Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №260/4276/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/4276/23 пров. № А/857/10913/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року (постановлену головуючим суддею Микуляк П.П. у м. Ужгород) у справі № 260/4276/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просив:

визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону, які полягають у застосуванні із квітня 2021 року по квітень 2023 року, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, а також при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки учасника бойових;

зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 із квітня 2021 року по квітень 2023 року грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні та додаткової відпустки учасника бойових, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 позов ОСОБА_1 було задоволено та зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату нарахованого та виплаченого в період з 01.04.2021 року по 12.04.2023 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні та додаткової відпустки учасника бойових, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Представником позивача було подано до Закарпатського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Подану заяву обґрунтовує тим, що згідно розрахункового листа за грудень 2024 року, відповідач здійснив на виконання рішення суду у справі № 260/4276/23 нарахування грошового забезпечення на загальну суму 554 987,40 грн. Однак виплату грошового забезпечення здійснив на суму 427 340,31 грн, з утриманням від нарахованої суми податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % (99 897,72 грн) та з утриманням військового збору за ставкою 5 % (27 749,37 грн) від нарахованої суми. Вважаю, що відповідач виступаючи щодо позивача податковим агентом при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі № 260/4276/23 повинен був одночасно компенсувати суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, а також вважаю, що з доходу позивача протиправно утримано надлишково утриманий військовий збір (ставка 5%), і такий також мав бути компенсованим позивачу. З огляду на це, вважає, що рішення суду у справі №260/4276/23 виконано не у повному обсязі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.

Приймаючи оскаржену ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що на виконання даного рішення відповідачем було проведено нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01.04.2021 по 12.04.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 року, згідно резолютивної частини рішення.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення .

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що військовою частиною помилково утримано ПДФО та військовий збір. Таким чином, наявне підтвердження відсутності повного виконання з боку військової частини судового рішення шляхом помилкового утримання із визначеної суми середнього заробітку податків. На думку позивача, нарахована та виплачена військовою частиною сума однозначно не є повним виконанням з боку військової частини судового рішення по даній справі.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки клопотання від учасників справи про розгляд справи за їх участю були відсутні, колегія суддів вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами згідно вимог 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України також передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Колегія суддів вказує на те, що необхідність застосування судового контролю має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб`єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.

Колегія суддів також зазначає, що суд може встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень під час прийняття рішення або після винесення такого, однак суд наділений відповідним правом, а не обов`язком.

Згідно матеріалів справи, судом було зобов`язано НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату нарахованого та виплаченого в період з 01.04.2021 року по 12.04.2023 року ОСОБА_1 грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, надбавок та доплат, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні та додаткової відпустки учасника бойових, нарахованих та виплачених у зв`язку із проходженням військової служби та звільненням із неї із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем на виконання даного рішення було проведено нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01.04.2021 року по 12.04.2023 року із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року, 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, згідно резолютивної частини рішення, що не заперечується представником позивача.

Відтак рішення суду було виконано в повному обсязі.

Щодо покликання апелянта на неправомірне утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору з виплаченої суми, то колегія суддів зазначає, що в даних правовідносинах судом при винесенні рішення не було визначено конкретної суми виплати та не досліджувалось питання щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору від нарахованої суми.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у випадку незгоди позивача з обчисленим розміром грошового забезпечення, він не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення поданої заяви у порядку ст. 382 КАС України.

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують судове рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року з питань встановлення судового контролю у справі № 260/4276/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула