Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №380/8748/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8748/25 пров. № А/857/31066/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року (суддя – Брильовський Р.М., час ухвалення – не вказаний, місце ухвалення – м. Львів, дата складання повного рішення – не зазначена),

в адміністративній справі №380/8748/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У травні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач), в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №96 від 06 березня 2025року; 2) зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу та до пільгового стажу (стаж на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) позивачу, період роботи з 01.01.2023 по 31.01.2025 на відокремленому підрозділі “Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля”, врахувати заробітну плату за вказаний період; 3) зобов`язати відповідача з 27.02.2025 здійснити перерахунок та виплату позивачу, пенсії за віком відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці” з врахуванням зарахованого до страхового стажу та до пільгового стажу (стаж на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) періоду роботи з 01.01.2023 по 31.01.2025 на відокремленому підрозділі “Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля”, з врахуванням заробітної плати за вказаний період та з урахуванням раніше проведених виплат.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив свої заперечення проти задоволення позовних вимог. Просив у задоволенні вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №96 від 06 березня 2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу та до пільгового стажу (стаж на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) ОСОБА_1 , період роботи з 01.01.2023 по 31.01.2025 на відокремленому підрозділі “Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля”, врахувати заробітну плату за вказаний період. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 27.02.2025 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці” з врахуванням зарахованого до страхового стажу та до пільгового стажу (стаж на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1) періоду роботи з 01.01.2023 по 31.01.2025 на відокремленому підрозділі “Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля”, з врахуванням заробітної плати за вказаний період та з урахуванням раніше проведених виплат. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 1211 грн 20 коп сплаченого судового збору.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що рішення суду прийняте судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачка набула право на обчислення пенсії у відповідності до вимог ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» в розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зокрема, згідно довідки Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) позивача за період з 01.01.2023 по 31.01.2025 року страхові внески сплачені не були. Крім цього, відповідно до чинного законодавства відповідач не має повноважень на здійснення будь - яких інших призначень позивачу, у тому числі за рішенням суду, оскільки позивач не перебуває на обліку у нього та проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Вважає апелянт, що з огляду на підстави, предмет та учасників спірних правовідносин з приводу призначення перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах, вирішення такого спору потребує залучення до справи відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду 07.07.2025 по справі № 380/8748/25 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, вважає, що така є безпідставною та необгрунтованою, а тому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду від 07.07.2025 по справі № 380/8748/25 – без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003.

27.02.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону України №1058-IV від 09.07.2003 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, статті 8 Закону України від 02.09.2008 № 345-VI “Про підвищення престижності шахтарської праці”(а.с.9).

Вказана заява від 27.02.2025 разом з доданим до неї документами за принципом екстериторіальності передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яким прийнято Рішенням від 06.03.2025 № 96 про відмову в перерахунку пенсії за віком відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV та статті 8 Закону № 345-VI, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком 1 (7,5років) (а.с.6).

Не погодившись з оскаржуваним рішенням про відмову у призначенні пенсії та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються, Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення” (далі Закон №1788-ХІІ), Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до статті першої Закону № 1058-ІV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ст. 8 Закону України від 02.09.2018 №345- IV “Про підвищення престижності шахтарської праці” (далі Закон №345- IV), мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", та працівникам, зайнятим повний робочий день під землею обслуговуванням зазначених осіб, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 1993 року № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

З матеріалів справи видно, що на підтвердження наявного трудового стажу позивачем для перерахунку пенсії було подано до пенсійного органу: 1. Трудову книжку НОМЕР_1 ; 2. Довідку №34 від 26.02.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній; 3. Копію наказу №845к від 03.12.2013 “Про завершення атестації робочих місць за умовами праці” по ВП “Шахта “Червоноградська” ДП “Львіввугілля”; 4. Копію наказу №409к від 30.11.2018 “Про завершення атестації робочих місць за умовами праці на шахті” по ВП “Шахта “Червоноградська” ДП “Львіввугілля”; 5. Копію наказу №296 від 30.11.2023 “Про завершення атестації робочих місць за умовами праці на шахті” по ВП “Шахта “Червоноградська” ДП “Львіввугілля”; 6. Копії наказів про прийняття на роботу, переведення та інші документи, що вимагалися пенсійним органом.

Судом першої інстанції вірно встановлено та взято до уваги те, що у трудовій книжці позивача від 4 вересня 1989 року НОМЕР_2 міститься запис щодо роботи позивача за спірний період.

Згідно з довідки № 34 від 26.02.2025 позивач з 24.05.2017 по 26.02.2025 працює на роботах з особливо шкідливими, особливо важкими умовами праці за списком № 1 у відокремленому підрозділі ВП “Шахта “Червоноградська” ДП “Львіввугілля” за даними реєстру застрахованих осіб підприємством сплачені страхові внески по 31.12.2022.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що незарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу позивача лише через порушення роботодавцем терміну проведення чи/або не проведення атестації робочих місць є необґрунтованим, адже доказів того, що у зазначений вище період на даному підприємстві докорінно змінились умови і характер праці за посадами, які займав позивач у спірні періоди, представником відповідача не надано, а матеріали справи не містять.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що несплата страхових внесків виключає можливість включення спірного періоду до страхового стажу позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ст. 1 Закону №1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ч. 4-5 ст. 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення.

Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-IV, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Статтею 106 Закону №1058-IV передбачено відповідальність страхувальника за порушення вимог, передбачених статтею 20 цього Закону.

За загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 у справі № 316/1392/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі № 688/947/17.

Таким чином, обов`язок по сплаті страхових внесків покладено на страхувальника, а саме на відокремлений підрозділ “Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля”.

При цьому, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а тому наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Відтак, відповідач безпідставно не зарахував позивачу до пільгового (підземного) та страхового стажу періоду роботи з 01.01.2023 по 31.01.2025 на відокремленому підрозділі “Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля” через несплату роботодавцем ЄСВ, а тому оскаржуване рішення №96 від 06.03.2025 є протиправним та підлягає скасуванню

За таких обставин, судом першої інстанції обгрунтовано зобов`язано відповідача зарахувати до пільгового (підземного) та страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2023 по 31.01.2025 на відокремленому підрозділі “Шахта “Червоноградська” Державного підприємства “Львіввугілля” та провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 27.02.2025.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідач не має повноважень на здійснення будь - яких інших призначень позивачу, у тому числі за рішенням суду, оскільки позивач не перебуває на обліку у нього та проживає на території, що обслуговується Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, то колегія суддів вважає такі доводи необгрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З матеріалів справи видно та не заперечується сторонами по справі те, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головну управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо вирішення питання про призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23 .

Доводи апелянта не спростовують рішення суду першої інстанції, з урахуванням вищенаведеного.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд –

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року в адміністративній справі №380/8748/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська