Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №380/23239/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/23239/25 пров. № А/857/7698/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Мандзія О.П., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року про забезпечення позову (головуюча суддя: Мричко Н.І., місце ухвалення – м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Сколівська міська рада про визнання дії та бездіяльності протиправними, –

встановив:

ОСОБА_2 , звернулася з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 18924-2416-1328 UA46100190000081766 від 06.02.2024 року про визначення ОСОБА_2 суми грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 45132,58 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 36514-2416-1328 UA46100190000081766 від 12.03.2025 року про визначення ОСОБА_2 суми грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 39671,29 грн.

У подальшому, представник позивача, 20.01.2026 подав заяву про забезпечення позову.

Заява обґрунтована тим, що на виконанні Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 79946728 з виконання виконавчих листів виданих Львівським окружним адміністративним судом, а саме № 380/6243/24 від 23.12.2024, № 380/4998/23 від 16.01.2024 та № 380/12661/21 від 18.03.2022.

Обґрунтовує заяву тим, що в межах зведеного виконавчого провадження державним виконавцем вчиняються виконавчі дії, спрямовані на опис, арешт та підготовку до реалізації земельної ділянки площею 0,0600 га; кадастровий номер: 4624555300:04:000:0854; цільове призначення: для індивідуального садівництва; яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Звертає увагу, що у межах зведеного виконавчого провадження здійснюється примусове стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4624510100:01:005:0555, яку контролюючий орган вважає такою, що перебувала у користуванні позивача на підставі договору оренди землі № 22/2017. Саме правомірність нарахування орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою є предметом розгляду у цій адміністративній справі. Таким чином, у межах зведеного виконавчого провадження фактично виконується грошове зобов`язання, законність якого безпосередньо та по суті оспорюється у цій справі, що свідчить про наявність очевидної небезпеки виконання незаконного рішення до завершення його судової перевірки.

Просила:

зупинити вчинення виконавчих дій у межах зведеного виконавчого провадження № 79946728 (зупинити стягнення на підставі виконавчих документів з виконання виконавчого листа № 380/6243/24, виданого 23.12.2024 Львівським окружним адміністративним судом, виконавчого листа № 380/4998/23, виданого адміністративним судом, 16.01.2024 виконавчого Львівським листа окружним № 380/12661/21, виданого 18.03.2022 Львівським окружним адміністративним судом), відкритого щодо ОСОБА_2 , у тому числі у виконавчих провадженнях, об`єднаних у його складі, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

заборонити Сколівському відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області, а також іншим органам та посадовим особам державної виконавчої служби: здійснювати опис та арешт майна позивачки; проводити оцінку майна; формувати лоти; передавати майно на реалізацію; здійснювати реалізацію майна на електронних торгах, у межах зведеного виконавчого провадження № 79946728, зокрема щодо земельної ділянки площею 0,0600 га, кадастровий номер 4624555300:04:000:0854, що належить позивачці на праві приватної власності.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у задоволенні заяви представника позивачки про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень рішень відмовлено повністю.

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодилася ОСОБА_1 , та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому просить скасувати, а заяву про забезпечення позову задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

У відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення заяви представника позивачки про забезпечення позову, оскільки на цій стадії не доведено суду наявність достатніх обставин, які КАС України пов`язує із застосуванням заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Отже, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин:

очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Також, при розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень під час виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 28 січня 2021 у справі № ЗД/460/11/20.

Аналізуючи наведені норми права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій, рішень суб`єкта владних повноважень.

На переконання суду апеляційної інстанції, доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів шляхом забезпечення позову, судом апеляційної інстанції не здобуто та не подано позивачкою.

Натомість, сам факт оскарження рішень чи дій відповідача не може автоматично свідчити про те, що такі є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивачки підлягає доведенню.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом оскарження у межах спірних правовідносин є:

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 18924-2416-1328 UA46100190000081766 від 06.02.2024 року про визначення ОСОБА_2 суми грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 45 132,58 грн;

податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 36514-2416-1328 UA46100190000081766 від 12.03.2025 про визначення ОСОБА_2 суми грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 39 671,29 грн.

Вказані оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено за зобов`язанням за 2024- 2025 роки за платежем орендна плата з фізичних осіб за земельну ділянку, кадастровий номер якої 4624510100:01:005:0555, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

До заяви про забезпечення позову додано копію листа Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області від 08.01.2026 № 810, у якому на виконання зведеного виконавчого провадження № 79946728, просять позивачку бути присутньою 16.01.2026 об 11:00 год під час опису нерухомого майна, а саме: земельної ділянки площею 0,0600 га, яка надалі іменована як земельна ділянка або дарунок, кадастровий номер земельної ділянки 4624555300:04:000:0854, цільове призначення земельної ділянки для індивідуального садівництва, яка належить на праві власності ОСОБА_2 та знаходить за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н., Верхньосиньовидненська селищна рада.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що дії, які вчиняються на виконання зведеного виконавчого провадження № 79946728 з виконання виконавчих листів виданих Львівським окружним адміністративним судом, а саме № 380/6243/24 від 23.12.2024, № 380/4998/23 від 16.01.2024 та № 380/12661/21 від 18.03.2022 стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 4624555300:04:000:0854, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н., Верхньосиньовидненська селищна. Натомість оскаржувані повідомлення рішення про визначення грошового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб стосуються іншої земельної ділянки - за кадастровим номером 4624510100:01:005:0555 за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо покликання апелянтки, що у межах зведеного виконавчого провадження, здійснюється примусове стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4624510100:01:005:0555, то суд апеляційної інстанції не бере такі до уваги, оскільки вони непідтверджені жодними доказами.

Крім цього, можливе настання негативних наслідків за стягнення не може бути беззаперечною умовою для вжиття заходів забезпечення позову у спірних правовідносинах, оскільки чинним законодавством передбачено захист порушеного права, в тому числі шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними діями суб`єкта владних повноважень. Тобто, наявні правові механізми для відновлення порушених прав позивачки, якщо такі будуть встановлені з боку відповідача, при вирішенні спору по суті.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції здійснивши оцінку доводів позивачки щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, дійшов висновку про їх необґрунтованість та відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, апеляційна скарга скаргу ОСОБА_2 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року про забезпечення позову у справі № 380/23239/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. П. Мандзій

З. М. Матковська