для періодів після 1965 року стаж у колгоспі обчислюється з урахуванням фактичної трудової участі особи.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження стажу за її відсутності або відсутності відповідних записів визначається Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у пункті 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом №58 від 29.07.1993, а також у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, якими передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а за її відсутності стаж може підтверджуватися іншими належними та допустимими доказами.

Отже, системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що право особи на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист, а підтвердження страхового (трудового) стажу здійснюється як на підставі даних персоніфікованого обліку, так і за допомогою документів, передбачених законодавством, що діяло раніше, зокрема трудової книжки та інших доказів у разі її відсутності або неналежного оформлення записів.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, до трудової книжки вносяться відомості про працівника (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження), про його трудову діяльність (прийняття на роботу, переведення, звільнення), а також про нагородження і заохочення, у тому числі державні нагороди, відзнаки, відкриття, винаходи та відповідні винагороди.

Згідно з пунктом 2.3 Інструкції записи у трудовій книжці про звільнення або переведення на іншу роботу повинні здійснюватися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідні норми закону.

Пунктом 2.4 Інструкції передбачено, що всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання відповідного наказу (розпорядження), не пізніше тижневого строку, а у разі звільнення — у день звільнення, та повинні точно відповідати тексту такого наказу. Записи виконуються акуратно, відповідними письмовими засобами, і підлягають засвідченню у встановленому порядку.

Наведені положення узгоджуються також із вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, яка діяла на момент оформлення трудової книжки позивача.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач при зверненні за призначенням пенсії подав, зокрема, трудову книжку від 15.07.1982 серії НОМЕР_1 .

Згідно із записами у зазначеній трудовій книжці ОСОБА_1 працював у колгоспі «Дружба» у такі періоди:

з 15.07.1982 по 09.04.1983 — на посаді тракториста;

з 27.06.1985 по 20.04.1987 — на посаді тракториста;

з 04.06.1987 по 09.01.1992 — трактористом на цеолітовому заводі.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані записи внесені з дотриманням вимог чинного на той час законодавства: вони виконані належним чином, містять відомості про місце роботи, посаду, періоди роботи, а також реквізити відповідних розпорядчих документів, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою.

Крім того, на підтвердження трудової діяльності у колгоспі «Дружба» позивач подав до органу Пенсійного фонду України відповідні довідки СТОВ «Дружба», а саме: довідку про підтвердження періоду роботи, довідки щодо встановлення виробітку мінімуму у відповідні роки, а також довідку про заробітну плату для обчислення пенсії.

Зазначені документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, засвідчені підписом керівника та печаткою підприємства, а їх достовірність відповідачами не спростована та не поставлена під сумнів.

Водночас, як убачається з оскаржуваного рішення, підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів роботи стало посилання відповідача на те, що облік відпрацьованого часу у колгоспі «Дружба» вівся у грошових одиницях, що, на його думку, не відповідає вимогам законодавства.

Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки працівник не може нести негативні наслідки через недоліки в організації ведення бухгалтерського чи кадрового обліку на підприємстві. Порушення роботодавцем порядку ведення первинної документації не може бути підставою для обмеження чи позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, у тому числі права на пенсійне забезпечення.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 300/860/17, згідно з якою недоліки у веденні документації підприємством не можуть покладатися на працівника та не є підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу.

Отже, з урахуванням наведеного, надані позивачем документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують спірні періоди його трудової діяльності та підлягають врахуванню при обчисленні страхового стажу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного та досліджених доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані ОСОБА_1 документи на підтвердження трудової діяльності в колгоспі «Дружба» є належними, допустимими та достатніми доказами, які підтверджують спірні періоди його роботи.

Відтак, періоди роботи позивача з 15.07.1982 по 09.05.1983, з 27.06.1985 по 20.04.1987, а також з 04.06.1988 по 09.01.1992 підлягають зарахуванню до страхового стажу при вирішенні питання про призначення пенсії.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що за результатами перевірки, проведеної посадовою особою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, встановлено відповідність відомостей про заробітну плату позивача за період з січня 1989 року по квітень 1993 року первинним бухгалтерським документам, що додатково підтверджує достовірність наданих позивачем доказів.

Щодо позовних вимог у частині врахування до страхового стажу періодів роботи позивача в Чеській Республіці, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасників Угоди та членів їх сімей здійснюються відповідно до законодавства держави, на території якого вони проживають.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення між Україною та Чеською Республікою врегульовані Договором між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001, який набрав чинності 01.04.2003, а також Адміністративною угодою про його застосування.

Відповідно до статті 14 Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення (далі - Договір), якщо згідно з правовими нормами однієї Договірної Сторони виникнення, тривання або поновлення права на пенсію залежить від наявності або набуття певного страхового стажу, Уповноважений орган в необхідному обсязі має прийняти до уваги наявність та подібний страховий стаж, який особа набула згідно з правовими нормами іншої Договірної Сторони, за умови, що періоди страхування не збігаються в часі.

Згідно із статтею 5 Адміністративної угоди про застосування Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення з метою реалізації статті 14 Договору довідку про страховий стаж видає у Чеській Республіці - Чеське управління соціального забезпечення.

Пунктом 4 статті 39 Договору передбачено, що страховий стаж, набутий згідно з правовими нормами Договірних Сторін до дня набуття чинності цим Договором, тобто до 01.04.2003, зараховується тією країною, на території якої громадянин на вказану дату постійно проживав. Починаючи з 01.04.2003, кожна з сторін сплачує пенсію за страховий стаж, набутий виключно на її території.

Якщо ж страховий стаж, набутий на території Чехії становить менше 1 року, то він підсумовується до загального страхового стажу при призначенні пенсії в Україні. Також для встановлення права на пенсію, в разі нестачі необхідного страхового стажу при призначені пенсії в Україні, може бути врахований страховий стаж, набутий на території Чехії, за умови його підтвердження компетентними органами цієї країни і, за умови, що періоди страхування не перекриваються у часі.

За Договором провадиться взаємне підтвердження стажу, набутого громадянами на території Договірних сторін (України та Чехії), та пропорційне призначення пенсій.

Відповідно до частини 1 статті 5 Адміністративної угоди про застосування Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 25.06.2003, з метою реалізації статті 14 Договору (203_019) довідку про страховий стаж видає: в Україні - Пенсійний фонд України, у Чеській Республіці - Чеське управління соціального забезпечення або Уповноважені органи, зазначені в пункті 1 б) статті 2 цієї Угоди.

В Пенсійному фонді України 14-17 квітня 2008 року відбулися переговори експертів Чеського управління соціального забезпечення та Пенсійного фонду України щодо практичної реалізації Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001 та Адміністративної угоди про застосування Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 25.06.2003, які були оформлені відповідним Протоколом.

Згідно з вказаним Протоколом сторони, враховуючи зацікавленість в розвитку дружніх відносин у сфері пенсійного забезпечення, обговорили питання двостороннього співробітництва та на виконання пункту 4 статті 2 Адміністративної угоди було розглянуто та погоджено двомовні формуляри для співпраці по реалізації положень Договору:

- для української сторони: UA/CZ 001, UA/CZ 202, UA/CZ 203, UA/CZ 204, UA/CZ 205, UA/CZ 207, UA/CZ 213;

- для чеської сторони: CZ/UA 001, CZ/UA 202, CZ/UA 203, CZ/UA 204, CZ/UA 205, CZ/UA 207, CZ/UA 213.

З аналізу наведених норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зарахування до страхового стажу періоди трудової діяльності за межами України здійснюється за умови підтвердження його компетентними органами іншої країни. Цим процесом, шляхом надіслання відповідних запитів та листів, займається територіальний орган Пенсійного фонду України, який здійснює прийом документів. Тобто, для зарахування трудового стажу набутого в іншій країні, особі необхідно звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України з необхідними документами для оформлення потрібного запиту на отримання формуляру, зокрема, CZ/UA 205 від Чеської сторони.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Запорізькій області не мав правових підстав для зарахування позивачу до його страхового стажу спірні періоди роботи у Чеській Республіці, оскільки на час розгляду заяви про призначення пенсії відсутній формуляр - CZ/UA 205 про підтвердження страхового стажу набутого на території Чеської Республіки.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що Інформаційна особова відомість пенсійного страхування видана Чеською Республікою від 03.04.2025 за № 05161, яка додана позивачем до матеріалів справи (а. с. 24-26) не є тим документом, в розумінні Договору між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001, який набрав чинності 01.04.2003, а також Адміністративною угодою про його застосування, що підтверджує спірний стаж роботи позивача на території Чеської Республіки, оскільки таким є відповідний формуляр установленого зразка.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки суд першої інстанції передчасно зарахував спірний період роботи позивача в Чеській Республіці, за встановлених обставин у цій справі, зокрема за відсутності документів передбачених міжнародними договорами, а тому рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Чеській Республіці, зазначені в Інформаційній особовій відомості пенсійного страхування, виданій Чеським управлінням соціального забезпечення від 03.04.2025 року за № 05161, підлягає скасуванню та в цій частині позов задоволенню не підлягає, а в решті рішення підлягає залишенню без змін.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення в частині та ухвалення нової постанови.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі № 260/4964/25 скасувати в частині зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Чеській Республіці, зазначені в Інформаційній особовій відомості пенсійного страхування, виданій Чеським управлінням соціального забезпечення від 03.04.2025 року за № 05161 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі № 260/4964/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді В. Я. Качмар

З. М. Матковська