Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №757/45441/25-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/2272/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/45441/25-п

28 квітня 2026 рокуКиївський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Білоус Наталії Володимирівни на постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 -

в с т а н о в и в:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КУпАП роз'яснено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. При здійснення примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 21 березня 2026 року захисник ОСОБА_1 адвокат Білоус Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі, скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2026 у справі № 757/45441/25-п, винести рішення, яким провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вказане рішення є незаконним, необгрунтованим та таким, що винесене без врахування усіх обставин справи, без належної оцінки усіх доказів по справі та доводів сторони захисту.

Зазначає, що судом було порушено завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, якими є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Докази начебто скоєння водієм порушення, що стало підставою зупинки транспортного засобу поліцією не надано. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи, що поліцейські діяли безпідставно, то за вказаних обставин ОСОБА_1 та її захисник вважають подальші дії поліцейських незаконними.

Суд не взяв до уваги недоведеність суб'єктом владних повноважень факту керування водієм ОСОБА_1 , не взяв до уваги недоведеність суб`єктом владних повноважень факту зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , судом не взято до уваги аргументи сторони захисту з приводу безпідставності застосування превентивних заходів відносно ОСОБА_1 .

З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 порушила вимоги ПДР України, при цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази підтвердження порушення нею ПДР та відсутній відеозапис начебто скоєння водієм ОСОБА_1 порушення ПДР, немає і відеозапису фіксування в законний спосіб, що підтверджує складання поліцейським відносно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення за порушення ПДР України. Отже, суб'єктом владних повноважень не підтверджується факт порушення ОСОБА_1 ПДР України, а суд зазначені факти проігнорував.

Крім того, захисник вказує, що з відеозапису чітко видно що ОСОБА_1 не було проінформовано про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки визначеної саме у конкретному пункті ПДР із представленням відеофіксації начебто здійснення водієм порушення ПДР, а тому вказане зупинення було безпідставним та проігнорованим судом. Крім того, відносно водія ОСОБА_1 застосовувались превентивні заходи (перевірка документів особи), які застосовувались із грубим порушенням вимог законодавства.

Суд залишив поза увагою безпідставність пропозиції водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння (порушення процедурних вимог).

Захисник акцентує увагу на те, що інспектори не виявили жодної із ознак алкогольного сп'яніння, при цьому вони навіть не намагались виявити ці зовнішні ознаки, тобто висновки працівників поліції є надуманими адже на відеозаписі видно, що інспектори не здійснювали заходів щодо виявлення цих ознак та не довели до відома ОСОБА_1 про їх наявність.

З відеозапису вбачається, що о 15:14 годин співробітник поліції запропонував водію ОСОБА_1 пройти на місці тест на стан алкогольного сп'яніння і водій погодилась та зазначила, що алкоголь вона не вживала. Під час проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою алкотестеру «Драгер», ОСОБА_1 виконувала послідовно всі вимоги співробітників поліції, кілька разів продувала прилад алкотестер, але прилад не показував результат на перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. Після чого співробітником поліції було запропоновано водію ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу на що ОСОБА_1 також погодилась.

П. 7 розділу розділу І Інструкції № 1452/735 передбачає, що у випадку незгоди особи із результатами огляду на місці, то такий огляд проводиться саме в найближчому медичному закладі, тобто інспектор заповнює обов'язкову форму направлення. Вказане направлення надається для ознайомлення особі, яка підлягає огляду, а також надається лікарю, який буде здійснювати огляд, оскільки саме направлення є підставою для проведення огляду.

З аналізу нормативних актів вбачається, що законодавець висуває чітку вимогу щодо обов`язкової наявності направлення на огляд водія, але, всупереч цьому, в матеріалах справи відсутнє таке направлення, що свідчить про порушення вимог чинного законодавства.

Виходячи з такого ОСОБА_1 з її захисником вважають, що поліцейські безпідставно доставили ОСОБА_1 до медичного закладу, а лікар безпідставно розпочав огляд ОСОБА_1 .

Захисник звертає увагу, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутня будь-яка інформація щодо проходження водієм ОСОБА_1 зазначеного тестування на місці, а також інформація щодо результатів такого тестування, окрім відеоматеріалів.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутнє і вказане направлення, то це також свідчить про те, що поліцейські не пропонували ОСОБА_1 не погодитись із результатами огляду на місці та пройти огляду на місці та пройти огляд в медичному закладі задля перевірки результатів.

Матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 видавалась копія висновку, крім того, на відеозаписі відсутній факт видання ОСОБА_1 копії висновку.

Оскільки лікар не видавав ОСОБА_1 копію висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння, що є порушенням вимог п.20 розділу ІІІ інструкції №1452/735, то вказаний висновок лікаря є недійсним. Під час проходження ОСОБА_1 огляду в лікарні, останній начебто було запропоновано здати лише біоматеріал у вигляді сечі, але результатів дослідження ніде не зафіксовано та в матеріалах справи акт за № 004139 медичного огляду також відсутній.

Судом першої інстанції проігноровані та не описані мотиви не взяття до уваги викладених фактів та доказів, пред'явлених стороною захисту, при винесенні постанови від 09.02.2026. Дані обставини підтверджують упереджене ставлення суду до розгляду справи, необ'єктивність і основних принципів судочинства.

Крім вищевказаного, захисник зазначає, що співробітник поліції, який здійснював відеофіксацію огляду ОСОБА_1 в медичному закладі, покинув приміщення медичного закладу до закінчення процедури огляду, тим самим порушив вимоги Інструкції (відеозапис портативного відеореєстратора №473794).

Співробітник поліції, який здійснював відеофіксацію на портативний відеореєстратор №473794 також порушив вимоги вказаної інструкції, оскільки як підтверджується відеозаписом, він є неповним та склеєним із декількох частин, та на момент складання протоколу о 18:06 год 23.08.2025 взагалі відеофіксація проводилась на невизначений прилад, що суперечить нормам чинного законодавства.

За таких обставин, вважають винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення недоведена.

Також захисник ОСОБА_1 адвокат Білоус Н.В. подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що постановою 09.02.2026 суддею Печерського районного суду м. Києва було винесено постанову у справ № 757/45441/25-п, якою ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, разом з тим, повний текст постанови ОСОБА_1 фактично було вручено (отримано) лише 11 березня 2026 року, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи, на підставі вищевикладеного, просить поновити строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року у справі № 757/45441/25-п про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова винесена 09 лютого 2026 року за участі ОСОБА_1 .

В матеріалах справи міститься розписка з якої вбачається, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримала 11 березня 2026 року.

21 березня 2026 року захисник ОСОБА_1 адвокат Білоус Наталія Володимирівна подала апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції.

Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

В судове засідання з`явилися ОСОБА_1 та її представник адвокат Білоус Н.В., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції на підставі фактичних даних протоколу про адміністративне правопорушення, переглянутим в судовому засіданні долученим працівниками поліції диском із відеозаписом з місця події, де видно, що ОСОБА_1 тривалий час задувала в прилад «Драгер» з порушеннями, висновком КНП «КМНКЛ №10» щодо результатів медичного огляду № 004139 від 23.08.2025, іншими матеріалами справи в їх сукупності.

Стосовно твердження захисника Білоус Н.М., що ОСОБА_1 кілька разів продувала прилад, але він не показував результат на перебування її у стані алкогольного сп'яніння, то суд першої інстанції в своїй постанові зазначив, що з відеозапису вбачається, що результат тесту не був отриманий саме через неналежне виконання інструкцій водієм, твердження про порушення процедури є безпідставними та спростовуються записом.

Таким чином, судпершої інстанції вважає доведеним наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортними засобами в стані наркотичного сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 року № 1452/735.

Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Тобто, встановлений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, за наявністю ознак, передбачає певний алгоритм дій, який визначений ст.266 КУпАП та Інструкцією, при цьому медичний огляд проводиться лікарем закладу охорони здоров`я, а огляд на місці - поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

У відповідності до вимог ст. 278 КУпАП, суддя районного суду при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання, передбачені вказаною статтею, у тому числі і питання про те, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 432088, складеного інспектором 2 взводу, 3 роти, 1 батальйону, полку-1 Управління патрульної поліції в місті Києві капітаном поліції Шевель О.М. відносно ОСОБА_1 , 23.08.2025 0 14:56:00 в м. Києві, по вулиці Бастіонній 5А, водій ОСОБА_1 керувала авто Volkswagen, ДНЗ НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння згідно рішення висновку лікаря 004139, чим порушила вимоги п. 2.9.а. ПДР - керування транспортним засобом особами в стані алк, нарк. чи ін. сп'яніння, що знижують їх увагу та шкидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З наявного в матеріалах справи постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5553294 вбачається, що причиною зупинки громадянки ОСОБА_1 стало те, що вона, керуючи транспортним засобом проїхала перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофора, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 прим. КУпАП. Даних про те, що вказана постанова визнана незаконною та скасована у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів начебто скоєння водієм порушення, що стало підставою зупинки транспортного засобу поліцією не надано, а також стосовно неможливості встановлення, що ОСОБА_1 дійсно керувала транспортним засобом, оскільки вказаний факт нічим не підтверджений та не зафіксований, суд апеляційної інстанції не приймає, оскільки наявна в матеріалах справи постанова серії ЕНА № 5553294 від 23.08.2025 та відео з боді камери поліції спростовують ці аргументи, так з відео видно, що поліцейський пояснює ОСОБА_1 , що її зупинили, оскільки вона проїхала стоп-лінію, а саме проїхала на червоне світло, на що остання вказала, що проїхала на зелену стрілку, проте поліцейський заперечив це, зазначивши, що на даному перехресті немає зеленої стрілки (зафіксований час на відео 14:58).

