Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №826/14329/15 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14329/15 Суддя (судді) першої інстанції: Аканов О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

за участі секретаря судового засідання Вдовенко Н.Ю..

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову позивач посилався на неправомірність оскаржуваного рішення, яке прийнято на підставі необґрунтованих висновків відповідача, сформованих за результатами перевірки. Безпідставними є висновки, податкового органу щодо відсутності реального настання правових наслідків за результатами проведених позивачем з ТОВ "Маркет-Груп" господарських операцій за жовтень 2014 року, оскільки факт реального здійснення таких операцій підтверджено належним чином складеними первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 №16026552210.

Постановою Верховного Суду від 07.07.2022 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у справі №826/14329/15 у цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.07.2022 прийнято адміністративну справу до провадження.

3 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності 15 грудня 2022 року.

За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року прийнято до провадження справу № 826/14329/15.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16 лютого 2015 року № 16026552210.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.12.2025 та від 26.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу відповідача до розгляду у відкритому судовому засіданні.

21.01.2026, під № 2152 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Акціонерне товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» є юридичною особою.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин з ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" (ЄДРПОУ 34185162) за жовтень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки, відповідачем складено акт від 29 січня 2015 року № 81/26-55-22- 10/37243279, згідно висновків якого, встановлено порушення ПАТ "ДПЗКУ" п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині завищення значення р. 20.2 декларації з ПДВ за жовтень 2014 року "Зарахування від`ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду" до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму - 5008209,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 16026552210 від 16.02.2015, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2015 року у розмірі 5008209,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження висновки акту перевірки та прийняте на їх підставі оскаржуване рішення залишено без змін.

Згідно акту перевірки висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на відомостях про неможливість здійснення контрагентом позивача - ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" господарських операцій у вересні 2014 року.

На цій підставі податковий орган стверджує, що операції даного підприємства та контрагентів-покупців не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Верховний Суд скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2016 у справі №826/14329/15 та направляючи справу на новий розгляд, акцнтував увагу на тому, що судами не надано оцінки посиланням відповідача на непричетність керівника, що мав право підпису первинних документів, до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Маркет-Груп», які мають значення для розгляду справи, оскільки від їх встановлення залежить висновок, чи підтверджені відтворені позивачем в податковому обліку фінансові показники операцій з таким підприємством належними документами, а відтак, чи правомірно позивач визначив податковий кредит за цими операціями. У разі якщо документи, надані позивачем під час перевірки, підписані не тією особою, яка вказана в них, як уповноважена особа на здійснення операцій, такі документи не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону №996-XIV і не можуть бути доказом у адміністративній справі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги на новому розгляді справи, виходив з того, що первинні документи, складені в межах договірних правовідносин позивача з контрагентом, про які зазначено в акті перевірки, складені відповідно до вимог Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Окрім того, господарські операції з контрагентом відображені позивачем належним чином в податковому та бухгалтерському обліку. Висновки акта перевірки не спростовують фактичного руху активів позивача за договірними відносинами. Як і не було спростовано відповідачем під час судового розгляду, що реальність господарських операцій позивача із контрагентом підтверджується належним чином оформленими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку для такого виду послуг та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне здійснення таких операцій.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк у досліджуваних правовідносинах по контрагентам позивача незначна кількість працівників (1 особа), відсутність технічного, іншого персоналу, автомобільного транспорут.

Апелянт наголошує на тому, що працівниками СВ ФР ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві взято пояснення директора ТОВ "Маркет-Груп" ОСОБА_1 , в якому зазначено, що даний громадянин не є директором та засновником підприємства ТОВ "Маркет-Груп" та жодного документу вказана особа не підписувала.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Із визначеного в ПК України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення.

При цьому, економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

Варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Документальне обґрунтування наявності ділової мети передбачає наявність документів управлінського обліку, первинних документів, які платник податків використовує в господарській діяльності, зокрема, у перспективі, або коли наявна потреба в здійсненні збиткових операцій з огляду на стратегічні цілі чи несприятливі обставини. Такі документи мають містити загальноприйняті реквізити, такі як дата складання та підписи уповноважених осіб, і можуть бути використані під час перевірки або затребувані в установленому ПК України порядку.

Таким чином, ділова мета може бути відсутня лише в таких операціях: головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб.

Ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися економічній сутності господарських операцій.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до норм пунктів 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п.198.1. ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2. ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Згідно норм п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст .9 Закону № 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 996-XIV, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Частинами 4-9 ст. 9 Закону № 996-XIV, визначено, що регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що між ПАТ "ДПЗКУ" (покупець) і ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" (постачальник) укладено договір від 08 вересня 2014 року № 509 (далі - договір) (т. 2, а.с. 236 240).

Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується у період з 15 вересня 2014 року по 31 жовтня 2014 року поставити покупцю дизельне паливо та бензин автомобільний(далі - товар), а покупець своєчасно прийняти і в повному обсязі здійснити оплату вартості товару на умовах передбачених договором.

Пунктом 3.1 договору, передбачено, що оплата покупцем проводиться на умовах 100% передоплати на кожну конкретну партію товару, на підставі отриманого рахунку-фактури та оформлених належним чином первинних документів на поставку товару, а саме податкової накладної на товар.

Так, у перевіряємий період сторонами підписано специфікацію №1/1 від 10 вересня 2014 року.

На виконання вимог договору, ПАТ "ДПЗКУ" перераховано на поточний рахунок ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" 45172199,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №1001024514 від 11 вересня 2014 року на суму 30049255,60 грн. (т. 1, а.с. 69), №117634 від 19 листопада 2014 року на суму 15122944,00 грн. (т. 1, а.с. 70).

Пунктом 3.5 договору, встановлено, що датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.

Згідно з п. 4.5 Договору, транспортування товару проводиться постачальником автомобільним транспортом до місця зберігання товару покупцем згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України". Поставка та передача товару здійснюється узгодженими партіями (частинами), у відповідності до специфікацій. Кількість партій Товару, асортимент та ціна зазначаються в ТТН та/або видаткових накладних та/або актах приймання-передачі товару.

За наслідком виконання умов договору, ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" у жовтні 2014 року виписано на користь позивача видаткові накладні (т. 1, а.с 73 - 119), та податкову накладну від 12 вересня 2014 року №1 на суму 30049255,60 грн., у т.ч. ПДВ 5008209,27 грн.

Суму податку на додану вартість сплачену в ціні товару включено позивачем до складу податкового кредиту у декларації за жовтень 2014 року.

Також, позивачем у жовтні 2014 року подано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників податкової звітності в частині зміни номенклатури та кількості обсягів товарів, які не вплинули на загальний обсяг задекларованих зобов`язань (т. 1, а.с. 15).

У той же час, податковим органом у акті перевірки не вказано документально підтвердженого доказу недійсності первинних документів, складених між позивачем і його контрагентом на виконання правочину, а саме - відповідного судового рішення, висновків судово-почеркознавчої експертизи, призначеної та проведеної у встановленому законом порядку, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження висновків про безтоварність вказаних господарських операцій між позивачем та контрагентом, які покладено в основу оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано документи, що підтверджують факт придбання товарів у вказаного підприємства.

Отже, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" здійснені в межах їх господарської діяльності, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, тому позивачем виконано передбачені законом вимоги для підтвердження права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з вказаним контрагентом.

Крім того, як пояснив позивач, ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП" своє зобов`язання перед ПАТ "ДПЗКУ" виконано частково, а саме на суму 625380,00 грн.

Так, поставлено товар передбачений умовами договору №509 від 08 вересня 2014 року:

- згідно видаткової накладної №101 від 16 вересня 2014 - бензин А-92 в талонах на загальну суму 17914,00 гри.;

- згідно видаткової накладної №102 від 17 вересня 2014 - бензин А-92 в талонах на загальну суму 428415,00 гри.;

- згідно видаткової накладної №103 від 25 вересня 2015 - бензин А-92 в талонах на загальну суму 15379,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №104 від 26 вересня 2015 - бензин А-92 PERFEKT в талонах на загальну суму 7267,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №105 від 15 жовтня 2014 - дизельне паливо та бензин А-95 в талонах на загальну суму 69500,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №106 від 16 жовтня 2014 - бензин А-95, А-92 в талонах на загальну суму 13390,00 грн.;

- згідно видаткової накладної №107 від 22 жовтня 2014 - бензин А-92 в талонах на загальну суму 73 515,00 грн.;

Щодо передачі придбаного товару, позивач пояснив, що товар отримувався фахівцем супроводу конкурсних торгів управління постачання Рудомотькіним М.С., на що останньому видано відповідні довіреності, копії яких містяться в матеріалах справи (т. 2, а.с. 195 - 200).

Також, сторонами договору складено відповідні акти приймання-передачі товару.

У подальшому, товар був розподілений на філії ПАТ "ДПЗКУ", а саме:

- бензин А-92, отриманий на загальну 17914,00 грн. згідно видаткової накладної №101 від 16 вересня 2014 року - па потреби філій ПАТ "ДПЗКУ" "Солідарненський елеватор", "Кальчицький елеватор", "Хлібна база №83".

- бензин А-92, отриманий на загальну суму 428415,00 грн., згідно видаткової накладної №102 від 17 вересня 2014 на потреби філій ПАТ "ДПЗКУ" "Легендарненський елеватор", "Кіровоградський КХП №1", "Сумський КХП", "Шполянський елеватор", "Новоукраїнський КХП", "Савинський елеватор", "Пирятинський КХП", "Брилівський елеватор", "Великолепетиський елеватор", "Бровківське КХП", "Стрийський КХП №2", "Кролевецький КХП", "Роївський елеватор", "Кремидівське ХПП", "Сахновіцинський елеватор", "Уманський елеватор", "Білокриницький КХП", "Старокостянтинівський елеватор", "Лубенський насіннєобробний завод", "Буринський елеватор", "Харківський КХП №2", "Ічнянське ХПП";

- бензин А-92, отриманий на загальну суму 15379,00 грн. згідно видаткової накладної №103 від 25 вересня 2015 року - на потреби філії ПАТ "ДПЗКУ" "Білоколодязький елеватор";

- бензин А-92 PERFEKT, отриманий на загальну сум 7267,00 грн., згідно видаткової накладної №104 від 26 вересня 2015 року - на потреби філії ПАТ "ДПЗКУ" "Дубенський КХП", "Голопристанський елеватор" "Гребінківський елеватор";

- дизельне паливо та бензин А-95, отриманий на загальну суму 69500,00 грн., згідно видаткової накладної №105 від 15 жовтня 2014 року - на потреби філії ПАТ "ДПЗКУ" "Ізюмський КХП";

- бензин А-95, А-92, отриманий на загальну суму 13390,00 грн. згідно видаткової накладної №106 від 16 жовтня 2014 року - на потреби філій ПАТ "ДПЗКУ" "Ізюмський КХП" та "Гребінківський елеватор";

- бензин А-92, отриманий на загальну суму 73515,00 грн. згідно видаткової накладної №107 від 22 жовтня 2014 року - на потреби філій ПАТ "ДПЗКУ" "Хлібна база №78", "Хлібна база №86".

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями, фотокопіями накладних на внутрішнє переміщення (т. 2, а.с. 2 - 193).

Щодо доводів податкового органу на не встановлення факту передачі товару у зв`язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування, колегія суддів враховує, що за п. 4.5 договору, обов`язок перевезення товару покладено на постачальника, тобто ТОВ "МАРКЕТ-ГРУП".

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товаротранспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак, належне враховуючи оприбуткування та підтверджене використання позивачем у своїй діяльності придбаного у контрагента товару, відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій між позивачем і ТОВ «Маркет-Груп».

АТ «ДПЗКУ» у спірному періоді товар постачався у талонах, а тому посилання контролюючого органу на відсутність товарно-транспортних накладних є безпідставним.

Стосовно висновків акту перевірки щодо не підтвердження здійснення господарської операції у зв`язку з відсутністю легального походження товару, необхідних матеріальних та трудових ресурсів, позивач у доводаткових поясненнях зауважив, що контролюючим органом не було зроблено жодних зауважень до первинних документів, складених по операціях між АТ «ДПЗКУ» та ТОВ «МАРКЕТ ГРУП», тобто всі первинні документи складені по вищезазначених операціях відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стосовно передачі придбаного товару, товар отримано фахівцем супроводу конкурсних торгів управління постачання Рудомотькіним М.С. Сторонами договору складено відповідні акти приймання-передачі товару, в матеріалах справи наявні оборотно-сальдові відомості, копії накладних на внутрішнє переміщення, які підтверджують, що товар в подальшому був розподілений на відповідні філії АТ «ДПЗКУ» для використання у власній господарській діяльності. Отже, позивачем в повній мірі надано первинні документи, які підтверджують факт реальності проведеної господарської операції згідно договору № 509.

Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності, не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для такого контрагента. Зазначена обставина не є самостійною підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за правочином з таким контрагентом у разі, якщо платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту, сплатив за виконані товари і послуги, і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відтак, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2017р. по справі №757/5959/17-к,відповідно до якої звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 205 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито не може бути належним доказом того, що директор ОСОБА_1 не підписував первинні документи від імені ТОВ «Маркет-Груп», оскільки не має спірних поставок товару, водночас, як доцільно зазначив суд першої інстанції, судове рішення про фіктивне підприємництво чи будь яке інше порушення законодавства з боку директора ТОВ «МАРКЕТ-ГРУП» податковим органом також не надано.

Колегія суддів наголошує на тому, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Водночас, у контексті доводів податкового органу про наявність певної інформації в базах даних щодо контрагента позивача та стан його ресурсів (трудових, технічних тощо), колегія суддів вважає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить інформативний характер та має бути належним чином відображена та доведена.

Виходячи з встановлених обставин справи та зібраних під час розгляду даного спору в суді першої інстанції доказів, вбачається, що висновки акту перевірки з посиланням на податкову інформацію стосовно відсутності у контрагентів позивача основних засобів, трудових ресурсів, є недоведеними та відтворені лише у акті перевірки та відзиві на позовну заяву, а також у апеляційній скарзі, однак, дослідженню не дають змогу, позаяк, не викладені у якості матеріалів/документів/доводок тощо.

На переконання колегії суддів, наведені відповідачем в акті перевірки висновки, є недоведеними та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на відповідних податковий облік, позаяк, більшість висновків ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивних доводах сторони, які не можливо покласти в основу обґрунтування протилежного висновку, аніж той, що здійснений судом першої інстанції.

Апелянтом не зазначено посилання щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при винесенні рішення. Також, скаржник вважає, що судом неповністю досліджено обставини у даній справі, але водночас, не приведено доводів та посилань на оскаржуване рішення, як і не вказано що саме не було досліджено чи не встановлено.

Тож, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 29.04.2026.