Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №760/16788/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Шейбута Д.В., потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Шейбута Д.В. разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито на підставі п. 7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ч.2 ст.38 КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за те, що 11 червня 2025 о 09 годині 07 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, 20, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz державний номерний знак НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою перед початком перестроювання та зміни напрямку руху, не переконалась, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснила зіткнення із транспортним засобом Toyota, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по тій смузі, в яку вона мала намір перестроїтись. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушила п.п. 2.3б, 10.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ч.2 ст.38 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Шейбут Д.В. подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник вказує, що оскаржувана постанова була проголошена 03 жовтня 2025 року, при цьому судове засідання у цей день не проводилось, а лише було повідомлено захиснику в усній формі про ухвалене рішення. Повний текст постанови був виготовлений та отриманий особисто в суді захисником лише 14 жовтня 2025 року після неодноразового звернення до суду з проханням видати відповідну постанову. Отже, фактично сторона захисту отримала повний текст постанови вже після спливу строку, встановленого на апеляційне оскарження судового рішення. Захисник зазначає, що відсутність повного тексту постанови позбавляє особу можливості реалізувати право на ефективне апеляційне оскарження, адже неможливо оскаржити рішення, не знаючи його мотивів, правової оцінки доказів та висновків суду.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Шейбут Д.В. просить постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначив, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не підтверджено доказами. Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 знайшла своє повне підтвердження та доведена протоколом про адміністративне правопорушення, схемою ДТП та письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які різняться між собою, тобто без застосування будь-яких інших доказів, які б підтверджували наявність або відсутність правопорушення, зокрема показань свідків, фотознімків або відеофіксації тощо. Судом не надано оцінки тому факту, що ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення зазначила, що не згодна з викладеними обставинами. Крім того, свої заперечення ОСОБА_1 виклала у письмових поясненнях.

Захисник звертає увагу на те, що у своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 не визнавала своєї вини у вчиненні ДТП, а навпаки наголошувала на повному дотриманні ПДР та звертала увагу, що ДТП сталася вже під час руху її транспортного засобу у середній смузі, у зв`язку з неналежним дотриманням ПДР іншим учасником події. ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях наголошувала, що маневр зі зміною смуги був вчинений заздалегідь і не був причиною зіткнення двох автомобілів, що підтверджується також схемою ДТП, де чітко видно розташування двох транспортних засобів у середній смузі без будь-яких змін смуг руху чи пересікання розмежувальних ліній. Суд першої інстанції не дослідив зазначені ОСОБА_1 обставини та не спростував її доводи.

З метою встановлення всіх обставин ДТП, які мають значення для встановлення фактичних подій і невинуватості ОСОБА_1 , її захисником було направлено низку адвокатських запитів, зокрема до Департаменту патрульної поліції із проханням надати копії відеозаписів із камер системи «Безпечна столиця» та інших засобів спостереження, розташованих уздовж вул. Солом`янської за період з 08:55 до 09:15 11 червня 2025 року, а також відео з нагрудної камери поліцейського ОСОБА_3 , який оформлював ДТП того ж дня. Захисник отримав відповідь від 26 вересня 2025 року, в якій зазначено, що зазначені відеозаписи зберігаються 30 діб та на цей час на сервері немає архіву відеозапису з камер, розташованих за вказаною у запиті адресою. Зважаючи на те, що з дати події минуло понад 30 діб, задовольнити запит на надання копій відеозаписів події неможливо.

Крім того, захисник звертає увагу на порушення судом норм процесуального права, оскільки у судове засідання з`явився захисник, однак фактично судове засідання суддею не проводилося: не було оголошено склад суду, не роз`яснено права та обов`язки сторін, не досліджувалися докази, сторонам не було надано можливості висловити позицію, що є порушенням ст.ст. 268, 278, 280 КУпАП та ст. 6 Конвенції. Суддя лише усно повідомив адвоката про прийняте рішення без проведення розгляду справи, що свідчить про упередженість суду, що порушує фундаментальний принцип справедливого судового розгляду, закріплений у статті 6 Конвенції, що гарантує право на неупереджений та безсторонній суд.

Визнаючи ОСОБА_1 винуватою, суд не взяв до уваги один із важливіших принципів доказування, а саме, що вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена «поза розумним сумнівом». Крім того, у своєму рішенні суд не врахував обґрунтування сторони захисту щодо застосування принципу «презумпції невинуватості», закріпленого у ст. 62 Конституції України.

Заслухавши доповідь судді, щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги по суті, думку захисника ОСОБА_1 - адвоката Шейбута Д.В., який підтримав клопотання та апеляційну скаргу та просив їх задовольнити, думку потерпілого ОСОБА_2 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, а також їх пояснення та відповіді на запитання суду, частково передослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу прийнятною, а апеляційні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Насамперед, суд з`ясував питання у захисника щодо участі в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на що адвокат Шейбут Д.В. повідомив, що ОСОБА_1 обізнана про день, час і місце розгляду її апеляційної скарги і не бажає безпосередньо приймати участь в судовому засіданні довіряючи права захисту адвокату.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Беручи до уваги вказані у клопотанні захисника ОСОБА_1 - адвоката Шейбута Д.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини, враховуючи, що захисник вчиняв дії, які свідчать про вживання всіх належних заходів щоб цікавитись результатом даної справи і з урахуванням положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою реалізації її права на доступ до правосуддя апеляційний суд приходить до висновку про необхідність поновлення строку на апеляційне оскарження і прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Апеляційний розгляд відбувався в межах апеляційної скарги, де крім закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за п.1 ст. 247 КУпАП, інших питань не ставилося.

Щодо доводів апеляційної скарги суд виходить з наступного.

За ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За пунктом 2.3.б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до п 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Диспозицією ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Так, незважаючи на доводи апелянта, наведені в апеляційній скарзі, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновків судді як щодо встановлених обставин вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КУпАП, так і щодо її вини у вчиненні даного правопорушення.

Зокрема, обставини даної ДТП підтверджуються наявними у справі доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №358278 від 11.06.2025 (а.с.1);

- схемою місця ДТП, яка сталася 11.06.2025, на якій графічно зображені та зафіксовані об`єкти про обставини пригоди (місце, де сталася дорожньо-транспортна пригода, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше) (а.с.3);

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , згідно яких вона керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Солом`янська, рухаючись в крайній лівій смузі в напрямку Солом`янської площі, увімкнула правий сигнал повороту при цьому дотримувалась дозволеного швидкісного режиму у місті, впевнилась у бокове праве дзеркало заднього виду і в лобове заднє скло, що не заважає своїм маневром іншим транспортним засобам, які рухались праворуч по середній смузі. Автомобіль Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 знаходився на безпечній дистанції, щоб вона могла здійснити відповідний маневр. Плавно перелаштовуючись у середню смугу справа продовжила рух прямо (при цьому системи безпеки мого авто не показували ніякої поміхи). Після деякого часу руху по цій середній смузі відчула глухий удар позаду і зупинилася по напрямку руху. Після огляду свого авто виявила пошкодження нанесене автомобілем Toyota в районі заднього бамперу та крила з права. Під час здійснення свого маневру ніякому транспортному засобу не перешкоджала і поміхи не створювала. Більш детальні пояснення може надати при розгляді справи у присутності адвоката (а.с.4);

- Письмовими поясненнями ОСОБА_2 , згідно яких він керуючи транспортним засобом Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 в м. Києві по вул. Солом`янська їхав в середній смузі. В крайньому лівому ряду рухався автомобіль Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 . Орієнтовно за перехрестям вул. Солом`янська та вул. Григорія Качура автомобіль Mercedes-Benz здійснив різкий рух праворуч до середньої смуги, якою рухався він. Внаслідок здійснення зазначеного маневру водієм автомобіля Mercedes-Benz, а також неможливості здійснити повне гальмування мого транспортного засобу, сталося ДТП, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень (а.с.5).

Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

Суд першої інстанції вірно встановив, що з огляду на зміст письмових пояснень, автомобіль Toyota державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 рухався у середній смузі руху не змінюючи напрямку руху. При цьому лише ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , виконувала маневр «перестроювання», змінивши напрямок руху з крайньої лівої полоси руху у середню полосу руху, не переконавшись в безпечності маневру.

Виходячи із встановлених обставин події, яка мала місце 11.06.2025 року, вбачається, що невиконання водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3б, 10.1 ПДР України, а саме те, що під час перестроювання автомобіля Mercedes-Benz д.н.з. НОМЕР_1 , під її керуванням, не надала перевагу у русі транспортному засобу Toyota, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по тій смузі, в яку вона мала намір перелаштуватись, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та механічних пошкоджень вказаних автомобілів з матеріальними збитками, що свідчить про наявність причинного зв`язку між допущеними порушеннями правил дорожнього руху та наслідками ДТП.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим і твердження сторони захисту про те, що ДТП сталася вже під час руху транспортного засобу ОСОБА_1 у середній смузі, у зв`язку з неналежним дотриманням ПДР іншим учасником події.

Так, в даній справі суд здійснює судовий розгляд лише щодо особи, відносно якої складений протокол про адміністративне правопорушення і в межах апеляційної скарги, тому питання про начебто порушення вимог ПДР зі сторони водія ОСОБА_2 , як зазначає захисник, не розглядається.

Крім того, дані твердження ОСОБА_1 спростовуються поясненнями водія ОСОБА_2 , які в свою чергу повністю узгоджуються зі схемою місця ДТП, на яких чітко відображені відомості про пошкодження транспортних засобів, які ОСОБА_1 засвідчила своїм підписом, та щодо її правильності, будь-яких зауважень чи заперечень не зазначила.

Інші доводи апеляційної скарги суд не може прийняти до уваги, оскільки вони мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення, зазначені апелянтом порушення спростовуються матеріалами справи, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, з матеріалів справи не вбачається і вони не знайшли свого підтвердження.

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (Рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») від 29 червня 2007 року).

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не встановив будь-яких даних, які б дозволили зробити висновок про те, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , є незаконною та такою, що прийнята без повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що постанова Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року є законною, обґрунтованою, та вмотивованою, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ

Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Шейбута Д.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року - задовольнити і вважати апеляційну скаргу прийнятною.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Шейбута Д.В. - залишити без задоволення.

Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п. 7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків передбачених ч. 2 ст.38 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов

Справа № 760/16788/25

Апеляційне провадження № 33/824/1053/2026

Категорія: ст. 124 КУпАП

Суддя у першій інстанції - Воронкін О.А.

Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.