З долученого до матеріалів справи в якості доказу відеозапису події з портативної камери поліцейського вбачається, що співробітник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти тест на алкоголь, на що остання зазначила, що може проїхати в лікарню, проте поліцейський пояснив, що проїхати до лікарні можна буде, якщо ОСОБА_1 не буде згідна з результатами тесту і вони зобов'язані доставити її до лікарні (зафіксований час на відео з камери 473794 15:02).

ОСОБА_1 погодилась на проходження тесту на алкоголь за допомогою алкотестер Драгер, працівник поліції надає останній трубку, показує що вона запакована і відкриває її, при цьому запитуючи чи вживала ОСОБА_1 останні три години алкоголь, на що остання відповіла що взагалі не вживала (зафіксований час на відео з камери 473794 15:15).

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо того, що інспектори не виявили жодної із ознак алкогольного сп'яніння, при цьому вони навіть не намагались виявити ці зовнішні ознаки, тобто висновки працівників поліції є надуманими адже на відеозаписі видно, що інспектори не здійснювали заходів щодо виявлення цих ознак та не довели до відома ОСОБА_1 про їх наявність апеляційний суд відхиляє оскільки за приписами ст. 266 КУпАП та Інструкції саме з внутрішнього переконання поліцейського, що особа перебуває у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, випливає підстава для проведення огляду на відповідний стан сп`яніння.

При здійсненні декількох спроб щодо проходження тесту на алкоголь за допомогою алкотестеру на прилад Драгер на місці зупинки поліцейський пояснив ОСОБА_1 , що якщо остання разів 10 не зможе правильно дути в прилад, то це автоматично буде визнаватись, що вона ухиляється від проходження (зафіксований час на відео з камери 473794 15:16).

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 про те, що під час проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою алкотестеру «Драгер», ОСОБА_1 виконувала послідовно всі вимоги співробітників поліції, кілька разів продувала прилад алкотестер, але прилад не показував результат на перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки з наявного в матеріалах справи та дослідженого судом відеозапису вбачається, що співробітником поліції неодноразово роз`яснював правильність проходження тесту на алкоголь за допомогою алкотестеру Драгер, необхідності здійснення саме ОСОБА_1 дій щодо надування повітря в достатній кількості для спрацювання приладу.

Будь-яких зауважень щодо дій працівників поліції ОСОБА_1 не висловлювала, а просто зазначила, що продуває прилад, крім того працівник поліції особисто показав водію ОСОБА_1 щодо правильності проходження тесту (зафіксований час на відео з камери 473794 15:20).

Щодо доводів в апеляційній скарзі стосовно відсутності направлення на огляд в медичному закладі водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки наявність або відсутність направлення н огляд водія зметою виявлення стан у сп`яніння в закладі охорони здоров`я, не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки обов`язок проходити огляд на стан сп`яніння виникає в ОСОБА_1 не з моменту вручення їй направлення на проходження відповідного огляду, а в силу вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху - з моменту висловлення відповідної вимоги працівником поліції як до водія транспортного засобу.

Окрім цього, законодавством не передбачено вручення письмового направлення водію, оскільки такий огляд проводиться у присутності поліцейського, який має забезпечити доставку особи, яка погодилася на проходження відповідного огляду.

Разом з тим, згідно з відеозапису із нагрудних камер поліцейських, які містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, після багаторазових спроб для проходження водієм ОСОБА_1 тесту на алкоголь на місці зупинки, працівник поліції запропонував останній проїхати в лікарню, на що ОСОБА_1 погодилась і працівник поліції зазначив, що в лікарні буде такий самий тест (зафіксований час на відео з камери 473794 15:23)

До протоколу серії ЕПР1 № 432088 доданий висновок № 004139 з Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 10» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за підписом лікаря ОСОБА_2 згідно якого ОСОБА_1 23серпня 2025 року о 15 год. 45 хв. перебувала у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підтвердження видання ОСОБА_1 копії висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння, що є порушенням вимог п.20 розділу ІІІ інструкції №1452/735, в зв`язку з чим вказаний висновок лікаря є недійсним, суд апеляційної інстанції зазначає, що вивчивши доданий до матеріалів справи висновок, в якому в графі підпис обстежувальної особи про ознайомлення з результатами огляду зазначено ознайомлена, від підпису відмовилась.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Білоус Н.В. про те, що відеозапис є неповним та склеєним із декількох частин, та на момент складання протоколу о 18:06 год. 23.08.2025 взагалі відеофіксація проводилась на невизначений прилад, що суперечить нормі чинного законодавства, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, зареєстрованого в МЮ України за № 28/322999 від 11.01.2019 року, портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища.

Разом з тим, ні діючим законодавством, ні вищезазначеною Інструкцією не передбачено приєднання до матеріалів адміністративного провадження повного відеозапису з початку виконання службових обов`язків поліцейським.

Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин, а також того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 2 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об`єктивно з`ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Білоус Н.В.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Білоус Наталії Володимирівні строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Білоус Наталії Володимирівнизалишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя: