Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №300/5041/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/5041/25 пров. № А/857/37980/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Качмара В.Я., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року (головуючий суддя: Матуляк Я.П., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

встановив:

ОСОБА_1 , 17.07.2025, звернулася з позовом до суду, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії на коефіцієнти у розмірі 1,11, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 починаючи з 17.01.2025 та у розмірі 1,115 починаючи з 01.03.2025 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести починаючи з 17.01.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та починаючи з 01.03.2025 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

В обґрунтування позову позивачка зазначає, що з 15.06.2020 їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для обчислення розміру пенсії, розрахунок заробітку проведено з урахуванням середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки. Однак, пенсія позивачки не була проіндексована, в тому числі і після звернення із відповідною заявою. Позивачка вважає, що відповідач протиправно відмовив у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 роках році у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 гривень, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 у 2020 році, 1,11 у 2021 році, 1,14 у 2022 році, 1,197 у 2023 році, 1,0796 у 2024 році та 1,115 у 2025 році.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити індексацію (перерахунок) та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 гривень, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 за 2020-2024 роки, починаючи з 17.01.2025, та із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 гривень, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 за 2020-2025 роки починаючи з 01.03.2025.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що оскільки позивачці було призначено пенсію від середньої заробітної плати в Україні за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, та який перевищував встановлені для розрахунку показники середньої заробітної плати для обчислення розміру пенсії, то для таких випадків було передбачено такий алгоритм проведення перерахунку пенсії: до пенсій призначених за зверненням, що надійшли до 31.12.2020 включно, які не підвищувались з 01.03.2021, відповідно до п. 1 постанови № 127, а також не підвищувались із січня по липень 2021 року включно у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, з 01.07.2021 до таких пенсій встановлена щомісячна доплата розмірі 100 грн в межах максимального розміру пенсій, визначеного законом, яка враховується під час подальших розрахунків пенсій.

Позивачкою відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка з 11.05.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На звернення позивачки від 02.05.2025 щодо належного проведення індексації пенсії, відповідач надав інформацію щодо розміру та розрахунку пенсійної виплати позивачки (а.с. 15,16).

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у відповідних роках, представник позивачки звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно відмовив позивачці у проведенні індексації її пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 гривень, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 у 2020 році, 1,11 у 2021 році, 1,14 у 2022 році, 1,197 у 2023 році, 1,0796 у 2024 році та 1,115 у 2025 році.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення визначено Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі — Закон № 1282-XII). Відповідно до статті 1 цього Закону індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами механізмом підвищення грошових доходів, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України та які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковість індексації як державної соціальної гарантії передбачена статтею 18 Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Частиною другою статті 19 цього Закону встановлено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII економічною підставою для проведення індексації є перевищення індексу споживчих цін порогу індексації, який установлюється у розмірі 103 відсотка. Порядок проведення індексації визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону № 1282-XII).

Законом України № 2040-ІХ від 5.02.2022, яким внесено зміни, зокрема, до частини п`ятої статті 2 Закону № 1282-XII, передбачено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, який визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV).

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Його преамбулою встановлено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії. Формула визначення коефіцієнта збільшення передбачає врахування 50 відсотків показника зростання споживчих цін та 50 відсотків показника зростання середньої заробітної плати за відповідні періоди.

З метою реалізації зазначених положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 20.02.2019 № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV (далі — Порядок № 124).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 124 коефіцієнт збільшення визначається за формулою, що враховує показник зростання споживчих цін (ЗСЦ) та показник зростання середньої заробітної плати (ЗСЗ). Пунктами 5, 6 Порядку № 124 встановлено, що кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, а також що при перерахунку враховуються суми доплат, підвищень та індексації, встановлені законодавством.

Суд апеляційної інстанції враховує, що у 2021– 2025 роках Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України визначалися відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для проведення індексації пенсій з 1 березня кожного року, зокрема: з 01.03.2021 — 1,11; з 01.03.2022 — 1,14; з 01.03.2023 — 1,197; з 01.03.2024 — 1,0796; з 01.03.2025 — 1,115.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачка з 11.05.2019 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у 2020– 2025 роках відповідач не здійснив індексацію пенсії позивачки відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі — Закон № 1058-IV), натомість встановив щомісячну доплату до пенсії у розмірі 135,00 грн та 100,00 грн.

Відмову у проведенні індексації відповідач обґрунтував тим, що при призначенні пенсії у 2029 році для її обчислення враховано показник середньої заробітної плати в Україні за 2016– 2018 роки у розмірі 6188,89 грн, який перевищує відповідні показники, визначені Порядком № 124 для проведення індексації (зокрема, у 2020 році — 4888,86 грн, у 2021 році — 5426,60 грн, у 2022 році — 6186,32 грн).

Спірним у цій справі є питання наявності підстав для індексації пенсії позивачки у 2020– 2025 роках та визначення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який підлягає застосуванню під час проведення перерахунку відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а саме: чи підлягає застосуванню показник станом на 01.10.2017, послідовно збільшений на відповідні коефіцієнти, чи показник, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодекс адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15.04.2025 у справі № 200/5836/24 дійшла висновку, що запроваджений механізм щорічної індексації пенсій відповідно до Закону № 1058-IV передбачає підвищення пенсій шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії, а не фіксованого показника станом на 01.10.2017.

Верховний Суд зазначив, що положення пункту 5 Порядку № 124 у частині застосування показника станом на 01.10.2017 не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки закон передбачає збільшення показника, який враховувався для обчислення пенсії конкретній особі.

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку його здійснення та диференціації розмірів пенсій залежно від страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Суд виходить з того, що принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення пенсійного страхування гарантує правову визначеність, передбачуваність та недопустимість зміни встановленого законом механізму підзаконним нормативним актом. Принцип диференціації розмірів пенсій забезпечує прямий зв`язок між розміром сплачених страхових внесків, тривалістю страхового стажу та розміром пенсії.

Отже, з урахуванням пріоритетності закону над підзаконним нормативним актом, під час проведення індексації пенсій з 2020 року положення Порядку № 124 підлягають застосуванню лише у частині, що не суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV, тобто із застосуванням показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, від 27.01.2025 у справах № 200/422/24, № 620/7211/24, від 28.01.2025 у справах № 120/1483/24, № 400/4663/24, від 20.02.2025 у справі № 460/2711/24, від 30.04.2025 у справі № 440/9779/24, від 13.05.2025 у справі № 560/8245/24, від 29.05.2025 у справі № 400/3325/24 та інших.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції встановив, що пенсія позивачці у 2019 році була обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2016–2018 роки у розмірі 6188,89 грн.

Отже, індексація пенсії у 2020– 2025 роках мала здійснюватися шляхом послідовного множення саме цього показника на встановлені Кабінетом Міністрів України коефіцієнти збільшення:

у 2021 році— 1,11;

у 2022 році — 1,14;

у 2023 році — 1,197;

у 2024 році — 1,0796;

у 2025 році — 1,115.

Натомість відповідач, встановивши у 2022– 2023 роках щомісячні доплати замість застосування передбачених законом коефіцієнтів до показника 6188,79 грн, діяв не у спосіб та не в межах повноважень, визначених законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо порядку проведення індексації пенсії позивачки у 2020– 2025 роках не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою ефективного відновлення порушених прав позивачки, необхідно визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 гривень, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 у 2020 році, 1,11 у 2021 році, 1,14 у 2022 році, 1,197 у 2023 році, 1,0796 у 2024 році та 1,115 у 2025 році та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити індексацію (перерахунок) та виплату пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 гривень, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796 за 2020-2024 роки, починаючи з 17.01.2025, та із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 гривень, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 за 2020-2025 роки, починаючи з 01.03.2025.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі № 300/5041/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді В. Я. Качмар

З. М. Матковська